Бібліографічний анонс «Бібліотечна наука – бібліотекарю-практику»

Шановні колеги. Відділ наукової інформації та бібліографії підготував бібліографічний анонс, в якому відібрано найновіші наукові розвідки з актуальних питань бібліотечної діяльності, репрезентовані в е-бібліотеці «Наукова періодика України». Запрошуємо до ознайомлення.

Бачинська, Н. Адаптивний підхід як інструмент бібліотечного менеджменту в умовах турбулентного зовнішнього середовища [Електронний ресурс] / Н. Бачинська, Г. Салата, В. Касьян // Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері. – 2024. – Т. 7, № 1. – С. 9–23.

Система вважається адаптивною, якщо вона може пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов. Така система зберігає працездатність у разі непередбачених змін властивостей керованого об’єкта, цілей управління чи умов довкілля за допомогою зміни алгоритму свого функціонування, програми поведінки чи пошуку оптимальних станів. Завдання адаптивного управління бібліотекою – підтримати перебування бібліотеки як системи та її процесів у заданих межах. Система адаптивного управління оцінює стан процесу в межах допустимих коливань і визначає необхідність коригувальних адаптаційних заходів. Коливання процесів бібліотечної установи виражаються в показниках бібліотечного виробництва.

Адаптивний підхід в управлінні бібліотекою можливий за наявності:

а) розвинутої системи прогнозування для оперативного відстежування поточного становища бібліотеки;

б) можливості оперативної зміни планів, якщо вони перестали відповідати новій реальності;

в) ефективної системи оперативного управлінського обліку та контролю.

Адаптивна управлінська структура, як наголошують фахівці, базується на принципово новому, порівняно з усталеною практикою, підході до організації взаємодії із зовнішнім середовищем. Основні особливості функціонування такої системи управління полягають у такому:

– співробітники адаптивної структури постійно готові до трансформаційних змін;

– зміна поточних завдань адаптивної структури призводить до коректування посадових обов’язків її співробітників;

– об’єднувальним складником діяльності організаційної структури є її стратегія;

– не передбачено чіткої окресленості обов’язків працівників організації, властивих кожній посадовій одиниці;

– консультативний характер взаємодії ієрархічних рівнів організаційної структури; – провідна роль групової взаємодії співробітників та їх групової відповідальності;

– горизонтальна організація взаємодії працівників організаційної структури.

Набагато більша динамічність адаптивних структур, яку можна пояснити відсутністю процедури узгодження ухвалених рішень, дає змогу такій організаційній структурі оперативніше реагувати на зміни.

Бачинська, Н. А. Стратегічне планування інноваційних проєктів у галузі бібліотечної справи / Н. А. Бачинська, Г. В. Салата // Сусп-во та нац. інтереси. – 2025. – № 5. – С. 357–369.

Стратегічне планування інновацій у бібліотеках охоплює низку ключових компонентів: аналіз середовища, формулювання цілей, розробку плану дій, забезпечення ресурсів, моніторинг, оцінювання результатів і забезпечення сталості проєкту. Приклади з практики українських бібліотек (публічних, сільських, університетських) демонструють різноманітність можливих моделей інноваційного розвитку та їхню адаптивність до конкретного середовища.

У розвідці запропоновано алгоритм моделі стратегічного планування інноваційних проєктів у книгозбірнях (модель може бути адаптована для будь-якої бібліотеки – від невеличкої публічної книгозбірні до великої наукової,  університетської чи національної):

1. Етап аналізу ситуації (діагностика): SWOT-аналіз бібліотеки (визначення сильних і слабких сторін, можливостей та загроз); оцінка ресурсного забезпечення (кадрового, технічного, фінансового); вивчення потреб цільових аудиторій; аналіз тенденцій у сфері інформаційних технологій та бібліотечного сервісу.
2. Формування стратегічного бачення і цілей: визначення місії проєкту; постановка стратегічних і тактичних цілей; узгодження проєкту з загальною стратегією розвитку бібліотеки; визначення індикаторів успішності – KPI;
3. Розробка інноваційного плану дій: деталізація заходів, термінів, відповідальних осіб; формування бюджету та пошук джерел фінансування (гранти, партнерства, місцеве фінансування); план комунікації з користувачами та партнерами; розробка системи управління ризиками.
4. Етап реалізації проєкту: виконання запланованих заходів; постійний моніторинг ходу реалізації; гнучке коригування дій у відповідь на зміни середовища.
5. Оцінювання результатів та сталий розвиток: аналіз досягнення поставлених цілей за KPI; вивчення відгуків користувачів і персоналу; визначення потенціалу масштабування проєкту; інтеграція результатів у стратегічну політику бібліотеки на майбутнє.

Виокремлено бар’єри впровадження інновацій у бібліотечній сфері, адже незважаючи на прогресивні наміри, українські бібліотеки стикаються з низкою перешкод на шляху реалізації інноваційних проєктів. Серед основних: недостатнє фінансування, застаріла матеріально-технічна база, відсутність системної підготовки кадрів, низький рівень цифрової культури частини персоналу. До цього додаються проблеми нормативно-правового характеру – нестача чітких регламентів впровадження інновацій, складність залучення грантових коштів. Окремо згадується психологічна неготовність частини співробітників до змін. Усунення цих бар’єрів потребує комплексного підходу на рівні державної політики, інституційної підтримки та професійної освіти.

Биркович, Т. І. Особливості використання соціальних мереж для просування бібліотечних ресурсів [Електронний ресурс] / Т. І. Биркович, Я. А. Морозова // Вісн. Нац. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. – 2024. – № 1. – С. 56–62.

Представлення бібліотек в соціальних мережах: Instagram, TikTok, YouTube для просування бібліотечних ресурсів є дуже важливими сучасними інструментами популяризації бібліотек та її ресурсів. Дослідники стверджують, що в умовах війни бібліотека як соціальний інститут є однією з підсистем інформаційно-комунікативної системи, діяльність якої характеризується різноманітністю напрямів і використанням широкого спектру форм роботи для задоволення потреб багатьох читачів. Війна трансформує бібліотечні установи, які, змушені адаптовуватися до нових вимог і стають центрами в комунікаційних процесах між читачем та інформацією. Для багатьох людей читання книжок, обговорення, зустрічі з авторами тощо є частиною психологічного розвантаження, відволіканням (хоч і тимчасовим) від війни; а для бібліотек – це є засобом просування, а відтак, методом їх розвитку в сучасному інформаційному світі.

У статті вміщено цікавий досвід бібліотек з використання соціальних мереж для просування власних бібліотечних ресурсів.

Вакульчук, В. Відеоконтент у бібліотечному та книжковому середовищі: особливості формування, види [Електронний ресурс] / В. Вакульчук // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2024. – Вип. 73. – С. 74–85.

Розглянуто бібліотечний відеоконтент як сегмент сучасних соціальних медіа, особливості та етапи його створення, основними з яких є такі:

– підготовчий (визначення основної ідеї, теми або сюжету відео, написання сценарію, складання плану робіт, вибір техніки, оцінювання витрат);

– етап зйомок – робота оператора, режисера та інших членів знімальної групи. На цьому етапі варто приділити особливу увагу якості відзнятого матеріалу, яка залежить як від технічних засобів, так і від майстерності оператора;

– етап оброблення, що включає монтаж, оброблення звуку, створення та інтеграцію візуальних ефектів у відео, корекцію кольору (якщо є така необхідність), додавання титрів, логотипів, анімацій та іншої графічної інформації;

– етап розповсюдження й маркетингу – обрання платформи, на якій буде розміщено відео. Варіантів вибору є декілька. Найдоступнішими є ютуб (YouTube) – популярна платформа, куди можна завантажувати відео для своєї аудиторії; тікток (TikTok) – найефективніший нині інструмент для просування послуг, товарів, книг тощо. Зручність останнього полягає в його доступності, бюджетності, популярності в молодіжному середовищі. Розміщуючи відео на платформі тікток можна істотно зекономити час і кошти.

Класифікація відеоконтенту, зокрема бібліотечного, може базуватися на різних підходах:

– з точки зору авторства – інституційний (створений та опублікований фахівцями, які відповідають за цей напрям бібліотечної роботи; його зміст сприймається як позиція чи бачення бібліотеки) та користувацький (контент, створений і поширений читачами, UGC – user-generated content);

– за технологією створення – анімовані або відеоролики, відеотрансляції тощо;

– за призначенням контенту – інформаційний, навчальний, документальний, розважальний, рекламний тощо.

Зроблено загальний огляд книжкових спільнот відеоблогінгу, долучення до яких чи використання чиїх можливостей є перспективним напрямом популяризації та позиціонування бібліотек в інтерактивному просторі, зокрема буктоку (BookTok) і буктьюбу (Booktube).

Вовк, Н. Роль івент-менеджменту як бібліотечної інновації в підвищенні привабливості публічних бібліотек: аналіз тенденцій та успішних практик [Електронний ресурс] / Н. Вовк // Вісн. Кн. палати. – 2024. – № 7. – С. 32–38.

Досліджено зміни в діяльності бібліотек у цифрову епоху з акцентом на впровадження івент-менеджменту як ключового інструменту адаптації бібліотек до нових умов та підвищення їхньої привабливості. Івент – це комплекс заходів щодо організації події, що має чітко визначений термін проведення, апелює до аудиторії та замовників.

Для успішного впровадження івент-менеджменту в роботу бібліотек, дослідниця пропонує дотримуватися рекомендацій, які можуть значно підвищити ефективність заходів та збільшити відвідуваність:

1. Аналіз потреб та інтересів цільової аудиторії: перед початком планування заходів важливо провести дослідження, щоб визначити, які теми й формати найбільше зацікавлять потенційних відвідувачів. Це допоможе зробити заходи більш релевантними та привабливими для різних вікових і соціальних груп.
2. Планування та організація заходів: створення докладного плану, що охоплює вибір теми, формату, дати й часу проведення, а також підготовку ресурсів і матеріалів; врахування особливостей усіх фаз та етапів івент-менеджменту під час планування заходів у бібліотеках.
3. Використання сучасних технологій: соціальні мережі та онлайн-платформи є ефективними інструментами для анонсування подій, реєстрації учасників та налагодження зворотного зв’язку, що допоможе розширити коло читачів і підвищити обізнаність про заходи.
4. Створення інтерактивного середовища: організація заходів, які сприяють активній участі відвідувачів, як-от майстер-класи, літературні вечори, зустрічі з авторами та тематичні виставки. Це дасть змогу створити атмосферу взаємодії та спілкування, що підвищить зацікавленість аудиторії.
5. Стратегічний підхід до івент-менеджменту: розроблення довгострокової стратегії проведення заходів, яка передбачає регулярне планування, оцінювання ефективності та коригування планів відповідно до результатів. Важливо також співпрацювати з іншими організаціями й партнерами для створення спільних заходів і розширення спектра послуг бібліотеки.

У статті представлено основні етапи івент-менеджменту в публічній бібліотеці із зазначенням назви стану та його описом, а також таблицю з класифікацією заходів.

Спираючись на запропоновані класифікації заходів та характеристики основних етапів івент-менеджменту в публічних бібліотеках, кожна книгозбірня (і будь-яка соціальна інституція) може адаптувати їх під свої особливості організації та управління.

Зазначено, що не кожний захід, організований бібліотекою, варто аналізувати з погляду івент-маркетингу чи івент-менеджменту. Масовий захід є основною послугою, результат якої спрямований на реалізацію місії та стратегії бібліотечної установи. А з позиції івент-менеджменту спеціальна подія для бібліотеки організовується як метод формування позитивного іміджу, демонстрації результатів діяльності, зокрема продуктів і сервісів.

Галета, Я. В. Теоретичні засади формування цифрової компетентності в контексті інформаційної, бібліотечної та архівної справи [Електронний ресурс] / Я. В. Галета // Наук. зап. [Центральноукр. держ. ун-ту ім. Володимира Винниченка]. Серія : Педагогічні науки. – 2024. – Вип. 215. – С. 12–15.

На основі аналізу сучасних трендів у розвитку цифрових технологій та вимог до професійної діяльності фахівців інформаційної, бібліотечної та архівної справи, Я. Галета, доктор педагогічних наук, професор, декан факультету педагогіки, психології та мистецтв Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, визначає цифрову компетентність як сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для безпечного, критичного та ефективного використання цифрових технологій. У контексті інформаційної, бібліотечної та архівної справи цифрова компетентність включає в себе:

• Інформаційна грамотність: здатність ефективно знаходити, оцінювати, використовувати та створювати інформацію в різних цифрових форматах.
• Технологічна грамотність: вміння використовувати різноманітні програмні продукти та обладнання для роботи з інформацією (бібліотечні автоматизовані системи, цифрові архіви, системи управління контентом тощо).
• Комунікативна грамотність: здатність ефективно спілкуватися в цифровому середовищі, використовувати різноманітні засоби комунікації для взаємодії з користувачами.
• Креативність: здатність використовувати цифрові інструменти для створення нових інформаційних продуктів та послуг.
• Критичне мислення: здатність аналізувати інформацію, оцінювати її достовірність та приймати обґрунтовані рішення.

Дослідником визначено теоретичні підходи до формування цифрової компетентності:

• Конструктивістський підхід: наголошує на активній ролі суб’єкта в процесі навчання, набутті знань через практичну діяльність та вирішення проблемних ситуацій.
• Когнітивний підхід: фокусується на пізнавальних процесах, таких як сприйняття, розуміння, запам’ятовування та застосування інформації.
• Соціокультурний підхід: розглядає навчання як соціальний процес, що відбувається в контексті спілкування та взаємодії з іншими людьми

Розроблено комплексну модель для формування цифрової компетентності у фахівців та її компоненти.

Горовий, В. Бібліотечні документально-ресурсні центри як важливі інформаційні установи в умовах міжнародного воєнного протистояння в Україні [Електронний ресурс] / В. Горовий // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2024. – Вип. 70. – С. 11–22.

Характерними особливостями міждержавних, міжнаціональних протистоянь сучасності, особливо на воєнному рівні, є постійне взаємне зростання протидії не лише військових формувань, спеціальних інформаційних організацій та працівників оборонних підприємств, а й усього цивільного населення. З розвитком електронних інформаційних технологій, активізацією глобалізаційних процесів нова оперативна інформація стає надбанням свідомості всіх категорій населення, а це сьогодні сприяє осмисленому формуванню громадської думки, що стає інтелектуальною зброєю протиборчих сторін.

У цьому контексті якраз бібліотечні установи, створюючи та акумулюючи актуальну інформацію в електронні інформаційні ресурси, структуруючи їх і готуючи до ефективного використання, і стають важливими інструментами якісного використання інформації. Потенціал вітчизняної бібліотечної системи при його певній організації може відслідковувати ворожі інформаційні вкиди в міжнародне інформаційне середовище, інформаційну систему національного інформаційного комплексу України, форми і методи дезінформації власного суспільства в країнах-дезінформатизаторах.

Новизною цієї розвідки є пропозиції щодо розвитку якісно нових технологій, пов’язаних із формуванням електронного інформаційного ресурсу і його ефективного використання в складні історичні періоди, які наразі переживає суспільство, передусім оновлення бібліотечного законодавства, організація інтегрованого корпоративного ресурсу, залучення до аналітичної діяльності нових технологій квантового аналізу в психології, соціології тощо.

Дейнека, Я. Бібліотечні інституції у воєнний час: досвід Великої Британії під час Другої світової війни [Електронний ресурс] / Я. Дейнека // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2024. – Вип. 73. – С. 153–164.

Досліджено вплив Другої світової війни на бібліотечну систему Великої Британії з метою визначення уроків, які можуть бути використані для розвитку бібліотечної справи в умовах сучасних воєнних конфліктів, зокрема в Україні. Проаналізовано заходи адаптації, зокрема скорочення режиму роботи, впровадження мобільних бібліотек і співпрацю з організаціями. Розглянуто післявоєнне відновлення бібліотек, що включало повернення евакуйованих матеріалів, реконструкцію, поповнення фондів і модернізацію.

Злигостєв, С. Шляхи вдосконалення представлення бібліотечної діяльності в інформаційному просторі [Електронний ресурс] / С. Злигостєв, Ю. Маліков // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – 2024. – Вип. 73. – С. 30–40.

На основі аналізу представлення видань на сайтах бібліотек та на їх сторінках у соціальних мережах, дослідниками виокремлено 15 рекомендацій, які допоможуть бібліотекам підвищити рівень репрезентації бібліотечної видавничої діяльності в інформаційному просторі. Вони досить детально розписані, тому наведемо лише перших 5:

1. Розширення цифрової при сутності. Як показав аналіз сайтів, бібліотеки мають сторінки в багатьох соціальних мережах, проте для представлення видавничої діяльності використовують, крім сайту, лише сторінки у фейсбуці. Варто зосередити увагу на адаптації представницького контенту і в інших соціальних мережах. Наприклад, використання Youtube Shorts та Instagram Reels значно під вищить рівень представлення видавничої діяльності, адже такі короткі відеофрагменти дедалі більше користуються популярністю.
2. Підвищення якості контенту. Весь контент, що презентує бібліотечну видавничу діяльність, має бути структурованим. Це значно під вищить якість подання інформації. Для текстового формату варто виокремити ключові елементи, що мають бути представлені. Наприклад, вступна фраза, назва видання, короткий опис, посилання на розміщення. Звісно, потрібно враховувати особливості представленої продукції та за потреби додавати необхідні елементи. Візуальний супровід теж має бути від повідної якості. Фото, інфографіки та інші зображення мають бути чіткі, збалансовані по кольору та від повідати тематиці тексту. Також варто додавати такий формат публікацій, як відео та інтерактивні публікації. Різноманітність контенту дає можливість збільшувати інтерес до діяльності бібліотек серед користувачів.
3. Оптимізація інформації для пошукових систем. Публікуючи інформацію, варто використовувати ключові слова та фрази, що стануть допоміжними при її пошуку через певний період часу; для соціальних мереж важливим є використання хештегів. Важливо оновлювати метадані та опис видань на сайті бібліотеки, адже від сутність оновлення може викликати в користувачів уявлення, що інформація втратила свою актуальність.
4. Активне залучення аудиторії. Створення інтерактивних можливостей для користувачів зможе значно підвищити видимість бібліотек в інформаційному просторі. До інтерактивного контенту можна віднести блоги, опитування та форуми. Ці елементи можуть бути представлені на сайті бібліотек або на сторінках у соціальних мережах. Залучення користувачів до онлайн-заходів, презентацій видань і вебінарів також позитивно сприятиме представленню видавничої діяльності.
5. Розширення партнерства та колаборації. Представлення бібліотечної видавничої діяльності не має обмежуватися лише власними ресурсами бібліотек. Промоції видань можуть бути розміщені також на платформах партнерів. До того ж висвітлення спільних проєктів, постійні згадки партнерів, взаєморозміщення інформації на власних платформах дасть змогу розширити аудиторію.

Іваненко, С. Методи популяризації бібліотечних ресурсів в умовах соціальних потрясінь (з досвіду роботи наук.-техніч. б-ки Ін-ту електрозварювання ім. Є. О. Патона Нац. акад. наук України) [Електронний ресурс] / С. Іваненко // Бібл. вісн. – 2024. – № 4. – С. 29–38.

Висвітлено досвід роботи бібліотеки Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України з організації таких інноваційних форм популяризації книжкового фонду:

 – віртуальні книжкові вітрини;

– електронні виставки літератури;

– мультимедійні презентації книг;

– буктрейлери виставок;

 – відеоогляди нових надходжень

Костенко, Л. Бібліотечна Україна XXI століття: консолідаційний вектор розвитку [Електронний ресурс] / Л. Костенко, В. Копанєва, О. Жабін // Вісн. Кн. палати. – 2024. – № 11. – С. 23–29.

Зазначено, що для сучасної бібліотеки нагальним є розв’язання комплексу питань щодо прискореного переходу досліджень у цифрове середовище. Насамперед йдеться про розроблення нових концептуальних засад бібліотечно-інформаційної діяльності, що передбачають розширення її сутнісних функцій із питань консолідації загальнодоступних науково-інформаційних ресурсів та їх аналітичного опрацювання. Тож мета статті – обґрунтування теоретико-методологічних засад упровадження інформаційно-консолідаційної функції у бібліотечну діяльність. Поставлена мета зумовила розв’язання авторами таких завдань:

– визначення принципів консолідації загальнодоступної інформації наукових комунікацій;

– упровадження інтероперабельних технологій для забезпечення взаємодії між науково-інформаційними структурами;

– забезпечення присутності інформаційно-аналітичного підрозділу в бібліотеках наукових інституцій.

Лощинська, Н. В. Нормативно-правова база розвитку бібліотечних електронних ресурсів в Україні [Електронний ресурс] / Н. В. Лощинська // Бібліотечний Меркурій. – 2024. – Вип. 1. – С. 147–157.

Проведено огляд правових актів у законодавстві України від початку незалежності, створених для вдосконалення роботи бібліотек та встановлено, що переважна більшість представлених документів активно сприяє розвитку інформаційно-бібліотечної сфери, впровадженню цифрових технологій. Усі проаналізовані нормативно-правові документи передбачають: вільний доступ до електронних інформаційних ресурсів, захист авторського права в інформаційно-пошукових системах, створення та розвиток інформаційних бібліотечних ресурсів у інформаційному суспільстві. Однак частина з них не позбавлена деяких недоліків, зокрема декларативність, відсутність законів прямої дії та потреба прийняття підзаконних актів для цільового фінансування ЕР з метою надання доступу населенню України до національних та світових інформаційних ресурсів.

Макарова, М. Цифрові проєкти у бібліотечній сфері України [Електронний ресурс] / М. Макарова // Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері. – 2024. – Т. 7, № 1. – С. 123–138.

У сучасних умовах швидкого розвитку інформаційних технологій переосмислюються принципи організації бібліотечного простору, методи бібліотечно-інформаційної діяльності, ресурсного забезпечення бібліотечних фондів. Бібліотеки прагнуть використовувати у своїй діяльності всі можливості цифровізації. Цьому сприяють і цифрові бібліотечні проєкти, орієнтовані насамперед на оцифрування документальної спадщини, цифровізацію процесів обслуговування користувачів, створення нових типів бібліотек: цифрової, електронної, віртуальної тощо.

Бібліотеки стають новими сучасними інформаційними хабами, центрами цифрової освіти для користувачів. Особливого значення та поширення бібліотечні проєкти набули з початком пандемії COVID-19 та повномасштабної російської агресії.

Дослідницею акцентовано увагу на спільних проєктах Міністерства цифрової трансформації України та ВГО «Українська бібліотечна асоціація» у розвитку цифрової грамотності в межах національного проєкту «Дія. Цифрова освіта», проєктів «Цифровізація бібліотек» та «Розвиток спроможності бібліотек – Хабів цифрової освіти» й ін.

Зазначено, що в процесі втілення у життя проєктів виникають труднощі та проблеми, пов’язані з цифровим розривом, з відсутністю в низці бібліотек комп’ютерів, спеціальних приладів для оцифрування, з браком кваліфікованих кадрів, спроможних працювати з віртуальними користувачами в нових умовах цифровізації суспільства, що потребує організації курсів їх навчання та перепідготовки.

Макарова, О. І. Діяльність українських бібліотечних організацій в умовах військової агресії [Електронний ресурс] / О. І. Макарова // Міжнар. наук. журн. «Інтернаука». – 2024. – № 8. – С. 31–35.

Висвітлено проєкти Української бібліотечної асоціації та Благодійного фонду «Бібліотечна країна», направлені на допомогу українським бібліотекам в умовах військової агресії.

Матвієнко, О. Аутріч як актуальний напрям наближення бібліотечних послуг до споживачів [Електронний ресурс] / О. Матвієнко, М. Цивін // Укр. журн. з бібліотекознавства та інформ. наук. – 2024. – Вип. 14. – С. 93–104.

В інформаційному просторі України очевидними є суперечності між вимогами загальнодоступності інформації для громадян країни та об’єктивними і суб’єктивними чинниками, що зумовлюють наявність різного виду бар’єрів та визначають інформаційну нерівність доступу до інформаційних ресурсів, основними з яких є воєнні дії та зниження інтересу суспільства до читання. У цих умовах актуалізується позастаціонарне бібліотечне обслуговування як один із напрямів інформаційно-просвітницької та комунікативної діяльності публічних бібліотек. Термін аутріч (аутріч-діяльність), застосовуваний у зарубіжному бібліотекознавчому науковому дискурсі та практиці діяльності, є синонімічним терміну з української бібліотечної науки і практики «позастаціонарне (нестаціонарне) бібліотечне обслуговування» і сутнісно характеризує інформаційно-просвітницьку діяльність бібліотек в умовах наближення бібліотечних послуг до місця роботи, навчання, відпочинку або проживання населення.

У розвідці окреслено стан аутріч-проблематики у бібліотечній справі України, розглянуто настанови міжнародної бібліотечної спільноти стосовно аутріч-діяльності, з’ясовано парадигматичні відношення між термінами «аутріч» та «нестаціонарне бібліотечне обслуговування» задля обміну знаннями у процесі професійного спілкування.

Мирошник, Б. Теоретико-методологічні основи менеджменту знань: імплементація у бібліотечну діяльність [Електронний ресурс] / Б. Мирошник // Укр. журн. з бібліотекознавства та інформ. наук. – 2024. – Вип. 14. – С. 105–117.

Наразі теоретико-методологічні основи управління знаннями є предметом активних наукових пошуків у бібліотекознавстві. На прикладі діяльності НБУВ ім. В. І. Вернадського і ДНПБ, підтверджено, що українські наукові бібліотеки поступово імплементують підходи до управління знаннями, орієнтуючись на розвиток цифрових компетентностей та інтеграцію сучасних інформаційних технологій. Виявлені практики управління знаннями в наукових бібліотеках свідчать про застосування інноваційних моделей роботи, зокрема через впровадження цифрових інструментів та відкритого доступу до знань. Особливе значення мають створення відкритих репозитаріїв наукових знань та інтеграція з міжнародними базами даних, що забезпечує доступ до світових знань.

Проведене дослідження показало, що важливими аспектами є впровадження чітких стратегій менеджменту знань та підвищення професійної кваліфікації бібліотекарів. Особливу увагу приділено розвитку цифрових компетенцій персоналу для забезпечення ефективного функціонування бібліотек у цифровому середовищі.

Моргун, А. В. Основні принципи формування бібліотечних фондів та перспективні напрямки діяльності [Електронний ресурс] / А. В. Моргун // Сусп-во та нац. інтереси. – 2024. – № 7. – С. 266–273.

Викладено теоретичні положення, що слугують інформацією для розуміння і постановки технології функціонування бібліотечного фонду, тобто його моделювання, комплектування, обліку, опрацювання, розміщення і розстановки, перевірки та збереження, а також доставки документів користувачам бібліотечної установи. Теоретичні основи, викладені у статті, надають ключову інформацію, яка допомагає зрозуміти, як працює бібліотечний фонд, та формулює підходи для його організації. Зокрема, йдеться про те, як побудувати модель фонду, як його укомплектувати потрібними матеріалами і як здійснювати облік фонду.

Наголошено на тому, що фонди бібліотек повинні містити документи, що відображають різноманітні точки зору, наукові течії, політичні напрями та концепції, які не закликають до змін державного устрою країни та не суперечать моральним нормам.

Висвітлено питання щодо необхідності враховувати «множинні» думки, аргументованість, науковість та послідовність матеріалів фонду.

У статті зазначено, що подібне формування фондів дозволяє читачам ознайомитись з багатьма аспектами обговорюваних питань, які, в свою чергу, стимулюють критичне мислення та формують більш усвідомлене ставлення до актуальних проблем фондознавства.

Ніколайчук, А. Концепція «третього місця» в контексті модернізації бібліотечного простору [Електронний ресурс] / А. Ніколайчук // Укр. журн. з бібліотекознавства та інформ. наук. – 2024. – Вип. 13. – С. 20–28.

Однією з концепцій, що активно застосовується у процесі удосконалення та модернізації діяльності закладів культури загалом та бібліотек зокрема, є концепція «третього місця», відповідно до якої велика увага приділяється запитам та потребам відвідувачів. Таким чином, бібліотека позиціонується не лише як заклад, в якому відвідувач отримує необхідну йому інформацію, але і як унікальне місце зустрічі, в якому зрівнюються соціальні статуси. Поняття інноваційного бібліотечного простору в контексті парадигми «третього місця» включає як техніко-технологічні, так і програмні засоби бібліотечної діяльності, що спрямовані передусім на задоволення соціокомунікативних, культурно-дозвіллєвих та інформаційних потреб відвідувачів.

Представлені в Україні станом на початок 2020-х рр. інноваційні бібліотеки нового типу, що діють відповідно до концепції «третього місця», дослідник умовно поділяє на кілька форматів: бібліотека-коворкінг, бібліотека-кафе, бібліотека-клаб, бібліотека-музей, бібліохаб та ін. Для них характерні локальність, доступність та відкритість для всіх верств населення, комфортна атмосфера, що сприяє невимушеній взаємодії, надання можливості проведення культурно-дозвіллєвої діяльності, різноманітних розваг.

В умовах зниження попиту на традиційні бібліотечні послуги, що зумовлено автоматизацією та цифровізацією бібліотечного обслуговування, українські бібліотеки активно впроваджують у діяльність різноманітні культурно-дозвіллєві практики, розширюючи таким чином власні функції.

Нудищук, Г. Публічні бібліотеки України як осередки протидії російській пропаганді в умовах війни [Електронний ресурс] / Г. Нудищук // Укр. журн. з бібліотекознавства та інформ. наук. – 2024. – Вип. 14. – С. 177–188.

Нині публічні бібліотеки України опинилися перед викликами, породженими російсько-українською війною, і одним із них є поширення російської пропаганди і проросійських наративів в інформаційному просторі нашої країни. Як мультифункціональні та інформаційні центри громад публічні бібліотеки в багатьох регіонах перетворюються на осередки протидії російській пропаганді, що вимагає від бібліотечних фахівців зміни підходів до роботи як з інформаційними джерелами, вебресурсами та соцмережами, так і зі своїми відвідувачами.

Поряд із наданням психологічної допомоги та активною волонтерською підтримкою публічні бібліотеки України активізують соціально-комунікаційну діяльність, пов’язану із захистом інформаційного простору, а саме – боротьбою з фейками, дезінформацією та кіберзагрозами, акцентують увагу на інформаційній гігієні та провадять просвітницьку роботу, розуміючи, що медіаграмотність і медіапросьюмеризм (свідомий вибір медіапродуктів) є важливими складовими у протидії російській пропаганді.

У розвідці розглянуто теоретичне підґрунтя та практичний досвід роботи бібліотек в умовах війни.

Салата, Г. В. Інноваційні проєкти у бібліотечній справі України: деякі аспекти проблеми [Електронний ресурс] / Г. В. Салата, Н. А. Бачинська // Сусп-во та нац. інтереси. – 2025. – № 4. – С. 858–870.

У науковій розвідці здійснена спроба представити авторське бачення проблеми «інноваційні проєкти» бібліотечної справи України через інформаційно-аналітичний зріз наукової розробки, що представлений широкою палітрою інформаційних ресурсів та діалектики поняття «проєкт» у конгломерації «інноваційна проєктна діяльність» бібліотек України. З’ясовано визначення поняття «інноваційний проєкт» та «інноваційний продукт», відповідно до норм Закону України про «Інноваційну діяльність» та констатовано різне розуміння проблеми «інноваційна проєктна діяльність» бібліотечних установ.

Зафіксовано положення, що постановка проблеми потребує наукового підґрунтя через нормативно-правову базу на державному та регіональному рівнях.

Зʼясовано, що фінансова сторона предмету дослідження не регламентована жодним державним нормативно-правовим актом, відтак, грантова, фандрайзингова та краудфандингова діяльність (метод збору коштів, що дозволяє залучити фінансові ресурси від великої кількості людей через інтернет) є на часі в установах консолідованої інформації.

Виявлено загрозливу тенденцію для бібліотек: інформаційні установи та корпорації перебирають на себе функції з інформування та задоволення інформаційних потреб соціуму, відтак, основна функція бібліотечних установ виходить за її межі, що може призвести до закриття низки книгозбірень.

Метою публікації є спроба започаткувати наукову полеміку у питанні чіткої фіксації положення про інноваційну проєктну діяльність у бібліотеках України.

Сербін, О. Українська бібліотечна спільнота: виклики та можливості міжнародної співпраці [Електронний ресурс] / О. Сербін // Бібл. вісн. – 2025. – № 1. – С. 40–44.

Висвітлено багаторічний досвід міжнародної співпраці Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого, яка є одним із пріоритетів у її роботі. Установа наполегливо інтегрується у світовий культурний простір завдяки організації та участі у міжнародних науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, круглих столах, презентаціях, міжнародних наукових читаннях, а також партнерству і співпраці із посольствами країн, акредитованих в Україні, Представництвом ООН в Україні і його агенціями, представництвами Європейської Комісії, Європейського Союзу в Україні, Уповноваженим Європейського Суду в Україні, Українською всесвітньою координаційною радою, Міжнародною академією екології та медицини, канадським Товариством приятелів України, Гете-Інститутом, Французьким інститутом, Британською Радою, Італійським інститутом культури в Україні, Аргентинським домом, Польським інститутом та Чеським центром у Києві, Центром німецької культури Widerstrahl, національними бібліотеками та асоціаціями інших країн. Зазначено, що з повномасштабним вторгненням рф в Україну перед НБУ ім. Ярослава Мудрого, як і перед усіма українськими бібліотеками, постали нові виклики, які зумовили необхідність подальшого поглиблення міжнародної співпраці.

Сідина, О. Мультивимірна модель бібліотечного простору в епоху конвергенції: зарубіжний науковий дискурс [Електронний ресурс] / О. Сідина // Укр. журн. з бібліотекознавства та інформ. наук. – 2024. – Вип. 14. – С. 44–54.

Представлена у статті модель мультивимірного простору сучасної бібліотеки, що складається із трьох субпросторів (фізичного, соціального та цифрового (віртуального)) є важливим етапом розвитку концепції Бібліотеки 4.0 та передбачає конвергенцію зазначених субпросторів, кожен з яких доповнює та збагачує інший. Аналіз робіт зарубіжних вчених переконує, що багато з них підтримують ідею конвергенції цих субпросторів лише з ухилом у цифровізацію, який знецінює фізичний та соціальний простори бібліотеки. Тому модель мультивимірного простору сучасної бібліотеки і передбачає конвергентні регуляторні процеси, які збалансовують фізичний, соціальний та цифровий субпростори так, що це дозволяє зберегти ідею бібліотеки як базової освітньої та соціально-комунікаційної структури, що стимулює розвиток усіх структурних елементів особистості у ХХІ ст.

Толмач, М. До питання структури цифрової компетентності бібліотечного фахівця [Електронний ресурс] / М. Толмач // Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері. – 2024. – Т. 7, № 2. – С. 283–298.

Розглянуто структури цифрової компетентності бібліотечного фахівця, розроблені на основі дослідження рекомендацій профільних організацій та нормативних документів, європейських підходів до розробки рамок цифрової компетентності, результатів опитування бібліотечних фахівців, зокрема: Рекомендацій IFLA щодо професійних освітніх програм бібліотекознавства та інформаційних наук (2022 р.), нової бази професійних знань і навичок Professional Knowledge and Skills Base (PKSB) від провідної бібліотечно-інформаційної асоціації Великої Британії CILIP (Дипломований інститут бібліотечних та інформаційних фахівців – Chartered Institute of Library and Information Professionals) (2021 р), оновлену версію ключових компетентностей ALA’s Core Competences of Librarianship (American Library Association, 2023), що містить наступний перелік:

1. Базові знання: охоплює основні аспекти професії бібліотекаря;

2. Інформаційні ресурси: зберігається фокус на доступі та використанні інформаційних ресурсів;

3. Навчання протягом життя та безперервна освіта;

4. Управління та адміністрування;

5. Організація зафіксованих знань та інформації;

6. Довідкові служби та обслуговування користувачів;

7. Дослідження та практика на основі доказів: підкреслюється важливість дослідницької діяльності з акцентом на доказову практику;

8. Соціальна справедливість: відображає сучасний акцент на рівності, інклюзивності та доступності;

9. Технологічні знання та навички: акцент на технологічних компетентностях, з урахуванням сучасних викликів та інновацій.

Представлено авторський проєкт рамки цифрової компетентності для бібліотечних фахівців, що може бути врахований для вдосконалення проєкту рамки, оприлюдненим Міністерством цифрової трансформації до публічного обговорення.

Цецик, Я. П. Роль соціокомунікаційних технологій в управлінні бібліотечними установами [Електронний ресурс] / Я. П. Цецик, В. І. Корбутяк // Сусп-во та нац. інтереси. – 2025. – № 3. – С. 1026–1034.

У запропонованій статті констатовано, що у час стрімкого розвитку цифрових технологій, особливо під час розгортання автоматизованого бібліотечно-інформаційного виробництва, адаптації сучасних бібліотек до умов мережевого соціально-комунікаційного простору актуалізує дослідження управлінських процесів. Відзначено, що для подолання тих кризових явищ, які були присутніми у бібліотечній галузі впродовж останніх десятиліть необхідна ефективна менеджерська діяльність на всіх управлінських рівнях із залученням відповідних висококваліфікованих фахівців.

Адаптація бібліотечних установ до нових комунікаційних технологій пов’язаних із розвитком і поширенням ІТ-технологій зумовлюють застосування нових підходів у діяльності бібліотек.

За допомогою стратегічного планування доцільно спроєктувати напрями майбутньої діяльності та перспективи залучення ІТ-фахівців до бібліотек. У стратегічному управлінні бібліотечними установами на сучасному етапі варто використовувати спеціальні інструменти, котрі дозволяють розробляти та реалізовувати ефективні стратегії, бути затребуваними в спільноті серед клієнтів, користуватися авторитетом у суспільстві завдяки успішному виконанню своєї соціальної ролі. Перспективними інструментами, успішність яких підтверджено досвідом застосування на практиці у бібліотеках або які є на думку українських вчених перспективними для застосування в українських бібліотеках є: сценарне планування, бенчмаркінг, PEST-аналіз, SWOT-аналіз, SNW-аналіз, клієнтський ряд, визначення складників основного продукту, сегментація ринку споживачів тощо.

Фахівцям та керівникам бібліотек потрібні знання та вміння користуватися інструментами тайм-менеджменту для збільшення ефективності діяльності бібліотечних установ. У зв’язку з цим вивчення ключових принципів тайм-менеджменту доцільно включати у програму із заходів підвищення кваліфікації бібліотечних працівників, проводити з ними різноманітні тренінги. практикуми та втілювати отримані знання у практичну діяльність.

Сьогодні у бібліотеках України здебільшого застосовують стратегічне планування, спрямоване на досягнення провідної мети – успіху бібліотеки у майбутньому. Проте саме за допомогою інструментів тайм-менеджменту можна реалізувати втілення стратегічної мети у життя. Стратегічне планування визначає цілі, котрі намагається досягти установа, через використання тайм-менеджменту – дозволить якнайкраще реалізувати стратегічний план розвитку бібліотеки. При цьому управлінський склад бібліотеки зобов’язаний постійно вдосконалювати прийоми та методи роботи, навчатись як працювати і навчати інших.