Живопис Василя Слободянюка

Живопис Василя Слободянюка

До 70-річчя від дня народження художника декоративно-прикладного мистецтва, скульптора, майстра народного малярства, різьби по дереву, заслуженого майстра народної творчості України (02.04.1950)

Живопис Василя Слободянюка сприймається як явище, де над інтуїцією панує інтелект, озброєний до певної міри академічним вишколом. Наївний живопис Василя Слободянюка можемо трактувати лиш умовно. Перед тим як проявити творчий інтерес до живопису, Слободянюк тривалі роки плідно працював у скульптурному жанрі й особливі здобутки мав в освоєнні подільської народної скульптури з дерева. Майстер здобув художню освіту на художньо-графічному факультеті в Одеському педінституті, що, безумовно, впливає на його творчість. Проте ці обставини в жодному разі не применшують здобутків Слободянюка в його живописних творах. Наївне малярство привабило його пізніше, коли він був уже визнаним скульптором. Очевидно, «наївне» мислення він здобув значною мірою в процесі попередніх років, це засвідчують дерев’яні скульптури майстра того часу.

Василь Слободянюк активно і продуктивно пише свою сторінку в сучасній історії художнього життя України. Майстер протягом всього періоду своєї творчості зацікавлено й дієво бере участь в усіх акціях і мистецьких заходах: незмінний учасник і ветеран легендарного скульптурного пленеру «Подільський оберіг» з моменту його початку в серпні 1986 року в Буші; учасник численних обласних симпозіумів-практикумів «Мальована хата», що регулярно проводяться в селах Вінниччини протягом останніх семи років; учасник всеукраїнських пленерів майстрів народного мистецтва України в Чигирині, Суботові і Батурині, які організовує Національна спілка майстрів народного мистецтва України спільно з Міністерством культури України в різні роки; постійний учасник обласних і всеукраїнських виставок народного мистецтва у Вінниці, Києві й інших містах України.

У 2007 році Указом Президента України Василь Іванович удостоєний почесного звання «Заслужений майстер народної творчості України». У 2018 році на конкурсній основі Василь Слободянюк здобув звання лауреата престижної премії імені Катерини Білокур Міністерства культури України.

Перші живописні спроби Василя Слободянюка були настільки успішними, свіжими й несподіваними, що його твори став охоче публікувати журнал «Народне мистецтво». Оригінальне образне мислення автора базувалося на глибокому знанні подільського народного мистецтва, вивченню якого майстер віддав багато літ, як у теорії, так і в практиці. У наївному малярстві художника приваблює «недбала» простота в колориті й у формі, але він так майстерно оперує тою «недбалістю», що досягає неповторної образної переконливості. Майстер широко використовує набутки народного малярства Поділля, школа якого особливо яскраво проявилася в народному іконописі. Переконливим доказом цього є наявні в музейних колекціях артефакти народного іконопису Поділля.

Проте живопис Василя Слободянюка не є пересічним наслідуванням і банальною стилізацією під «наїв». Використовуючи арсенал із народного малярства, Слободянюк творить глибоко змістовні композиції, які формою і колоритом міцно базуються на народних традиціях. Ідейний зміст – ось ключове надбання Слободянюка, саме в цьому майстер досягає своєю творчістю соціальної актуальності. Твір автора «Героям Слава!» красномовно розкриває творче кредо майстра, а саме: вчасно й змістовно реагувати на сучасну реальність життя свого суспільства. Очевидно, події Революції Гідності і війни на Донбасі спонукали художника торкнутися актуальної теми жертовного героїзму заради Волі й незламного Духу своєї Вітчизни. Створений автором образ у цій картині дуже співзвучний з українською пісенною традицією, яка щедро засіяна поетичним героїзмом і народною любов’ю до славних синів України, що нехтували смертельною небезпекою в ім’я отчого краю. Майстер створив узагальнений ідеал відваги та героїзму, використовуючи метафоричні ресурси нашої етнічної образотворчості. Герой картини зображений поза часом і простором в умовному міфологічному світі – його човен пливе в казковому квітковому полі, яке на обрії поступово переходить в зоряне небо. Ворожі стріли зусібіч вп’ялися в тіло героя, проте його постать велично домінує й непохитно променить собою незбориму силу життя, несучи погибель ворогам. Благородний лик героя тактовно підсилюється полотняною білизною одягу, а німб навколо голови підкреслює священну місію лицаря. Використовуючи історичні метафори, адже воїн у човні викликає асоціацію з відомим фактом у битві під Берестечком, де одинокий козак продемонстрував ворогам незламність і нескореність свого героїчного Духу, художник сміливо й доречно приміряє історичні моменти на сьогодення. Захисники-кіборги Донецького аеропорту продемонстрували всьому світові, що традиції українського героїзму невмирущі. Саме в наявності й умінні віднаходити історичні паралелі між історичними епохами і криється актуальність творчості Василя Слободянюка. Художник свідомо своїми творами вибудовує своєрідний міст єднання сьогодення із минулим, відшукує для нас історичні моменти нашої суспільної величі, коли українці демонстрували звитягу та жертовність в ім’я Вітчизни. Майстер постійно звертається до теми козацтва, до епічних зразків нашої пісенної спадщини, до давньої української міфології. Показовим є його твір «Ой, у лузі червона калина» 2012 року, де автор створив узагальнений образ воїна-захисника отчого краю. Незважаючи на історичні та етнографічні ретроспекції, на основі яких автор вибудував усю композицію, картина сповнена сучасним звучанням суспільної актуальності. Це цілком програмний твір Василя Слободянюка, в якому автор розкриває в усій повноті своє творче кредо – вірність, відданість і безумовну любов до України, до її долі й майбутніх перспектив. Постать воїна своєю статичною поставою займає в картині домінуючий простір, вона сповнена рішучою незборимістю і силою духу. Центральний образ співзвучно доповнюють своїм змістом інші персонажі, які заповнюють решту простору картини. Тут і Козак Мамай з притаманними йому атрибутами, що сидить під дубом і грає на бандурі свою одвічну думу; тут і пара закоханих молодят серед мальв на тлі білостінних хат і струнких тополь; тут по зеленому тлу недбало розкидані квіти мальв і калинові грона… – увесь цей чисто український антураж доповнює образ козака святковою урочистістю та змістовою тактовністю. Підтекст твору розкриває назва пісні «Ой, у лузі червона калина», написана білим курсивом по зеленому тлу. Саме ці слова надають картині поетичної значимості сотвореного на ній образу, наближаючи його до сучасної актуальності. Пісня не знає старіння, пісня завжди молода і спроможна схвилювати людське серце через сто і тисячу літ. Тому вибір автором теми та сюжету твору є доречним і влучним, це допомогло йому максимально використати споконвічні традиції народного образотворення, органічно наповнивши твір народною поезією.

Один із ранніх живописних творів Слободянюка «Козак-характерник» 2007 року вражає авторською винахідливістю і несподіванкою у творенні образу – тут і сміливість, і оригінальність мислення, і лаконічна простота вирішення, і приваблива легкість письма. Козаки-характерники – це легендарна традиція козацького світу, заснована на містичних знаннях надреальних практик і властивостей окремими, здібними до такого, козаками. Наявність таких постатей у козацькому середовищі підтверджується історичними фактами. Зокрема, видатний кошовий війська запорізького Іван Сірко володів знаннями і властивостями характерника та постійно користувався цим природним даром у бою. Саме тому Сірко не програв жодної із своїх сорока битв. «Козак-характерник», намальований художником з використанням традицій «наївного» народного іконопису, – максимально спрощена статична та симетрична композиція, яка нуртує внутрішньою динамічною напругою, що проявилася в шабельних жестах рук героя та в нестримному ритмі ніг міфічного двоголового коня. Колорит твору побудовано на контрасті холодного смарагдово-зеленого тла і дзвінкої блакиті одягу героя з теплим золотаво-вохристим потрійним ликом. Ефектним колористичним камертоном звучить активний малиновий колір коня. Таким чином, скупими й ефектними ресурсами колориту та статичною симетрією всієї композиції, що ховає в собі динамічну напругу, майстер зумів створити вражаючий образ. Це своєрідна народна ікона на рівні класичного Козака Мамая.

Героїчні сторінки української історії, чумацькі теми, образи української міфології в творчості Василя Слободянюка посідають пріоритетне місце. Козаки-характерники, козацькі полковники й гетьмани, прояви козаками відваги та героїзму, жертовна відданість служінню отчому краю, поезія і драматизм чумацького промислу, персонажі народних вірувань і міфів – ось той неповний перелік сюжетних тем у творчості художника, що хвилюють його як громадянина з почуттям відповідальної місії. Майстер закорінений у глибинні пласти етнічної культури свого народу, де він знаходить цілющу духовну поживу для своєї творчості, безконечні варіації образотворення. Очевидно, в цьому криється значимість і мистецька сила творчості Василя Слободянюка. 

В. В. Титаренко

 

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2020 року : хронол. довід. / Упр. культури і мистецтв Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва  ; уклад.: О. Ю. Антонюк, Г. М. Авраменко ; ред. С. В. Лавренюк  ; відп. за вип. Л. Б. Сеник. – Вінниця, 2019. – 208 с.

 

 

 

 

Поділитися:

Живопис Василя Слободянюка


Живопис Василя Слободянюка

До 70-річчя від дня народження художника декоративно-прикладного мистецтва, скульптора, майстра народного малярства, різьби по дереву, заслуженого майстра народної творчості України (02.04.1950)

Живопис Василя Слободянюка сприймається як явище, де над інтуїцією панує інтелект, озброєний до певної міри академічним вишколом. Наївний живопис Василя Слободянюка можемо трактувати лиш умовно. Перед тим як проявити творчий інтерес до живопису, Слободянюк тривалі роки плідно працював у скульптурному жанрі й особливі здобутки мав в освоєнні подільської народної скульптури з дерева. Майстер здобув художню освіту на художньо-графічному факультеті в Одеському педінституті, що, безумовно, впливає на його творчість. Проте ці обставини в жодному разі не применшують здобутків Слободянюка в його живописних творах. Наївне малярство привабило його пізніше, коли він був уже визнаним скульптором. Очевидно, «наївне» мислення він здобув значною мірою в процесі попередніх років, це засвідчують дерев’яні скульптури майстра того часу.

Василь Слободянюк активно і продуктивно пише свою сторінку в сучасній історії художнього життя України. Майстер протягом всього періоду своєї творчості зацікавлено й дієво бере участь в усіх акціях і мистецьких заходах: незмінний учасник і ветеран легендарного скульптурного пленеру «Подільський оберіг» з моменту його початку в серпні 1986 року в Буші; учасник численних обласних симпозіумів-практикумів «Мальована хата», що регулярно проводяться в селах Вінниччини протягом останніх семи років; учасник всеукраїнських пленерів майстрів народного мистецтва України в Чигирині, Суботові і Батурині, які організовує Національна спілка майстрів народного мистецтва України спільно з Міністерством культури України в різні роки; постійний учасник обласних і всеукраїнських виставок народного мистецтва у Вінниці, Києві й інших містах України.

У 2007 році Указом Президента України Василь Іванович удостоєний почесного звання «Заслужений майстер народної творчості України». У 2018 році на конкурсній основі Василь Слободянюк здобув звання лауреата престижної премії імені Катерини Білокур Міністерства культури України.

Перші живописні спроби Василя Слободянюка були настільки успішними, свіжими й несподіваними, що його твори став охоче публікувати журнал «Народне мистецтво». Оригінальне образне мислення автора базувалося на глибокому знанні подільського народного мистецтва, вивченню якого майстер віддав багато літ, як у теорії, так і в практиці. У наївному малярстві художника приваблює «недбала» простота в колориті й у формі, але він так майстерно оперує тою «недбалістю», що досягає неповторної образної переконливості. Майстер широко використовує набутки народного малярства Поділля, школа якого особливо яскраво проявилася в народному іконописі. Переконливим доказом цього є наявні в музейних колекціях артефакти народного іконопису Поділля.

Проте живопис Василя Слободянюка не є пересічним наслідуванням і банальною стилізацією під «наїв». Використовуючи арсенал із народного малярства, Слободянюк творить глибоко змістовні композиції, які формою і колоритом міцно базуються на народних традиціях. Ідейний зміст – ось ключове надбання Слободянюка, саме в цьому майстер досягає своєю творчістю соціальної актуальності. Твір автора «Героям Слава!» красномовно розкриває творче кредо майстра, а саме: вчасно й змістовно реагувати на сучасну реальність життя свого суспільства. Очевидно, події Революції Гідності і війни на Донбасі спонукали художника торкнутися актуальної теми жертовного героїзму заради Волі й незламного Духу своєї Вітчизни. Створений автором образ у цій картині дуже співзвучний з українською пісенною традицією, яка щедро засіяна поетичним героїзмом і народною любов’ю до славних синів України, що нехтували смертельною небезпекою в ім’я отчого краю. Майстер створив узагальнений ідеал відваги та героїзму, використовуючи метафоричні ресурси нашої етнічної образотворчості. Герой картини зображений поза часом і простором в умовному міфологічному світі – його човен пливе в казковому квітковому полі, яке на обрії поступово переходить в зоряне небо. Ворожі стріли зусібіч вп’ялися в тіло героя, проте його постать велично домінує й непохитно променить собою незбориму силу життя, несучи погибель ворогам. Благородний лик героя тактовно підсилюється полотняною білизною одягу, а німб навколо голови підкреслює священну місію лицаря. Використовуючи історичні метафори, адже воїн у човні викликає асоціацію з відомим фактом у битві під Берестечком, де одинокий козак продемонстрував ворогам незламність і нескореність свого героїчного Духу, художник сміливо й доречно приміряє історичні моменти на сьогодення. Захисники-кіборги Донецького аеропорту продемонстрували всьому світові, що традиції українського героїзму невмирущі. Саме в наявності й умінні віднаходити історичні паралелі між історичними епохами і криється актуальність творчості Василя Слободянюка. Художник свідомо своїми творами вибудовує своєрідний міст єднання сьогодення із минулим, відшукує для нас історичні моменти нашої суспільної величі, коли українці демонстрували звитягу та жертовність в ім’я Вітчизни. Майстер постійно звертається до теми козацтва, до епічних зразків нашої пісенної спадщини, до давньої української міфології. Показовим є його твір «Ой, у лузі червона калина» 2012 року, де автор створив узагальнений образ воїна-захисника отчого краю. Незважаючи на історичні та етнографічні ретроспекції, на основі яких автор вибудував усю композицію, картина сповнена сучасним звучанням суспільної актуальності. Це цілком програмний твір Василя Слободянюка, в якому автор розкриває в усій повноті своє творче кредо – вірність, відданість і безумовну любов до України, до її долі й майбутніх перспектив. Постать воїна своєю статичною поставою займає в картині домінуючий простір, вона сповнена рішучою незборимістю і силою духу. Центральний образ співзвучно доповнюють своїм змістом інші персонажі, які заповнюють решту простору картини. Тут і Козак Мамай з притаманними йому атрибутами, що сидить під дубом і грає на бандурі свою одвічну думу; тут і пара закоханих молодят серед мальв на тлі білостінних хат і струнких тополь; тут по зеленому тлу недбало розкидані квіти мальв і калинові грона… – увесь цей чисто український антураж доповнює образ козака святковою урочистістю та змістовою тактовністю. Підтекст твору розкриває назва пісні «Ой, у лузі червона калина», написана білим курсивом по зеленому тлу. Саме ці слова надають картині поетичної значимості сотвореного на ній образу, наближаючи його до сучасної актуальності. Пісня не знає старіння, пісня завжди молода і спроможна схвилювати людське серце через сто і тисячу літ. Тому вибір автором теми та сюжету твору є доречним і влучним, це допомогло йому максимально використати споконвічні традиції народного образотворення, органічно наповнивши твір народною поезією.

Один із ранніх живописних творів Слободянюка «Козак-характерник» 2007 року вражає авторською винахідливістю і несподіванкою у творенні образу – тут і сміливість, і оригінальність мислення, і лаконічна простота вирішення, і приваблива легкість письма. Козаки-характерники – це легендарна традиція козацького світу, заснована на містичних знаннях надреальних практик і властивостей окремими, здібними до такого, козаками. Наявність таких постатей у козацькому середовищі підтверджується історичними фактами. Зокрема, видатний кошовий війська запорізького Іван Сірко володів знаннями і властивостями характерника та постійно користувався цим природним даром у бою. Саме тому Сірко не програв жодної із своїх сорока битв. «Козак-характерник», намальований художником з використанням традицій «наївного» народного іконопису, – максимально спрощена статична та симетрична композиція, яка нуртує внутрішньою динамічною напругою, що проявилася в шабельних жестах рук героя та в нестримному ритмі ніг міфічного двоголового коня. Колорит твору побудовано на контрасті холодного смарагдово-зеленого тла і дзвінкої блакиті одягу героя з теплим золотаво-вохристим потрійним ликом. Ефектним колористичним камертоном звучить активний малиновий колір коня. Таким чином, скупими й ефектними ресурсами колориту та статичною симетрією всієї композиції, що ховає в собі динамічну напругу, майстер зумів створити вражаючий образ. Це своєрідна народна ікона на рівні класичного Козака Мамая.

Героїчні сторінки української історії, чумацькі теми, образи української міфології в творчості Василя Слободянюка посідають пріоритетне місце. Козаки-характерники, козацькі полковники й гетьмани, прояви козаками відваги та героїзму, жертовна відданість служінню отчому краю, поезія і драматизм чумацького промислу, персонажі народних вірувань і міфів – ось той неповний перелік сюжетних тем у творчості художника, що хвилюють його як громадянина з почуттям відповідальної місії. Майстер закорінений у глибинні пласти етнічної культури свого народу, де він знаходить цілющу духовну поживу для своєї творчості, безконечні варіації образотворення. Очевидно, в цьому криється значимість і мистецька сила творчості Василя Слободянюка. 

В. В. Титаренко

 

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2020 року : хронол. довід. / Упр. культури і мистецтв Вінниц. облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва  ; уклад.: О. Ю. Антонюк, Г. М. Авраменко ; ред. С. В. Лавренюк  ; відп. за вип. Л. Б. Сеник. – Вінниця, 2019. – 208 с.