Я хочу правді бути вірним другом

8 січня 1935 року народився відомий український поет і журналіст, один із найбільш яскравих представників покоління українських «шістдесятників» – Василь Симоненко. Він увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ ст.

Василя Симоненка важко уявити старим. Він не встиг ані зістаритися, ані навіть «подорослішати» до першої сивини. Передрікаючи собі смерть у 30 років, Симоненко пішов із життя у 28…

Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,

Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь.

І хоча за життя поета встигло вийти всього дві книги – збірка поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963), його сучасники вже тоді усвідомлювали – Україна втратила Поета.

Євген Сверстюк писав: «Багато щирих і добрих рук збирали його рукописи. Багато злих і колючих очей промацували його слово. Та праця добрих завжди переважить».

Можливо, феномен творчості Василя Симоненка, яка з роками набуває ще більш глибинного і пророчого змісту, треба шукати в його особистості, у відсутності конфлікту між талантом і чесністю, між громадянською позицією і його суто людськими якостями? Може, тому, звертаючись до всіх нас разом, він говорить з кожним окремо, і в голосі його немає фальші:

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати…

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

До 85-річчя від дня народження Василя Симоненка провідний бібліограф відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук Л. І. Заря підготувала віртуальну виставку «Я хочу правді бути вірним другом».

Запрошуємо ознайомитися з прекрасною людиною, поетом, перекладачем, журналістом. Перегортаючи сторінки його поезій, вдумуючись у кожне його слово, ви знайдете найщирішого друга на все життя!