Подібно до родини Острозьких Корецькі вели свій родовід від сина великого князя литовського Гедиміна- Наримунта. Вже в XIV столітті Корецькі осіли на Волині, де вони володіли невеликим містом Корець.Невдовзі через це місто пройшов жвавий торгівельний тракт з Молдавії до Москви (він проходив також через Брацлав і Вінницю), який приносив князям Корецьким стабільний прибуток. Недаремно у 1566 році власники Корця навідріз відмовились засновувати у своєму місті державну митницю. З Вінницею тісно пов`язана доля князя Богуша Федоровича Корецького, старости брацлавського і вінницького у 1548-1576 роках. Він увійшов до історії цього міста як останній православний староста, який до того ж чимало зробив для розквіту та посилення Вiнниці. В архівах залишились документи, які свідчать про господарську діяльність князя Богуша, будівництво церков, розмежування міських земель тощо. Варто відзначити, що спадок, залишений Корецькому його попередником на старостві Федором Сангушком, був не з легких. Проведена у 1545 році ревізія вінницького замку продемонструвала його фактичну нездатність захистити територію та населення від ворожих нападів. Все це вимагало негайного вирішення, і князь Корецький зумів у найкоротші терміни відремонтувати стіни фортеці, поновити арсенал, набрати свіжі підрозділи військовослужбовців-драбів. Саме Богушу Федоровичу належала ідея про перенесення замку на острів Кемпу в зв`язку з розширенням міської території. Через декілька років цю ідею реалізував інший староста- Валентій Калиновський. Богуш Корецький планував залишити на вінницьке староство свого сина Юхима ( на цей рахунок він зробив відповідне розпорядження), однак після смерті князя Богуша ситуація змінилась докорінним чином. Вінницьке староство було віддане Юрію Струсю, і Корецькі вимушені були задовольнитись на Брацлавщині декількома невеликими замками (Дашевим, Лінцями тощо). На початку XVII століття неабияку популярність набув Самуїл Корецький, який відважно воював проти турецької армії. В "Острозькому літописцю" під 1616 роком приведено розповідь про взяття в полон князя Корецького турками. Вдруге він став турецьким бранцем під Цецорою у 1620 році і невдовзі загинув.