Потоцькі- польський рід герба Пилява, який пізніше одержав графський титул. Герб Пилява являє собою два хреста у блакитному полі, третій хрест зображений наполовину. Згідно легенди, цей герб був дарований королем Владиславом Кучерявим лицарю Зарослав, предку Потоцьких. Політичної могутності ця родина набула в середині XVI століття, коли четверо братів- Якоб, Ян, Стефан і Анджей П. були наближені до королівського двору тодішнім канцлером Яном Замойським. Щоправда, невдовзі Потоцькі і Замойський посварились, і дві родини ворогували багато десятиліть. Брати Потоцькі активно розповсюджували свою владу на Поділлі та Брацлавщині. Ян, Стефан і Якоб в різні роки займали посаду брацлавського воєводи, крім того Якоб Потоцький ( як і Анджей) був кам`янецьким каштеляном. Наступна генерація Потоцьких дала двох великих гетманів коронних. Один з них- Миколай Потоцький- показав себе вмілим вояком. Він воював з турецькою армією під Бушею і Цецорою (1620 р.), потрапив у полон. Після звільнення командував польськими військами на Поділлі і в 1627 році розбив поблизу Бара татарський загін. Шість років по тому М.Потоцький виграв у татар важкий бій під Кам`янцем. В 1646 році він став великим гетьманом коронним, і на цій посаді йому довелось зіткнутись через два роки з повстанською армією Б.Хмельницького. Козацькі полководці виявились більш вмілими на полі бою- війська Миколая Потоцького в корсунській баталії перестали існувати, а сам він потрапив до татарського полону. Військова кар`єра М.Потоцького на цьому фактично завершилась.
     Більше пофортунило двоюрідному брату Миколая- Станіславу Потоцькому на прізвисько Ревера. Цей представник родини Потоцьких провів у своєму житті 46 переможних битв. На посаді брацлавського воєводи і каменецького каштеляна він обороняв від кримчаків Бар і Хмільник. Згодом за заслуги перед Короною йому були жалувані барське, кам`янецьке і летичівське староства. У 1654-1667 роках Станіслав Ревера Потоцький командував армією Речі Посполитої. Не відставали від батька і сини Станіслава Потоцького- Анджей і Щенсний(Фелікс)- Казимир. Анджей в кінці XVII століття обіймав посади киівського воєводи і гетмана польного коронного. В його активі перемоги над татарською кіннотою на Поділлі- під Гусятином, Чортковим, Ягельницею. Щенсний Казимир також побував не в одній битві, зокрема, у 1683 році поблизу Немирова він розбив ногайські загони. У 1702 році Щенсний став великим гетьманом коронним, але помер через три дні після призначення. Представник наступного покоління дому Потоцьких- Юзеф, пан на Станіславі і Немирові- є фундатором гетьманської (тульчинської) лінії роду, т.з. Срібної Пиляви. Ми розповімо про трьох діячів цієї гілки Потоцьких. Отже, Юзеф Потоцький, воєвода київський, прихильник саксонських королів на польському троні. В серпні 1737 року, у вирі турецької війни, він приймає у своєму замку Немирів дипломатів Росії, Англії, Австрії, Голландії, Туреччини. В дипломатичних документах ця акція стала іменуватись Немирівський конгрес. Поступово Юзеф Потоцький починає здійснювати самостійну політику, вступає у протиріччя та конфлікти з королівським двором і сеймом і навіть намагається налагодити сепаратні зносини з турецьким урядом. Після смерті примаса Теодора Потоцького (1738 р.), представника лінії Золотої Пиляви, Юзеф разом з братом Міхалом став головою родини Потоцьких. Його сина Франтішека- Салезія називали вже "українським корольком". Один з наймогутніших можновладців, він зумів приєднати до своїх багатств чималі землі родини Калиновських. З 1751 року Франтішек очолив "дім" Потоцьких. Повний титул Франтішека-Салезія Потоцького: власник Кристинополя і Китайгорода, Тартанова, Дукли, Нестервара, Брацлава, Могилева, Косова, Віткова, Лесичого, Переспи, Браїлова, Воряжа, Струсова, Умані, Хоросткова, Стоянова, Вижгорода і т.д. Ротмистр гусарської хоругви, полковник військ коронних, староста бельський, сокальський, гайсинський, звенигородський, рябчицький, барський і яблоновський; тенутаріуш в Мунтаві, Фурманівці, Пшевроті, Опалині, Реклінці, Серебрині, Клусові і Стельменці; кравчий великий коронний, писар коронний, воєвода волинський і київський, кавалер Білого Орла. В кінці 60-х років XVIII століття Франтішек Потоцький брав діяльну участь в барській конфедерації, помер у 1772 році. Станіслав Щенсний Потоцький - останній впливовий державний діяч тульчинської лінії родини Потоцьких. У 1789 році став генералом артиллерії коронним, обирався посланцем Брацлавського воєводства на Чотирьохрічний сейм. Станіслав Щенсний завжди обстоював давні свободи і шляхетську республіку, тому не сприйняв ідей польської Конституції 1791 року. Все це привело його до Тарговицької конфедерації, акт якої був прийнятий 19 травня 1792 року в Тульчині. На посаді маршалка Тарговицької конфедерації Потоцький залишив чималий рукописний спадок, що дає змогу досить добре розуміти суть його діяльності. Подальша політична доля С.Потоцького виявилась невдалою. Він виступив прихильником поділів Польщі і входження її до складу Російської імперії. В результаті Станіслав Щенсний втратив політичний авторитет у Варшаві і не придбав його у Петербурзі. Останні роки свого життя цей "некоронований король" провів у своїх маєтках в Умані і Тульчині, де й помер в 1805 році. Звичайно, ми не ставили своїм завданням розповісти про всіх діячів величезного дому Потоцьких, а обмежились короткими відомостями про тих із них, хто був пов`язаний з Поділлям і Брацлавщиною. Відзначимо, що рід Потоцьких не згас; серед них у XIX-XX століттях було чимало талановитих людей - вчених, авіаторів, бізнесменів. Проте, це вже інша історія.