«Анфологіон» (1678) (до 330-річчя від дня смерті Лазаря Барановича)

«Анфологіон» (1678)

330 років від дня смерті Лазаря Барановича

Цьогоріч виповнюється 330 років від дня смерті Лазаря Барановича (1620–1693) – письменника, релігійного діяча, літератора, музиканта, ректора Києво-Могилянської колегії, фундатора чернігівського друкарства, мецената, одного з центральних постатей у суспільно-культурному житті України другої половини XVII ст.

Він належав до вищого православного духовенства, тому був свідком та безпосереднім учасником більшості значущих подій другої половини XVII ст. – брав участь в обранні гетьманів та митрополитів, спілкувався з російськими царями та патріархами, обстоюючи українські права та вольності, плідно працював як церковний адміністратор, відбудовуючи господарство Чернігівської єпархії, яке перебувало після Визвольної війни в занепаді. Брав участь у літературній полеміці з католиками та уніатами, виступав як поет та меценат. Доклав чимало зусиль для того, щоб залучити до співробітництва цілу когорту видатних українських літераторів, архітекторів, граверів, музикантів, діяльність яких відображена в чудових зразках українського бароко.

У 1674 р. архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович заснував стаціонарну друкарню в Новгороді-Сіверському. Протягом 1674–1679 рр. вона випустила книги 21 найменування, з них 15 – українською та польською мовами. Серед них, 1678 р. вийшла друком книга «Анфологіон».

Колекція стародруків ВОУНБ ім. В. Отамановського у 2014 році поповнилася оригінальним примірником цього видання, яке вважається кращою роботою Новгород-Сіверської друкарні. Вміщені в ньому гравюри можуть бути поставлені нарівні з вдалими творами київських та львівських тодішніх друкарень.

Книга перекладена з грецької, «витлумачена» українськими письменниками Іовом Борецьким, Захаром Копистенським, Памвом Бериндою. Крім релігійного призначення, вона мала суспільну вагу, адже показувала, що Русь має свої традиції, своїх національних «святих», таких як князь київський Володимир (оспіваний билинним епосом), києво-печерські Антоній і Феодосій.

Оформлення «Анфологіону» типове для українських друкарень, головними його елементами є форти – оздобні титульні аркуші, орнаментальні й сюжетні гравюри (всього в розпорядженні друкарні було три форти, 21 кліше гравюр на дереві, одне на міді, 16 заставок і кінцівок). Наш примірник прикрашає форта, де поєднано зображення Христа і святих з малюнком архітектурного ансамблю – Спаського собору в Новгороді-Сіверському і двох будинків, очевидно, бурси та друкарні. Форту і заставки виконав гравер В. Л.

У відділі рідкісних і цінних видань експонується виставка однієї книги «Анфологіон» (1678) (до 330-річчя від дня смерті Лазаря Барановича).

Запрошуємо до перегляду!

Поділитися:

«Анфологіон»


«Анфологіон» (1678)

330 років від дня смерті Лазаря Барановича

Цьогоріч виповнюється 330 років від дня смерті Лазаря Барановича (1620–1693) – письменника, релігійного діяча, літератора, музиканта, ректора Києво-Могилянської колегії, фундатора чернігівського друкарства, мецената, одного з центральних постатей у суспільно-культурному житті України другої половини XVII ст.

Він належав до вищого православного духовенства, тому був свідком та безпосереднім учасником більшості значущих подій другої половини XVII ст. – брав участь в обранні гетьманів та митрополитів, спілкувався з російськими царями та патріархами, обстоюючи українські права та вольності, плідно працював як церковний адміністратор, відбудовуючи господарство Чернігівської єпархії, яке перебувало після Визвольної війни в занепаді. Брав участь у літературній полеміці з католиками та уніатами, виступав як поет та меценат. Доклав чимало зусиль для того, щоб залучити до співробітництва цілу когорту видатних українських літераторів, архітекторів, граверів, музикантів, діяльність яких відображена в чудових зразках українського бароко.

У 1674 р. архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович заснував стаціонарну друкарню в Новгороді-Сіверському. Протягом 1674–1679 рр. вона випустила книги 21 найменування, з них 15 – українською та польською мовами. Серед них, 1678 р. вийшла друком книга «Анфологіон».

Колекція стародруків ВОУНБ ім. В. Отамановського у 2014 році поповнилася оригінальним примірником цього видання, яке вважається кращою роботою Новгород-Сіверської друкарні. Вміщені в ньому гравюри можуть бути поставлені нарівні з вдалими творами київських та львівських тодішніх друкарень.

Книга перекладена з грецької, «витлумачена» українськими письменниками Іовом Борецьким, Захаром Копистенським, Памвом Бериндою. Крім релігійного призначення, вона мала суспільну вагу, адже показувала, що Русь має свої традиції, своїх національних «святих», таких як князь київський Володимир (оспіваний билинним епосом), києво-печерські Антоній і Феодосій.

Оформлення «Анфологіону» типове для українських друкарень, головними його елементами є форти – оздобні титульні аркуші, орнаментальні й сюжетні гравюри (всього в розпорядженні друкарні було три форти, 21 кліше гравюр на дереві, одне на міді, 16 заставок і кінцівок). Наш примірник прикрашає форта, де поєднано зображення Христа і святих з малюнком архітектурного ансамблю – Спаського собору в Новгороді-Сіверському і двох будинків, очевидно, бурси та друкарні. Форту і заставки виконав гравер В. Л.

У відділі рідкісних і цінних видань експонується виставка однієї книги «Анфологіон» (1678) (до 330-річчя від дня смерті Лазаря Барановича).

Запрошуємо до перегляду!