Історія християнства: український вимір

Щороку 28 липня, у день пам'яті князя Володимира Великого, православні українці відзначають День хрещення Київської Русі — України.

У Русі до князювання Володимира християнська релігія не мала статусу державної, хоча київські князі, починаючи з Аскольда, часто або самі ставали християнами, або лояльно ставилися до Христової віри. За правління князя Ігоря (912–945 рр.), як свідчить літописна згадка, датована 944 роком, на Подолі в Києві була церква святого Пророка Іллі. Дружина Ігоря – княгиня Ольга (945–969 рр.) – близько 957 року прийняла хрещення в Константинополі.

Визначальним, проте, для подальшої долі та ідентичності Церкви на східнослов’янських землях стало прийняття християнства в східному обряді як державної релігії приблизно 988 року під час правління внука князя Ігоря та княгині Ольги – Володимира Великого (978–1015 рр.).

Хоча, відповідно до літопису Нестора, князь посилав своїх посланців до представників різних релігій, його вибір зупинився саме на християнській. Таке рішення не було випадковим. Окрім релігійних мотивів, важливу роль у прийнятті християнства відіграла політична та культурологічна доцільність такого кроку. Прийняття християнської релігії забезпечило князеві Володимиру та його державі моральний престиж, надало їй легітимного статусу серед інших країн і змінило ставлення їхніх правителів до Русі. Хрещення східних слов’ян, які проживали на той час у межах Київської держави, активно сприяло поширенню писемної культури. Саме монастирі були місцем розвитку писемності. Тут переписували книги, тим самим утверджуючи християнську культуру.

Більше про історію християнства в Україні можна дізнатися завдяки віртуальній виставці «Історія християнства: український вимір», підготовленій працівниками відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.