Дворянські родини Поділля та Брацлавщиниголовне меню

генеалогічне дерево

Збаразькі- старовинний волинський аристократичний рід, близькі родичі Вишневецьких. Їх роль і місце у подільській історії вельми значні в силу печатні знаки княжат Збаразькихтого, що представники цієї фамілії мали тут неабиякі військові і політичні можливості. Збаразькі прибули на Брацлавщину слідом за князями Острозькими та Корецькими в другій половині XVI століття і залишались на цих теренах більше 60 років. Стефан Збаразький разом з королем Баторієм воював у Лівонській війні і невдовзі одержав маєтності на південному сході Брацлавщини. Його небіж Януш Збаразький в 1576 році став брацлавським воєводою і обіймав цю посаду протягом 32 років. Янушу неодноразово доводилось відбивати атаки татарських загонів на степових кордонах, фортуна була прихильна до нього. В 1576 році він розбив велику ногайську орду поблизу Заславля, на рік раніше захистив від кримчан родовий Збараж. Для підтримання свого статусу на землях Брацлавщини Януш Збаразький побудувавоблога замку, середньовічна гравюра декілька укріплених замків- Прилуку (1594), Дашів (1590) та Бершадь (1617). Ці форпости стали символом могутності роду Збаразьких на східноподільських землях. Януш Збаразький мав значні успіхи не лише у військовій справі, але й на ниві дипломатії. В 1596 році саме йому було доручено вести переговори з папським нунцієм Гаетано з приводу утворення священного союзу проти Оттоманської Порти. Помер Януш Збаразький у 1608 році. Його сини Єжи та Криштоф продовжили справу батька. Особливо бурхливим видалось життя Єжи Збаразького. Він навчався у Нідерландах, а після повернення служив під орудою Яна Замойського. У 1609 році брав участь в московській кампанії. Невдовзі після повернення з Москви Єжи Збаразький разом з великим гетьманом коронним С.Жолкевським вирушив на степові кордони, де їм довелось схрестити власний герб князів Вишневецькихмечі з турецьким полководцем Іскандером-башею. Після підписання в 1617 році мирного договору Збаразький на вимогу турецької сторони був вимушений спалити власну фортецю Бершадь. Особливою шаною в Речі Посполитій цей діяч став користуватись після своєї вдалої стамбульської місії 1622 року. На той час, після поразки польської армії на Цецорі (1620) і загибелі Станіслава Жолкевського, весь цвіт військового керівництва Речі Посполитої перебував у турецькому полоні. Саме переговори, проведені Збаразьким в Стамбулі, дали змогу звільнити цих людей з неволі. Єжи Збаразькому судилось стати останнім представником своєї родини. Після його смерті в 1631 році рід Збаразьких припиняє своє існування і всі володіння переходять до Вишневецьких, які, до речі, також набувають неабиякого впливу на землях Брацлавщини. Так, Андрій Вишневецький в 1572-1576 роках був брацлавським воєводою, а Михайло Вишневецький обіймав посаду брацлавського каштеляна.

початок сторінки