Історико-архітектурний образ бушанського замку у наші дні можна сприймати лише частково. Найважливішими джерелами для реконструкції зовнішнього вигляду замку є залишки оборонних споруд, а також мемуарні свідчення сучасників.Відомо, що на початку XVII століття Буша отримала статус міста. Вигідне географічне становище Буші спричинили її досить швидкий розвиток. "...Там, де з`єднуються дві ріки-Мурафа і Буша,- писав у 1672 році фрісландський мандрівник Ульріх фон Вердум,- утворився дуже гострий скелястий кут. На цій маківці ...стояло колись місто Буша. Руїни ще помітні, тому можна уявити, що місто було забудоване у вигляді довгого трикутника, дві сторони якого омивали ріки..." Замок був ядром тодішнього міста, знаходився він посередині мису, утвореного названими ріками і був відгороджений валом і ровом. Судячи з усього, замок являв собою прямокутну споруду, площа якої досягала 0,5 га. Від поверхні річки Мурафи він підіймався, як орлине гніздо на висоту до 30 метрів. Інженер Гійом де Боплан стверджував, що бушанський замок мав шість веж, кожна з яких мала свій пороховий погріб. З`єднувались башти між собою підземними переходами.Замкова брама знаходилась у північній стіні, неподалік від двох спостережних башт (одна з них збереглась до сьогоднішнього дня). Мури і башти замку відповідали всім вимогам військової техніки і були добре придатні для ведення вогнестрільного бою. Не випадково польські офіцери порівнювали бушанські укріплення з фортифікаціями Кам`янця. Будівництво замку в Буші розпочалось в другій половині XVI ст., в період, коли цими землями володів канцлер коронний Ян Замойський, а пізніше- його син Томаш. На 1629 рік у Буші проживало більше двох тисяч чоловік, це було досить велике місто брацлавського Подністров`я. На початку XVII ст.бушанському замку довелось пережити бойове хрещення. В 1617 році неподалік від Буші, під Яругою, відбулось зіткнення польської армії короного гетьмана Станіслава Жолкевського і татарських військ Іскандера- паші. Бойові дії завершились підписанням Бушанського договору. Для князя Єжи Збаразького це означало необхідність спалити свою фортецю Бершадь. Станіслав Жолкевський зупинявся обозом під Бушею і в 1620 році, йдучи в свій останній похід до Цецори. У 1621 році козаки гетьмана Якова Бородавки стримували неподалік від Буші просувння турецької армії Селіма ІІІ до Хотина. В роки Визвольної війни Буша була прикордонним містом Брацлавського полку, гарнізон замку брав участь у боях проти шляхетських військ. Наприклад, у березні 1654 року під стінами Буші був розбитий трьохтисячний польський загін. Найбільш героїчні і трагічні події відбулись у бушанському замку 18-20 листопада 1654 року, коли гарнізон і жителі міста до останнього оборонялись від військ С.Потоцького і С.Чарнецького. В ці страшні дні місто практично перестало існувати. Його відродження затягнулось на ціле століття, а бушанський замок вже ніколи не відбудовувався.