Віртуальний бібліографічний список «Іван Франко – поет, мислитель, каменяр»

Іван Франко – постать, масштаб якої неможливо вичерпати одним визначенням. Поет і прозаїк, драматург і перекладач, літературознавець і фольклорист, мовознавець і публіцист, видавець і громадський діяч – він належить до тих особистостей, чия творчість стала невід’ємною частиною української національної культури. Його невтомна праця задля духовного й культурного розвитку України принесла йому символічне ім’я Каменяра – людини, яка наполегливо прокладала шлях до національної свідомості, свободи думки та суспільного поступу.

Франко залишив надзвичайно багату творчу спадщину: поезію, прозу, драматургію, літературну критику, наукові праці, публіцистику, переклади, листи. Його твори порушують проблеми людської гідності, соціальної справедливості, свободи, праці, любові, відповідальності особистості перед суспільством і своєю нацією. Водночас Франко був уважним спостерігачем свого часу, тому його тексти дають змогу глибше зрозуміти складні суспільні та культурні процеси епохи.

Сучасне франкознавство дедалі частіше виходить за межі традиційних інтерпретацій, відкриваючи нові грані особистості та творчості письменника. Дослідники звертаються до архівних, епістолярних і мемуарних джерел, вивчають родинне оточення Франка, його інтелектуальні та творчі контакти, рецепцію його спадщини в Україні та за кордоном, особливості художньої мови й поетики. Актуальні студії демонструють, наскільки багатовимірним є феномен Франка та наскільки сучасним залишається його художнє й інтелектуальне слово.

До 170-річчя від дня народження митця відділ наукової інформації та бібліографії підготував віртуальний бібліографічний список «Іван Франко – поет, мислитель, Каменяр», який знайомить із сучасними науковими та науково-популярними працями про Івана Франка, допомагає простежити нові тенденції у вивченні його біографії, світогляду та творчої спадщини. Видання стане у нагоді науковцям, викладачам, студентам, бібліотечним працівникам, учням та всім, хто прагне глибше пізнати феномен Франка.

Іван Франко – поет, мислитель, Каменяр

сучасні дослідження життя і творчості

(віртуальний бібліографічний список

до 170-річчя від дня народження)

…Ми не можемо назвати, мабуть,

жодної ділянки людського духу,

в якій би не працював Іван Франко

і в якій він би не був великий…

П. Загребельний

Іван Франко – постать, масштаб якої неможливо вичерпати одним визначенням. Поет і прозаїк, драматург і перекладач, літературознавець і фольклорист, мовознавець і публіцист, видавець і громадський діяч – він належить до тих особистостей, чия творчість стала невід’ємною частиною української національної культури. Його невтомна праця задля духовного й культурного розвитку України принесла йому символічне ім’я Каменяра – людини, яка наполегливо прокладала шлях до національної свідомості, свободи думки та суспільного поступу.

Франко залишив надзвичайно багату творчу спадщину: поезію, прозу, драматургію, літературну критику, наукові праці, публіцистику, переклади, листи. Його твори порушують проблеми людської гідності, соціальної справедливості, свободи, праці, любові, відповідальності особистості перед суспільством і своєю нацією. Водночас Франко був уважним спостерігачем свого часу, тому його тексти дають змогу глибше зрозуміти складні суспільні та культурні процеси епохи.

Сучасне франкознавство дедалі частіше виходить за межі традиційних інтерпретацій, відкриваючи нові грані особистості та творчості письменника. Дослідники звертаються до архівних, епістолярних і мемуарних джерел, вивчають родинне оточення Франка, його інтелектуальні та творчі контакти, рецепцію його спадщини в Україні та за кордоном, особливості художньої мови й поетики. Актуальні студії демонструють, наскільки багатовимірним є феномен Франка та наскільки сучасним залишається його художнє й інтелектуальне слово.

Показовим є розвиток сучасної біографістики: нові видання прагнуть побачити за канонічним образом Каменяра живу людину – зі складним внутрішнім світом, особистими переживаннями, творчими пошуками, взаєминами з рідними, друзями та сучасниками. Дослідження останніх років засвідчують сталий інтерес до біографічної спадщини письменника та різноманіття підходів до її осмислення.

Не менш важливим напрямом є систематизація самого доробку франкознавства. Сучасні бібліографічні покажчики та енциклопедичні видання створюють ґрунтовну джерельну базу для подальших досліджень життя і творчості письменника. Зокрема, за п’ять останніх років франкознавчі наукові видання поповнилися новим томом «Франківської енциклопедії», бібліографічними покажчиками та монографічними дослідженнями.

Запропонований бібліографічний список знайомить із сучасними науковими та науково-популярними працями про Івана Франка, допомагає простежити нові тенденції у вивченні його біографії, світогляду та творчої спадщини. Видання стане у нагоді науковцям, викладачам, студентам, бібліотечним працівникам, учням та всім, хто прагне глибше пізнати феномен Франка. Адже Франко – не лише визначна постать українського минулого. Його думки, художні образи та прагнення до духовної свободи продовжують звучати в сучасності, спонукаючи нові покоління перечитувати, переосмислювати й відкривати для себе великого Поета, Мислителя і Каменяра.

 

Книги, монографії, збірники

Садиба Франка: науковий збірник заповідника «Нагуєвичі» / Держ. іст.-культур. заповідник «Нагуєвичі», ГО «Західноукр. спілка музеїв» ; ред. кол.: Б. Лазорак (голов. ред.), Я. Мельник, М. Мозер та ін. Кн. І. Дрогобич : По́світ. 2020. 632 с. : рис., табл., фот.

Перша книга «Садиби Франка»: наукового збірника заповідника «Нагуєвичі» репрезентована новими документальними матеріалами, статтями і повідомленнями, оглядами та рецензіями з актуальних проблем франкознавства, музейної справи, історії України та суміжних країн, культурології, мистецтвознавства, етнографії, музикознавства, літературознавства, історичного краєзнавства, археології, джерелознавства, історіографії, спеціальних історичних дисциплін та досліджень, пов’язаних із розвитком туризму та креативної музейної педагогіки. Рекомендовано для науковців, студентів, краєзнавців та шанувальників спадщини Івана Франка.

Салій О. Р. Учень, опонент і колега: взаємини Кирила Студинського та Івана Франка / [наук. і літ. ред. Є. Нахлік] ; НАН України, ДУ «Ін-т Івана Франка НАН України». Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2020. 230 с. : фот. (Серія «Іван Франко і діячі української культури, науки та мистецтва (XIX–початок XX століття)» ; вип. 2).

Досліджено складні й багатогранні взаємини видатного українського вченого, громадського та культурного діяча Кирила Студинського та Івана Франка. На широкій джерельній базі простежено розвиток їхніх стосунків від періоду навчання Студинського до співпраці в науковому, літературному, громадському та культурно-просвітницькому житті. Особливу увагу приділено інтелектуальній взаємодії, науковим дискусіям, творчим і світоглядним розбіжностям, а також впливові Івана Франка на формування наукових та суспільних поглядів Кирила Студинського. Видання дає змогу глибше осмислити постать Івана Франка в контексті його взаємин із сучасниками та розкрити внесок Кирила Студинського в розвиток української гуманітаристики.

Франко про освіту та виховання / Дрогобицький ДПУ ім. І. Франка, Ін-т інозем. мов, Лаб. Франкознавства та славістики ; упоряд. та ред. Г. П. Сабат. Дрогобич : Коло, 2020. 436 с.

Видання об’єднує педагогічні, публіцистичні, наукові й художні тексти Івана Франка, у яких розкрито його погляди на освіту, виховання, роль учителя, родини та школи у формуванні особистості. Добір матеріалів демонструє Франка як мислителя й педагога, чиї ідеї ґрунтуються на гуманізмі, національній свідомості, повазі до дитини та розвитку критичного мислення. Праця висвітлює актуальні для сьогодення питання морального, громадянського й інтелектуального виховання, підкреслюючи значення освіти як основи поступу суспільства.

Баган О. Культурологічна і націософська проблематика в літературознавчих студіях Івана Франка (Пізній період творчості: 1895–1907 рр.) : монографія / Дрогобиц. держ. пед. ун-т ім. Івана Франка, Каф. укр. літ. та теорії літ. Дрогобич : Ред.-вид. від. ДДПУ ім. Івана Франка, 2021. 210 с. : іл.

У праці комплексно досліджено культурологічну та націософську проблематику в літературознавчій спадщині Івана Франка пізнього періоду його творчості (1895–1907). Автор розглядає літературознавчі праці Франка як важливу складову його інтелектуальної спадщини, простежуючи осмислення письменником питань національної ідентичності, культури, історичної пам’яті, духовного розвитку українського народу та ролі літератури у формуванні національної свідомості. Особливу увагу приділено еволюції світоглядних і націософських поглядів Івана Франка, його оцінкам українського та європейського культурного процесу, а також концептуальним підходам до осмислення української літератури. Видання поглиблює розуміння Франка як ученого, культуролога й мислителя, актуалізуючи його ідеї для сучасного гуманітарного дискурсу.

Бук С. Н. Велика проза Івана Франка: електронний корпус, частотні словники та інші міждисциплінарні контексти : монографія / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів : ЛНУ, 2021. 421 с. : рис., табл.

У монографії розроблено методологію і стратегію комплексного системного лінгвостатистичного опису ідіолекту автора. Випрацьовано методику і створено лінгвістично анотований корпус текстів І. Франка. Укладено частотні словники усіх дев’яти його українськомовних творів цієї групи. Виявлено детермінативні кількісні ознаки лексичного і морфологічного складу великої прози І. Франка, а також індекс її діалогічності та багатство у зіставленні з українською художньою прозою загалом. Простежено аналогії реалізації законів Ципфа, Менцерата-Альтмана тощо з іншими дисциплінами. Для науковців і практиків у сфері франкознавства, лінгвістики (зокрема прикладної), літературознавства, перекладознавства, математики, статистики, філософії науки.

Легкий М. З. Проза Івана Франка: поетика, естетика, рецепція в критиці : монографія / [наук. ред. Є. Нахлік] ; НАН України, ДУ «Ін-т Івана Франка», Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Ін-т франкознавства. Львів : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2021. 606 с. (Франкознавча серія Держ. установа «Ін-т Івана Франка» ; вип. 17). URL: https://drive.google.com/file/d/1bsYToAwoZW5GIlgnYWa0iD5hMKW-1fN4/view?usp=sharing (дата звернення: 12.08.2026).

У монографії осмислено траєкторію розвитку прозової творчості Івана Франка – від перших, учнівських спроб та романтично-ґотичного роману до новітніх, переважно модерністських творів початку ХХ ст. Аксонометричний підхід до аналізу прозової спадщини письменника дає змогу збагнути видозміни письменникової методики й методології при моделюванні художнього світу, виявити поетикальні особливості окремих творів та прозових збірок, розкрити їхній ідейно-естетичний та змістово-формальний потенціал, з’ясувати тематичну, жанрову, наративну, структурну, семіотичну, стильову специфіку. Вперше з позицій аксонометрії досліджено весь прозовий здобуток письменника. У книжці проаналізовано рецепцію Франкової прози у прижиттєвій критиці (до 1916 р. включно) – в рецензіях, літературних портретах, історико-літературних працях, порівняльних студіях, передмовах, бібліографічних замітках, листах, спогадах, анонсах, щоденникових записах, цензурних матеріалах, некрологах, принагідних згадках.

Матеуш В. Іван Франко, Марта Починайко і навчання у Львові : [спогади, роздуми, дослідження]. Хмельницький : Цюпак А. А., 2021. 48 с.

Книга має краєзнавчий та мемуарно-біографічний характер. Автор розглядає Каменяра як національного пророка, звертаючись до його львівського періоду життя та навчання у Львівському університеті. У виданні висвітлюється зв'язок або паралелі з українською письменницею, поеткою та педагогинею Мартою Починайко, котра свого часу також навчалася у Львові та залишила помітний слід у культурному просторі). Книга поєднує, публіцистичні роздуми автора та документальні розвідки й дослідження.

Садиба Франка: науковий збірник заповідника «Нагуєвичі» / Держ. іст.-культур. заповідник «Нагуєвичі», ГО «Західноукр. спілка музеїв» ; ред. кол.: Б. Лазорак (голов. ред.), Я. Мельник, М. Мозер та ін. Кн. ІІ. Дрогобич : По́світ. 2021. 784 с. : рис., табл., фот. URL: https://swr.lnu.edu.ua/fact/studios/view?id=963 (дата звернення: 12.08.2026).

Друга книга «Садиби Франка: наукового збірника заповідника «Нагуєвичі» присвячена вшануванню 165-го ювілею від Дня народження українського національного генія Івана Франка. Цього разу збірник репрезентований абсолютно новими документальними матеріалами, статтями і повідомленнями, оглядами та рецензіями з актуальних проблем франкознавства, музейної справи, історії України та суміжних країн, культурології, мистецтвознавства, етнографії, музикознавства, літературознавства, історичного краєзнавства, археології, джерелознавства, історіографії, спеціальних історичних дисциплін та досліджень, пов’язаних із розвитком туризму та музейної педагогіки.

Твоїми говоритиму устами... Іван Франко в контексті свого часу / авт.-упоряд. М. Гнатюк. Київ : Парламентське видавництво, 2021. - 600 с. : портр.

Видання репрезентує постать Івана Франка в широкому історико-культурному та суспільно-політичному контексті кінця ХІХ – початку ХХ ст. У книзі висвітлено різні грані життя і діяльності письменника, його літературну, наукову, громадську та культурно-просвітницьку працю, взаємини із сучасниками, а також роль Франка у формуванні української національної свідомості. Матеріали видання дають змогу простежити, як особистість і творчість Каменяра відображали складні суспільні процеси його доби та водночас впливали на розвиток української культури й суспільної думки.

Тихолоз Б. С. Франко як текст. Досліди і досвіди / [упоряд. Н. Тихолоз ; відп. ред. В. Корнійчук] ; Львів. нац. літ.-мемор. Музей Івана Франка [та ін.]. Львів : Дім Франка, 2021. 991 с. (Серія «Бібліотека Дому Франка» ; вип. 10).

Книжка відомого франкознавця, директора Дому Франка Богдана Тихолоза – це проміжний підсумок його багаторічних студій над різними проблемами життя і творчості Івана Франка. Понад сотня різножанрових текстів (статей, рецензій, оглядів, полемічних виступів, інтерв'ю тощо), написаних та опублікованих за останні 25 років (1996–1021), об’єднана не тільки оригінальною авторською концепцією, а й свідомою настановою на системну розбудову інтегрального франкознавства: мультидисциплінарного, багатожанрового, поліметодологічного, а воднораз заснованого на надійному джерельному й фактологічному фундаменті. Видання, адресоване не лише літературознавцям-філологам, а й гуманітаріям суміжних галузей та широкому колу зацікавлених читачів, узагальнює індивідуальний дослідницький досвід «стереометричного» фахового читання різножанрових творів письменника, мислителя, публіциста, його «зовнішньої» та «внутрішньої» біографії, контекстів та інтертекстів його драматичної життєтворчості.

Франкомандри + : путівник / [ідея, упоряд., вступ. слово Б. Тихолоз] ; Львів. нац. літ.-мемор. Музей Івана Франка [та ін.]. Львів : Львів. нац. літ.-мемор. Музей Івана Франка, 2021. 223 с. : фот. кольор. (Бібліотека Дому Франка ; вип. 11).

До уваги широкого кола читачів - оригінальний путівник, головним персонажем-мандрівником та гідом-екскурсоводом у якому є... Іван Франко! Книга щедра на маловідомі факти з творчого і туристичного досвіду славетного українського письменника, які яскраво розкривають цікаві грані його особистості як мандрівника, краєзнавця, спортовця, організатора туризму та автора «мандрованих» текстів, класика «літературної туристики» (тревел-літератури). У виданні запропоновано п'ять туристичних маршрутів «слідами» Івана Франка: чотири – територією України (Львів, Бойківщина, Гуцульщина) і один міжнародний (Польща, Чехія, Австрія, Угорщина, Хорватія, Італія...). Путівник адресований не тільки фахівцям у галузі франкознавства, музейництва і туризму, а й загалом усім прихильникам здорового способу життя.

Яремко, Я. П., Лужецька Н. Іван Франко і поступ новітньої лінгвістики. Львів : Апріорі, 2021. 431 с.

У книзі висвітлено лінгвістичне новаторство Івана Франка-термінознавця і термінотворця, чиї лінгвокогнітологічні за своєю суттю ідеї на століття випередили тогочасну українську (й не лише) мовознавчу думку й створили методологічне Підґрунтя для постання новітніх міждисциплінарних наук: української лінгвополітології, когнітивної лінгвістики, психолінгвістики, теорії комунікації. Окреслено історичну значущість мислителя-енциклопедиста в модернізації українського мовно-культурного простору, становленні й розбудові української наукової мови та її репрезентанта – терміносистеми, у створенні національної школи політичного мислення. Шляхом когнітивно-дискурсного аналізу омовлено особливості ключових Франкових концептів як способу авторського смисло- і світотворення.

Конта Р. М., Мохнатюк І. О. Українська історія в творчій спадщині Івана Франка : монографія / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ : Вадекс, 2022. 235 с.

Монографію присвячено проблемам становлення та розвитку історичного світогляду Івана Франка. Монографія може бути корисною для науковців, викладачів вищих навчальних закладів, докторантів, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів, а також для істориків, яких цікавлять питання історичного світогляду Івана Франка.

Тебешевська О. С. Іван Франко і Голинь / [авт. передм. М. Ю. Косило]. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2022. 197, [48] с. : фот. кольор.

Краєзнавче дослідження про зв'язки Івана Франка з Прикарпаттям, історію спорудження пам'ятника Каменяреві в селі Голинь та меценатство Миколи Жекала. Праця також містить авторську франкіану (вірші, поему, розвідки) і відзначена премією «Краща книга Прикарпаття»

Бацевич Ф. Художня проза Івана Франка у вимірах сучасної лінгвістики : вибр. ст. / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2023. 109 с. Текст укр., англ.

У виданні представлено вибрані статті, присвячені дослідженню художньої прози Івана Франка в контексті сучасної лінгвістики. Автор застосовує актуальні мовознавчі підходи для осмислення особливостей Франкового художнього слова, його мовної організації, способів творення образів, вираження авторської позиції та відтворення складних психологічних і світоглядних станів персонажів. У працях розкривається багатство мовностилістичних засобів прози письменника, її комунікативний, когнітивний та прагматичний потенціал. Особливу увагу приділено тому, як мовні явища сприяють формуванню художнього смислу та увиразнюють авторське бачення людини й світу. Збірник засвідчує актуальність Франкової прози для сучасних лінгвістичних студій і сприяє глибшому розумінню її мовної та художньої своєрідності.

Ільницький М. Іван Франко: антиномія природи і духу : розвідки, інтерпретації. Львів : Апріорі, 2023. 261 с. (Споконвічна мудрість).

Книга є результатом багаторічних студій про Івана Франка і містить статті, які раніше публікувалися у наукових збірниках та періодичних виданнях. Розвідки охоплюють різні грані творчості письменника: еволюцію його світоглядних і естетичних поглядів, зв’язок літературної та громадсько-політичної діяльності, трансформацію філософських мотивів, риси типологічних спорідненостей, інтерпретацію творчості митця. Науковий підхід у книзі поєднаний із есеїстичним стилем викладу.

Медвідь І. Пророк чи єретик? Релігійний світогляд Івана Франка та його взаємини з духовенством : [монографія] / Укр. католицький ун-т ; Львів. нац. літ.-меморіальний музей Івана Франка ; Ін-т Івана Франка НАН України ; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Львів : Вид-во Укр. католиц. ун-ту, 2023. 423, [16] с. : іл., фот. (Серія «Бібліотека Дому Франка» ; вип. 16).

У праці комплексно досліджено характер та еволюцію релігійних поглядів Івана Франка. Монографія відкриває читачу світогляд Івана Франка в контексті ширших процесів: модернізації, поширення нових ідеологій, розвитку українського національного руху та викликів перед Греко-Католицькою Церквою. Чимало уваги приділено розгляду взаємин поета з греко-католицьким духовенством, зокрема й двома митрополитами – Сильвестром Сембратовичем та Андреєм Шептицьким. Автор пробує відповісти на питання: чому один із національних пророків був для певної частини греко-католицького духовенства єретиком? Як еволюціонувало це ставлення від часів Франка до сьогодення? І де ті точки дотику, в яких традиції поєднуються з модерністю?

Подзвінне Франкові. Відгуки на смерть поета / упоряд. Я. Мельник. Дрогобич : Коло, 2023. 488 с. : портр., іл.

Унікальне документально-літературне видання містить некрологи, спогади, відгуки та есеї сучасної йому преси та діячів культури, що відображають реакцію суспільства на смерть Івана Франка у 1916 р.

Шмега К. М. Дискурс маскулінності у прозі Івана Франка : [монографія] / [наук. ред. А. І. Швець] ; НАН України, Ін-т Івана Франка. Київ : Наукова думка, 2023. 230 с. (Проєкт «Наукова книга» (Молоді вчені).

У монографії здійснено комплексне осмислення різних виявів маскулінності у прозі Івана Франка з урахуванням чинників психобіографії самого автора та соціокультурного контексту періоду його творчості (друга половина XIX-початок XX ст.). Уперше визначено й теоретично обґрунтовано елементи гендерного аналізу маскулінності персонажів Франкової прози, проаналізовано притаманні для часу написання творів соціокультурні ролі чоловічих персонажів, на основі чого створено їх типологію. Розширено параметри аналізу характерокреаційної техніки Франкових чоловічих образів із погляду психолінгвістики, системи міжособистісних взаємин і комунікації, міфологем та архетипів, опису тілесності.

Горбовий Б. Успадкування духу. Іван Франко та його сини в просторово-часовому континуумі діяльності Товариства Українських Наукових Викладів імені Петра Могили (1906–1939 рр.). Львів : Левада, 2024. 165 с. : іл., фот.

Літературно-історична розвідка відкриває ще одну мало досліджувану сторінку ролі та участі Івана Франка в заснуванні і діяльності Товариства Українських Наукових Викладів ім. Петра Могили, одного з найбільших науково-просвітніх Товариств Галичини до першої світової війни та в міжвоєнний період, в час панування Польщі в Західній Україні.

Грицак Я. Й. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856-1886) / худож.-оформ. Є. Вдовиченко. Харків : Фоліо, 2024. 797 с. : портр., іл., табл. (Життя видатних українців) (Книжки війни).

Ця книжка є перевиданням праці відомого історика Ярослава Грицака, підсумком майже двадцятирічних досліджень. Вона є мікроісторією макролюдини. На прикладі біографії молодого Франка показано, як український рух зміг перемогти у австрійській Галичині у боротьбі з русофільською та польською орієнтаціями і який вплив ця перемога справила на долю українського національного проєкту взагалі. Автор розповідає про рід Франка, загадки його народження, вибір української ідентичності, літературну і політичну діяльність, стосунки з друзями, жінками, селянами, євреями, поляками, русофілами. За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х – на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.

Пилипчук, С. М. «Той, що в бурю йшов»: Іван Франко на шляху поступу : зб. ст. / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2024. 391 с.

До книги увійшли студії, в яких висвітлено актуальні питання сучасного франкознавства. У п’яти розділах («Теорія та методологія», «Світогляд Івана Франка», «Інтерпретація Франкових творів», «Контакти. Рецепції. Паралелі», «Штрихи до біографії Івана Франка») запропоновано комплексний аналіз багатогранної літературно-наукової спадщини Івана Франка, представлено духовно-інтелектуальну атмосферу, в якій формувалася творча постава майстра слова, відзначено суттєвий вплив ученого на поступ справи українського національного відродження.

Процюк С. В. Руки і сльози. Роман про Івана Франка. Брустури : Дискурсус, 2024. 384 с. : портр.

Художня біографія Івана Франка, у якій постать великого українського письменника, мислителя та громадського діяча постає крізь призму його особистого життя, творчих пошуків, внутрішніх переживань і драматичних випробувань. Автор зосереджується не лише на знакових подіях Франкового життєпису, а й на його людській природі – почуттях, сумнівах, стражданнях, любові, самотності та невтомній праці. У романі відтворено складну атмосферу кінця ХІХ – початку ХХ ст., інтелектуальне й культурне середовище Галичини, взаємини Франка із сучасниками та його боротьбу за національне й духовне утвердження українства. Художня інтерпретація дає змогу побачити Франка не лише як «Каменяра», а як живу, суперечливу й глибоко трагічну особистість.

Франківська енциклопедія. У 7 т. Т. 2 : З–Кузеля / НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т Івана Франка ; редкол.: М. Жулинський [та ін.] ; наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік. Львів : Світ, 2024. 912 с. : фот., портр. (Серія «Іван Франко і нова українська література. Попередники та сучасники»).

Подаються статті про письменників, літературознавців, фольклористів, мовознавців – від зачинателів нової української літератури до тих, хто потрапив у поле зору І. Франка. Висвітлюються прижиттєві зв’язки І. Франка з ними, його відгуки та роздуми про попередників і сучасників, а також спогади, дослідження та висловлювання про І. Франка.

Франко на кожен день: від Дому Франка / Львів. нац. літ.-меморіал. музей І. Франка (Дім Франка) ; упоряд. Б. С. Тихолоз ; світлини Б. С. Мелих. Харків : Фоліо, 2024. 623 с. : кольор. фот., портр.

Своєрідний календар пам’яті та інтелектуального діалогу з Іваном Франком, підготовлений Львівським національним літературно-меморіальним музеєм Івана Франка. У книзі на кожен день року подано матеріали, пов’язані з життям, творчістю, науковою, громадською та культурною діяльністю письменника, його родиною, сучасниками й важливими подіями доби. Видання допомагає побачити Франка не лише як видатного письменника, а й як багатогранну особистість, ученого, мислителя та активного учасника суспільно-культурного життя України. Доповнюють текстове наповнення численні кольорові світлини та портрети, що створюють виразний візуальний образ епохи й родинного та культурного середовища Франка.

Астральне тіло України. Думки Івана Франка – зблизька : [роздуми] / упоряд. З. Ромовської. 2-ге вид. Львів : ПАІС, 2025. 75 с.

Збірка роздумів та цитат Івана Франка, осмислених крізь призму духовної ідентичності та націєтворчої сили Каменяра. Фокус спрямований на глибокі філософські, державотворчі та моральні одкровення Івана Франка. Книга містить авторські роздуми та передмову/післямову упорядниці.

Іван Франко і Калуш = Ivan Franko and Kalush : путівник / [авт.-упоряд. А. Д. Франко та ін. ; редкол.: О. Малярчук (голова) та ін. ; наук. ред. І. Тимів ; пер. англ. У. Голинська] ; Калус. міськрада [та ін.]. Івано-Франківськ : Фоліант, 2025. 62 с. : фот. кольор. Текст укр., англ.

Путівник охоплює 22 локації, пов’язані з перебуванням Каменяра в Калуші та околицях. Він містить не лише опис місць, але й матеріали про експозиції Музею-оселі родини Франків у Підгірках, інші пам’ятки історії та культури. Доповненням до книжки стала інтерактивна Google-карта, створена Оксаною Паламар, що дозволить туристам і краєзнавцям прокласти власний маршрут франковими місцями.

Лапій М. М. «Думками, душею належали ми до себе»: взаємини Уляни Кравченко та Івана Франка : [монографія] / НАН України, Ін-т Івана Франка НАН України. Київ : Академперіодика, 2025. – 315 с. : іл., фот. (Наукова книга). URL: https://drive.google.com/file/d/1sG92P4Igk80c0HZH93gs7T4PC_nwi3jq/view?usp=sharing (дата звернення: 12.08.2026).

У монографії ґрунтовно розглянуто різні грані тривалих, багатих на події взаємин Івана Франка та відомої української письменниці, мемуаристки, публіцистки, перекладачки, народної вчительки, культурно-освітньої діячки, активістки жіночого руху в Галичині Уляни Кравченко. Приділено увагу історії збереження, упорядкування і публікування взаємного епістолярію, ідейно-образним перегукам їхньої поезії, узагальнено рецепцію цього питання у дотеперішніх дослідженнях. Для широкого кола читачів: науковців, викладачів, студентів гуманітарних спеціальностей та усіх, хто цікавиться літературним, історико-культурним процесом у Західній Україні кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

Луцишин О. Б., Мороз М. Франкознавство (1988-2005) : бібліогр. покажч. видань творів Івана Франка та критичної. літ. про нього / [наук. ред. Є. Нахлік] ; НАН України, Ін-т Івана Франка. Львів : Ін-т Івана Франка НАНУ, 2025. 792 с. (Бібліографічна серія ; вип. 6).

Бібліографічну працю присвячено описам творів Івана Франка та критичної літератури про нього. Довідник охоплює період франкознавчих публікацій за 1988–2005 роки.

Луцишин О. Б. Франкознавство (2006) : бібліогр. покажч. вид. творів Івана Франка та крит. літ. про нього / [ред. М. Легкий] ; НАН України, Ін-т Івана Франка. Львів : Ін-т І. Франка НАНУ, 2025. 268 с. (Бібліографічна серія ; вип. 7).

Бібліографічне видання є серійним довідковим виданням (випуск 7), що містить систематизовані описи прижиттєвих та посмертних видань творів Івана Франка й критичної літератури про нього за 2006 рік.

Тихолоз Н. Великдень у Франків. Дух і смак традицій : монографія / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, Ін-т франкознавства, Львів. нац. літ.-меморіал. Музей Івана Франка. Вид. 2-ге. Львів : Апріорі, 2025. 208 с. : кольор. іл., фот.

Ця книга – незвичний погляд нa біографію одного з творців української ідентичності. Нестандартний жанр – культурологічнa студія з гастрономічним до датком – дає змогу розповісти про живого Івана Франкa без пафосу і глянцю, в інтер’єрі рідного дому, у колі родини, немовби зустрітися з ним віч-на-віч за святковим столом, щоб розкрити його особистість, світогляд і цінності крізь призму культури святкування Великодня. Воскресіння Христове постає не тільки як величне свято, a як символ єдності поколінь і перемоги життя над смертю. У розділі «Смаки Великодня: страви з фамільного зшитка» подано рецепти великодніх страв з архіву родини Іванa Франка.

 

Статті в наукових журналах та збірниках

Атаманчук В. П. Репрезентація творчості Івана Франка у вигляді трансдисциплінарної онтології. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 8–16.

Присвячено аналізу способів представлення творчих здобутків Івана Франка (на основі програми з української літератури для 10–11 класів) за допомогою трансдисциплінарної онтології. Увагу приділено з'ясуванню феномену трансдисципілнарності у науці та освіті, визначенню характерних ознак цього поняття. Обґрунтовано, що трансдисциплінарний підхід забезпечує багатовимірність та багаторівневість досліджень, що зумовлюється вивченням наукових проблем через аналіз їхніх багатоманітних проекцій у різних наукових площинах. Розглянуто характерні риси трансдициплінарної онтології та засоби її вираження на матеріалі фрагменту програми, присвяченого творчості Івана Франка.

Бакланова Н. М. «Культура ідентичності» у творчості Івана Франка. Наукові записки [Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Педагогічні науки. 2022. Вип. 203. С. 35–38.

У статті розглянуто роль культури у формуванні української національної ідентичності. Авторка аналізує літературну, публіцистичну та наукову спадщину Івана Франка, акцентуючи увагу на його поглядах щодо значення рідної мови, освіти, науки, національної культури та духовних цінностей у становленні української нації. Особливу увагу приділено поемі «Мойсей», у якій виразно втілено політичні, філософські, етичні й естетичні погляди письменника та осмислено проблему національного самоусвідомлення українського народу. Підкреслено внесок Івана Франка у розвиток української культури, утвердження національної свідомості та формування ціннісних орієнтирів українства.

Бук С. Багатство мови Івана Франка: приклад великої прози. Лінгвістичні студії. 2022. Вип. 43. С. 121–128.

Статтю присвячено поняттю багатства мови (мовлення, тексту) – це відношення між кількістю різних слів у тексті до довжини тексту (кількості слововживань). Багатство словника вперше обчислено на прикладі електронного корпусу текстів великої прози Івана Франка. Його зіставлено з аналогічним показником частотного словника сучасної української художньої прози (укладеного на матеріалі 24 творів 22 різних письменників) і виявлено передбачувано нижчий показник багатства словника у корпусі великої прози І. Франка. Аналіз показав, що індекс різноманітності залежить не тільки від обсягу тексту, а й від інших пара метрів, як-от редакція твору, пряме чи авторське мовлення.

Бук С. Н. «Петрії й Довбущуки» у квантитативному зіставленні з великою прозою Івана Франка. Мовні і концептуальні картини світу. 2022. Вип. 2. С. 7–19.

Статтю присвячено лінгвостатистичному дослідженню словника і тексту роману І. Франка «Петрії й Довбущуки». У зіставленні з іншими творами великої прози цього письменника найбільш виразними параметрами виявилися морфологічні характеристики індекс епітетизації та дієслівних означень, а також текстологічні – індекс діалогічності.

Гурбанська А. І. Лірика Івана Франка і Лесі Українки: співдія народнопісенних традицій та індивідуальної поетики. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 27–35.

Комплексно проаналізовано різноаспектні зв'язки поетичної творчості Івана Франка і Лесі Українки з українським фольклором, висвітлено ідейно естетичні особливості опрацювання митцями народнопоетичних мотивів, образів, символіки. Виявлено чинники ідейно-естетичних концепцій Івана Франка і Лесі Українки та особливості актуалізації народнопісенних традицій у контексті їхньої творчості, суспільних реалій та літературно мистецького дискурсу доби. Окреслено жанрову, ідейно-тематичну й поетичну палітри лірики Івана Франка і Лесі Українки, ознаки їхнього літературного новаторства в опрацюванні фольклору. Художню практику митців розглянуто на основі символічної теорії класичного психоаналізу та культурологічного підходу, завдяки чому поетична творчість Івана Франка і Лесі Українки потлумачена як художньо досконалий мовно-естетичний знак національної культури.

Даценко В. С. Природа моралі у філософських творах Івана Франка. Epistemological studies in philosophy, social and political sciences. 2022. Vol. 5, Iss. 1. С. 26–34.

Стаття присвячена концепції моралі у філософських творах Івана Франка. Видатний український письменник, поет, драматург Іван Франко не був професійним філософом, але продукував впливові філософські ідеї у формі філософської публіцистики. У статті стверджується, що Іван Франко зробив величезний внесок в українську етичну думку, дослідження якого є сьогодні актуальним завданням філософського франкознавства. Стаття виявляє неоднозначне, суперечливе і, разом, гармонійне розуміння українським мислителем феномена людської моралі, філософських підстав такого розуміння і його поняттєвої форми.

Жуковська Г. М. Міфологія в науковій рецепції Івана Франка. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 36–47.

Досліджується наукова рецепція Іваном Франком понять міфу, міфології, міфологізму, обґрунтування вченим жанрової специфіки цих понять, їх сутності, художньо-естетичної парадигми. На основі проведеного дослідження зауважено роль Івана Франка у формуванні методичних принципів вивчення міфологізму в літературі.

Захарія А. С. Виховання вільної особистості у світлі педагогічних ідей Івана Франка / Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 4 –55.

Здійснено спробу розглянути і проаналізувати погляди І. Франка на розвиток системи освіти в Україні. Доведено ідеї І. Франка на право дітей і молоді навчатися рідною мовою, здобувати знання на гуманістичних, морально-етичних і національно-патріотичних засадах. Наголошено на актуальності даної проблеми, а також акцентовано увагу важливості педагогічних поглядів І. Франка в сучасному світі.

Касьянова О. А. Милозвучність у розумінні Івана Франка. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 56–63.

У статті досліджено погляди Івана Франка на милозвучність як важливу ознаку української літературної мови та художнього мовлення. Авторка аналізує мовознавчі й літературно-критичні праці письменника, у яких порушуються питання звукової організації української мови, її природності, виразності та естетичної довершеності. Приділено значну увагу розумінню Франком принципів милозвучності та їх реалізації у художньому тексті, зокрема ролі фонетичних засобів у створенні ритмічної й інтонаційної організації мовлення. Розглянуто значення милозвучності для формування індивідуального стилю письменника та його мовно-естетичних поглядів. Дослідження увиразнює внесок Івана Франка в осмислення закономірностей української літературної мови та засвідчує тісний взаємозв’язок мовної норми, художньої виразності й естетичного сприйняття слова.

Кравець Я. Ще раз про французьке письменство у літературній критиці Івана Франка (Поль Бурже, Жорж Гюїсманс, Еркман-Шатріан, Ґонкури). Султанівські читання. 2022. Вип. 11. С. 65–76.

Стаття присвячена міжкультурним зв’язкам в аспекті літературної критики. Пропонована праця є третьою і останньою із задуманого її автором циклу статей про зацікавлення Івана Франка французьким письменством. Здійснено аналіз окремих праць І. Франка кінця ХІХ ст., в яких критик особливо наголошував на біографічній фазі в розгляді історії літератури та існуванні натуральної школи французьких романістів.

Куца Л. П., Куца О. П. До проблеми взаємодії суб’єктів літературного порозуміння у поезіях Івана Франка початку ХХ століття. Закарпатські філологічні студії. 2022. Вип. 23(1). С. 266–271.

У статті розглянуто особливості комунікативної взаємодії між автором, ліричним героєм і читачем у поетичній творчості Івана Франка початку ХХ ст. Авторки зосереджуються на проблемі літературного порозуміння як важливого чинника функціонування художнього тексту, простежуючи способи встановлення смислового та емоційного контакту між суб’єктами поетичної комунікації. Проаналізовано художні засоби, за допомогою яких поет формує діалог із читачем, актуалізує його співпереживання та спонукає до осмислення порушених у творах моральних, суспільних і філософських проблем. Значну увагу приділено взаємодії суб’єктів літературного порозуміння, ролі адресата поетичного мовлення та способам увиразнення авторської позиції. Дослідження поглиблює розуміння комунікативної природи Франкової поезії, її діалогічності та орієнтації на активне сприйняття читачем.

Кучер А. С. Прагматичний потенціал еліптичних речень у великій прозі Івана Франка (на матеріалах художніх творів «Петрії й Довбущуки» (1 ред.), «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Петрії й Довбущуки» (2 ред.)). Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологія. 2022. Вип. 13. С. 288–292.

У праці досліджено функціонування еліптичних речень у прозовій спадщині Івана Франка та їхню роль у формуванні прагматичного змісту художнього тексту. Авторка аналізує особливості використання неповних синтаксичних конструкцій у романах письменника, з’ясовуючи їхній вплив на передачу комунікативних намірів персонажів, емоційність висловлювання та динаміку діалогічного мовлення. Особливу увагу приділено прагматичним функціям еліптичних речень, зокрема здатності увиразнювати експресію, створювати напруженість комунікативної ситуації, передавати психологічний стан героїв і забезпечувати природність та виразність художнього мовлення. На матеріалі творів «Петрії й Довбущуки», «Борислав сміється» та «Перехресні стежки» простежено закономірності використання еліптичних конструкцій і їхню залежність від контексту та мовленнєвої ситуації.

Легкий М. І. «Се синтез в найвищім розумінні сього слова»: Іван Франко на шляху до модернізму. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 75–86.

Досліджено еволюцію творчого світогляду та художньої поетики Івана Франка в контексті переходу української літератури від реалізму до модернізму. Автор простежує формування модерністських тенденцій у творчості письменника, акцентуючи увагу на синтетичному характері його художнього мислення та прагненні поєднати різні мистецькі, стильові й світоглядні начала. Проаналізовано особливості Франкової поетики, жанрові пошуки, взаємодію традиційних і новаторських художніх засобів, а також зміни у способах осмислення людини, її внутрішнього світу та взаємин із суспільством. Дослідження поглиблює розуміння Івана Франка як митця перехідної доби, у творчості якого органічно поєдналися різні естетичні системи та сформувалися передумови українського модернізму.

Лемець Л., Іваночко Г. «Міць духа і огень любови»: діалектні символеми в поетичному континуумі Івана Франка. Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 47(2). С. 93–100.

У статті досліджено та проаналізовано особливості функціонування діалектних символем у поезіях Івана Франка в культурологічному і лінгвостилістичному аспекті. Виокремлено та обґрунтовано семантико-стилістичний потенціал діалектних символем як органічних репрезентантів авторського лінгвостилю та авторської концепції тотожності людини крізь призму рідного слова.

Науменко Н. В. Поезія Івана Франка «Мамо-природо!..» як інваріант сучасного наукового дослідження. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 87–97.

Наукова поезія – різновид поетичної творчості, в якій думка виявляє нерозривну естетичну єдність раціонального й ірраціонального першоелементів, а наукова компонента визначає зміст твору, напрям розвитку ліричної теми. У цій статті зроблено спробу осягнути формозмістові характеристики поезії Івана Франка «Мамо-природо!..»з циклу «В плен-ері», зокрема її композицію та мову як засновки для створення новітньої парадигми наукового дослідження. Просодичні елементи, передусім вільновіршову форму та постійну зміну темпоритму мовлення ліричного оповідача, відтак утверджено як чинники творчого контакту з реципієнтом, спонуки до самостійного осмислення реальності в категоріях термінів, запозичених із різних наук.

Нахлік Є. К. Про що не прийнято говорити, але про що писали Іван Франко і Ґабріеля Запольська (скандальні повісті «Dla ogniska domowego» і «O czym się nie mówi»). Київські полоністичні студії. 2022. Т. 38. С. 201–240.

У статті досліджено спорідненість художнього осмислення гострих соціальних і морально-етичних проблем у творчості Івана Франка та польської письменниці Ґабріелі Запольської. Автор аналізує повісті «Для домашнього вогнища» Івана Франка та «O czym się nie mówi» («Про що не говорять») Ґабріелі Запольської, звертаючи увагу на проблематику, яку тогочасне суспільство воліло замовчувати. Розглянуто особливості зображення сімейних конфліктів, подружніх взаємин, подвійної моралі, соціальних стереотипів і становища жінки. Особливу увагу приділено художнім засобам, за допомогою яких письменники руйнують суспільні табу та виявляють приховані механізми моральної й соціальної нерівності. Порівняльний аналіз творів увиразнює типологічні перегуки у творчості українського та польського авторів і засвідчує актуальність порушених ними проблем.

Пилипчук С. «Се такий рід творчості, що в наших часах запановує майже неподільно в літературі» : історія та теорія роману у літературознавчих студіях Івана Франка. Волинь філологічна: текст і контекст. 2022. Вип. 34. С. 114–129.

У статті проаналізовано внесок Івана Франка у дослідження питання історії та теорії роману. Методологія розвідки поєднує послідовний генологічний аналіз та елементи культурно-історичного та порівняльно історичного підходів. Відзначено, що внесок українського дослідника у розвиток генологічних студій є досить суттєвим. Зокрема, наголошено на пріоритетності романознавчих пошуків у доробку ученого.

Погребенник В. Ф. Угорщина в літературній і науковій спадщині Івана Франка. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 119–133.

Досліджуються угорські теми/мотиви літературної та наукової спадщини Івана Франка. Зокрема, охарактеризовано коло ідей, символічні деталі тощо оповідання «Чиста раса». Автор дослідження схарактеризував історичні і літературні сенси наукової унґаристики І. Франка, присвяченої давнім часам, та актуальним новим подіям і проблемам Австро-Угорської монархії середини-кінця ХІХ ст. Проаналізовано специфіку сприйняття і застосування Франкових ідей гармонізації міжнародних стосунків Угорщини і України.

Радишевський Р. П. М. Ласло-Куцюк. Дослідження творчості Івана Франка. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 134–147.

У статті розглянуто науковий доробок відомої румунської дослідниці М. Ласло-Куцюк, присвячений життю і творчості Івана Франка. Автор аналізує основні напрями її франкознавчих студій, акцентуючи увагу на особливостях інтерпретації художньої спадщини письменника, його поетики, світоглядних і культурних орієнтирів. Окремо висвітлено значення праць М. Ласло-Куцюк для популяризації та осмислення творчості Івана Франка в румунському й ширшому європейському культурному просторі. Дослідження Р. П. Радишевського дає змогу оцінити внесок науковиці у розвиток міжнародного франкознавства та окреслити перспективи подальшого вивчення творчої спадщини письменника в порівняльному контексті.

Синкевич Н. Народнопісенна спадщина із записів Івана Франка в хоровому доробку Миколи Ластовецького. Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 47(3). С. 56–61.

Розглянуто стилістику шести композицій М. Ластовецького для мішаного й чоловічого хорів, заснованих на народних мелодіях із записів І. Франка. Названа частина хорового доробку сучасного композитора досі не досліджувалася. Наголошено на кореляції першоджерел і їхнього оформлення в ракурсах образного змісту, способів розгортання матеріалу, архітектоніки тощо. Окрему увагу звернено на споріднення засобів індивідуальної музичної мови композитора з «інтонаційним словником» народнопісенної спадщини та на способи «осучаснення» фольклорних джерел. Мета статті полягає у висвітленні особливостей авторсько-творчого підходу до хорових опрацювань народних пісень із записів І. Франка.

Сліпушко О. М., Задорожна О. С. Література Київської Русі у науковій концепції Івана Франка. Літературознавчі студії. 2022. Вип. 1. С. 148–157.

Присвячено дослідженню бачення І. Франком феномену літератури Київської Русі, зокрема використання ним певної наукової термінології для означення і характеристики цього періоду в історії української літератури. Визначається внесок ученого у стан розвитку медієвістики, зважаючи на сучасні дослідження. Особлива увага звертається на тлумачення вченим питання самодостатності києворуської літератури в тогочасному європейському просторі. Тлумачаться тези І. Франка про окремі пам'ятки оригінальні та перекладні.

Швець А. І. «На чужу основу я накладав свої узори»: орієнтальна генеза легенди Івана Франка «Арот і Марот». Сходознавство. 2022. № 90. С. 207–230.

У статті проаналізовано сходознавчі зацікавлення Івана Франка як вченого, історика, перекладача, письменника, які визначали головну прикмету його художньої творчості – інтертекстуальність. Прикладом такої інтертекстуальності є передусім Франкова поетична збірка «Мій Ізмарагд», у якій автор органічно поєднав впливи східних і західних культур, запозичував мандрівні сюжети та образи, адаптуючи їх до духовно-естетичних особливостей національного письменства. Статтю присвячено детальному аналізові одного з творів цієї збірки – легенди «Арот і Марот». Зокрема, осмислено інтертекстуальну генезу сюжету, жанрову природу, образну систему, версифікацію та морально-етичну інтенційність.

Шмега К. М. Конструювання чоловічої тілесності у прозі Івана Франка: поетикальний та гендерний аспекти. Закарпатські філологічні студії. 2022. Вип. 26(2). С. 237–245.

У статті зосереджено увагу на поетикальних особливостях конструювання тілесності чоловічих персонажів у прозі Івана Франка. Досліджено відмінності в зображенні молодих і зрілих чоловіків, простежено специфіку відтворення вікових змін, розкрито ознаки здорового і хворого, гіпермаскулінного і фемінізованого чоловічого тіла. Зроблено також спробу окреслити риси чоловічого ідеалу, який постає із творів Франка. Детально розглянуто техніку портретування, зокрема використання художньої деталі, анімалістичних порівнянь, гіперболізації, символів.

Шмега К. М. Потенціал невербальної комунікації як засобу характеротворення чоловічих персонажів у прозі Івана Франка. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2022. Т. 33(72), № 4(2). С. 101–107.

У статті розглянуто рівень невербального спілкування у контексті творення маскулінного дискурсу прози Івана Франка. Теоретичним підґрунтям для статті стали праці мовознавців, які у невербальному спілкуванні виділяють кілька рівнів, серед них просодика, кінесика, гаптика, проксеміка, мова погляду та мовчання як комунікативно значуща одиниця. Одними із найбільш вживаних невербальних засобів для характеротворення персонажів у прозі Франка є просодичні характеристики, тобто інтонування мовлення, акцентування на силі і тембрі голосу, особливо у стратифікаційних діалогах між чоловіками різного соціального статусу, лідером і підлеглим тощо.

Шуляр В. І., Гладишев В. В. Бібліотерапевтичний потенціал літературних казок («Лис Микита» Івана Яковича Франка та «Снігова Королева» Ганса Крістіана Андерсена). Вересень. 2022. № 2. С. 7–18.

Робота присвячена вивченню лікувальної та психологічної дії художньої літератури через жанр літературної казки. Автори розглядають казку Івана Франка «Лис Микита» як засіб формування життєвої стійкості, критичного мислення, уміння знаходити вихід із складних ситуацій через гумор, кмітливість і адаптацію. «Снігова Королева» досліджується крізь призму емоційного зцілення, подолання душевного «охолодження», важливості вірності, любові та самопожертви для відродження чистоти людського серця.

Асаєвич І. Переклади іспанською поезії Іван Франко. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. 2023. № 43. С. 138–140.

Праця присвячена аналізу особливостей відтворення українського поетичного слова Івана Франка засобами іспанської мови. У статті розглядаються семантичні, прагматичні та когнітивні завдання, що виникають під час передачі національного колориту, образності й смислів оригінальних віршів Івана Франка іспанською мовою.

Бондарчук К. С., Чумаченко О. А. Новаторство новели Івана Франка «Сойчине крило»: гендерно-психологічний аспект. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2023. Вип. 3. С. 7–20.

У статті розкрито модернізм видатного українського письменника Івана Яковича Франка в зображенні гендерно-психологічних аспектів міжособистісних стосунків персонажів новели «Сойчине крило», які органічно пов'язані з національними особливостями соціального життя українців. Досягнуто поставленої мети завдяки вирішенню основних завдань щодо особливостей жанру та суті назви новели, висвітлення складних життєвих обставин, які довелося подолати героям твору, щоб віднайти своє власне призначення. Відображено жанрові особливості твору, його новаторський характер завдяки яскраво вираженому конфлікту почуттів чоловіка та жінки. Проаналізовано вчинки, зумовлені життєвими обставинами та особливостями внутрішнього світу головних героїв. Спростовано стереотипні уявлення щодо ролі представників різної статі в суспільстві, де провідна роль у різних ситуаціях відводилася чоловікові.

Вінтонів М. О., Кучер А. С. Функційні вияви парцеляцій в ідіостилі Івана Франка. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. 2023. Вип. 28. С. 166–173.

Статтю присвячено дослідженню одного із прийомів експресивного синтаксису – парцеляції. У статті з’ясовано, що функціонування парцелятів притаманне як для простого, так і складного речень. Найбільш уживаними в межах простого речення є парцельовані однорідні присудки, значно менше зафіксовано парцельованих однорідних додатків, однорідних обставин та парцельованих одиничних присудка, означення, додатка, обставини та головного члена односкладного речення. Найчастіше письменник використовує парцеляти з безсполучниковим зв’язком, рідше – зі сполучниковим, спорадично вжито парцеляти, формальним маркером виявлення яких є крапки між складниками. Кількісно-статистичні показники демонструють динаміку функціонування парцелятів у творах різних періодів творчості Івана Франка.

Ворок Х. У царстві Задухи: між онейричними візіями та реальністю (на матеріалі оповідання Івана Франка «На роботі»). Волинь філологічна: текст і контекст. 2023. Вип. 35. С. 323–339.

У статті досліджено специфіку взаємодії реального та ірреального начал у художній структурі твору. Авторка зосереджує увагу на онейричному компоненті оповідання, зокрема на сновидних візіях головного героя Гриня, що виникають унаслідок його фізичного виснаження та перебування в небезпечному середовищі бориславської шахти. Проаналізовано образ Задухи як центральний елемент візійного світу твору, її функціональне та символічне значення, а також особливості конструювання фантастичного простору підземного царства. Особливу увагу приділено переходам між реальністю та візійністю, способам їхнього сюжетно-композиційного поєднання й ролі сновидіння у формуванні авторської концепції дійсності. Образ царства Задухи інтерпретовано як художнє узагальнення бориславського світу, позначеного смертю, стражданням і соціальною несправедливістю. Стаття поглиблює розуміння поетики малої прози Івана Франка та засвідчує важливість онейричних форм у репрезентації соціальних і психологічних конфліктів його творчості.

Гірняк М. Інтелектуальний код художньої прози Івана Франка: вимір проблематики. Studia methodologica. 2023. Вип. 55. С. 20–38.

У статті окреслено основні проблеми художньої прози Івана Франка, які дають змогу запропонувати інтелектуальний код для відчитування текстів письменника. Аналіз низки романів та оповідань Франка засвідчив, що найважливішу роль в інтелектуалізації Франкової прози відіграє національно-ідеологічна, суспільно-політична, філософська та літературознавча проблематика. Автор порушує питання самоідентифікації народу, добровільної чи вимушеної асиміляції, кризи національної ідентичності, діалогу між інтелігенцією і народними масами, єдності та згуртованості, що за умови чесної цілеспрямованої діяльності можуть призвести до бажаної мети – добробуту суспільства й консолідованої нації. Філософська проблематика пов’язана з питаннями про відносність поступу та істини, сенс людського існування, взаємини людини з Богом, іншою людиною та Іншим у собі, таємниці Божого промислу, боротьбу між добром і злом у світобудові. Іван Франко порушує у художній прозі також літературознавчі питання – про сутність і призначення мистецтва, психологію творення та рецепції художнього тексту, множинність інтерпретацій та різні рівні розуміння літературного твору.

Гірняк М. О. «Як будувати рідну хату»: національне питання в романі «Лель і Полель» Івана Франка. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2023. Вип. 38. С. 289–303.

Зосереджено увагу на особливостях інтерпретації національного питання в романі «Лель і Полель» Івана Франка. Зазначено, що національно-ідеологічна сфера існування нації представлена в романі «Лель і Полель» дискусіями персонажів про територіальні межі нації та національну ідентичність, відчуття причетності індивіда до конкретної нації й усвідомлення наявності спільних із нею цінностей, добровільну чи вимушену асиміляцію з панівними народами. Констатовано, що суспільно-політичний вимір проблеми спонукає І. Франка порушити питання про налагодження діалогу між інтелігенцією і народом, про єдність спільнот як обов’язкову передумову існування міцної нації. Стверджено, що служіння народові, його просвіта – це нагальні завдання для освіченої частини нації, до того ж, активну цілеспрямовану діяльність Франко позиціонує як найкращий лік проти байдужості й апатії, що є найгіршим внутрішнім ворогом для людини.

Петрів О. І., Соловій У. В. Не той друг, хто медом маже, або якби герої твору Івана Франка вчасно звернулися до психотерапевта… (за повістю «Для домашнього огнища»). Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 32(2). С. 179–185.

У статті змодельовано психологічні портрети Анелі й Антіна Ангаровичів, головних героїв повісті Івана Франка «Для домашнього огнища»; розкрито особливості натур персонажів і з’ясовано зовнішні та внутрішні чинники, які спричинили фатальні життєві колізії у творі. До уваги бралися вчинки героїв, пережиті відчуття й емоції, а також обставини, у яких вони опинилися.

Пилипчук С. М. Літературно-фольклорні джерела «Притчі про приязнь» Івана Франка. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2023. Вип. 3. С. 48–60.

У статті проаналізовано літературні та фольклорні джерела Франкової «Притчі про приязнь». З’ясовано, що очевидною основою цього поетичного твору зі збірки «Мій  Ізмарагд» був «приклад» «Про напівдружбу» з «книжки життєвих максим, притч та новел» «Disciplina clericalis» (1106 р.) середньовічного письменника Петруса Альфонсі.

Шмега К. Антиномія вірність–зрада в повістці Івана Франка «Гриць і панич». Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2023. Вип. 37. C. 264–273.

Проаналізовано один із небагатьох творів Івана Франка з мілітарно-революційним сюжетом – історичну повістку «Гриць і панич». Висвітлено його історичне підґрунтя (польські революції 1846 р. і 1848 р.) та визначено стрижневу проблему, виражену через антиномічну пару вірність – зрада в умовах співіснування в Австрійській імперії українців і поляків. Зазначено, що неможливість мати власну державність і суверенітет та невизнання як окремого народу загрожували українцям асиміляцією і втратою власної ідентичності, що відображає колізія твору, яка розвивається довкола її усвідомлення та захисту через складний моральний вибір між вірністю і зрадою.

Галик В. Тема російсько-українських відносин у творчих візіях Івана Франка: проблеми, пояснення, застереження, майбутнє. Проблеми гуманітарних наук. Серія: Історія. 2024. Вип. Спецвип. С. 160–167.

На матеріалах найновішої франкознавчої історіографії, а також різножанрового творчого доробку Івана Франка досліджено місце теми російсько-українських відносин у його творчих візіях, і водночас окреслено виокремлені вченим основні проблеми двосторонніх взаємин, акцентовано на його поясненнях щодо них та продемонстровано застереження й погляди на їхнє майбутнє.

Голод Р. Польська література кінця ХІХ – початку ХХ століття в критичній рецепції Івана Франка. Прикарпатський вісник Наукового товариства імені Шевченка. Слово. 2024. № 19. С. 216–228.

Статтю присвячено вивченню Франкової літературно-критичної рецепції творчості польських письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. У фокусі дослідницької уваги польський літературний позитивізм, натуралізм, реалізм, модернізм. Проаналізовано ставлення Івана Франка до діалектики традиції та новаторства у польському літературному процесі зазначеного періоду. З’ясовано значущість інерції романтичних впливів на подальший розвиток польської літератури.

Жулинський М. Г. Іван Франко і проблема національно-культурної ідентифікації України. Вісник Національної академії наук України. 2024. № 2. С. 26–32.

Виступ на ювілейній сесії Загальних зборів НАН України, присвяченій 150-річчю від дня заснування Наукового товариства імені Шевченка (8 грудня 2023 р.)

Ковалишин А. С. Біографічні видання про Івана Франка на сучасному книжковому ринку України. Обрії друкарства. 2024. № 2. С. 197–206.

У статті проаналізовано сучасний книговидавничий ринок щодо наявності біографічних видань про Івана Франка. Здійснено тематико-типологічний аналіз різножанрових біографічних книжок про видатного письменника, що вийшли друком протягом останніх десяти років – з 2014 по 2024 рр. До уваги було взято такі основні характеристики, як цільове призначення видання, тематика, цільова аудиторія та якість поліграфічного втілення. Тема дослідження є актуальною, адже досі у франкознавчому дискурсі як об’єкт розглядалася біографія Івана Франка, проте саме біографічні видання про доктора Ф. не викликали наукового інтересу. Досі не було складено повного бібліографічного покажчика біографічних (та автобіографічних) публікацій про Каменяра, на відміну від його власних текстів.

Ковальчук О. С. Поетика Еросу і Танатосу в новелах Івана Франка «Сойчине крило» та «Неначе сон». Академічні студії. Серія: Гуманітарні науки. 2024. Вип. 3. С. 16–23.

У статті розглянуто особливості поетики Еросу і Танатосу в новелах Івана Франка «Сойчине крило» та «Неначе сон». З’ясовано генезу обраних творів та встановлено чинники, що вплинули на їхню появу. Здійснено поглиблений аналіз теоретичних і методологічних основ художньої філософії І. Франка та висвітлено заплутану взаємодію між життям і смертю, коханням і деструкцією в його творах. Проаналізовано використання символів, що є одними з найвиразніших аспектів функціонального виміру Франкової прози. Особливий фокус уваги спрямовано на концепції Еросу, які знаходимо в описах романтичних і сексуальних стосунків або в проявах життєвої сили, та Танатосу, або потягу до смерті й руйнації, який заслужено вважають однією із наскрізних тем в оповіданнях Франка.

Космеда Т. Аспектуальна презентація лінгвофілософію Івана Франка (на матеріалі аналізу епіграмотворчості письменника). Лінгвістичні студії. 2024. Вип. 47. С. 68–82.

Дослідження виконано у фокусі теорії его-тексту й спроєктоване на вивчення лінгвофілософії І. Франка, що презентована в епіграмах мовної особистості письменника як особливому типі дискурсу, який відображає майстерність у моделюванні образних засобів (антитези, епітета, метафори, перифрази, порівняння, уособлення, алогізму, макаронічного мовлення та ін.), мовної гри, в актуалізації експресивних синтаксичних конструкцій. Водночас мовні одиниці епіграмного тексту презентують оригінальне семантичне та прагматичне навантаження, своєрідність омовлення категорії оцінки. Епіграми І. Франка виразно відображають його інтелектуальну та лінгвокреативну спроможність. Письменник вербалізує мовленнєвий жанр ущипливості в поєднанні з комунікативними жанрами рекомендації, настанови, спонукання, докору, побажання, зауваги та ін.

Кривоший І. О. Семантичні зміни в антропонімах у малій прозі Івана Франка на матеріалі повісті-новели «Сойчине крило». Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. 2024. Вип. 30. С. 17–25.

У статті антропоніми повісті-новели «Сойчине крило» розглядаються як можливість потенційного виходу до філософських площин тексту, де нове семантичне навантаження, якого набувають оніми, зсуває позірну простоту прочитання. Постаті головних героїв досліджуються з боку своїх символічних значень (сойка–приналежна світу природи, лісу, неприборканому життю); розкриваються як образи, пов’язані з біблійним першоджерелом (апеляція до легенди про Хому невірного через ім’я головного героя). Проводиться аналіз конфлікту почуттів персонажів з позиції реципієнта, розкриваються додаткові змістові зв’язки в тексті на рівні комунікативного дискурсу. Актуальність такого дослідження полягає у збільшенні наукового інтересу до практики міждисциплінарного опрацювання літературних матеріалів, спроб різнобічного дослідження класичних текстів.

Легкий М. З. «Се ми, твої невиспівані співи…», або про ненаписані, незавершені та неопубліковані художні твори Івана Франка. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2024. Вип. 76. С. 149–168.

У статті в хронологічній послідовності розглянуто задумані, але ненаписані, а також незавершені й неопубліковані художні твори Івана Франка, здійснено їхній поетикальний аналіз, по змозі зроблено спробу реставрувати сюжет, кваліфікувати жанр, висвітлити образний світ та з’ясувати художньо-естетичну сутність. Таких «невиспіваних співів» у спадщині письменника налічується чимало. Згадки про замислені, але ненаписані твори зафіксовані в кореспонденціях і рукописних планах письменника, з яких інколи можна довідатися про причини нездійснених задумів. Ідеться, зокрема, про здогадно написані, але не збережені образок Піскарський кінь, поему Історія лівої руки, комедію Жаби, незавершені роман Гутак, ескіз [Нестор був тяжко ранений], оповідання Із записок мученика та Тріумф, белетризований нарис Ровта, ненаписані роман Андрусь Басараб, новелу Чудо в Головах та ймовірний неназваний роман із бориславського життя.

Матковський М. Особливості формування педагогічних поглядів Івана Франка. Освітні обрії. 2024. № 1. С. 19–22.

У статті досліджуються світоглядні засади та чинники, що вплинули на становлення педагогічних поглядів Івана Франка. Проаналізовано витоки гуманістичних ідей, починаючи з ранніх років мислителя. Доведено, що провідною ідею творчості та світогляду, була праця над загальним суспільним благом. Аргументується важливість плекання у молоді високих ідеалів і цінностей в контексті розбудови української держави. Проведено аксіологічну паралель Франко – сучасність. Обґрунтовано важливість усебічного переосмислення педагогічної спадщини мислителя та її використання в контексті потреб сьогодення.

Мольдерф О. «Вільний переклад – це невірний переклад»: про дихотомію вірності і свободи у перекладознавчій концепції Івана Франка. Актуальні питання іноземної філології. 2024. Вип. 21. С. 75–83.

У статті досліджено погляди Івана Франка на сутність і принципи художнього перекладу. Авторка зосереджується на проблемі співвідношення вірності оригіналу та творчої свободи перекладача, розглядаючи її як одну з ключових засад Франкової перекладознавчої концепції. Проаналізовано літературно-критичні праці, переклади та висловлювання письменника, що дають змогу простежити його ставлення до точності передачі змісту, стилістичних особливостей і художньої своєрідності першотвору. Особливу увагу приділено розмежуванню понять «вільний» і «невірний» переклад та з’ясуванню критеріїв перекладацької адекватності в розумінні Івана Франка.

Мольдерф О. Є. Глобальні стратегії одомашнення та очуження у перекладознавчій концепції Івана Франка. Закарпатські філологічні студії. 2024. Вип. 37. С. 217–223.

Досліджено погляди Івана Франка на основні стратегії художнього перекладу — одомашнення та очуження. Авторка розглядає перекладацьку діяльність і теоретичні міркування письменника в контексті сучасних перекладознавчих підходів, з’ясовуючи особливості його ставлення до збереження національно-культурної специфіки оригіналу та її адаптації для іншомовного читача. Проаналізовано критерії вибору перекладацьких стратегій, їхній вплив на відтворення змісту, образної системи, стилістики та культурних реалій першотвору.

Нахлік Є. К., Баса О. М. Іван Франко й Ольга Кобилянська: літературні взаємини в ґенераційних і ґендерних координатах. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2024. Вип. 76. С. 108–148.

Комплексно досліджено особисті, творчі та літературно-критичні взаємини двох визначних представників української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. Автори розглядають контакти Івана Франка й Ольги Кобилянської крізь призму їхньої належності до різних поколінь та осмислення ґендерних проблем у тогочасному культурному середовищі. Проаналізовано вплив Франка на входження Кобилянської в український літературний простір, його оцінки її творчості, а також особливості взаємного сприйняття письменників. Особливу увагу приділено літературно-критичним судженням, епістолярним матеріалам та художнім текстам, що дають змогу простежити динаміку їхніх взаємин, творчих зацікавлень і поглядів на становище жінки в суспільстві.

Пилипчук С. Історичні та фольклорно-етнографічні основи Франкового оповідання «Довбанюк». Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2024. № 2(103). С. 26–41.

У статті проаналізовано історичний підклад та фольклорно-етнографічний контекст оповідання Івана Франка «Довбанюк». Твір, що з’явився друком 1886 року на сторінках часопису «Зоря», став своєрідним белетристичним продовженням обговорення актуального питання українсько-польських стосунків. Письменник вкотре запропонував дієву формулу вирішення проблеми, яка заснована на принципах взаємоповаги та пошуку консенсусу. В оповіданні висвітлено один із яскравих епізодів історії Галичини, пов’язаний із подіями «буремного» 1863 року, коли відбулося чергове невдале польське повстання. Крізь призму художнього твору на прикладі реалій одного бойківського села автор здійснив спробу показати справжній стан справ напередодні і під час вибуху інсурекції.

Пилипчук С. Методологічні принципи фольклористичної студії Івана Франка «Пісня про правду і неправду». Studia Methodologica. 2024. Вип. 57.  С. 8–19.

У статті проаналізовано комплекс методологічних принципів, які застосував Іван Франко у ґрунтовній фольклористичній праці «Пісня про правду і неправду», що увійшла як інтегральний елемент до корпусу «Студії над українськими народними піснями». Відзначено, що вчений намагався стереометрично дослідити твір. Зокрема, брав до уваги максимально повну варіантну парадигму уснословесного артефакту, з’ясовував визначальні чинники, що стимулювали активний розвиток теми. Засвідчено, як крізь призму аналітичної оцінки варіантів «Пісні про правду і неправду» Іван Франко простежив розширення ідейно-тематичної амплітуди твору та вказав на його значний художньо-виражальний потенціал.

Сюта Б. О. Трансформація змістів у музичних творах як феномен актуалізації явища прецедентності («Гімн/Вічний революціонер/» Івана Франка – Миколи Лисенка. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2024. Вип. 139. С. 8–21.

Досліджено питання трансформації змістів як вияву прецедентної природи музичних творів. На матеріалі пісні «Гімн /Вічний революціонер/» І. Франка – М. Лисенка детально схарактеризовано статус актуалізовуваних при сприйманні твору прецедентних феноменів – імен, ситуацій, текстів. Продемонстровано важливість урахування трансформації змістів у результаті історичних та соціокультурних змін, доведено необхідність коригування процесів змістоутворення з огляду на такі трансформації. Показано також вплив на сприймання творів мимовільних хибних уявлень про ті чи інші історичні реалії соціокультурного характеру («Вічний революціонер» якимсь чином дотичний до жовтневого перевороту в росії; «вершини і низини» – елементи гірського пейзажу Карпат; Іван Франко був атеїстом; вислів «Вічний революціонер» належить І. Франкові; Дух є емоційно маркованим настроєм певних груп людей, а не вищою божественною силою, що походить від Ісуса і св. Трійці і ін.).

Шмілик І. Д. Варіантні відмінкові форми присвійних та вказівних займенників у прижиттєвих поезіях Івана Франка. Наукові записки [Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Філологічні науки. 2024. Вип. 4. С. 124–130.

Досліджено варіантні відмінкові форми присвійних та вказівних займенників, ужиті в прижиттєвих поезіях Івана Франка. Авторка аналізує особливості функціонування займенникових форм у поетичних текстах письменника, простежуючи їхню відповідність мовним нормам і тенденціям розвитку української літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст. Особливу увагу приділено варіантності відмінкових форм, її зумовленості граматичними, фонетичними, стилістичними та контекстуальними чинниками. На матеріалі Франкової поезії виявлено специфіку використання різних форм займенників та їхню роль у створенні ритмічної, синтаксичної й художньої організації тексту.

Ворок Х. Б. Аналіз «Зимової казки» «Поєдинок» Івана Франка: знахідки та підказки Миколи Ільницького. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2025. Вип. 42. С. 232–244.

У праці здійснено ґрунтовне дослідження твору Івана Франка «Поєдинок» у контексті його творчої спадщини та літературознавчих студій Миколи Ільницького. Авторка звертається до наукових спостережень і висновків відомого франкознавця, використовуючи їх як важливий орієнтир для глибшого прочитання «Зимової казки». Розглянуто художню специфіку твору, його образну систему, проблематику та особливості авторського задуму. Особливу увагу зосереджено на інтерпретації символічних і смислових компонентів тексту, що дають змогу розкрити багатогранність Франкового художнього мислення. Дослідження увиразнює значення наукового доробку Миколи Ільницького для сучасного франкознавства та демонструє перспективність повторного прочитання творів Івана Франка крізь призму новітніх літературознавчих підходів.

Головій О. Топос міста в поезіях Івана Франка та Поля Верлена: стильовий контекст епохи. Волинь філологічна: текст і контекст. 2025. Вип. 40. С. 131–147.

Стаття досліджує урбаністичну лірику кінця XIX ст. на прикладі творів «Похвала Дрогобича» Івана Франка та «Паризьке крокі» Поля Верлена. У процесі стильового аналізу цих поезій актуалізовано твори європейських реалістів, символістів, експресіоністів; увиразнено естетику й поетику реалізму та символізму; окреслено нові аспекти зв’язків між романтизмом та символізмом; доведено, що художні образи в контексті спільної тематики – вигідний об’єкт для дослідження стильових констант та стильових змін у літературному процесі.

Горошко І. Еротичний тип любови у прозі Івана Франка. Folium. 2025. № 7. С. 80–88.

У статті досліджено особливості репрезентації еротичної любові у прозовій творчості письменника. Авторка зосереджується на художньому осмисленні інтимних почуттів, взаємин між чоловіком і жінкою, психології закоханості та складності людських переживань. Проаналізовано способи розкриття любовної тематики через характери персонажів, їхні вчинки, емоційні конфлікти та міжособистісні стосунки. Особливу увагу приділено психологізму Франкової прози та взаємозв’язку еротичного начала з морально-етичними, соціальними й особистісними проблемами. Дослідження дає змогу глибше осмислити своєрідність Франкового трактування кохання як важливої складової людського буття та художнього світу письменника.

Горошко І. Любовні сюжети в літературно-критичній оцінці Івана Франка. Волинь філологічна: текст і контекст. 2025. Вип. 39. С. 104–119.

У статті досліджено особливості осмислення любовної тематики у літературно-критичній спадщині письменника. Авторка аналізує Франкові погляди на зображення кохання, інтимних переживань і взаємин між чоловіком і жінкою в художній літературі, розкриваючи їхній зв’язок із психологічною характеристикою персонажів, морально-етичними проблемами та суспільними обставинами. Особливу увагу приділено критичним судженням Івана Франка про твори українських і зарубіжних письменників, у яких любовні сюжети є важливим чинником розвитку художньої дії та розкриття внутрішнього світу героїв. Стаття увиразнює літературно-критичну концепцію Івана Франка, його розуміння психологізму, життєвої правди й художньої переконливості у змалюванні почуттів.

Комариця М. Поема «Мойсей» Івана Франка у галицькій пресі: рецепція та інтерпретація. Пресознавство. 2025. Вип. 7. С. 51–80.

У дослідженні проаналізовано інтерпретаційні моделі поеми «Мойсей» у пресовій франкіані Галичини 1906–1941 рр. як унікальне явище національної літератури, фактор впливу на суспільний розвиток, зокрема на процес українського державотворення, предмет релігійних дискусій і, зрештою, культурний феномен ототожнення самого поета з Мойсеєм. Ґрунтовний аналіз розлогої джерельної бази дає змогу вибудувати комплексну картину рецептивного зрізу поеми, порівняти висновки видатних українських вчених і митців у загальнокультурному контексті епохи.

Космеда Т. А. Українська історіографія: психолінгвістичні ідеї Івана Франка (на матеріалі праці «Із секретів поетичної творчості»). Лінгвістичні дослідження. 2025. Вип. 63. С. 6–23.

Стаття присвячена психолінгвістичним поглядам Івана Франка на базі його праці «Із секретів поетичної творчості» у контексті розвитку української наукової думки. Авторка досліджує внесок Івана Франка в українську історіографію та психолінгвістику, аналізує теоретичні положення трактату «Із секретів поетичної творчості», висвітлює процеси художнього пізнання, психології творчості та словесного вираження.

Матковський М., Квас О., Грабовська С. Соціально-психологічні чинники становлення особистості у поглядах Івана Франка. Вісник Львівського університету. Серія: Психологічні науки. 2025. Вип. 25. С. 97–104.

Досліджуються погляди Івана Франка на становлення молоді. Обґрунтовується важливість всебічного та поглибленого вивчення чинників що впливають на розвиток та формування особистості. Доводиться важливість акумуляції досвіду видатних мислителів минувшини, зокрема Івана Франка. Іван Франко до питань формування та становлення особистості часто звертався в своїй поезії, художніх творах та наукових статтях, та залишив для нас багато цінних порад та ідей. Осмислюється співвідношення соціального та морального аспектів становлення особистості у поглядах мислителя. Досліджується становлення особистості крізь призму процесу соціалізації. Обґрунтовано, важливість для молоді залишатися у цьому процесі творчим та активним суб’єктом взаємодії, що сприятиме адаптації, самореалізації та самоствердженню особистості в суспільстві.

Пилипчук С. Гуцульський колорит в оповіданні Івана Франка «Терен у нозі»: фольклорно-етнографічні маркери. Слово і Час. 2025. № 6 (744). С. 51–70.

У статті висвітлено історію написання та публікації оповідання, написаного в період значного творчого зламу, коли Іван Франко переглянув попередні мистецькі інтенції і значно поглибив філософський вимір своїх художніх полотен. Проаналізовано оперту на міфологічних уявленнях авторську концепцію знаків долі, впливу Божого провидіння на буття людини та художнє використання фольклорно-етнографічного ресурсу (елементи жанрів легенди, апокрифа, казки, прокляття, звичаїв та обрядів) для індивідуальної наративної моделі з рисами притчевої розповіді. Доведено, що принагідні, але дуже промовисті вкраплення уснословесного матеріалу забезпечили успішне відтворення регіонального повабу, атмосфери традиційного гуцульського життя, на тлі якого розгортається складна життєва драма старого гуцула Миколи Кучеранюка.

Роздольська І. В. Естетична свідомість Івана Франка в системі порівняльних координат: франкознавчі студії Валерія Корнійчука. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2025. Вип. 77. С. 219–231.

У статті зосереджена увага на франкознавчих дослідженнях Валерія Корнійчука – монографіях «Мов оргáни в величному храмі…»: Контексти й інтертексти Івана Франка (порівняльні студії) (2007) та Давнє і нове (2024), які творять своєрідну дилогію, окрему сторінку у франкознавчому життєписі дослідника. На відміну від попереднього етапу франкознавчих студій В. Корнійчука, вивершеного студією про ліричний універсум І. Франка із провідним генологічним підходом, тут акумульовано інший методологічний підхід до осмислення життєтворчого феномену письменника, який відкриває в галузі нові дослідницькі орієнтири, – компаративний із застосуванням теорії інтертекстуальности, доповнений генераційним, генетичним, контекстуальним, екзистенційним, культурно-історичним за допомогою антиномійного концепту «свій» – «чужий». Так автор розкриває специфіку естетичної свідомости І. Франка як свідомости діалогічної, інтелектуально наснаженої, світової, модерністської, якої потребувала епоха кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Салій О. Р. «Женщина чи звір»: любовне послання Івана Франка «до Ц|еліни| Ж|уровської|». Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2025. Вип. 41. С. 244–258.

Детально розглянуто неопубліковане за життя любовне послання І. Франка до польки, ім’я якої зашифровано в ініціальному заголовку, – Ц. Журовської (в заміжжі – Зіґмунтовської). Звернено увагу на психобіографічний контекст, історію їхніх взаємин, зокрема й листування, розглянуто інші поезії, що з’явилися під впливом почуттів І. Франка до цієї жінки, згадано й жіночі образи у прозових творах, прототипом яких стала Ц. Журовська. Висловлено припущення про ймовірні причини, які могли спонукати поета писати вірш польською. Наголошено, що предметом поетичної рефлексії є не сама адресатка, а осмислені почуття поета, адже основна увага ліричного суб’єкта сконцентрована на любовних переживаннях та екзистенційному вияві авторської свідомості.

Сенишин Д. Н. Синтез стилів у повісті Івана Франка «Великий шум». Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство, мовознавство, фольклористика. 2025. Вип. 1. С. 75–80.

У дослідженні ретельно вивчено погляди франкознавців щодо стильової належності творів І. Франка різних періодів, а також синтезу реалістичних і модерністських рис у його творчості. Розглянуто приклади використання реалістичних і модерністських художніх прийомів, досліджено їхні функції і вплив на розкриття ідейно-тематичного змісту повісті «Великий шум». Водночас акцентовано на реалістичній тематиці, а також інших рисах реалізму у творі. Виділено характерні риси модернізму як напряму (зокрема психологізм, звернення до поетики сновидінь, еротизм, сюрреалістичні елементи, фольклоризм і романтичні акценти), наявні в повісті.

Тарнавська М. І. Казки Івана Франка як виразник його політикоправових поглядів. Наукові інновації та передові технології. 2025. № 12. С. 2945–2952.

У статті досліджено казкову спадщину письменника крізь призму його суспільно-політичних і правових переконань. Авторка розкриває, як у казках Івана Франка відображено проблеми соціальної нерівності, несправедливості, взаємовідносин між владою та суспільством, свободи й відповідальності людини. Особливу увагу приділено алегоричності казкових образів і сюжетів, за допомогою яких письменник критично осмислював суспільні явища та утверджував ідеї справедливості, рівності, людської гідності й правової свідомості. Наголошено на актуальності політико-правової проблематики Франкових казок для сучасного осмислення його творчої спадщини.

Тихолоз Н. Іван Франко як творець-засновник літературної династії: культурно-антропологічний вимір. Проблеми гуманітарних наук. Серія: Філологія. 2025. Вип. 63. С. 95–103.

У статті йдеться про способи вербалізації в тексті поеми-казки Івана Франка «Лис Микита» інтегральної за своєю суттю лінгвістичної категорії експресивності, спрямованої на виявлення людського чинника в мові й мовленні. Її складники – субкатегорії інтенсивності, емотивності, оцінності, образності, стилістичної маркованості. Наголосивши, що у художньому творі аналізована категорія слугує найважливішим зі способів репрезентації ставлення автора до світу й до того, про що він оповідає, та засобом впливу на думки й почуття реципієнтів свого твору, дослідниці аналізують ті з одиниць і засобів різних мовних рівнів, котрі допомогли письменникові те ставлення й відповідні йому інтенції ословити

Федорак Н. Л. Літературознавча проблематика медієвістичних дослідницьких статей Івана Франка в записках НТШ. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2025. Вип. 77. С. 136–164.

Розвідку присвячено розгляду проблемних літературознавчо-медієвістичних статей Івана Франка, друкованих на сторінках «Записок НТШ», в контексті концепції «довгого українського Середньовіччя». Специфікою цієї групи наукових публікацій у «Записках НТШ» є те, що об’єктом аналізу в окресленому корпусі статей щоразу виявлявся новий чи принаймні маловідомий літературний матеріал, відкривачем якого найчастіше був сам І. Франко. Відтак у пропонованій тут студії зроблено спробу окреслити і систематизувати наукову проблематику Франкових медієвістичних досліджень, які не були апробаціями майбутніх монографічних проєктів ученого, локальними причинковими публікаціями чи рецензіями.

Федурко М., Федурко О. Поема-казка Івана Франка «Лис Микита» в контексті лінгвістичної категорії експресивності. Рідне слово в етнокультурному вимірі. 2025. Вип. 10. С. 105–113.

У статті йдеться про способи вербалізації в тексті поеми-казки Івана Франка «Лис Микита» інтегральної за своєю суттю лінгвістичної категорії експресивності, спрямованої на виявлення людського чинника в мові й мовленні. Її складники – субкатегорії інтенсивності, емотивності, оцінності, образності, стилістичної маркованості. Наголосивши, що у художньому творі аналізована категорія слугує найважливішим зі способів репрезентації ставлення автора до світу й до того, про що він оповідає, та засобом впливу на думки й почуття реципієнтів свого твору, дослідниці аналізують ті з одиниць і засобів різних мовних рівнів, котрі допомогли письменникові те ставлення й відповідні йому інтенції ословити.

Швець А. «Моя повага до Вас далеко ще більша, ніж Ви взагалі можете думати»: Олена Пчілка у творчих діалогах з Іваном Франком. Волинь філологічна: текст і контекст. 2025. Вип. 39. С. 7–43.

У статті висвітлюється тривала творча, видавнича співпраця та епістолярний діалог між Оленою Пчілкою (Ольгою Косач-Драгомановою) та Іваном Франком. Зокрема розкрито особисті й професійні зв’язки, які стали важливим виявом консолідації української інтелігенції на межі ХІХ–ХХ століть, особливо в умовах політичної та культурної кристалізації нації. Значну увагу присвячено видавничій співпраці Олени Пчілки і Франка, передусім в журналі «Зоря», альманасі «Перший вінок», «Житі і слові» та інших літературних проєктах.

Пилипчук С. Сон літнього полудня: фольклорні основи Франкової казки «Без праці». Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. 2026. Вип. І. (106). С. 16–30.

У статті проаналізовано літературну казку Івана  Франка «Без праці», над якою письменник працював у 1890–1891 роках й опублікував на сторінках журналу «Зоря». Наголошено, що художню виразність і глибокий філософський зміст твору підсилено використанням фольклорних елементів, зверненням до  різних пластів української уснословесної традиції. Установлено прототипи народних казок, які творчо переосмислив Іван Франко під час написання цього художнього полотна. Через текстологічний розбір доведено першочергове авторське взорування на популярну «людову» казку про Оха. Підкреслено, що майстер слова не обмежився винятково цим зразком великої фольклорної прози, а залучив мотиви з інших творів цієї формації (йдеться про мотиви «чарівного персня», «визволеного духа», «зустрічі з дарителем» та ін.).

Пилипчук С. Фольклорні джерела оповідання Івана Франка «Гуцульський король». Studia Methodologica. 2026. № 61. С. 126–139.

У статті проаналізовано оповідання Івана Франка «Гуцульський король». З’ясовано, що цей незавершений твір письменника написано на основі уснословесних матеріалів, які автор зафіксував 1898 р. під час тривалого відпочинку у селі Довгополе на Гуцульщині. Фольклоризм цього зразка малої прози виявляється і  на  змістовому (опрацьовано  популярний  фольклорний  сюжет про кривавого «устєріцького мандатора» Карла Гердлічку), і на формальному (збережено особливості народного оповідного стилю) рівнях.

Підготувала Т. Кушнірук