Язловецькі- дворянський рід гербу Абданк. Спільно із своіми родичами Бучацькими вони були першим польським родом, який "колонізував" Поділля. Своє прізвище Я.отримали від містечка Язловець поблизу Летичева. Першим "дідичем" Язловця в середині XV століття був Теодор Бучацький, кам`янецький староста. Його син Міхал, воєвода подільський, загинув у бою з татарами в 1438 році. Така ж доля спіткала в 1457 році ще одного представника роду - подільського старосту Бартоломея Бучацького. На початку XVI століття, коли рід Бучацьких згас, Язловець стає власністю Миколая Сенявського, а пізніше- Єжи Язловецького. Єжи Язловецький- п`ятий великий коронний гетьман Речі Посполитоі, який прославився на полях битв з татарами: в 1528 році біля Кам`янця і в наступному році походом на Очаків. До кінця життя Язловецький обороняв степові кордони, протягом багатьох років був власником кам`янецького староства і подільським воєводою. В 1564 році Єжи Я. їздив з дипломатичною місією у Стамбул до султана Сулеймана Кануні (Пишного). Єжи Язловецький мав чотирьох синів, більшість з яких пішли тією ж дорогою. Міхал Я. став наприкінці XVI століття хмельницьким старостою; Миколай Язловецький, який провів декілька вдалих військових операцій на польсько- молдавському кордоні, отримав привілей на ряд подільських міст. Язловецькі, як справжні "прикордонні барони", часто діяли спільно з українськими козацькими загонами. Останній з синів Єжи Язловецького- воєвода подільський Ієронім- прославився своїм військовим мистецтвом. За аналогією із давньоруським князем Святославом сучасники стверджували, що битви для нього- забави, обоз- дім, кінь- крісло, залізна кольчуга- одяг. Після смерті Ієроніма Язловецького у 1607 році цей рід припинив своє існування.