Прижиттєві видання Еміля Золя

2 квітня 1840 р. в Парижі народився Еміль Золя – один з найвидатніших письменників ХІХ ст., який став засновником нового літературного напряму – натуралізму. Його творча спадщина багатогранна. Розпочинав митець свою літературну діяльність з кількох збірок оповідань та драматичних творів, літературно-критичних і публіцистичних статей у періодичних виданнях. Першорядне місце у творчості Золя належить циклу «Ругон-Маккари», до якого увійшли 20 романів. Він вважається вершиною французького натуралізму в літературі. Майже чверть століття працював автор над епопеєю, щоб відобразити історію французького суспільства з 1851 по 1871 рр.

У 90-х роках Золя створив ще два цикли романів – «Три міста» і «Євангелія», з останнього роман «Істина» (1903) вийшов посмертно, а незавершеним залишився роман «Справедливість». Ці романи, на думку критиків, поступаються книгам «Ругон-Маккарів» і написані автором для утвердження своїх соціальних утопій. У них письменник звертається до проблеми шляхів соціальних змін і окреслює різні варіанти суспільної перебудови.

Творчість Е. Золя справила величезний вплив на розвиток натуралізму та реалізму в усьому світі. Золя започаткував у літературі філософську концептуальність і публіцистичність, він розробив прийом монтажу в романі натомість традиційного для класичного реалістичного роману драматичного розвитку дії.

Життя письменника обірвалося раптово: він помер у ніч на 29 жовтня 1902 р. у своїй паризькій квартирі від отруєння чадним газом. 4 червня 1908 р. прах Еміля Золя після тривалих парламентських дебатів був перенесений з кладовища Монмарт у Пантеон і перепохований поряд з Віктором Гюго та Олександром Дюма-батьком.

До 180-річчя від дня народження великого романіста працівники відділу РіЦ підготували віртуальну виставку «Прижиттєві видання Еміля Золя у фонді відділу рідкісних і цінних видань».