Ювілейна виставка «Олександр Кошиць – диригент, композитор, етнограф» (до 150-річчя від дня народження українського диригента, композитора, етнографа, педагога, музично-громадського діяча)

Пісня рятувала мене. Вона рятувала мене персонально. Вона стала нарешті тим єдиним, чому я служу і вклоняюсь, як моїй святині.

О. Кошиць

 

12 вересня 1875 року – народився Олександр Кошиць, хоровий диригент, композитор та етнограф, який написав оркестрове аранжування пісні «Ще не вмерла Україна».

Народився він на Канівщині, в багатодітній родині.. Освіту Олександр почав здобувати у Богуславському духовному училищі, згодом продовжив у Київську духовну семінарії та Київській духовній академії – останню закінчив 1901 року з вченим ступенем кандидата богослів’я. Попри отриману освіту, священиком не став, а подався вчителювати.

У 1904 році Кошиць деякий час викладав в Учительській семінарії та Другій жіночій духовній школі. Далі відбулось стрімке становлення Кошиця як диригента та композитора.

У січні 1919 року голова Директорії Симон Петлюра зобов’язав Олександра Кошиця та Кирила Стеценка зорганізувати Українську республіканську капелу та вирушити у світове турне з метою популяризації України.

Репертуар капели складався виключно із народних пісень в обробці Лисенка, Стеценка, Кошиця, Леонтовича. Протягом 1919-1921 років капела здійснила вдале турне країнами Європи, а у 1922 році перетнула Атлантику, аби підкорити Америку. Український Національний хор гастролював з успішними концертами США, Мексикою, Аргентиною, Бразилією, Кубою. Лише в країнах Південної Америки хор дав близько 900 концертів. Після цих гастролей хор розпався.

Попри бажання Кошиця, повернутись в Україну капела не могла, оскільки радянська влада не давала дозволу. Відтак, диригент з 1926 року оселився у Нью-Йорку, де керував групою зведених українських хорів, намагався реалізувати себе в якості композитора.

Помер Олександр Кошиць 21 вересня 1944 року і похований в колумбарії цвинтаря «Глен-Іден» недалеко від Вінніпега. Близько 5 тисяч українців прийшли попрощатися з великим Маестро. Він заповів, аби його прах був перенесений до України.

До 150-річчя від дня народження видатного українського хорового диригента, композитора та етнографа Олександра Кошиця у відділі художньої культури та мистецтв представлено книжково-ілюстративну виставку «Олександр Кошиць – диригент, композитор, етнограф».

Запрошуємо завітати до відділу та ознайомитись з матеріалами виставки.

Поділитися:

Олександр Кошиць – диригент, композитор, етнограф


Пісня рятувала мене. Вона рятувала мене персонально. Вона стала нарешті тим єдиним, чому я служу і вклоняюсь, як моїй святині.

О. Кошиць

 

12 вересня 1875 року – народився Олександр Кошиць, хоровий диригент, композитор та етнограф, який написав оркестрове аранжування пісні «Ще не вмерла Україна».

Народився він на Канівщині, в багатодітній родині.. Освіту Олександр почав здобувати у Богуславському духовному училищі, згодом продовжив у Київську духовну семінарії та Київській духовній академії – останню закінчив 1901 року з вченим ступенем кандидата богослів’я. Попри отриману освіту, священиком не став, а подався вчителювати.

У 1904 році Кошиць деякий час викладав в Учительській семінарії та Другій жіночій духовній школі. Далі відбулось стрімке становлення Кошиця як диригента та композитора.

У січні 1919 року голова Директорії Симон Петлюра зобов’язав Олександра Кошиця та Кирила Стеценка зорганізувати Українську республіканську капелу та вирушити у світове турне з метою популяризації України.

Репертуар капели складався виключно із народних пісень в обробці Лисенка, Стеценка, Кошиця, Леонтовича. Протягом 1919-1921 років капела здійснила вдале турне країнами Європи, а у 1922 році перетнула Атлантику, аби підкорити Америку. Український Національний хор гастролював з успішними концертами США, Мексикою, Аргентиною, Бразилією, Кубою. Лише в країнах Південної Америки хор дав близько 900 концертів. Після цих гастролей хор розпався.

Попри бажання Кошиця, повернутись в Україну капела не могла, оскільки радянська влада не давала дозволу. Відтак, диригент з 1926 року оселився у Нью-Йорку, де керував групою зведених українських хорів, намагався реалізувати себе в якості композитора.

Помер Олександр Кошиць 21 вересня 1944 року і похований в колумбарії цвинтаря «Глен-Іден» недалеко від Вінніпега. Близько 5 тисяч українців прийшли попрощатися з великим Маестро. Він заповів, аби його прах був перенесений до України.

До 150-річчя від дня народження видатного українського хорового диригента, композитора та етнографа Олександра Кошиця у відділі художньої культури та мистецтв представлено книжково-ілюстративну виставку «Олександр Кошиць – диригент, композитор, етнограф».

Запрошуємо завітати до відділу та ознайомитись з матеріалами виставки.