Історія магнатської родини Калиновських була безпосередньо пов`язана з Поділлям і Брацлавщиною на протязі майже 200 років. Володіючи значними територіями, Калиновські являли собою активних провідників польської експансії на українських землях. Представники цього роду брали діяльну участь на боці Корони у військових кампаніях Визвольної війни 1648-1654 років. В той самий час Калиновські приклали неабиякі зусилля задля укріплення південних кордонів Брацлавського воєводства на початку XVII століття, будівництва нових міст та замків, спорудження монастирів-кляшторів та багато іншого. Калиновські- давній польський рід герба Калинова, який являє собою срібну стрілу в червоному полі, направлену вістрям догори. Опірення стріли роздвоєне, по обидва його боки- золоті шестипроменеві зірки. На Поділлі Калиновські заявили про себе в середині XVI cтоліття, коли брати Криштоф, Ян і Мартин придбали маєтки поблизу Кам`янця. Наймолодший з них Мартин, "дідич Нефедовців і Гумінців", став став засновником гетьманської лінії Калиновських. Невдовзі Калиновські з`являються на Брацлавщині. У 1590-1596 роках Мартин Калиновський став власником значних територій на лівому узбережжі Дністра, перетворившись у найбільшого землевласника Східного Поділля. Його син Валентій-Олександр в 1604 році отримав посаду старости вінницького і брацлавського, на якій пробув понад дев`ять років, розвинувши при цьому бурхливу діяльність. Найперше Валентій-Олександр Калиновський відібрав у вінницьких міщан всі права на міські землі, перетворивши їх (землі) на старостинську власність. Після пожежі у вінницькому замку Калиновський на власні кошти будує новий замок і палац на острові Кемпа. За свідченням сучасників, палац вражав пишнотою та багатством і являв собою справжню прикрасу міста. В 1611 році Калиновський запросив до Вінниці отців-єзуїтів з Кам`янецького колегіуму, які досить оперативно вибудували свій монастир і розпочали місіонерську діяльність (іншими словами, боротьбу проти православ`я). В 1609 році згідно рішення сейму Калиновський придбав величезну безлюдну територію на сході Брацлавського воєводства- "пустелю Умань". Валентій Калиновський брав участь у багатьох битвах з ординцями, одержав за хоробрість титул "генерала землі подільської". В 1620 році в битві з турецькою армією при Цецорі Валентій-Олександр Калиновський та його син Войцех загинули. Решта синів Адам, Єжи та Мартин розділили родові землі між собою. Адаму дістались Нестервар (Тульчин), Адамгород (Тростянець) та Краснопілля (Кирнасівка); Єжи став власником Немирова та Могилева; Мартин одержав фамільний замок у Гусятині. Адам Калиновський протягом 16 років був вінницьким старостою. На відміну від батька він протегував ордену домініканців, значні кошти вклав у спорудження домініканського монастиря. Особливо помітною фігурою в політичному житті Брацлавщини середини XVII століття був Мартин Калиновський. Його службова кар`єра була стрімкою навіть за мірками того часу. На початку 20-х років він став старостою літинським і брацлавським, в 1626 році- кам`янецьким підкоморієм, а в1635 році- воєводою чернігівським. У 1646 році Мартин Калиновський був призначений польним коронним гетьманом, а через два роки, напередодні Визвольної війни, прийняв Брацлавське воєводство. Протягом 20 років Калиновський побував у десятках битв, воював із шведами, татарами, у 1633 році був поранений під Смоленськом. На самому початку повстання під проводом Богдана Хмельницького, в травні 1648 року, війська Калиновського були вщент розбиті українською козацькою армією під Корсунем. Сам Калиновський потрапив у татарський полон. Повернувшись із Криму, взимку 1651 року він здійснив широкомасштабну агресію на Брацлавщину. В ході рейду польська армія атакувала і зайняла Мурафу, Стіну, Ямпіль, Шаргород. В ті дні у Красному загинув козацький полковник Данило Нечай. Війська Мартина Калиновського зумів зупинити під Вінницею інший легендарний полковник- Іван Богун. Останню в своєму житті військову акцію Мартин Калиновський також здійснив на землях Брацлавщини. У травні 1652 року біля гори Батіг неподалік Ладижина його армія була оточена і знищена об`єднаним військом козаків і татар. Мартин Калиновський та його син Самуїл загинули. Батозька битва є однією з найславніших сторінок історії Визвольної війни. Іноді історики, змальовуючи ті чи інші події середини XVII стліття, схильні недооцінювати сили сторони, що протидіяла повсталим козакам. У нас склались певні стереотипи, ніби коронною армією керували нездари. Насправді козацьким полководцям протистояли воїни-професіонали однієї з найкращих європейських армій свого часу, що лише додає слави Богдану Хмельницькому та його поплічникам. Рід Калиновських деякий час ще мав вплив на Поділлі та Брацлавщині, проте невдовзі багатства Калиновських перейшли до інших рук (головним чином- до Потоцьких). Це знаменувало втрату Калиновськими колишньої могутності та політичного авторитету.