Очима болю, відлунням у серцях: пам’ятати, молитися

До Дня пам’яті жертв голодоморів відділ краєзнавства презентує віртуальну виставку-вшанування «Очима болю, відлунням у серцях: пам’ятати, молитися». 

У першій половині ХХ століття радянська влада вчинила цілу низку злочинів проти людства, під час яких Україна зазнала величезних людських утрат. Серед них – три масштабних Голодомори 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 рр., з яких найбільш руйнівним був Голодомор 1932–1933 рр. Тоталітарний режим відбирав у людей все до зернини. Чорною хвилею голод косив і Поділля.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів Вінниччини, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села. Гинули найчесніші, найпрацьовитіші хлібороби-господарі. Знищували націю, забираючи найцінніше – життя.

Замучені й загиблі під час Голодомору жертви заслуговують на людську пошану, пам’ять, Божу молитву, увічнення.

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в четверту суботу листопада в пам’ять про тих людей, які померли від голоду, проводиться загальноукраїнська акція «Запали свічку». До акції може долучитися кожен, установивши на підвіконні своєї оселі чи офісу свічку пам’яті!

Пам’ятаймо…