У віках судилося безсмертя...
До 60-річчя від дня народження Валерія Олександровича Брезденюка, українського художника, відомого малюнками на воді, учасника Революції Гідності, Героя Небесної Сотні, Героя України (посмертно) відділ краєзнавства ВОУНБ ім. В. Отамановського підготував віртуальну книжкову виставку-пам’ять «У віках судилося безсмертя…».
Валерій Олександрович Брезденюк народився 17 червня 1963 року в місті Жмеринка Вінницької області. Закінчив вісім класів Жмеринської середньої школи № 5, а згодом – Лубенський лісовий технікум за спеціальністю «Лісове господарство».
Після служби в армії працював у лісовому господарстві на Вінниччині. Однак економічна криза на початку 90-х років змусила Валерія шукати іншу роботу. Спочатку разом із молодшим братом торгував на місцевому базарі, а невдовзі вирішив відкрити власну справу та першим у місті заснував комп’ютерний клуб «Престиж».
Валерій Брезденюк не боявся ризикувати та випробовувати себе у різних сферах: долучався до парашутного спорту, опанував техніку ебру – малювання на воді, брав участь у міських заходах та в телевізійних шоу. Зокрема, на початку 90-х взяв участь у грі «Поле чудес», а у 2013 році став фіналістом шоу «Україна має талант». У своєму виступі показав створення картин на воді. Малювання в техніці ебру стало головним захопленням у житті Валерія. Він навіть мріяв поїхати до Туреччини, щоб там удосконалити свою майстерність. Залишив понад 500 картин.
На київський Майдан Валерій Брезденюк почав їздити з грудня 2013 року, одразу після побиття мітингувальників у середмісті столиці вночі 30 листопада. Часто разом із дружиною брав участь у недільних вічах.
Валерій записався до «Правого сектору» та входив до загону «Полтава». Споруджував барикади, чергував у лікарнях, у які відвозили поранених активістів. Захищав Майдан під час штурму силовиків 11 грудня, у січні був на барикадах на вулиці Михайла Грушевського.
18 лютого 2014 року о четвертій ранку Валерій Брезденюк чергового разу вирушив потягом до Києва. Брав участь у «мирній ході» до будівлі Верховної Ради України. Востаннє він говорив із дружиною телефоном о 19:30. А вже за кілька хвилин силовики почали штурмувати Майдан з боку Європейської площі. Близько 20-ї години біля Будинку Федерації профспілок України Валерій отримав смертельне поранення: куля влучила в спину, бронежилет його не врятував.
Незадовго до своєї загибелі Валерій сказав дружині, якщо з ним трапиться непоправне, то хай у домовину покладуть два прапори – державний і червоно-чорний. Волю чоловіка дружина виконала. Валерієві Брезденюку було 50 років.
Валерія Брезденюка поховано в його рідній Жмеринці на Вінниччині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Валерієві Брезденюку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
29 квітня 2014 року в Жмеринці на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 5 (вулиця Короленка, 7), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
25 лютого 2016 року вулицю Радянську в Жмеринці перейменували на честь Валерія Брезденюка.
Пам’ятаймо про подвиг синів України, які віддали своє життя за свободу та незалежність! Героям Слава!