Енергетична безпека України: альтернативні джерела енергії

(віртуальний бібліографічний список до 80-річячя від дня народження)

(1942–2021)

Володимир Олександрович Яворівський – талановитий український письменник, автор багатьох оригінальних романів, повістей, новел, публіцистики, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, громадсько-політичний діяч, невтомний борець за відновлення незалежності України у XX ст. народився 11 жовтня 1942 року в селі Теклівка на той час Крижопільського району Вінницької області. Закінчивши 1964 р. філологічний факультет Одеського університету, працював у редакціях газет, на радіо, кіносценаристом, завідувачем відділу прози й заступником редактора журналу «Вітчизна». З весни 1989 полишив літературу і, за власним зізнанням, «весь пішов у політику», ставши депутатом Верховної Ради України. Як народний депутат України I, II, IV–VІІ скликань, брав участь в усіх найголовніших подіях новітньої української історії: у створенні Народного руху України, у проголошенні Декларації та Акту Незалежності (вперше цей документ прозвучав із його голосу), у непростих процесах становлення і ствердження української державності.

Першою книжкою В. Яворівського стала повість у новелах «А яблука падають» (1968). Мав рацію Г. Д. Клочек – відомий вчений-літературознавець, зауваживши, що В. Яворівський прийшов у літературу без своїх тем, які б відразу виділили його серед інших. Не було цієї теми і в «Яблуках...». Зате привертала увагу метафоричність, образність письма, барокова поетика. Вже тоді критика звернула увагу на «химерність» художнього мислення молодого письменника, яка продовжилася у повісті «З висоти вересня». Здавалося б, уже в перших двох книжках, а особливо в повісті «З висоти вересня» автор знайшов себе, свій стиль, та несподівано зрадив собі і... поплатився за це. На початку 70-х у колишньому глухому, але живописному закутку Полісся – Чорнобилі розгорнулося будівництво «мирної» атомної електростанції. Спокусившися «надсучасною» проблемою, молодий письменник їде на будову, занурюється в «біографію» атома та його творців і пише роман-хроніку «Ланцюгова реакція» (1978). З гіркотою він зізнається згодом, що, мовляв, «якби було хоча б якесь маленьке знаття про те, як примітивно будувалися ті станції, що відбувалося «за кулісами»...». Утім, дуже швидко В. Яворівський знову звертається до вже випробуваного, а головне – органічного для себе способу образотворення і пише «химерний», «умовний» роман «Оглянься з осені» (1979), який сюжетно й композиційно доладно скроєний, хоч у творі й немає інтригуючої фабули, карколомних сюжетних поворотів, читабельність роману підтримується самою цікавістю оповіді, інтересом до змальованих тут колоритних особистостей.

Своєрідним продовженням твору «Оглянься з осені» став роман на попередньому буденному й прозаїчному сільському тлі «А тепер – іди...» (1983) – «химерний роман», як зазначено в журнальному варіанті, і, за словами автора, – твір, з «моментом дива, зміщеннями площини, умовністю». Продовжуючи й розвиваючи тему роману «Оглянься з осені», зокрема, образи тих веселих дядьків, які «наперекір війнам, політичним катаклізмам», «неперспективним» селам і негодам зберегли в собі моральне здоров’я нашого народу, автор прагнув художньо дослідити «хворобу совісті», що роз’їдала душі багатьох, відповісти на болючі питання: «Чому самотні й сумні ці дядьки у старості? Що і кого вони залишають після себе? Де і коли допустились помилки, що не мають на кого залишити те, задля чого жили?». На початку 80-х виник задум документально відтворити у слові трагедію і велич Кортелісів – села знищеного фашистами. «Вічні Кортеліси» удостоєні Державної премії України ім. Т. Шевченка (1984). Мало значення й те, що твір містив і захоплення, на зразок хоча б оцього: «Кортеліси були радянськими лише двадцять місяців, а так глибоко і щедро засіялося в їхніх душах нове, радянське».

Портрет В. Яворівського був би неповним, якби не було сказано й про те, що не з меншою енергійністю, ніж у художній творчості, він працював і в публіцистиці, про що свідчать чотири збірники творів цього жанру: «Крила, вигострені небом» (1975), «Тут, на землі» (1977), «І в морі пам’яті джерело» (1980), «Право власного імені» (1985). Орієнтована, як правило, на ідеологічні стереотипи часу, це – художньо-документальна проза, написана переважно в невимушеній формі асоціативних роздумів про зустрічі з конкретними цікавими людьми. Останні його романи, які вийшли в 2019 та 2020 роках, були присвячені гетьману Івану Мазепі та княгині Ользі, до останнього дня працював над книгою про Тараса Шевченка. Багато творів Володимира Олександровича перекладаються мовами зарубіжних країн.

У слові до роману «Марія з полином наприкінці століття» Олесь Гончар сказав: «Пишу ці рядки, Володю, з гордістю за Вас». Оцінюючи творчий набуток письменника Павло Загребельний назвав митця: «блискучим українським прозаїком. Залишаючись творчою людиною, ще подарує шанувальникам своє пристрасне слово любові до українського народу, до його історії у нових творах». Відомий український письменник Василь Шкляр зазначив: «Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю. Своїм словом запалював серця мільйонів».

Свій земний шлях Володимир Яворівський завершив у 2021 році.

 

Дослідження творчості письменника

Грищенко, О. В. Art-техніка Катерини Білокур: писати, щоб пам’ятати (на матеріалі роману В. Яворівського «Автопортрет з уяви») [Електронний ресурс] / О. В. Грищенко // Львівський філологічний часопис. – 2019. – № 5. – С. 42–47.

Двуличанська, О. А. Опозиція «село» / «місто» в романі В. Яворівського «А тепер – іди» [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2013. – № 2(1). – С. 113–117. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vluf_2013_2(1)__20

Двуличанська, О. А. Особливості часопросторових площин світоглядних моделей у новітній українській літературі (на матеріалі сучасної прози В. Яворівського) [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. – 2016. – Вип. 24(1). – С. 20–22.

Двуличанська, О. А. Топос міста в романістиці В. Яворівського [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Вісн. Луган. національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2013. – № 22(2). – С. 52–57.

Двуличанська, О. А. Химерна проза як органічна форма мислення В. Яворівського [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Наук. зап. [Нац. ун-ту «Острозька академія»]. Серія: Філологічна. – 2012. – Вип. 27. – С. 150–152.

Двуличанська, О. Рецепція образу Тараса Шевченка в художньо-біографічній романістиці В. Яворівського [Електронний ресурс] / О. Двуличанська // Українознавчий альманах. – 2013. – Вип. 12. – С. 23–26.

Демченко, С. А. Специфіка втілення концепції родинного виховання Г. Сковороди в романі «Марія з полином у кінці століття» В. Яворівського [Електронний ресурс] / С. А. Демченко // Філологічні студії : наук. вісн. Криворіз. держ. пед. ун-ту. – 2013. – Вип. 9. – С. 683–690.

Стасик, М. В. Образи-символи в романі В. Яворівського «У мене вечеряв Ісус. Княгиня Ольга – велика грішниця, яка стала святою» [Електронний ресурс] / М. В. Стасик // Наук. вісн. Міжнар. гуманітар. ун-ту. Серія: Філологія. – 2020. – Вип. 45(1). – С. 73–76.

Хавалджи, Л. Перспектива як засіб візуалізації інформації в публіцистиці В. Яворівського [Електронний ресурс] / Л. Хавалджи // Лінгвістика. – 2020. – № 1. – С. 93–105.

Шевченко, Г. В. Cпецифіка чоловічих антропонімів у романі Володимира Яворівського «Оглянься з осені» [Електронний ресурс] / Г. В. Шевченко // Записки з ономастики. – 2013. – Вип. 16. – С. 157–165.

Янковенко, Ю. М. 20 хвилин з Володимиром Яворівським [Електронний ресурс] / Ю. М. Янковенко // Теле-та радіожурналістика. – 2019. – Вип. 18. – С. 358–365.

Володимир Яворівський і Вінниччина

Володимир Яворівський : [про творчість письменника-земляка] // Подільські криниці : хрестоматія з літ. рідного краю. Вінниця, 2006. – Вип. 3. – С. 436–479.

Як я Стельмаха насмішив : [спогади] / В. Яворівський // Вінниччина  – 2007. – 20 жовт. – С. 4. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Виноград на честь Яворівського : [до дня народж. В. О. Яворівського агроном-селекціонер, поет М.Я. Завальний із с. Крикливця Крижопіл. р-ну вивів свій найкращий сорт винограду і дав йому назву «Володимир Яворівський»] // Сільські новини. – 2007. – 12 груд. – С. 3.

Мороз, О. Володимир Яворівський пророкує Вінниці велике культурне майбутнє : [голова Нац. спілки письменників України В. Яворівський у залі музею-садиби М. Коцюбинського презентував свій твір «Найдовша ніч президента»] / О. Мороз // Вінниц. газ. – 2011. – 17 черв. – С. 10 : кольор. фот. – (Спец. вип. газ. «П'ятниця»).

Макогон, В. «Лягти!!! Суд іде...» : [у Вінниці в літ.-меморіал. музеї М. Коцюбинського відбулась презентація книги відомого укр. письменника В.  Яворівського] / В. Макогон // Поділ. зоря. – 2013. – 26 верес. – С. 6 : кольор. фот.

Сегеда, Ю. Новий роман Володимира Яворівського під назвою «Лягти!!! Суд іде...» презентували у світлиці музею Михайла Коцюбинського за участі автора / Ю. Сегеда // Вінниччина. – 2013. – 4 жовт. – С. 9 : кольор. фот.

Рябий, М. О. Класик з хутора Теклівка, або Постійно мобілізований : [до 75-річчя від дня народж. В. О. Яворівського] / М. О. Рябий // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2017 року : хронолог. довід.: до 110-ї річниці відкриття Бібліотеки / Упр. культури і мистецтв Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2016. – С. 267–276.

Кавун, М. Презентація нової книги земляка : [роману відомого прозаїка, публіциста і громадського діяча Володимира Яворівського] / М. Кавун // Вінниччина. – 2019. – 7 черв. – С. 4 : фот.

Зелінський, Р. М. Уродженці Вінниччини на високих державних посадах України та інших держав світу, видатні політичні, церковні та військові діячі : [є про В. Яворівського] // Вінниччина в системі державного адміністративного устрою від давнини до сучасності / Р. М. Зелінський, К. В. Завальнюк. – Вінниця, 2021. – С. 147–205.

Підготувала: провідний бібліограф

відділу наукової інформації та бібліографії 

Шуляк С. В.

Поділитися:

Народний улюбленець Володимир Яворівський


(віртуальний бібліографічний список до 80-річячя від дня народження)

(1942–2021)

Володимир Олександрович Яворівський – талановитий український письменник, автор багатьох оригінальних романів, повістей, новел, публіцистики, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, громадсько-політичний діяч, невтомний борець за відновлення незалежності України у XX ст. народився 11 жовтня 1942 року в селі Теклівка на той час Крижопільського району Вінницької області. Закінчивши 1964 р. філологічний факультет Одеського університету, працював у редакціях газет, на радіо, кіносценаристом, завідувачем відділу прози й заступником редактора журналу «Вітчизна». З весни 1989 полишив літературу і, за власним зізнанням, «весь пішов у політику», ставши депутатом Верховної Ради України. Як народний депутат України I, II, IV–VІІ скликань, брав участь в усіх найголовніших подіях новітньої української історії: у створенні Народного руху України, у проголошенні Декларації та Акту Незалежності (вперше цей документ прозвучав із його голосу), у непростих процесах становлення і ствердження української державності.

Першою книжкою В. Яворівського стала повість у новелах «А яблука падають» (1968). Мав рацію Г. Д. Клочек – відомий вчений-літературознавець, зауваживши, що В. Яворівський прийшов у літературу без своїх тем, які б відразу виділили його серед інших. Не було цієї теми і в «Яблуках...». Зате привертала увагу метафоричність, образність письма, барокова поетика. Вже тоді критика звернула увагу на «химерність» художнього мислення молодого письменника, яка продовжилася у повісті «З висоти вересня». Здавалося б, уже в перших двох книжках, а особливо в повісті «З висоти вересня» автор знайшов себе, свій стиль, та несподівано зрадив собі і... поплатився за це. На початку 70-х у колишньому глухому, але живописному закутку Полісся – Чорнобилі розгорнулося будівництво «мирної» атомної електростанції. Спокусившися «надсучасною» проблемою, молодий письменник їде на будову, занурюється в «біографію» атома та його творців і пише роман-хроніку «Ланцюгова реакція» (1978). З гіркотою він зізнається згодом, що, мовляв, «якби було хоча б якесь маленьке знаття про те, як примітивно будувалися ті станції, що відбувалося «за кулісами»...». Утім, дуже швидко В. Яворівський знову звертається до вже випробуваного, а головне – органічного для себе способу образотворення і пише «химерний», «умовний» роман «Оглянься з осені» (1979), який сюжетно й композиційно доладно скроєний, хоч у творі й немає інтригуючої фабули, карколомних сюжетних поворотів, читабельність роману підтримується самою цікавістю оповіді, інтересом до змальованих тут колоритних особистостей.

Своєрідним продовженням твору «Оглянься з осені» став роман на попередньому буденному й прозаїчному сільському тлі «А тепер – іди...» (1983) – «химерний роман», як зазначено в журнальному варіанті, і, за словами автора, – твір, з «моментом дива, зміщеннями площини, умовністю». Продовжуючи й розвиваючи тему роману «Оглянься з осені», зокрема, образи тих веселих дядьків, які «наперекір війнам, політичним катаклізмам», «неперспективним» селам і негодам зберегли в собі моральне здоров’я нашого народу, автор прагнув художньо дослідити «хворобу совісті», що роз’їдала душі багатьох, відповісти на болючі питання: «Чому самотні й сумні ці дядьки у старості? Що і кого вони залишають після себе? Де і коли допустились помилки, що не мають на кого залишити те, задля чого жили?». На початку 80-х виник задум документально відтворити у слові трагедію і велич Кортелісів – села знищеного фашистами. «Вічні Кортеліси» удостоєні Державної премії України ім. Т. Шевченка (1984). Мало значення й те, що твір містив і захоплення, на зразок хоча б оцього: «Кортеліси були радянськими лише двадцять місяців, а так глибоко і щедро засіялося в їхніх душах нове, радянське».

Портрет В. Яворівського був би неповним, якби не було сказано й про те, що не з меншою енергійністю, ніж у художній творчості, він працював і в публіцистиці, про що свідчать чотири збірники творів цього жанру: «Крила, вигострені небом» (1975), «Тут, на землі» (1977), «І в морі пам’яті джерело» (1980), «Право власного імені» (1985). Орієнтована, як правило, на ідеологічні стереотипи часу, це – художньо-документальна проза, написана переважно в невимушеній формі асоціативних роздумів про зустрічі з конкретними цікавими людьми. Останні його романи, які вийшли в 2019 та 2020 роках, були присвячені гетьману Івану Мазепі та княгині Ользі, до останнього дня працював над книгою про Тараса Шевченка. Багато творів Володимира Олександровича перекладаються мовами зарубіжних країн.

У слові до роману «Марія з полином наприкінці століття» Олесь Гончар сказав: «Пишу ці рядки, Володю, з гордістю за Вас». Оцінюючи творчий набуток письменника Павло Загребельний назвав митця: «блискучим українським прозаїком. Залишаючись творчою людиною, ще подарує шанувальникам своє пристрасне слово любові до українського народу, до його історії у нових творах». Відомий український письменник Василь Шкляр зазначив: «Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю. Своїм словом запалював серця мільйонів».

Свій земний шлях Володимир Яворівський завершив у 2021 році.

 

Дослідження творчості письменника

Грищенко, О. В. Art-техніка Катерини Білокур: писати, щоб пам’ятати (на матеріалі роману В. Яворівського «Автопортрет з уяви») [Електронний ресурс] / О. В. Грищенко // Львівський філологічний часопис. – 2019. – № 5. – С. 42–47.

Двуличанська, О. А. Опозиція «село» / «місто» в романі В. Яворівського «А тепер – іди» [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2013. – № 2(1). – С. 113–117. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vluf_2013_2(1)__20

Двуличанська, О. А. Особливості часопросторових площин світоглядних моделей у новітній українській літературі (на матеріалі сучасної прози В. Яворівського) [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Філологія. – 2016. – Вип. 24(1). – С. 20–22.

Двуличанська, О. А. Топос міста в романістиці В. Яворівського [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Вісн. Луган. національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2013. – № 22(2). – С. 52–57.

Двуличанська, О. А. Химерна проза як органічна форма мислення В. Яворівського [Електронний ресурс] / О. А. Двуличанська // Наук. зап. [Нац. ун-ту «Острозька академія»]. Серія: Філологічна. – 2012. – Вип. 27. – С. 150–152.

Двуличанська, О. Рецепція образу Тараса Шевченка в художньо-біографічній романістиці В. Яворівського [Електронний ресурс] / О. Двуличанська // Українознавчий альманах. – 2013. – Вип. 12. – С. 23–26.

Демченко, С. А. Специфіка втілення концепції родинного виховання Г. Сковороди в романі «Марія з полином у кінці століття» В. Яворівського [Електронний ресурс] / С. А. Демченко // Філологічні студії : наук. вісн. Криворіз. держ. пед. ун-ту. – 2013. – Вип. 9. – С. 683–690.

Стасик, М. В. Образи-символи в романі В. Яворівського «У мене вечеряв Ісус. Княгиня Ольга – велика грішниця, яка стала святою» [Електронний ресурс] / М. В. Стасик // Наук. вісн. Міжнар. гуманітар. ун-ту. Серія: Філологія. – 2020. – Вип. 45(1). – С. 73–76.

Хавалджи, Л. Перспектива як засіб візуалізації інформації в публіцистиці В. Яворівського [Електронний ресурс] / Л. Хавалджи // Лінгвістика. – 2020. – № 1. – С. 93–105.

Шевченко, Г. В. Cпецифіка чоловічих антропонімів у романі Володимира Яворівського «Оглянься з осені» [Електронний ресурс] / Г. В. Шевченко // Записки з ономастики. – 2013. – Вип. 16. – С. 157–165.

Янковенко, Ю. М. 20 хвилин з Володимиром Яворівським [Електронний ресурс] / Ю. М. Янковенко // Теле-та радіожурналістика. – 2019. – Вип. 18. – С. 358–365.

Володимир Яворівський і Вінниччина

Володимир Яворівський : [про творчість письменника-земляка] // Подільські криниці : хрестоматія з літ. рідного краю. Вінниця, 2006. – Вип. 3. – С. 436–479.

Як я Стельмаха насмішив : [спогади] / В. Яворівський // Вінниччина  – 2007. – 20 жовт. – С. 4. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Виноград на честь Яворівського : [до дня народж. В. О. Яворівського агроном-селекціонер, поет М.Я. Завальний із с. Крикливця Крижопіл. р-ну вивів свій найкращий сорт винограду і дав йому назву «Володимир Яворівський»] // Сільські новини. – 2007. – 12 груд. – С. 3.

Мороз, О. Володимир Яворівський пророкує Вінниці велике культурне майбутнє : [голова Нац. спілки письменників України В. Яворівський у залі музею-садиби М. Коцюбинського презентував свій твір «Найдовша ніч президента»] / О. Мороз // Вінниц. газ. – 2011. – 17 черв. – С. 10 : кольор. фот. – (Спец. вип. газ. «П'ятниця»).

Макогон, В. «Лягти!!! Суд іде...» : [у Вінниці в літ.-меморіал. музеї М. Коцюбинського відбулась презентація книги відомого укр. письменника В.  Яворівського] / В. Макогон // Поділ. зоря. – 2013. – 26 верес. – С. 6 : кольор. фот.

Сегеда, Ю. Новий роман Володимира Яворівського під назвою «Лягти!!! Суд іде...» презентували у світлиці музею Михайла Коцюбинського за участі автора / Ю. Сегеда // Вінниччина. – 2013. – 4 жовт. – С. 9 : кольор. фот.

Рябий, М. О. Класик з хутора Теклівка, або Постійно мобілізований : [до 75-річчя від дня народж. В. О. Яворівського] / М. О. Рябий // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2017 року : хронолог. довід.: до 110-ї річниці відкриття Бібліотеки / Упр. культури і мистецтв Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2016. – С. 267–276.

Кавун, М. Презентація нової книги земляка : [роману відомого прозаїка, публіциста і громадського діяча Володимира Яворівського] / М. Кавун // Вінниччина. – 2019. – 7 черв. – С. 4 : фот.

Зелінський, Р. М. Уродженці Вінниччини на високих державних посадах України та інших держав світу, видатні політичні, церковні та військові діячі : [є про В. Яворівського] // Вінниччина в системі державного адміністративного устрою від давнини до сучасності / Р. М. Зелінський, К. В. Завальнюк. – Вінниця, 2021. – С. 147–205.

Підготувала: провідний бібліограф

відділу наукової інформації та бібліографії 

Шуляк С. В.