Острозькі- найбільш можновладний аристократичний рід українського середньовічя. Своє походження вів від Наримунта, сина литовського князя Гедиміна. Острозькі, які були князями на Волині, мали змогу активно впливати на процеси, що відбувались на всій території України і багатьох сусідніх країн. Не обійшли вони своєю увагою і подільські терени. Поява родини Острозьких на Брацлавщині пов`язана з іменем князя Костянтина Івановича Острозького (1463-1530), відомого воїна і політика, який в 1499 році одержав посаду великого гетмана литовського. Вінницьке староство вперше було надане Костянтину Острозькому в 1497 році, і загалом він володів цими землями більше 30 років. На самому початку XVI ст. офіційний титул іменував його "намісником вінницьким, брацлавським і звенигородським". З 1500 по 1507 рік К.Острозький перебував у московському полоні, а повернувшись звідти, постійно перебував в епіцентрі політичних і військових подій країни. В наступні роки він провів більш як 60 битв (в основному, проти татарських військ) і заслужив почесне найменування "Сціпіона руського і Ганнібала литовського". В 1512 році князь Костянтин вщент розгромив татарську армію на чолі з самим Менглі-Гіреєм, а два роки по тому не залишив під Оршею жодного шансу московській раті. За ці заслуги король Сигізмунд Старий дарував йому посаду маршалка волинського і підтвердив привілеї на вінницьке і брацлавське староства. В 1516 році у бою під Меджибожем загинув один із синів Острозького- Роман. В наступні роки князь Костянтин продовжував залишатись одним з найвпливовіших політиків Польщі і Литви і активно впливати на перебіг подій. Помер Костянтин Іванович Острозький в 1533 році у Києві. Його син Ілля Костянтинович в 1530-1539 роках виконував обов`язки брацлавського і вінницького намісника. Однак особливе місце в українській історії належить молодшому сину К.І.Острозького Василю-Костянтину (1526-1608). Заможний український магнат, "оборонець православ`я", один з найосвідченіших людей свого часу, фундатор славетної Острозької академії і друкарні, він на своїй печатці звелів вигравірувати девіз: "Dei gratia dux Ostrogiae" ("Божою милістю князь Острозький"). Про Василя-Костянтина Острозького написані сотні монографій і статей, згадки про нього є в будь-якому підручнику вітчизняної історії. Помітний слід залишив він на Брацлавщині. Тут у Костянтина Острозького були чималі маєтності і "господарські" замки. В 1586 році він звелів побудувати замок у Красному, який одержав сумну славу в роки Визвольної війни як місце загибелі полковника Нечая. Невдовзі власністю Острозького став Пиківський замок - давні воловіння сім`ї Кмітів. Як воєвода Київський, К.К.Острозький мав можливість контролювати ситуацію на степових кордонах Брацлавщини і користувався такою нагодою. Після смерті старого князя Острозького в 1608 році вплив цієї родини значно зменшився. Його син Януш Острозький виявився останнім представником роду по чоловічій лінії. Невдовзі фамілія Острозьких припинила своє існування. Як писав в зв`язку з цим видатний український історик Михайло Грушевський, володіння дому Острозьких стали "здобиччю невеликої купки магнатів з тієї категорії, які... мали вплив при дворі".