Конституція Пилипа Орлика

У квітні 1710 р. біля містечка Бендери на козацькій раді гетьманом було обрано Пилипа Орлика (1672–1742) і прийняті (ним же написані) «Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» (латиною – «Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis”). Гетьман Війська Запорозького Пилип Орлик був одним із найближчих сподвижників Івана Мазепи, після трагічної поразки козацького війська та шведської армії під Полтавою у 1709 році, змушений був емігрувати до молдавських Бендер, яке на ту пору належало Османській імперії. Разом з Орликом в Бендерах знайшли політичний притулок частина козацької старшини, козаки Гетьманщини й запорожці, які відмовилися служити Москві.

Перша українська Конституція в сучасному її розумінні, яка пізніше дістала назву Конституції Пилипа Орлика, вважається однією з перших європейських конституцій. Нею Пилип Орлик зобов’язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії. За змістом цей документ є угодою між гетьманом та Військом Запорозьким, який складається з преамбули та 16 параграфів. В ньому викладені головні принципи побудови держави й поділу влади. Це перша конституція у світовій історії, в якій є чіткий поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Документ існував у двох мовних варіантах: староукраїнському та латинському.

Конституція Пилипа Орлика є символом визвольної боротьби українського козацтва і висловом його політичної думки.

У фонді відділу рідкісних і цінних видань є низка праць з наукового доробку відомих істориків ХІХ–ХХІ ст., які присвячені діяльності Пилипа Орлика.