Ланцкоронські- один з давніх польських дворянських родів, відомий з другої половини XIV століття. Герб роду Ланцкоронських- Задора (у блакитному полі лев`яча голова, з відкритої пащі якої йде полум`я. Така ж  голова лева повторена в нашоломнику). Найбільш відомим представником родини був Предслав Ланцкоронський- хмельницький староста часів польського короля Сигизмунда I (перша половина XVI ст.). Ця поза всяким сумнівом історична особа оточена ореолом легенд, і тому дослідникам важко визначити, що в розповідях про Ланцкоронського є правдою, а що- вигадкою. Разом з Остафієм Дашковичем і Бернардом Претвичем, Дмитром Байдою Вишневецьким і Костянтином Острозьким Предслав Ланцкоронський був справжнім "бароном Прикордоння" (так називав його відомий український історик Пантелеймон Куліш), вправним воїном і організатором, який багато років рятував степові рубежі Поділля від кримчаків та ногайців. У цих акціях він активно "співробітничав" з козацькими загонами, можливо тому за Ланцкоронським міцно закріпилось в історичній традиції звання першого гетьмана козаків, що насправді малоймовірно. В 1516 році Предслав Ланцкоронський здійснив спільний з черкаським старостою Остафієм Дашковичем похід на Білгород-Дністровський (Акерман), через 12 років (у 1528 р.) солдати Ланцкоронського атакували Очаків. Видно, не любив староста відсиджуватись за кріпосними стінами і відповідав агресорам ударом на удар. В більш пізні часи Ланцкоронські продовжували залишатись одним з найвпливовіших родів Поділля та Брацлавщини. Наприкінці XVI- на початку XVII ст. Станіслав Ланцкоронський обіймав посаду подільського воєводи, а його онук- також Станіслав-в 1650 році одержав Брацлавське воєводство, а невдовзі став гетьманом польним коронним.