Українська освіта зародилася в ІХ ст. Перші школи на території України, про які історики мають свідчення, були засновані в місті Києві 988 року. Про це говориться в літописі «Повість временних літ». Зародженням освіти ми зобов’язані князю Володимиру Святославовичу, який видав указ, відповідно до якого всіх дітей у боярських і дворянських сім’ях віддавали в школи для навчання книжкових справ. Про високий рівень грамотності серед населення Русі свідчить велика кількість написів на предметах щоденного вжитку та графіті на стінах храмів.

 

За козацьких часів освіту здобували діти різного віку та статку. Іноземний хроніст Павло Алеппський писав щодо цього: «У країні козаків усі діти вміють читати, навіть сироти». У добу козацтва система початкової освіти мала своєрідні навчальні заклади – січові та полкові школи. Ґрунтовно в січовій школі вивчали арифметику й геометрію. Цього вимагали будівництво військових укріплень, фортець, флоту, жвава торгівля.

Помітно зменшилася кількість грамотного населення наприкінці XVIII – у XIX століттях. Це пов’язано з тим, що в Російській імперії навчатися могли лише заможні люди. Після знищення козацтва тривалий час перебували в занепаді давні освітні центри.

Колекція стародруків ВОУНБ ім. В. Отамановського нараховує близько 2 тисяч навчальних видань з математики, геометрії, фізики, історії, географії, філології, архітектури. До складу колекції входять друки кириличного та латинського шрифтів.

 

Серед видань зібрання можна виділити такі примірники: «Arytmetyka praktyczna krótkim i łatwym sposobem przez pytania, dla wygody młodzieży i użytku gospodarskiego» (Варшава, 1775), Jablonowski A. «Akademia Kijowsko–Mohilańska : zarys historyczny na tle rozwoju ogólnego cywilizacyi zachodniej na Rusi» (Krakow, 1899–1900), Chauchard H. «Géographie illustrée» (Париж, 1844), Thierry A. «Essai sur l'histoire de la formation et des progrès du tiers état» (Париж, 1853).