Подолянин Харитон Михайлович Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці УНР та Української Держави

Події національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. дали українській історії цілу плеяду видатних особистостей, безпосередніх учасників державотворення в Україні. Серед них – Харитон Михайлович Лебідь-Юрчик – політичний і державний діяч, знаний учений-економіст, очільник Державної скарбниці Української Держави, істинний фахівець своєї справи, без якого не вирішували жодне фінансово-економічне питання державного рівня за часів як Української Народної Республіки (УНР), так і Гетьманату.

Про життя Лебедя-Юрчика до 1918 р. відомо вкрай мало. Народився він 10 жовтня 1877 р. в мальовничому селі Зятківці Гайсинського повіту Подільської губернії в багатодітній хліборобській родині. Навчався в різних шкільних закладах Гайсинщини. Склавши екстерном екзамени, отримав атестат про закінчення 1904 р. Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії. Є відомості, що вищу освіту здобував у Києві в Імператорському університеті Св. Володимира.

Наступні роки діяльності Харитона Михайловича тісно пов’язані з нашим краєм. Тривалий час він працював старшим помічником бухгалтера в Подільській казенній палаті в Кам’янці-Подільському; податковим інспектором Ямпільського повіту; згодом на тій же посаді в Могилеві-Подільському. У 1911 р. здобув чин губернського секретаря.

Х. Лебідь-Юрчик був активним членом Подільського товариства «Просвіта».

Після проголошення 22 січня 1918 р. самостійності УНР він очолював новостворену Державну скарбницю.

З приходом нової влади – встановленням Гетьманату П. Скоропадського –  19 липня 1918 р. Харитона Михайловича затвердили директором Департаменту Державної скарбниці.

До її завдань входило управління фінансами країни, забезпечення її бюджету через акумулювання податків, інших прибутків і кредитових операцій, пошук фондів для надзвичайних витрат тощо.

При Департаменті на чолі з Харитоном Михайловичем функціонували Фінансова та Бюджетова комісії. Перша була заснована  «...для розгляду законопроектів та справ фінансового значіння, або пов’язаних з асігнуванням коштів з державного скарбу», що виносились на ухвалення Ради Міністрів.

Укладання бюджету – одне з головних завдань фінансово-господарського життя держави. У 1918 р. саме Бюджетовою комісією під безпосереднім керівництвом Харитона Михайловича розроблявся проєкт бюджету країни на наступний рік. Роботу над ним було закінчено після падіння Гетьманату й представлено до розгляду Директорії, яка затвердила його 27 січня 1919 р. як державний бюджет УНР.

Під час перебування Директорії УНР у Вінниці наш земляк займався  евакуацією грошових цінностей, фактично врятувавши їх від більшовицьких рук. «У зв’язку з сучасним моментом, – говорилося в розпорядженні старшому бухгалтеру Вінницької скарбниці П. І. Драгомирецькому від 23 лютого 1919 р., – Департамент Державної скарбниці пропонує Вам... виїхати з цінностями Вінницької скарбниці для евакуації в м. Тарнополь і там здати цінності Скарбниці під розписку Коменданта потяга Міністерства фінансів».

На жаль, через конфлікт з тодішнім головою Ради Міністрів УНР Б. Мартосом Х. Лебідь-Юрчик влітку 1919 р. залишає свою посаду та відходить від державних справ. У зв’язку з цим відомий український політичний і державний діяч І. П. Мазепа у своїх мемуарах відзначав: «На мій погляд, головне джерело незадоволення Мартосом, як міністром, ховалося в його нещасливій вдачі. Занадто впертий і самовпевнений... він не вмів поводитися з людьми й цим власне викликав постійне незадоволення і навіть гострі конфлікти там, де всього цього можна було легко оминути. В значній мірі наслідком цього влітку 1919 р. з Міністерства фінансів відійшов відомий український знавець фінансів Х. Лебідь-Юрчик».

Після своєї вимушеної відставки Х. Лебідь-Юрчик продовжує активну діяльність в ім’я незалежної Української Держави, зокрема на кооперативній ниві.

30 вересня 1919 р. на з’їзді представників кооперативних союзів України у Вінниці Харитона Михайловича було обрано членом кооперативного бюро при Міністерстві народного господарства УНР. Відомо також, що він очолював перший на Поділлі союз сільськогосподарських кооперативів – «Господарсоюз».

Одночасно приват-доцент Кам’янець-Подільського державного українського університету Х. Лебідь-Юрчик читає курс фінансового права на правничому факультеті цього навчального закладу.

Після поразки українських визвольних змагань Харитон Лебідь-Юрчик 1921 р. емігрував до Польщі. В Українському народному університеті м. Ланцут викладав фінансове право. Переїхавши 1926 р. до Німеччини, працював в Українському науковому інституті в Берліні.

У вигнанні, крім педагогічної діяльності, займався написом спогадів, наукових праць, що стали важливим аналітичним джерелом з історії становлення й розвитку української фінансової та бюджетної політики початку ХХ ст.

Х. М. Лебідь-Юрчик – автор праць у галузі цукрової промисловості та державних фінансів. Цінним дослідженням є фундаментальна монографія «Сахарная промышленность в России», що побачила світ у Києві 1909 р.

На підставі опрацювання близько трьохсот звітів та понад чотирьох тисяч детальних додаткових рахунків до звітів автор простежив різні аспекти діяльності дев’яноста восьми зі ста тридцяти п’яти цукрових заводів Поділля та Київщини. Зокрема, охарактеризовано стан капіталів зазначених підприємств за період 1904–1907 рр.; розмір дивідендів та фактичного прибутку; вартість виробництва пуда цукру; заробітну плату адміністрації та найманих робітників; вплив цукрової промисловості на сільське господарство; витрати на просвітницькі цілі; благодійність тощо.

Перу Лебедя-Юрчика належать «Распределение дохода и оплата труда в сахарной промышленности» (Ямпіль,1912) та «Бюджетове право» (Львів, 1927 р.).

Важливим джерелом для ознайомлення з процесами, що відбувалися в Україні протягом 1918 року, стало видання німецькомовної праці «Das erste ukrainische Staatsbudget für das Jahr 1918» («Перший український державний бюджет на 1918 р.»), що була опублікована 1929 р. в 2 томі наукового збірника «Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin» («Праці Українського наукового інституту в Берліні»).

Останні роки життя Лебедя-Юрчика пов’язані з Німеччиною. Там він займався громадсько-політичною та національно-культурною діяльністю, співпрацював з ОУН, був членом Українського державного правління тощо. У Німеччині наш земляк і помер 1945 р.

Оцінюючи роль і значення цього державного діяча, доречно наголосити передусім на його значному внеску у створення української грошової системи доби національного відродження 1917–1921 рр. і становлення фінансової політики державної України.

Підпис Лебедя-Юрчика як керівника Державної скарбниці зазначено на перших українських паперових грошових знаках: на восьми зразках банкнот Державної скарбниці, видрукуваних у Києві й Одесі, а також на чотирьох облігаціях УНР.

Так, до прикладу, купюра номіналом 1000 карбованців мала розмір 190 х 120 мм. Автором малюнка був Григорій Золотов – відомий художник, графік, викладач друкарської школи в Києві. Центральну частину аверсу займає картуш з написом «Знак Державної скарбниці. Тисяча карбованців». Зверху він прикрашений зображенням булави, бунчука, трьома качалками очерету та стрічкою з написом «Українська Держава». По боках спадають дві гірлянди зі стилізованих плодів, квітів та листя, що спираються на менший картуш з орнаментованою цифрою «1000». По обидва боки від центрального картуша розташовані два вертикально подовжені картуші, прикрашені зверху лавровими вінками з цифрою «1000» в середині. Картуш ліворуч містить напис «Ходить нарівні з кредитовими білетами», надрукований на тлі зеленкуватих подвійних цифр «1000». У картуші праворуч зображений козак з рушницею і написом «Фальшування карається по закону». На чистому полі банкноти в шаховому порядку проступають тоновані коричневою фарбою цифри «1000». Під лівим картушем – факсимільний відбиток підпису директора Державної скарбниці Х. Лебедя-Юрчика.

У зв’язку з «фінансово-грошовими подіями» тих часів Х. М. Лебідь-Юрчик став широко відомим серед своїх сучасників, а грошові знаки з його підписом увійшли в історію як «лебідь-юрчики». Письменник М. Булгаков його прізвищем назвав одного з персонажів роману «Біла гвардія».

На вшанування пам’яті нашого співвітчизника 2004 р. в серії «Відомі банкіри України» випущено українську сувенірну монету із зображенням подолянина Харитона Михайловича Лебедя-Юрчика.(6) 

Підготувала бібліотекар I категорії

відділу новітніх технологій,економічних та юридичних наук Марчук Т. О.

 Література

  1. Гай-Нижник, П. П. Експедиція заготовок державних паперів і Х.М. Лебідь-Юрчик – установа і людина, що творили грошову систему України / П. П. Гай-Нижник // Фінанси України. – 2008. – № 4. – С. 118–123.
  2. Гай-Нижник, П. П. Українська дипломатія й міжнародна фінансова політика урядів Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату) та Директорії УНР (1917–1922 рр.) / Павло Гай-Нижник ; НДІ українознавства, Дипломатична академія України при МЗС України. – Київ : Дуліби, 2016. – 532 с.
  3. Гроші в Україні: факти і документи : монографія / ред. М. Дмитрієнко, уклад. В. Ющенко, В. Литвин, Л. Яковлєва. – Київ : ARC-Ukraine, 1998. – 454 с.
  4. Поліщук, М. Харитон Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці України / М. Поліщук  // Казна України. – 2017. – № 8. – С. 38–40.
Поділитися:

Подолянин Харитон Михайлович Лебідь-Юрчик


Події національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. дали українській історії цілу плеяду видатних особистостей, безпосередніх учасників державотворення в Україні. Серед них – Харитон Михайлович Лебідь-Юрчик – політичний і державний діяч, знаний учений-економіст, очільник Державної скарбниці Української Держави, істинний фахівець своєї справи, без якого не вирішували жодне фінансово-економічне питання державного рівня за часів як Української Народної Республіки (УНР), так і Гетьманату.

Про життя Лебедя-Юрчика до 1918 р. відомо вкрай мало. Народився він 10 жовтня 1877 р. в мальовничому селі Зятківці Гайсинського повіту Подільської губернії в багатодітній хліборобській родині. Навчався в різних шкільних закладах Гайсинщини. Склавши екстерном екзамени, отримав атестат про закінчення 1904 р. Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії. Є відомості, що вищу освіту здобував у Києві в Імператорському університеті Св. Володимира.

Наступні роки діяльності Харитона Михайловича тісно пов’язані з нашим краєм. Тривалий час він працював старшим помічником бухгалтера в Подільській казенній палаті в Кам’янці-Подільському; податковим інспектором Ямпільського повіту; згодом на тій же посаді в Могилеві-Подільському. У 1911 р. здобув чин губернського секретаря.

Х. Лебідь-Юрчик був активним членом Подільського товариства «Просвіта».

Після проголошення 22 січня 1918 р. самостійності УНР він очолював новостворену Державну скарбницю.

З приходом нової влади – встановленням Гетьманату П. Скоропадського –  19 липня 1918 р. Харитона Михайловича затвердили директором Департаменту Державної скарбниці.

До її завдань входило управління фінансами країни, забезпечення її бюджету через акумулювання податків, інших прибутків і кредитових операцій, пошук фондів для надзвичайних витрат тощо.

При Департаменті на чолі з Харитоном Михайловичем функціонували Фінансова та Бюджетова комісії. Перша була заснована  «...для розгляду законопроектів та справ фінансового значіння, або пов’язаних з асігнуванням коштів з державного скарбу», що виносились на ухвалення Ради Міністрів.

Укладання бюджету – одне з головних завдань фінансово-господарського життя держави. У 1918 р. саме Бюджетовою комісією під безпосереднім керівництвом Харитона Михайловича розроблявся проєкт бюджету країни на наступний рік. Роботу над ним було закінчено після падіння Гетьманату й представлено до розгляду Директорії, яка затвердила його 27 січня 1919 р. як державний бюджет УНР.

Під час перебування Директорії УНР у Вінниці наш земляк займався  евакуацією грошових цінностей, фактично врятувавши їх від більшовицьких рук. «У зв’язку з сучасним моментом, – говорилося в розпорядженні старшому бухгалтеру Вінницької скарбниці П. І. Драгомирецькому від 23 лютого 1919 р., – Департамент Державної скарбниці пропонує Вам... виїхати з цінностями Вінницької скарбниці для евакуації в м. Тарнополь і там здати цінності Скарбниці під розписку Коменданта потяга Міністерства фінансів».

На жаль, через конфлікт з тодішнім головою Ради Міністрів УНР Б. Мартосом Х. Лебідь-Юрчик влітку 1919 р. залишає свою посаду та відходить від державних справ. У зв’язку з цим відомий український політичний і державний діяч І. П. Мазепа у своїх мемуарах відзначав: «На мій погляд, головне джерело незадоволення Мартосом, як міністром, ховалося в його нещасливій вдачі. Занадто впертий і самовпевнений... він не вмів поводитися з людьми й цим власне викликав постійне незадоволення і навіть гострі конфлікти там, де всього цього можна було легко оминути. В значній мірі наслідком цього влітку 1919 р. з Міністерства фінансів відійшов відомий український знавець фінансів Х. Лебідь-Юрчик».

Після своєї вимушеної відставки Х. Лебідь-Юрчик продовжує активну діяльність в ім’я незалежної Української Держави, зокрема на кооперативній ниві.

30 вересня 1919 р. на з’їзді представників кооперативних союзів України у Вінниці Харитона Михайловича було обрано членом кооперативного бюро при Міністерстві народного господарства УНР. Відомо також, що він очолював перший на Поділлі союз сільськогосподарських кооперативів – «Господарсоюз».

Одночасно приват-доцент Кам’янець-Подільського державного українського університету Х. Лебідь-Юрчик читає курс фінансового права на правничому факультеті цього навчального закладу.

Після поразки українських визвольних змагань Харитон Лебідь-Юрчик 1921 р. емігрував до Польщі. В Українському народному університеті м. Ланцут викладав фінансове право. Переїхавши 1926 р. до Німеччини, працював в Українському науковому інституті в Берліні.

У вигнанні, крім педагогічної діяльності, займався написом спогадів, наукових праць, що стали важливим аналітичним джерелом з історії становлення й розвитку української фінансової та бюджетної політики початку ХХ ст.

Х. М. Лебідь-Юрчик – автор праць у галузі цукрової промисловості та державних фінансів. Цінним дослідженням є фундаментальна монографія «Сахарная промышленность в России», що побачила світ у Києві 1909 р.

На підставі опрацювання близько трьохсот звітів та понад чотирьох тисяч детальних додаткових рахунків до звітів автор простежив різні аспекти діяльності дев’яноста восьми зі ста тридцяти п’яти цукрових заводів Поділля та Київщини. Зокрема, охарактеризовано стан капіталів зазначених підприємств за період 1904–1907 рр.; розмір дивідендів та фактичного прибутку; вартість виробництва пуда цукру; заробітну плату адміністрації та найманих робітників; вплив цукрової промисловості на сільське господарство; витрати на просвітницькі цілі; благодійність тощо.

Перу Лебедя-Юрчика належать «Распределение дохода и оплата труда в сахарной промышленности» (Ямпіль,1912) та «Бюджетове право» (Львів, 1927 р.).

Важливим джерелом для ознайомлення з процесами, що відбувалися в Україні протягом 1918 року, стало видання німецькомовної праці «Das erste ukrainische Staatsbudget für das Jahr 1918» («Перший український державний бюджет на 1918 р.»), що була опублікована 1929 р. в 2 томі наукового збірника «Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin» («Праці Українського наукового інституту в Берліні»).

Останні роки життя Лебедя-Юрчика пов’язані з Німеччиною. Там він займався громадсько-політичною та національно-культурною діяльністю, співпрацював з ОУН, був членом Українського державного правління тощо. У Німеччині наш земляк і помер 1945 р.

Оцінюючи роль і значення цього державного діяча, доречно наголосити передусім на його значному внеску у створення української грошової системи доби національного відродження 1917–1921 рр. і становлення фінансової політики державної України.

Підпис Лебедя-Юрчика як керівника Державної скарбниці зазначено на перших українських паперових грошових знаках: на восьми зразках банкнот Державної скарбниці, видрукуваних у Києві й Одесі, а також на чотирьох облігаціях УНР.

Так, до прикладу, купюра номіналом 1000 карбованців мала розмір 190 х 120 мм. Автором малюнка був Григорій Золотов – відомий художник, графік, викладач друкарської школи в Києві. Центральну частину аверсу займає картуш з написом «Знак Державної скарбниці. Тисяча карбованців». Зверху він прикрашений зображенням булави, бунчука, трьома качалками очерету та стрічкою з написом «Українська Держава». По боках спадають дві гірлянди зі стилізованих плодів, квітів та листя, що спираються на менший картуш з орнаментованою цифрою «1000». По обидва боки від центрального картуша розташовані два вертикально подовжені картуші, прикрашені зверху лавровими вінками з цифрою «1000» в середині. Картуш ліворуч містить напис «Ходить нарівні з кредитовими білетами», надрукований на тлі зеленкуватих подвійних цифр «1000». У картуші праворуч зображений козак з рушницею і написом «Фальшування карається по закону». На чистому полі банкноти в шаховому порядку проступають тоновані коричневою фарбою цифри «1000». Під лівим картушем – факсимільний відбиток підпису директора Державної скарбниці Х. Лебедя-Юрчика.

У зв’язку з «фінансово-грошовими подіями» тих часів Х. М. Лебідь-Юрчик став широко відомим серед своїх сучасників, а грошові знаки з його підписом увійшли в історію як «лебідь-юрчики». Письменник М. Булгаков його прізвищем назвав одного з персонажів роману «Біла гвардія».

На вшанування пам’яті нашого співвітчизника 2004 р. в серії «Відомі банкіри України» випущено українську сувенірну монету із зображенням подолянина Харитона Михайловича Лебедя-Юрчика.(6) 

Підготувала бібліотекар I категорії

відділу новітніх технологій,економічних та юридичних наук Марчук Т. О.

 Література

  1. Гай-Нижник, П. П. Експедиція заготовок державних паперів і Х.М. Лебідь-Юрчик – установа і людина, що творили грошову систему України / П. П. Гай-Нижник // Фінанси України. – 2008. – № 4. – С. 118–123.
  2. Гай-Нижник, П. П. Українська дипломатія й міжнародна фінансова політика урядів Центральної Ради, Української Держави (Гетьманату) та Директорії УНР (1917–1922 рр.) / Павло Гай-Нижник ; НДІ українознавства, Дипломатична академія України при МЗС України. – Київ : Дуліби, 2016. – 532 с.
  3. Гроші в Україні: факти і документи : монографія / ред. М. Дмитрієнко, уклад. В. Ющенко, В. Литвин, Л. Яковлєва. – Київ : ARC-Ukraine, 1998. – 454 с.
  4. Поліщук, М. Харитон Лебідь-Юрчик – директор Державної скарбниці України / М. Поліщук  // Казна України. – 2017. – № 8. – С. 38–40.