Компетентності сучасного бібліотекаря

Бібліографічний дайджест

З розвитком сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, зростання кількості інформації, відбуваються кардинальні зміни в бібліотечній діяльності, висуваються нові критерії для кваліфікованого бібліотечного фахівця, що здатний виконувати практичну діяльність, зміст та якість якої відповідає потребам суспільства, здебільшого у сфері інформатизації. Наразі у фахових періодичних виданнях бібліотекознавці, бібліографознавці та бібліотекарі-практики активно досліджують коло необхідних професійних умінь і якостей сучасного бібліотекаря, що сприяють підтриманню належного рівня професійної компетентності з урахуванням інформаційних запитів і потреб користувачів.

 

Зокрема, науковим співробітником Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського С. М. Масловською у дослідженні «Бібліотечна професія в контексті минулого та сучасного» (Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 3–5 жовт. 2017 р.) / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. Київ, 2017. С. 72–76). розглянуто поняття «бібліотечна професія» та теоретично проаналізовано вплив різноманітних чинників на зміст і сутність бібліотечної професії, а саме: об’єктивні (інформаційно-методичне забезпечення, організація бібліотечно-інформаційного обслуговування, колектив), що пов’язані з умовами організації фахової діяльності, на які бібліотекар як професіонал не має безпосереднього впливу і може лише частково компенсувати їх дію за рахунок суб’єктивного та об’єктивно-суб’єктивних чинників; суб’єктивні чинники (мета фахової діяльності бібліотекаря, знання, вміння, самовдосконалення, задоволеність професійною діяльністю, творча актуалізація фахово-особистісного потенціалу бібліотекаря), що безпосередньо впливають на бібліотекаря як на суб’єкта фахової діяльності і можуть свідомо ним регулюватися й корегуватися; об’єктивно-суб’єктивні чинники (до прикладу престиж професії бібліотекаря тощо), що пов’язані з попередніми та впливають на них. Вона підкреслює, що існує не лише вплив однієї групи чинників на іншу, але й їхній взаємний вплив у межах групи. Так досягнення бібліотекарем вищого рівня професіоналізму можливе за умови його орієнтації, у першу чергу, на внутрішні резерви власної особистості (суб’єктивні чинники). Безпосередній вплив на динаміку професіоналізму бібліотекаря мають саме  суб’єктивні чинники, а об’єктивні та об’єктивно-суб’єктивні – опосередкований.

Фахівцем Наукової бібліотеки Харківського національного медичного університету Р. В. Вороніною у розвідці «Нові підходи до визначення професійних комунікативних умінь сучасного бібліотекаря» (Короленківські читання 2017. Бібліотеки, архіви, музеї: динамічний розвиток і пошук нових форматів : матеріали ХХ Всеукр. наук.-практ. конф., м. Харків, 26 жовт. 2017 р. : у 2 ч. / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка, Харків. держ. акад. культури, Українська бібліотечна асоціація, Харків. обл. від-ня. – Харків, 2018. – Ч. 1. – С. 106–113.) проаналізовано зміну переліку необхідних комунікативних умінь бібліотекаря на сучасному етапі розвитку бібліотечної справи. Розглянуто професійну модель сучасного бібліотекаря, зміст його професійної діяльності та ключові комунікативні вміння для її реалізації, орієнтуючись на сучасні інформаційно-комунікативні потреби користувачів та можливості сучасних технологій. Спираючись на різні аспекти діяльності бібліотекаря на будь-якому з етапів становлення бібліотечної справи, авторка виділяє три вектори комунікаційної взаємодії цієї сфери: бібліотекар-користувач, бібліотекар-бібліотекар, бібліотекар-соціум. У цьому зв’язку вона умовно виділяє 7 етапів формування професійних комунікативних умінь фахівця бібліотечно-інформаційної сфери, починаючи з 668 р. до н. е. – становлення перших елементарних принципів бібліотечної діяльності, її форм та засобів практичної реалізації, які були можливі на той час (пов'язаний з діяльністю перших бібліотекарів – Ашшурбаніпала, Зенодота Ефеського, Євфросінії Полоцької тощо).

Сучасне інформаційне середовище потребує спеціальних професійних умінь, які повинні відповідати ері цифрових технологій. Нині бібліотекар є провідником вільного доступу до релевантної інформації, оперуючи усіма наявними інтелектуальними і технічними навичками. Не менш важливим є те, що саме сучасний бібліотекар має навички аналізу, відбору та обробки інформації, що стає своєрідним містком між поколіннями, а також підвищує освітній та культурний рівень користувачів. Однак, така ситуація не виключає наявність загальних комунікативних умінь, таких як: комунікабельність, ділове мовлення, чіткість та образність мови, дисциплінованість та своєчасність виконання обов’язків, контактність, багатий словниковий запас, грамотне оперування професійною термінологією, логічність відповідей і запитань, творчий підхід протягом усього процесу комунікації. До цього переліку професійних комунікативних умінь авторка додає основи етикету – ввічливе та ділове спілкування в мережі Інтернет. Саме в еру цифрових технологій, коли бібліотека має представництво на сайтах, форумах, у соціальних мережах, таке вміння стає одним із ключових, адже репрезентує імідж сучасної бібліотеки. Для такої роботи потрібні навички роботи з комп’ютером, навігації сайтами, компетентність для відповідей на запити користувачів (наприклад, довідкова служба он-лайн на сайті бібліотеки). Підсумовуючи, Р. В. Вороніна зазначає,, що нині дослідники висувають достатньо чіткі вимоги до сучасного спеціаліста бібліотечно-інформаційної сфери, роблячи акценти на такі особистісні якості як: інноваційність та адаптивність мислення, ініціативність і активна суспільна позиція, лідерські якості, вміння працювати в команді тощо.

Відомий бібліограф, бібліографознавець і книгознавець, педагог, професор Ніна Максимівна Рева, яка відіграла значну роль у розвитку історії, теорії і методики літературної бібліографії, на питання що властиве професії бібліотекаря-бібліографа, поставлене нею у статті «Особистість бібліографа-бібліотекаря в умовах сучасного розвитку суспільства» (Від ХІХ до ХХІ ст. Трансформація бібліотек у контексті розвитку суспільства : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 12–14 жовт. 2011 р. / Держ. закл. «Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка» ; уклад. О. П. Куніч. Харків, 2011. С. 239–243), дає вичерпну і влучну відповідь: «Безумовно він повинен бути всебічно освіченим, володіти різнобічними енциклопедичними знаннями, бути людиною високої кваліфікаційної майстерності, належної бібліотечно-бібліографічної культури, ентузіазму, професійного патріотизму. Характерними рисами бібліографа є самовідданість, чесність, відповідальність за доручену справу. Йому властиві допитливість, уміння працювати з людьми, глибока внутрішня культура, творчий склад розуму. Для бібліографа потрібний подвійний розум, як говорять у народі, а також необхідний потяг до удосконалення, поповнення своїх знань. Бібліограф усе своє життя вчиться, без цього він не зможе бути справжнім фахівцем».

Проте, науковець Л. Г. Бакуменко – кандидатка наук із соціальних комунікацій, директорка Наукової бібліотеки, Харківського державного університету харчування та торгівлі, у дослідженні «Професія бібліотекаря: еволюційний аспект», вміщеному в збірнику матеріалів Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Бібліотека у призмі веб-технологій: традиційні та модерні послуги й очікування користувача», яка відбулася 26–30 жовт. 2020 р. (Режим доступу: https://bit.ly/3ClMBZw (дата звернення: 16.09. 2021), зазначає, що наразі серед величезних змін, які відбуваються в діяльності бібліотек, є ті, що стосуються саме бібліотекаря, переоцінки його цінностей та пошуку ним орієнтирів, що відповідають сучасним вимогам. З розвитком штучного інтелекту, суцільною інформатизацією та інтернетизацією суспільства проблема бути чи не бути бібліотекарю надзвичайно актуальна. Існують твердження, що такі професії як бібліотекар, документознавець і архіваріус скоро зникнуть, тому що завдяки Інтернету можна цілодобово отримувати інформацію з будь-якої частини світу. Вказані, навіть, терміни – 5–7 років на абсолютне щезнення цієї професії, пов’язане саме з розвитком Інтернету. Авторка посилається на  інформаційний довідник «Професії майбутнього для України» (Київ, 2017), де професії документознавця, архіваріуса віднесено до професій-пенсіонерів, що вимирають, пояснення цьому таке: оцифрування фондів у бібліотеках та архівах із забезпеченням цілодобового доступу до інформації з будь-якої точки світу призводить до революції в архівній і бібліотечній справі. Документознавців замінять фахівці, відповідальні за електронний документообіг. Діяльність з управління архівами переходить у мережеві рішення.

Так бути чи не бути? Ось у чому питання! Невже еволюція приведе до винищення бібліотекаря як виду професії?

Дослідивши еволюцію бібліотечної професії, Л. Г. Бакуменко, стверджує, що можна впевнено сказати, що сучасний бібліотекар – це фахівець нової генерації, знавець бібліотечної справи, здатний управляти традиційними та електронними інформаційними потоками, здійснювати комплекс дій, орієнтованих на задоволення інформаційних потреб користувачів. Бібліотекар за історичною, соціальною значущістю по праву стоїть у гордому ряду професій-символів первісних наук, таких професій, як математик, фізик, хімік, історик, філософ. Вона не потребує нової назви, вона потребує переосмислення своєї ролі у соціумі. На це спрямовані дії та зусилля усієї бібліотечної спільноти. Попереду – визнання значущості професії бібліотекаря суспільством, відродження її авторитету та попиту на ринку праці.

На переконання наступного автора публікації (Шевчук, В. А. Сучасна бібліотека. Удосконалений бібліотекар – задоволений користувач (Наук. пр. Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Серія : Бібліотекознавство. Книгознавство. 2018. Вип. 5. С. 197–200), сучасна бібліотека – це простір для життя. Вона є найбільш демократичною установою на світі, для молодих та старих; безкоштовна, отже, й для бідних та багатих; для чоловіків та для жінок; для дітей і дорослих. А доступ до Інтернету робить бібліотеку загальним досягненням суспільства. Однак, з’являються нові соціальні та інформаційні утворення, які готові запропонувати альтернативу бібліотеці – інформаційні портали, інтернет-кафе, технопарки, культурно-дозвіллеві центри. Читачі перетворюються на «віддалених користувачів», відбувається відчуження їх від книги. Знецінення друкованого документа, панування ЗМІ, нових інформаційних технологій, прискорення доступу до цифрових ресурсів призводить до втрати навичок читання у суспільстві, падіння престижу бібліотеки, книги, зниження інтересу до відвідування культурних інститутів у цілому, причому, не лише в Україні, а й у всьому світі.

З погляду теоретиків бібліотечної справи бібліотека є своєрідним центром міжкультурної комунікації, що передбачає необхідність посилення у бібліотеках тих напрямів діяльності, які створюють можливість спілкування на всіх рівнях із максимальним використанням усіх видів комунікації. Бібліотечне спілкування є комунікацією людей у процесі бібліотечного обслуговування, в т. ч. бібліотекаря з користувачем, міжособистісне спілкування користувачів та професійне спілкування бібліотекарів. Бібліотекарю необхідно уміти і знати яким чином налагоджувати контакт з аудиторією, глибоко і детально володіти її соціально-психологічними особливостями, систематично вивчати ефективність зробленого.

Працівник, недостатньо підготовлений до постійного контакту з людьми, може нашкодити не лише навколишнім, але й самому собі. Тож корисно оволодівати навичками психоаналізу, щоб захищати себе від стресових ситуацій. Потрібен самоконтроль, самокритика, самооцінка вчинків, а також вміння перемикатися та керувати своїми емоціями. На думку авторки, необхідний процес перебудови відносин із читачами, переформатувавши їх в площину контакту рівноправних партнерів, кожен з яких має власну позицію з визнанням і дотриманням прав одне одного.

На жаль, стереотипність мислення і особистісних установок, як бібліотекарів так і користувачів, усталені, спрощені, категоричні уявлення, безумовно, значною мірою впливають на типи їх взаємовідносин. Тож серйозні зміни у цій сфері можливі лише за умови подолання цих стереотипів. Вирішення проблеми автор вбачає у професійній компетентності бібліотекаря, що тісно пов’язана з використанням знань у галузі практичної психології. Адже сучасний бібліотекар – це і психолог, і актор, і режисер, і знавець сучасних комп’ютерних технологій, і, найголовніше справжній порадник для користувача.

Більш детально про численні стереотипи сприйняття образу бібліотекаря в громадській свідомості висвітлює бібліотечний фахівець наукової бібліотеки Житомирського національного агроекологічного університету Наталія Завадська у статті «Сучасний образ бібліотекаря у контексті соціальних комунікаці» (Бібл. форум: історія, теорія і практика. 2018. № 1. С. 2–4). Вона зазначає, що у суспільстві ця професія сприймається як одна з найконсервативніших та далеких від новацій. А образ бібліотекаря неодмінно асоціюється винятково з функцією видачі та зберігання книг. Такий стереотип негативно впливає на соціальний статус та престиж професії бібліотекаря. Відтак однією з причин стереотипного сприйняття образу бібліотекаря є дефіцит інформації. Тому першочергове завдання бібліотекарів нового покоління ери інформаційного суспільства – якомога повніше заявити про себе усіма можливими засобами, презентувати свою діяльність, популяризувати її, створивши позитивний імідж бібліотекаря як сучасного, перспективного, обізнаного з новаціями у сфері своєї професійної діяльності, відкритого до спілкування, креативного та винахідливого фахівця. Сучасний образ бібліотекаря – це складний багатокомпонентний комплекс характеристик та вмінь, базовими складовими якого є: зовнішній вигляд, культура спілкування, культура обслуговування, професіоналізм та компетентність, вміння швидко реагувати на новації у професійній діяльності, креативність, вміння презентувати себе.

Для протидії цим стереотипам, на думку Н. Грабар – науковця із соціальних комунікацій, найважливішим чинником є прискорення процесів модернізації бібліотечної справи, підвищення соціального статусу галузі загалом і професійна соціалізація особистості бібліотекаря. Структура комунікаційних зв’язків зазнала певних змін, її головні ознаки – електронні засоби зберігання, обробки, поширення, використання інформації; набуло популярності нетрадиційне спілкування, його основною формою є опосередкованість, дистанційність, що надає можливість ширше застосовувати комунікаційні функції бібліотек. Останніми роками професійне спілкування книгозбірень у віртуальному просторі виокремилось у специфічне середовище комунікації, де, проте, використовується традиційна суб’єкт-суб’єктна модель реального діалогового спілкування із застосуванням технічних і технологічних можливостей.

Тож кілька своїх наукових розвідок Н. Грабар присвятила питанням виявлення особливостей спілкування у фаховому середовищі бібліотеки, до яких вона відносить різноманітність арсеналу форм, каналів і засобів взаємодії фахівців бібліотечної справи; посилення взаємозв’язків між вченими і практиками; професійна взаємодія та взаємозв’язки бібліотек із різними структурами та системами суспільства; міжкультурні взаємозв’язки; професійне спілкування, форми і засоби якого диверсифікуються.

Грабар, Н. Особливості професійного спілкування сучасного бібліотекаря / Н. Грабар // Бібл. форум України. – 2015. – № 1. – С. 40–41.

Грабар, Н.Професійне спілкування в комунікаційному просторі бібліотеки / Н. Грабар // Вісн. Кн. палати. – 2015. – № 5. – С. 12–15.

Грабар, Н. Г. Професійне спілкування у сучасних умовах: бібліотекознавчий аспект [Електронний ресурс]] / Н. Г. Грабар // Культура в процесі духовно-морального розвитку глобального суспільства : матеріали ІІ Міжнар. наук. електрон. конф. 21 лют. 2019 р. – Харків, 2019. – С. 60–70. – Режим доступу: http://dspace.khntusg.com.ua/handle/123456789/10715 (дата звернення: 16.09.2021). – Назва з екрана.

Т. Сафонова – кандидатка наук із соціальних комунікацій, старша викладачка кафедри інформаційної, бібліотечної та архівної справи Харківської державної академії культури в публікації «Формування іміджу сучасного бібліотекаря як важливий напрям PR-діяльності бібліотеки» (Вісн. Кн. палати. 2019. № 7. С. 25–28) також зазначає, що найактуальнішим завданням сучасних бібліотечних установ є створення позитивного іміджу та подолання усталених стереотипів щодо бібліотечної професії. Нею доведено, що образ бібліотечного фахівця є важливим складником іміджу установи та вагомо впливає на її статус і роль. Відповідно, одним із головних питань у цьому аспекті є формування привабливого образу бібліотечного фаху згідно з потребами часу та суспільства.

Дослідниця робить висновок про важливе значення вміння швидко адаптуватися до нових умов, використовуючи знання методик формування іміджу. Особливу увагу вона приділяє визначенню факторів, що сприяють створенню позитивного іміджу бібліотечних фахівців та впливають на успішне функціонування установи, якість наданої інформації та рівень обслуговування користувачів . Поміж них першорядна роль належить професійним якостям (відданість фаху, впевненість у соціальній значущості діяльності, аналітичний розум, старанність, працездатність, методичність, дисциплінованість). Зазначено також, що найбільш значущим чинником є рівень підготовки бібліотекаря як фахівця з інноваційним креативним мисленням, зацікавленого в якісному результаті праці.

Т. Сафоновою запропоновано та обґрунтовано складники формування позитивного образу бібліотекаря, до яких належать такі: зовнішня привабливість; позитивний настрій; бездоганна репутація; позитивні послання групам користувачів; приватна участь; дистанціювання від негативних символів. Авторкою наголошено на потребі модернізації принципів організації роботи бібліотечної установи. Розв’язанню цього питання сприяє використання маркетингових і PR-технологій для зміни іміджу бібліотекарів у суспільній свідомості, а також для створення позитивного образу бібліотеки загалом. Важливою умовою вдосконалення іміджу є готовність колективу до спільних дій. Підсумовуючи вона зазначає, що професійне зростання й зміна діяльнісного простору є запорукою успіху у формуванні позитивного іміджу бібліотеки та бібліотекаря.

Бібліотекар бібліотеки Кропивницького державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка А. Тертилова в публікації «Роль професії бібліотекаря в сучасних умовах» (Бібл. форум: історія, теорія і практика. 2016. № 2. С. 4–6) представила власні міркування щодо ролі книги та професії бібліотекаря, спираючись на висловлювання та факти з життя відомих вчених, письменників, науковців. На її думку, саме професія бібліотекаря невідривна від високого та відповідального слова «служіння». Служити збереженню духовних цінностей, служити еталоном розумної та інтелігентної людини, служити людям для отримання важливих знань та достовірної інформації. Вона вважає, що популяризувати бібліотеку та читання можна по-різному, наприклад традиційно, розповсюджуючи рекламу, заохочуючи читачів через оголошення, радіо, зустрічі, виставки, через соціальні мережі. Проте існують й інші, більш оригінальні способи просування бібліотечної професії та популяризації бібліотеки. Для прикладу нею наведено досвід Вікі Майрон – американської директорки, яка протягом 25 років (з 1987) очолювала бібліотеку в м. Спенсер (штат Айова), яка з несподіваного боку висвітлила роботу бібліотеки та професію бібліотекаря, написавши книги, що стали бестселерами. Це – «Дьюи. Кот из библиотеки, который потряс весь мир» (2008) і «Девять жизней Дьюи. Наследники кота из библиотеки, который потряс весь мир» (2010). Книги розповідають про життя бібліотечного кота, якого назвали Дьюї, починаючи з холодного зимового ранку 28 січня1988 р., коли його знайшли в ящику для повернутих книг, про дні його слави і закінчуючи смертю в 2006 р. Проте ці книги в першу чергу про роботу бібліотеки і бібліотекарів. Недарма відомий бібліотекознавець Е. Сукиасян, назвав їх справжньою «енциклопедією бібліотечного життя», відмітивши як в них майстерно описано подробиці роботи міської бібліотеки, її соціальну роль у житті місцевого населення.

Завідувачка сектору Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка К. М. Вірюгіна у своєму дослідженні «Віртуальні формати професійної комунікації сучасного бібліотекаря: нові практики» (Короленківські читання 2015. Бібліотеки, архіви, музеї: інноваційні моделі розвитку : у 2 ч. : матеріали XVIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 8 жовт. 2015 р.) / М-во культури України, Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка, Харків. держ. акад. культури, Харків. обл. від-ня (філія ВГО) «Українська бібліотечна асоціація» ; уклад. О. П. Куніч ; ред. В. Д. Ракитянська. Харків 2016. Ч. 2. С. 70–75) наголошує на значній ролі віртуальних форматів професійної комунікації в бібліотечному середовищі: сайти бібліотек, професійні об’єднання або їх вебпредставництва у соціальних мережах та блогах. Саме соціальні мережі дозволяють бібліотекарям здійснювати пошук професійної інформації, оперативно отримувати, обмінюватися новинами, думками, вступати в дискусіями, залучатися до обговорення гострих питань. Нею проаналізовано діяльність бібліотечних груп у соціальній мережі Facebook, як одну із сучасних практик професійного спілкування. Моніторинг та аналіз вітчизняного професійного простору Facebook дозволив автору виявити та умовно розподілити бібліотечні спільноти на групи, створені з метою інформаційної підтримки різноманітних професійних проєктів, окремих бібліотек, регіональних професійних об’єднань, групи за напрямами бібліотечної діяльності. Детально досліджено групи, створені у межах проєктної діяльності, зокрема «Сучасний бібліотекар». За даними автора, на травень 2015 р. ця група складалася з майже 1200 учасників, проте тепер налічує 13,8 тис.

Організатори групи «Школа молодих бібліотекарів УБА» ставили за мету допомогти молодим бібліотекарям швидко та легко адаптуватись у професійному бібліотечному середовищі: опанувати основи стратегічного планування, організаційного розвитку та інноваційних послуг бібліотек; використання веб-технологій, блогів та соціальних мереж; основи лідерства, фандрейзингу та проєктної діяльності; елементи моніторингу й оцінки для посилення результативності роботи сучасних книгозбірень.

Головний бібліотекар Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого Н. Г. Богун у статті «Сучасні шляхи підвищення фахового рівня бібліотекарів» (Бібл. планета. 2014. № 1. С. 16–19), проаналізувавши публікації з професійних зарубіжних періодичних видань, пропонує українським бібліотечним фахівцям скористатися ними та підвищувати свій фаховий рівень на різних етапах бібліотечної діяльності шляхом безперервного навчання та самоосвіти. Автор наводить кілька прикладів щодо ідей з організації освітньої політики у бібліотеках, зокрема запропонованих Д. Бейкером, провідним бібліотекарем однієї з бібліотек США. Посилаючись на власний досвід (25 років роботи в галузі), він надає конкретні поради щодо організації занять з підвищення кваліфікації. Проте його напрацювання стосуються не стільки самоосвіти окремих бібліотекарів, скільки організації заходів, що їх здійснює установа. Чимало публікацій в зарубіжній періодиці розкривають досвід та надають поради щодо ефективної організації роботи бібліотекарів у вебі, зокрема в мережі професійної освіти (МПО). У такій мережі, організованій з використанням різних цифрових комунікаторів, може працювати і підвищувати свій професійний рівень будь-який фахівець.

Підготувала О. Кізян, зав. відділу наукової інформації та бібліографії

Поділитися:

Компетентності сучасного бібліотекаря


Бібліографічний дайджест

З розвитком сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, зростання кількості інформації, відбуваються кардинальні зміни в бібліотечній діяльності, висуваються нові критерії для кваліфікованого бібліотечного фахівця, що здатний виконувати практичну діяльність, зміст та якість якої відповідає потребам суспільства, здебільшого у сфері інформатизації. Наразі у фахових періодичних виданнях бібліотекознавці, бібліографознавці та бібліотекарі-практики активно досліджують коло необхідних професійних умінь і якостей сучасного бібліотекаря, що сприяють підтриманню належного рівня професійної компетентності з урахуванням інформаційних запитів і потреб користувачів.

 

Зокрема, науковим співробітником Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського С. М. Масловською у дослідженні «Бібліотечна професія в контексті минулого та сучасного» (Бібліотека. Наука. Комунікація. Стратегічні завдання розвитку наукових бібліотек : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 3–5 жовт. 2017 р.) / Нац. акад. наук України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. Київ, 2017. С. 72–76). розглянуто поняття «бібліотечна професія» та теоретично проаналізовано вплив різноманітних чинників на зміст і сутність бібліотечної професії, а саме: об’єктивні (інформаційно-методичне забезпечення, організація бібліотечно-інформаційного обслуговування, колектив), що пов’язані з умовами організації фахової діяльності, на які бібліотекар як професіонал не має безпосереднього впливу і може лише частково компенсувати їх дію за рахунок суб’єктивного та об’єктивно-суб’єктивних чинників; суб’єктивні чинники (мета фахової діяльності бібліотекаря, знання, вміння, самовдосконалення, задоволеність професійною діяльністю, творча актуалізація фахово-особистісного потенціалу бібліотекаря), що безпосередньо впливають на бібліотекаря як на суб’єкта фахової діяльності і можуть свідомо ним регулюватися й корегуватися; об’єктивно-суб’єктивні чинники (до прикладу престиж професії бібліотекаря тощо), що пов’язані з попередніми та впливають на них. Вона підкреслює, що існує не лише вплив однієї групи чинників на іншу, але й їхній взаємний вплив у межах групи. Так досягнення бібліотекарем вищого рівня професіоналізму можливе за умови його орієнтації, у першу чергу, на внутрішні резерви власної особистості (суб’єктивні чинники). Безпосередній вплив на динаміку професіоналізму бібліотекаря мають саме  суб’єктивні чинники, а об’єктивні та об’єктивно-суб’єктивні – опосередкований.

Фахівцем Наукової бібліотеки Харківського національного медичного університету Р. В. Вороніною у розвідці «Нові підходи до визначення професійних комунікативних умінь сучасного бібліотекаря» (Короленківські читання 2017. Бібліотеки, архіви, музеї: динамічний розвиток і пошук нових форматів : матеріали ХХ Всеукр. наук.-практ. конф., м. Харків, 26 жовт. 2017 р. : у 2 ч. / Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка, Харків. держ. акад. культури, Українська бібліотечна асоціація, Харків. обл. від-ня. – Харків, 2018. – Ч. 1. – С. 106–113.) проаналізовано зміну переліку необхідних комунікативних умінь бібліотекаря на сучасному етапі розвитку бібліотечної справи. Розглянуто професійну модель сучасного бібліотекаря, зміст його професійної діяльності та ключові комунікативні вміння для її реалізації, орієнтуючись на сучасні інформаційно-комунікативні потреби користувачів та можливості сучасних технологій. Спираючись на різні аспекти діяльності бібліотекаря на будь-якому з етапів становлення бібліотечної справи, авторка виділяє три вектори комунікаційної взаємодії цієї сфери: бібліотекар-користувач, бібліотекар-бібліотекар, бібліотекар-соціум. У цьому зв’язку вона умовно виділяє 7 етапів формування професійних комунікативних умінь фахівця бібліотечно-інформаційної сфери, починаючи з 668 р. до н. е. – становлення перших елементарних принципів бібліотечної діяльності, її форм та засобів практичної реалізації, які були можливі на той час (пов'язаний з діяльністю перших бібліотекарів – Ашшурбаніпала, Зенодота Ефеського, Євфросінії Полоцької тощо).

Сучасне інформаційне середовище потребує спеціальних професійних умінь, які повинні відповідати ері цифрових технологій. Нині бібліотекар є провідником вільного доступу до релевантної інформації, оперуючи усіма наявними інтелектуальними і технічними навичками. Не менш важливим є те, що саме сучасний бібліотекар має навички аналізу, відбору та обробки інформації, що стає своєрідним містком між поколіннями, а також підвищує освітній та культурний рівень користувачів. Однак, така ситуація не виключає наявність загальних комунікативних умінь, таких як: комунікабельність, ділове мовлення, чіткість та образність мови, дисциплінованість та своєчасність виконання обов’язків, контактність, багатий словниковий запас, грамотне оперування професійною термінологією, логічність відповідей і запитань, творчий підхід протягом усього процесу комунікації. До цього переліку професійних комунікативних умінь авторка додає основи етикету – ввічливе та ділове спілкування в мережі Інтернет. Саме в еру цифрових технологій, коли бібліотека має представництво на сайтах, форумах, у соціальних мережах, таке вміння стає одним із ключових, адже репрезентує імідж сучасної бібліотеки. Для такої роботи потрібні навички роботи з комп’ютером, навігації сайтами, компетентність для відповідей на запити користувачів (наприклад, довідкова служба он-лайн на сайті бібліотеки). Підсумовуючи, Р. В. Вороніна зазначає,, що нині дослідники висувають достатньо чіткі вимоги до сучасного спеціаліста бібліотечно-інформаційної сфери, роблячи акценти на такі особистісні якості як: інноваційність та адаптивність мислення, ініціативність і активна суспільна позиція, лідерські якості, вміння працювати в команді тощо.

Відомий бібліограф, бібліографознавець і книгознавець, педагог, професор Ніна Максимівна Рева, яка відіграла значну роль у розвитку історії, теорії і методики літературної бібліографії, на питання що властиве професії бібліотекаря-бібліографа, поставлене нею у статті «Особистість бібліографа-бібліотекаря в умовах сучасного розвитку суспільства» (Від ХІХ до ХХІ ст. Трансформація бібліотек у контексті розвитку суспільства : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 12–14 жовт. 2011 р. / Держ. закл. «Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка» ; уклад. О. П. Куніч. Харків, 2011. С. 239–243), дає вичерпну і влучну відповідь: «Безумовно він повинен бути всебічно освіченим, володіти різнобічними енциклопедичними знаннями, бути людиною високої кваліфікаційної майстерності, належної бібліотечно-бібліографічної культури, ентузіазму, професійного патріотизму. Характерними рисами бібліографа є самовідданість, чесність, відповідальність за доручену справу. Йому властиві допитливість, уміння працювати з людьми, глибока внутрішня культура, творчий склад розуму. Для бібліографа потрібний подвійний розум, як говорять у народі, а також необхідний потяг до удосконалення, поповнення своїх знань. Бібліограф усе своє життя вчиться, без цього він не зможе бути справжнім фахівцем».

Проте, науковець Л. Г. Бакуменко – кандидатка наук із соціальних комунікацій, директорка Наукової бібліотеки, Харківського державного університету харчування та торгівлі, у дослідженні «Професія бібліотекаря: еволюційний аспект», вміщеному в збірнику матеріалів Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Бібліотека у призмі веб-технологій: традиційні та модерні послуги й очікування користувача», яка відбулася 26–30 жовт. 2020 р. (Режим доступу: https://bit.ly/3ClMBZw (дата звернення: 16.09. 2021), зазначає, що наразі серед величезних змін, які відбуваються в діяльності бібліотек, є ті, що стосуються саме бібліотекаря, переоцінки його цінностей та пошуку ним орієнтирів, що відповідають сучасним вимогам. З розвитком штучного інтелекту, суцільною інформатизацією та інтернетизацією суспільства проблема бути чи не бути бібліотекарю надзвичайно актуальна. Існують твердження, що такі професії як бібліотекар, документознавець і архіваріус скоро зникнуть, тому що завдяки Інтернету можна цілодобово отримувати інформацію з будь-якої частини світу. Вказані, навіть, терміни – 5–7 років на абсолютне щезнення цієї професії, пов’язане саме з розвитком Інтернету. Авторка посилається на  інформаційний довідник «Професії майбутнього для України» (Київ, 2017), де професії документознавця, архіваріуса віднесено до професій-пенсіонерів, що вимирають, пояснення цьому таке: оцифрування фондів у бібліотеках та архівах із забезпеченням цілодобового доступу до інформації з будь-якої точки світу призводить до революції в архівній і бібліотечній справі. Документознавців замінять фахівці, відповідальні за електронний документообіг. Діяльність з управління архівами переходить у мережеві рішення.

Так бути чи не бути? Ось у чому питання! Невже еволюція приведе до винищення бібліотекаря як виду професії?

Дослідивши еволюцію бібліотечної професії, Л. Г. Бакуменко, стверджує, що можна впевнено сказати, що сучасний бібліотекар – це фахівець нової генерації, знавець бібліотечної справи, здатний управляти традиційними та електронними інформаційними потоками, здійснювати комплекс дій, орієнтованих на задоволення інформаційних потреб користувачів. Бібліотекар за історичною, соціальною значущістю по праву стоїть у гордому ряду професій-символів первісних наук, таких професій, як математик, фізик, хімік, історик, філософ. Вона не потребує нової назви, вона потребує переосмислення своєї ролі у соціумі. На це спрямовані дії та зусилля усієї бібліотечної спільноти. Попереду – визнання значущості професії бібліотекаря суспільством, відродження її авторитету та попиту на ринку праці.

На переконання наступного автора публікації (Шевчук, В. А. Сучасна бібліотека. Удосконалений бібліотекар – задоволений користувач (Наук. пр. Кам’янець-Поділ. нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Серія : Бібліотекознавство. Книгознавство. 2018. Вип. 5. С. 197–200), сучасна бібліотека – це простір для життя. Вона є найбільш демократичною установою на світі, для молодих та старих; безкоштовна, отже, й для бідних та багатих; для чоловіків та для жінок; для дітей і дорослих. А доступ до Інтернету робить бібліотеку загальним досягненням суспільства. Однак, з’являються нові соціальні та інформаційні утворення, які готові запропонувати альтернативу бібліотеці – інформаційні портали, інтернет-кафе, технопарки, культурно-дозвіллеві центри. Читачі перетворюються на «віддалених користувачів», відбувається відчуження їх від книги. Знецінення друкованого документа, панування ЗМІ, нових інформаційних технологій, прискорення доступу до цифрових ресурсів призводить до втрати навичок читання у суспільстві, падіння престижу бібліотеки, книги, зниження інтересу до відвідування культурних інститутів у цілому, причому, не лише в Україні, а й у всьому світі.

З погляду теоретиків бібліотечної справи бібліотека є своєрідним центром міжкультурної комунікації, що передбачає необхідність посилення у бібліотеках тих напрямів діяльності, які створюють можливість спілкування на всіх рівнях із максимальним використанням усіх видів комунікації. Бібліотечне спілкування є комунікацією людей у процесі бібліотечного обслуговування, в т. ч. бібліотекаря з користувачем, міжособистісне спілкування користувачів та професійне спілкування бібліотекарів. Бібліотекарю необхідно уміти і знати яким чином налагоджувати контакт з аудиторією, глибоко і детально володіти її соціально-психологічними особливостями, систематично вивчати ефективність зробленого.

Працівник, недостатньо підготовлений до постійного контакту з людьми, може нашкодити не лише навколишнім, але й самому собі. Тож корисно оволодівати навичками психоаналізу, щоб захищати себе від стресових ситуацій. Потрібен самоконтроль, самокритика, самооцінка вчинків, а також вміння перемикатися та керувати своїми емоціями. На думку авторки, необхідний процес перебудови відносин із читачами, переформатувавши їх в площину контакту рівноправних партнерів, кожен з яких має власну позицію з визнанням і дотриманням прав одне одного.

На жаль, стереотипність мислення і особистісних установок, як бібліотекарів так і користувачів, усталені, спрощені, категоричні уявлення, безумовно, значною мірою впливають на типи їх взаємовідносин. Тож серйозні зміни у цій сфері можливі лише за умови подолання цих стереотипів. Вирішення проблеми автор вбачає у професійній компетентності бібліотекаря, що тісно пов’язана з використанням знань у галузі практичної психології. Адже сучасний бібліотекар – це і психолог, і актор, і режисер, і знавець сучасних комп’ютерних технологій, і, найголовніше справжній порадник для користувача.

Більш детально про численні стереотипи сприйняття образу бібліотекаря в громадській свідомості висвітлює бібліотечний фахівець наукової бібліотеки Житомирського національного агроекологічного університету Наталія Завадська у статті «Сучасний образ бібліотекаря у контексті соціальних комунікаці» (Бібл. форум: історія, теорія і практика. 2018. № 1. С. 2–4). Вона зазначає, що у суспільстві ця професія сприймається як одна з найконсервативніших та далеких від новацій. А образ бібліотекаря неодмінно асоціюється винятково з функцією видачі та зберігання книг. Такий стереотип негативно впливає на соціальний статус та престиж професії бібліотекаря. Відтак однією з причин стереотипного сприйняття образу бібліотекаря є дефіцит інформації. Тому першочергове завдання бібліотекарів нового покоління ери інформаційного суспільства – якомога повніше заявити про себе усіма можливими засобами, презентувати свою діяльність, популяризувати її, створивши позитивний імідж бібліотекаря як сучасного, перспективного, обізнаного з новаціями у сфері своєї професійної діяльності, відкритого до спілкування, креативного та винахідливого фахівця. Сучасний образ бібліотекаря – це складний багатокомпонентний комплекс характеристик та вмінь, базовими складовими якого є: зовнішній вигляд, культура спілкування, культура обслуговування, професіоналізм та компетентність, вміння швидко реагувати на новації у професійній діяльності, креативність, вміння презентувати себе.

Для протидії цим стереотипам, на думку Н. Грабар – науковця із соціальних комунікацій, найважливішим чинником є прискорення процесів модернізації бібліотечної справи, підвищення соціального статусу галузі загалом і професійна соціалізація особистості бібліотекаря. Структура комунікаційних зв’язків зазнала певних змін, її головні ознаки – електронні засоби зберігання, обробки, поширення, використання інформації; набуло популярності нетрадиційне спілкування, його основною формою є опосередкованість, дистанційність, що надає можливість ширше застосовувати комунікаційні функції бібліотек. Останніми роками професійне спілкування книгозбірень у віртуальному просторі виокремилось у специфічне середовище комунікації, де, проте, використовується традиційна суб’єкт-суб’єктна модель реального діалогового спілкування із застосуванням технічних і технологічних можливостей.

Тож кілька своїх наукових розвідок Н. Грабар присвятила питанням виявлення особливостей спілкування у фаховому середовищі бібліотеки, до яких вона відносить різноманітність арсеналу форм, каналів і засобів взаємодії фахівців бібліотечної справи; посилення взаємозв’язків між вченими і практиками; професійна взаємодія та взаємозв’язки бібліотек із різними структурами та системами суспільства; міжкультурні взаємозв’язки; професійне спілкування, форми і засоби якого диверсифікуються.

Грабар, Н. Особливості професійного спілкування сучасного бібліотекаря / Н. Грабар // Бібл. форум України. – 2015. – № 1. – С. 40–41.

Грабар, Н.Професійне спілкування в комунікаційному просторі бібліотеки / Н. Грабар // Вісн. Кн. палати. – 2015. – № 5. – С. 12–15.

Грабар, Н. Г. Професійне спілкування у сучасних умовах: бібліотекознавчий аспект [Електронний ресурс]] / Н. Г. Грабар // Культура в процесі духовно-морального розвитку глобального суспільства : матеріали ІІ Міжнар. наук. електрон. конф. 21 лют. 2019 р. – Харків, 2019. – С. 60–70. – Режим доступу: http://dspace.khntusg.com.ua/handle/123456789/10715 (дата звернення: 16.09.2021). – Назва з екрана.

Т. Сафонова – кандидатка наук із соціальних комунікацій, старша викладачка кафедри інформаційної, бібліотечної та архівної справи Харківської державної академії культури в публікації «Формування іміджу сучасного бібліотекаря як важливий напрям PR-діяльності бібліотеки» (Вісн. Кн. палати. 2019. № 7. С. 25–28) також зазначає, що найактуальнішим завданням сучасних бібліотечних установ є створення позитивного іміджу та подолання усталених стереотипів щодо бібліотечної професії. Нею доведено, що образ бібліотечного фахівця є важливим складником іміджу установи та вагомо впливає на її статус і роль. Відповідно, одним із головних питань у цьому аспекті є формування привабливого образу бібліотечного фаху згідно з потребами часу та суспільства.

Дослідниця робить висновок про важливе значення вміння швидко адаптуватися до нових умов, використовуючи знання методик формування іміджу. Особливу увагу вона приділяє визначенню факторів, що сприяють створенню позитивного іміджу бібліотечних фахівців та впливають на успішне функціонування установи, якість наданої інформації та рівень обслуговування користувачів . Поміж них першорядна роль належить професійним якостям (відданість фаху, впевненість у соціальній значущості діяльності, аналітичний розум, старанність, працездатність, методичність, дисциплінованість). Зазначено також, що найбільш значущим чинником є рівень підготовки бібліотекаря як фахівця з інноваційним креативним мисленням, зацікавленого в якісному результаті праці.

Т. Сафоновою запропоновано та обґрунтовано складники формування позитивного образу бібліотекаря, до яких належать такі: зовнішня привабливість; позитивний настрій; бездоганна репутація; позитивні послання групам користувачів; приватна участь; дистанціювання від негативних символів. Авторкою наголошено на потребі модернізації принципів організації роботи бібліотечної установи. Розв’язанню цього питання сприяє використання маркетингових і PR-технологій для зміни іміджу бібліотекарів у суспільній свідомості, а також для створення позитивного образу бібліотеки загалом. Важливою умовою вдосконалення іміджу є готовність колективу до спільних дій. Підсумовуючи вона зазначає, що професійне зростання й зміна діяльнісного простору є запорукою успіху у формуванні позитивного іміджу бібліотеки та бібліотекаря.

Бібліотекар бібліотеки Кропивницького державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка А. Тертилова в публікації «Роль професії бібліотекаря в сучасних умовах» (Бібл. форум: історія, теорія і практика. 2016. № 2. С. 4–6) представила власні міркування щодо ролі книги та професії бібліотекаря, спираючись на висловлювання та факти з життя відомих вчених, письменників, науковців. На її думку, саме професія бібліотекаря невідривна від високого та відповідального слова «служіння». Служити збереженню духовних цінностей, служити еталоном розумної та інтелігентної людини, служити людям для отримання важливих знань та достовірної інформації. Вона вважає, що популяризувати бібліотеку та читання можна по-різному, наприклад традиційно, розповсюджуючи рекламу, заохочуючи читачів через оголошення, радіо, зустрічі, виставки, через соціальні мережі. Проте існують й інші, більш оригінальні способи просування бібліотечної професії та популяризації бібліотеки. Для прикладу нею наведено досвід Вікі Майрон – американської директорки, яка протягом 25 років (з 1987) очолювала бібліотеку в м. Спенсер (штат Айова), яка з несподіваного боку висвітлила роботу бібліотеки та професію бібліотекаря, написавши книги, що стали бестселерами. Це – «Дьюи. Кот из библиотеки, который потряс весь мир» (2008) і «Девять жизней Дьюи. Наследники кота из библиотеки, который потряс весь мир» (2010). Книги розповідають про життя бібліотечного кота, якого назвали Дьюї, починаючи з холодного зимового ранку 28 січня1988 р., коли його знайшли в ящику для повернутих книг, про дні його слави і закінчуючи смертю в 2006 р. Проте ці книги в першу чергу про роботу бібліотеки і бібліотекарів. Недарма відомий бібліотекознавець Е. Сукиасян, назвав їх справжньою «енциклопедією бібліотечного життя», відмітивши як в них майстерно описано подробиці роботи міської бібліотеки, її соціальну роль у житті місцевого населення.

Завідувачка сектору Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка К. М. Вірюгіна у своєму дослідженні «Віртуальні формати професійної комунікації сучасного бібліотекаря: нові практики» (Короленківські читання 2015. Бібліотеки, архіви, музеї: інноваційні моделі розвитку : у 2 ч. : матеріали XVIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 8 жовт. 2015 р.) / М-во культури України, Харків. держ. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка, Харків. держ. акад. культури, Харків. обл. від-ня (філія ВГО) «Українська бібліотечна асоціація» ; уклад. О. П. Куніч ; ред. В. Д. Ракитянська. Харків 2016. Ч. 2. С. 70–75) наголошує на значній ролі віртуальних форматів професійної комунікації в бібліотечному середовищі: сайти бібліотек, професійні об’єднання або їх вебпредставництва у соціальних мережах та блогах. Саме соціальні мережі дозволяють бібліотекарям здійснювати пошук професійної інформації, оперативно отримувати, обмінюватися новинами, думками, вступати в дискусіями, залучатися до обговорення гострих питань. Нею проаналізовано діяльність бібліотечних груп у соціальній мережі Facebook, як одну із сучасних практик професійного спілкування. Моніторинг та аналіз вітчизняного професійного простору Facebook дозволив автору виявити та умовно розподілити бібліотечні спільноти на групи, створені з метою інформаційної підтримки різноманітних професійних проєктів, окремих бібліотек, регіональних професійних об’єднань, групи за напрямами бібліотечної діяльності. Детально досліджено групи, створені у межах проєктної діяльності, зокрема «Сучасний бібліотекар». За даними автора, на травень 2015 р. ця група складалася з майже 1200 учасників, проте тепер налічує 13,8 тис.

Організатори групи «Школа молодих бібліотекарів УБА» ставили за мету допомогти молодим бібліотекарям швидко та легко адаптуватись у професійному бібліотечному середовищі: опанувати основи стратегічного планування, організаційного розвитку та інноваційних послуг бібліотек; використання веб-технологій, блогів та соціальних мереж; основи лідерства, фандрейзингу та проєктної діяльності; елементи моніторингу й оцінки для посилення результативності роботи сучасних книгозбірень.

Головний бібліотекар Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого Н. Г. Богун у статті «Сучасні шляхи підвищення фахового рівня бібліотекарів» (Бібл. планета. 2014. № 1. С. 16–19), проаналізувавши публікації з професійних зарубіжних періодичних видань, пропонує українським бібліотечним фахівцям скористатися ними та підвищувати свій фаховий рівень на різних етапах бібліотечної діяльності шляхом безперервного навчання та самоосвіти. Автор наводить кілька прикладів щодо ідей з організації освітньої політики у бібліотеках, зокрема запропонованих Д. Бейкером, провідним бібліотекарем однієї з бібліотек США. Посилаючись на власний досвід (25 років роботи в галузі), він надає конкретні поради щодо організації занять з підвищення кваліфікації. Проте його напрацювання стосуються не стільки самоосвіти окремих бібліотекарів, скільки організації заходів, що їх здійснює установа. Чимало публікацій в зарубіжній періодиці розкривають досвід та надають поради щодо ефективної організації роботи бібліотекарів у вебі, зокрема в мережі професійної освіти (МПО). У такій мережі, організованій з використанням різних цифрових комунікаторів, може працювати і підвищувати свій професійний рівень будь-який фахівець.

Підготувала О. Кізян, зав. відділу наукової інформації та бібліографії