Кміти (Александровичі)- давній український шляхетський рід герба Радван Подвійний, який панував на землях Київщини і Брацлавщини. Поряд з Химськими, Слуцькими, Горностаями, Кропивницькими, Шашкевичами Кміти презентували еліту південно-західного литовського прикордоння на протязі 200 років. Саме в цей період в основному склалась соціальна структура краю, завершились колонізаційні процеси. Як брацлавські земяни Кміти стають відомі, починаючи з межового акту 1431 року, де один з них виступав в якості свідка. Автори "Старожитної Польщі" називають Олександра Кмiту І черкаським намісником 1434 року, а генеалогічна традиція згадує про нього як вінницького старосту часів Свидригайла. Наприкінці XV століття Кміти займали важливі посади в намісницьких урядах Брацлавщини та Київщини. Кміта ІІ (Матвій) був вінницьким намісником в 1487-1489 роках, а невдовзі обіймав аналогічні посади в Черкасах, Путивлі та Києві. Його брат- Бик Олександрович Кміта "тримав" вінницьке намісництво в 1490-1494 роках. Третій з родини Кмітів- Богдан/ Феодор Олександрович здійснював управління на вінницькому намісницькому столі в 1500-1501 роках. В XVI ст. вплив Кмітичів на громадське життя Брацлавщини значно зменшився. Проте вони продовжували залишатись одним з наймогутніших родів, придбали значні земельні володіння на Сниводі, побудували цілу низку замків. Серед таких в першу чергу варто згадати Пиківський замок, описаний в 1594 році Еріхом Лясотою, і укріплення в Глинську, які невдовзі стали власністю сім`ї Горських- родичів Кмітів.