Книжкова виставка-ювілей «В полум’ї був спервовіку» (до 140-річчя від дня народження Володимира Свідзінського, українського поета доби «Розстріляного Відродження», перекладача)

8 жовтня 2025 р. виповнюється 140 років від дня народження Володимира Юхимовича (Євтимовича) Свідзінського (Свідзинського) (1885–1941) – одного з найвизначніших поетів ХХ ст. доби «Розстріляного відродження», талановитого перекладача, який народився в мальовничому селі Маянів на Вінниччині в родині священника. Володимир був другою дитиною серед шістьох дітей. 1899 року закінчив Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії (Кам’янець-Подільський). 1906 року (за іншими документами – 1907) вступив вільним слухачем на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів, реорганізованих 1908 року в комерційний інститут.

На літературному обрії В. Свідзінський уперше з’явився 1912 р., коли в часописі «Українська хата» було видрукувано ліричний вірш «Давно, давно тебе я жду…».

Активне творче життя митця випало на буремні роки Українських визвольних змагань, утвердження тоталітарного комуністичного режиму, Голодомору 1932–1933 рр., початку Другої світової війни.

Після 1927 року вірші Свідзінського не друкували. Основна частина його доробку – лірика, балади, віршовані казки – залишалась у рукописах. Однак усі вони згоріли під час жорстокого вбивства-страти поета 1941 року. 27 вересня 1941 року, коли до Харкова наближалися німецькі війська, радянська влада (НКВД) заарештувала Свідзінського разом з іншими представниками української інтелігенції за звинуваченням в антирадянській агітації. 18 жовтня 1941 року його вбили: арештантів замкнули в будівлі, яку підпалили. Тоді в полум’ї згоріли й рукописи його ненадрукованих творів. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій «Медобір», яку вдалося поетові О. Веретенченкові вивезти за кордон.

За радянських часів творчість Володимира Свідзінського замовчувалась, як і його трагічна смерть. Та все ж правда, як і його творчість, не загинула. Його твори неодноразово видавали у Західній Європі, в Америці. Вже в часи незалежності України його творча спадщина видана у двох томах. І таки повернувся Володимир Свідзінський до рідного Поділля.

Для вшанування пам’яті українського поета фахівці відділу краєзнавства ВОУНБ ім. В. Отамановського підготували книжкову виставку-ювілей «В полум’ї був спервовіку».

Запрошуємо до перегляду!

 

Поділитися:

В полум’ї був спервовіку


8 жовтня 2025 р. виповнюється 140 років від дня народження Володимира Юхимовича (Євтимовича) Свідзінського (Свідзинського) (1885–1941) – одного з найвизначніших поетів ХХ ст. доби «Розстріляного відродження», талановитого перекладача, який народився в мальовничому селі Маянів на Вінниччині в родині священника. Володимир був другою дитиною серед шістьох дітей. 1899 року закінчив Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії (Кам’янець-Подільський). 1906 року (за іншими документами – 1907) вступив вільним слухачем на економічний відділ Київських вищих комерційних курсів, реорганізованих 1908 року в комерційний інститут.

На літературному обрії В. Свідзінський уперше з’явився 1912 р., коли в часописі «Українська хата» було видрукувано ліричний вірш «Давно, давно тебе я жду…».

Активне творче життя митця випало на буремні роки Українських визвольних змагань, утвердження тоталітарного комуністичного режиму, Голодомору 1932–1933 рр., початку Другої світової війни.

Після 1927 року вірші Свідзінського не друкували. Основна частина його доробку – лірика, балади, віршовані казки – залишалась у рукописах. Однак усі вони згоріли під час жорстокого вбивства-страти поета 1941 року. 27 вересня 1941 року, коли до Харкова наближалися німецькі війська, радянська влада (НКВД) заарештувала Свідзінського разом з іншими представниками української інтелігенції за звинуваченням в антирадянській агітації. 18 жовтня 1941 року його вбили: арештантів замкнули в будівлі, яку підпалили. Тоді в полум’ї згоріли й рукописи його ненадрукованих творів. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій «Медобір», яку вдалося поетові О. Веретенченкові вивезти за кордон.

За радянських часів творчість Володимира Свідзінського замовчувалась, як і його трагічна смерть. Та все ж правда, як і його творчість, не загинула. Його твори неодноразово видавали у Західній Європі, в Америці. Вже в часи незалежності України його творча спадщина видана у двох томах. І таки повернувся Володимир Свідзінський до рідного Поділля.

Для вшанування пам’яті українського поета фахівці відділу краєзнавства ВОУНБ ім. В. Отамановського підготували книжкову виставку-ювілей «В полум’ї був спервовіку».

Запрошуємо до перегляду!