Віртуальний рекомендаційний бібліографічний список «Україна як частина європейської цивілізації»

З нагоди відзначення Дня Європи відділ наукової інформації та бібліографії підготував рекомендаційний бібліографічний список «Україна як частина європейської цивілізації», присвячений європейському вектору розвитку України.

 

І. Вступ

У кожної нації є свої історичні символи та визначальні дати. Для України День Європи став особливим святом, що символізує прагнення українців бути частиною спільного європейського простору демократії, права і свободи.

Історія України тісно переплетена з історією європейських народів. Від часів Київської Русі й до сьогодення Україна залишалася активним учасником європейських політичних, культурних та економічних процесів.

Пропонований рекомендаційний бібліографічний список покликаний допомогти читачеві глибше усвідомити місце України в європейській цивілізації, її внесок у розвиток європейської культури та науки, а також сучасні прагнення до європейської інтеграції.

 

ІІ. Україна в контексті європейської історії

Україна завжди була важливою частиною європейського історичного простору. Ще за часів Київської Русі українські землі мали тісні дипломатичні та культурні зв’язки з Візантією, державами Західної Європи. Через географічне розташування Україна стала мостом між Сходом і Заходом, формуючи власну ідентичність на перехресті цивілізаційних потоків.

Шлюбні союзи київських князів із європейськими монархічними родинами; військово–політичні альянси за часів Козацької держави; участь українських інтелектуалів у європейських наукових і культурних процесах. У Новий час Україна активно взаємодіяла з Польщею, Литвою, Австрією, Угорщиною та іншими країнами.

У середньовіччі Київська Русь була однією з наймогутніших держав Європи. Пізніше, у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, українські землі залишалися європейським культурним осередком. У новітній час ідеї європейських революцій, національних рухів, парламентаризму значно впливали на українське суспільство.

Козацька держава, прагнення до автономії і національного самовизначення, боротьба за права і свободи – все це є складовими європейської традиції. Українська культура збагачувала європейську спадщину завдяки письменникам, митцям і вченим, які часто працювали на європейському ґрунті.

Грицак, Я. Нариси з історії України: Формування модерної української нації XIX–XX ст. : 3-тє вид. перероблене та розширене. – Київ : Критика, 2006. –  Електрон. версія. – Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Yakovenko_Natalia/Narys_istorii_serednovichnoi_ta_rannomodernoi_Ukrainy/ (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Концепція «Нарису історії середньовічної та ранньомодерної України» доктора історичних наук, професора НаУКМА Наталі Яковенко спрямована на переосмислення усталеної схеми української історії, що її дотепер чинна, хоч уже й захитана академічна історіографічна традиція успадкувала від народницького «національно-державного» історіописання. Порівняно з першою версією, опублікованою 1997 року у київському видавництві «Генеза» як «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття», дослідниця значно розширила свою синтезу змістово, особливо сюжетами про світ уявлень та ідей XVI–XVII століття, що є першочерговою сферою її наукових зацікавлень (цій темі авторка присвятила монографію «Паралельний світ», випущену також у видавництві «Критика» 2002 року), та щедро оздобила свою книгу ілюстративним матеріялом.

Перше видання цієї праці було затверджено Науково-методичною радою Міністерства освіти України й допущено як навчальний посібник для учнів гуманітарних гімназій і ліцеїв та студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів

Третє, перероблене та розширене, видання підготовано в рамках науково-видавничої програми Інституту Критики та випущено в світ за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету.

Грушевський, М. С. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський. – Київ : Наук. думка, 1992. – 544 с. : іл.

«Ілюстрована історія України» Михайла Грушевського – це фундаментальна праця, яка охоплює історію українського народу від найдавніших часів до початку XX століття. Видана вперше в 1911 році, книга стала однією з найважливіших робіт з української історіографії. Грушевський надає ґрунтовний аналіз політичного, культурного та соціально-економічного розвитку України, спираючись на численні джерела. Видання вирізняється великою кількістю ілюстрацій, карт та документів, що робить історичні події більш наочними та доступними для широкого кола читачів. Книга є важливим внеском у національну історію України, і залишається актуальною для дослідників та всіх, хто цікавиться історією України.

Складається з 6 частин: 1 – До заснування Київської держави, 2 – Життя державне, 3 – Доба литовсько польська, 4 – Доба козацька, 5 – Упадок козаччини і українського життя та 6 – Українське відродження.

Плохій, С. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / С. Плохій ; пер. з англ. Р. Клочка. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 496 с.

Книга цікаво й доступно розповідає про історію нашої держави від часів Геродота до подій на Сході України сьогодні. Це авторитетне видання допоможе краще зрозуміти події минулого, а через них – і наше сьогодення. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом – головній силі, що стояла за створенням сучасної нації. Дізнайтеся, як наші предки «призвали варягів на царювання», як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність.

Субтельний, О. Україна. Історія / О. Субтельний. – Київ : Либідь, 1992. – 512 с.

Книга професора Йоркського університету в Торонто (Канада) українця за походженням Ореста Субтельного визнана на Заході кращим популярним викладом історії України англійською мовою. Дещо незвична для нашої аудиторії, вона викличе інтерес передусім нетрадиційною концепцією української історії, прагненням автора до наукової об’єктивності, неупередженістю позиції, зваженістю оцінок, а головне – своєю наскрізною ідеєю – ідеєю національного відродження України. Для істориків, а також усіх, хто цікавиться проблемами історичного минулого України.

Яковенко, Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України : монографія / Н.М. Яковенко. - 2-е вид., перероб. та розшир. - К. : Критика, 2005. - 584 с. : іл.

Концепція «Нарису історії середньовічної та ранньомодерної України» доктора історичних наук, професора НаУКМА Наталі Яковенко спрямована на переосмислення усталеної схеми української історії, що її дотепер чинна, хоч уже й захитана академічна історіографічна традиція успадкувала від народницького «національно-державного» історіописання. Порівняно з першою версією, опублікованою 1997 року у київському видавництві «Генеза» як «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття», дослідниця значно розширила свою синтезу змістово, особливо сюжетами про світ уявлень та ідей XVI–XVII століття, що є першочерговою сферою її наукових зацікавлень (цій темі авторка присвятила монографію «Паралельний світ», випущену також у видавництві «Критика» 2002 року), та щедро оздобила свою книгу ілюстративним матеріялом.

 

III. Європейські цінності та Україна

Ідеї свободи, демократії, поваги до прав людини є для України не просто політичним орієнтиром, а глибинним цивілізаційним вибором. Після Революції Гідності 2013–2014 років Україна чітко заявила про свою відданість європейським цінностям.

Ще у XIX столітті українські мислителі говорили про місце України в Європі. Сучасний курс на євроінтеграцію має під собою глибокі історичні корені та є природним продовженням прагнень українського народу до свободи, гідності і розвитку.

Беглиця, В. П. Ключові проблеми співпраці України з Європейським Союзом [Електронний ресурс] / В. П. Беглиця, О. І. Шаловинська // Публічне управління та митне адміністрування. – 2019. – № 4. – С. 122–127. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamcudu_2019_4_18 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

Характерною рисою сучасного світового розвитку країн є активізація інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. Після останнього розширення ЄС Україна стала безпосереднім сусідом Євросоюзу, і це відкриває нові можливості для поглиблення співпраці між Україною та ЄС. Реалізація курсу на євроінтеграцію України є невідповідною частиною внутрішньої реформи, спрямованою на економічну історію. Поглиблена співпраця з Європейським Союзом є створенням елементу змінення стабільності та безпеки на європейському континенті, стимулювання внутрішніх економічних та політичних реформ, що сприяють розвитку громадськості та розвитку соціально важливих економічних питань України. Європейська інтеграція задекларована як стратегічний напрям розвитку України. Вона є не лише зовнішньоекономічним вектором, а й орієнтиром цінностей для всього українського суспільства. Інтеграцію України до ЄС сьогодні підтримують усі структури влади та переважна більшість українського населення. Однак у цьому стратегічному напрямі розвитку нашої держави виникає багато труднощів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Причому їх подолання залежить не тільки від України, а й від зовнішніх чинників, які знаходяться за її межами. Використовуючи методологію функціонального аналізу, системного підходу та аналогії, у статті автор аналізує стан політико-економічних відносин між Україно та Європейським Союзом, основні причини політико-економічних проблем, які виникли між ЄС та Україною. Особлива увага звернута на макроекономічні проблеми сучасної України. Зроблено висновки про необхідність проведення виважених як політичних, так і економічних рішень, від яких залежать перспективи інтеграції України до ЄС.

Ганущин, С. Н. Імплементація досвіду Європейського Союзу в українську реальність формування взаємодії між громадянським суспільством та публічним управлінням [Електронний ресурс] / С. Н. Ганущин // Публічне управління і адміністрування в Україні. – 2022. – Вип. 31. – С. 97–101. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/puau_2022_31_19 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

У статті проведено дослідження стандартів Європейського Союзу щодо впливу громадянського суспільства на реформу публічного управління. Констатовано, що сучасна політична наука підкреслює взаємозумовленість і взаємозв’язок категорій «демократична», «правова», «соціальна держава», оскільки практика підтвердила, що лише в єдності вони забезпечують гармонізацію взаємин особистості, громадянського суспільства та влади. Відтак, демократична держава, заснована на визнанні і дотриманні принципів народовладдя, представництва, свободи і рівності громадян, не може не бути правовою, оскільки реалізація демократії немислима без верховенства права, неухильного дотримання законності владою і громадськістю. Своєю чергою, слабкість концепції правової демократичної держави в її ліберальному варіанті, яка не передбачає здатності держави забезпечити права і добробут всіх громадян, зумовила необхідність доповнення її соціальним аспектом.

Корунчак, Л. А. Євроінтеграція: питання адаптації законодавства України до правової системи Європейського Союзу [Електронний ресурс] / Л. А. Корунчак // Південноукраїнський правничий часопис. – 2022. – № 4(2). – С. 14–19. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2022_4(2)__5 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

У статті надається аналіз процесу інтеграції України до складу Європейського Союзу, приведення національних стандартів у відповідність до стандартів ЄС з позицій синергетичного підходу. Наголошується, що сліпе копіювання іноземних норм, запровадження інституцій, не властивих і не передбачених «віялом можливостей» системи (у тому числі держави), не зможе належним чином врегулювати наявні в країні відносини. Такі норми у будь-якому випадку одразу або з часом будуть відкинуті системою, змиті дисипативними процесами, що протікають у ній. Тому під час прийняття рішень обов’язково слід враховувати особливості національного менталітету. Під час внесення змін обов’язково слід враховувати особливості національної культури, національної свідомості, національної ментальності, особливості історичного розвитку та інші фактори, які впливають на стан країни загалом та зумовлюють наявність різних взаємозв’язків між її структурними елементами, оскільки саме це характеризує будь-яку країну як системне утворення з притаманними виключно йому особливостями.

Мельничук, Т. П. Еволюція співробітництва України з інституціями Європейського Союзу у питаннях адаптації європейського досвіду функціонування професійної державної служби до законодавства України [Електронний ресурс] / Т. П. Мельничук // Публ. упр. та митне адміністрування. – 2019. – № 1. – С. 125–133. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamcudu_2019_1_18 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

У статті проведено аналіз нормативно-правових актів та інших документів міжнародного та національного характеру, які визначають еволюцію співробітництва України з інституціями Європейського Союзу у функціонуванні професійної державної служби. Зазначено, що основою для відносин між державними органами України та органами ЄС були Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами, такі акти, як План дій «Україна – Європейський Союз. Європейська політика сусідства», ініціатива ЄС «Східне партнерство», Угода про асоціацію. Відзначено позитиви для професійної державної служби після підписання Угоди про асоціацію з ЄС та прогнозовано напрями подальшого співробітництва України та ЄС у цій сфері.

Стадник, О. Євроінтеграція України: шлях до асоціації з ЄС та перспективи членства [Електронний ресурс] / О. Стадник, Г. Побережець, В. Казимір // Актуал. питання у сучас. науці. – 2024. – № 7 (25). – С. 1112–1133. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://doi.org/10.52058/2786-6300-2024-7(25)-1112-1133 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю проведення історико-ретроспективного огляду євроінтеграційного поступу України від часів відновлення державної незалежності у 1991 р. й до отримання 23 червня 2022 р. статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу (ЄС). Також Україна має унікальний досвід виконання євроінтеграційних умов, необхідних для членства, в реаліях війни, що триває. Акцентовано увагу на формуванні євроінтеграційного вектору зовнішньої політики України, починаючи з 1990-хрр., в умовах складних внутрішніх та зовнішніх впливів на пошук Україною свого місця на геополітичній карті світу та Європи. Наголошено, що Україна від самого початку прагнула до тісної співпраці та взаємовигідних відносин з країнами-членами ЄС, попри фактор впливу росії. Однак роль України в геополітичних амбіціях країни-агресорки росії та вплив історичної імперсько-радянської спадщини як на настрої громадян України, так і на державно-політичних діячів, серйозно гальмували євроінтеграційні прагнення нашої держави. Проте події Євромайдану, Революції Гідності, а за ними й анексія та окупація АР Крим, збройна агресія росії на сході України, що переросли у повномасштабну війну 24 лютого 2022 р., остаточно утвердили євроінтеграційний вектор розвитку України. Початком взаємовідносин України та ЄС прийнято вважати грудень 1991 р., коли листом від імені Євросоюзу було офіційно визнано Україну як незалежну суверенну державу. Євроінтеграційні прагнення України вперше були зафіксовані у Постанові Верховної Ради України «Про основні напрямки зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 р. Основою, що визначала євроінтеграційну політику України, з 1 липня 2010р. був Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

 

ІV. Культурна взаємодія України та Європи

Від Віденської класики у музиці до модернізму в літературі – європейські течії стали основою для розвитку української культури. Багато видатних українських митців навчалися або працювали в європейських освітніх і культурних центрах.

Павленко, К. С. Академічна мобільність мешканців українських земель в європейському культурному просторі XVI–XVIII ст. : диплом. робота [Електронний ресурс] / К. С. Павленко ; наук. кер. проф. Кислюк К.В. – Харків : Харків. держ. акад. культури, 2023. – 74 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: http://195.20.96.242:5028/khkdak-xmlui/handle/123456789/3739 (дата звернення: 01.05.2025) – Назва з екрана.

Актуальність: дослідження академічної мобільності мешканців українських земель XVI–XVIII ст. в європейському культурному просторі є актуальним, оскільки досліджує період історії України, коли саме цей освітній феномен відігравав важливу роль у формуванні та розвитку європейської культури. Вивчення цього періоду може розкрити важливі аспекти взаємодії між українською та європейською культурами, вплив академічної мобільності на цей процес, а також допомогти краще зрозуміти роль України в світовій культурі. Мета: поглибити розуміння процесів академічної мобільності мешканців українських земель XVI–XVIII ст. в європейському культурному просторі. Об’єкт: культура українських земель XVI–XVIII ст. Предмет: процеси академічної мобільності мешканців українських земель XVI–XVIII ст. в європейському культурному контексті.

Федчун, Т. О. Методичні засади європейської піаністичної підготовки виконавців як провідний чинник музичної освіти у західноукраїнському регіоні [Електронний ресурс] / Т. О. Федчун // Музичне мистецтво і культура. – 2022. – № 2(32). – С. 203–215. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://doi.org/https://doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-16 (дата звернення: 01.05.2025) – Назва з екрана.

Становлення фортепіанної  педагогіки  на  західноукраїнських землях пов’язане насамперед з австрійськими музикантами та представниками польської фортепіанної традиції. Починаючись із форм викладання в аристократичному середовищі освічених аматорів, фортепіанна педагогіка краю набуває організованих професійних форм у другій половині ХІХ ст. у вигляді шкіл при товариствах, консерваторії та низки приватних та концесіонованих музичних шкіл різного рівня, в яких переважають представники польської школи (Ф. Шопена – К. Мікулі) та угорської (Ф. Ліст – Л. Марек). Проведене дослідження свідчить про значимість здобутків, напрацювань розвитку та плідного засвоєння провідних напрямів європейського піанізму у формуванні піаніста – виконавця та педагога,  що  знаходить  своє  переконливе  втілення  у  численних  прикладах організаційної та педагогічної діяльності вихідців регіону в найрізноманітніших осередках музичного професіоналізму у світі.

Янко, Ж. Євроцентричні візії в контексті соціального пізнання української культури межі ХІХ - ХХ століть [Електронний ресурс] / Ж. Янко // Людинознавчі студії : зб. наук. пр. Дрогобиц. держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка. / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; ред. штат: В. А. Бодак (гол. ред.), О. А.Ткаченко, Я. Бартошевськийта ін. – Дрогобич : Видав. дім «Гельветика», 2022. – Спецвипуск, присвячений євроінтеграційній тематиці : Філософія. – С. 224–238. – Електрон. версія. – Режим доступу: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2537 (дата звернення: 01.05.2025) – Назва з екрана.

Метою статті є аналіз проблеми євроцентризму як ключового та ціннісного підґрунтя існування та розвитку української філософії, науки, літератури. Соціальне пізнання сучасного стану української культури слугує методологічним інструментом виявлення недоліків у царині українського розвою та водночас сприяє окресленню тенденцій і перспектив розвитку українського суспільства як людиноцентичного явища. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети є принципи і категорії діалектики, філософської антропології, ціннісний та соціокультурний підхід, феноменологічний та герменевтичний дискурси, методи аналізу та синтезу, компаративістики. Наукова новизна. Соціальні реалії в сучасному українському суспільстві можна визначити як межові та кризові, що постають такими, які потребують спеціального аналізу для вияву «хворобливих» явищ у культурі, філософії, науці, освіті, зокрема в гуманітарній галузі.

 

Внесок українців у європейську науку та культуру

Відомі українці, такі як Ілля Мечников (лауреат Нобелівської премії), Сергій Лифар (зірка паризького балету), Соломія Крушельницька (оперна діва) зробили вагомий внесок у розвиток світової науки та культури. Листопад, А. Культура України в європейському контексті

Українська література в просторі культури і цивілізації : зб. наук. пр. студентів, аспірантів і молодих вчених [Електронний ресурс] / відп. ред. Н. В. Горбач; ред.-упоряд. В. М. Ніколаєнко. – Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2024. – 180 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://salo.li/60AF7e4 (дата звернення: 28.04.2025). – Назва з екрана.

Матеріали збірника присвячені науковому осмисленню художньої літератури в національному й глобальному вимірах. Літературознавчий дискурс дослідження поєднаний із лінгвістичними, методичними, соціокультурними та іншими аспектами вивчення окресленого питання. Основу збірника склали дослідження молодих науковців, найголовніші положення яких оприлюднено на Всеукраїнській науковій інтернет-конференції «Українська література в просторі культури і цивілізації» (Запоріжжя, 23–25 лютого 2024 р.). Призначений для здобувачів філологічної освіти й тих, кого цікавлять проблеми української літератури, національної історії, духовності в літературі й культурі.

 

V. Сучасний шлях України до об’єднаної Європи

Угода про асоціацію з ЄС

Підписана у 2014 році Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом стала ключовим кроком у закріпленні політичної асоціації й економічної інтеграції України до європейської спільноти.

Атаманчук, З. А. Перспективи розвитку взаємовідносин між Україною та ЄС після підписання угоди про асоціацію / З. А. Атаманчук // The 8th International scientific and practical conference «Integration of scientific and modern ideas into practice», (November 15-18). – Stockholm, Sweden: International Science Group, 2022. – P. 140–144. – Електронт. текст. дані. – Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=ijCdEAAAQBAJ&oi (дата звернення: 04.05.2025). – Назва з екрана.

Фетько, Ю. І. Становлення відносин Україна – ЄС: теоретико-правові засади / Ю. І. Фетько // Матеріали 79-ї підсумк. наук. конф. професорськовиклад. складу юридичного ф-ту ДВНЗ «Ужгород. нац. ун-т». – Ужгород, 2025. – С. 130–133. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/72996/1/Конф. проф-викл. складу юрид.ф-ту.pdf#page=130 (дата звернення: 04.05.2025). – Назва з екрана.

Україна завжди була невід’ємною частиною європейської історії та культури. Її шлях до Європи – це не лише сучасне прагнення, а й закономірне продовження багатовікових історичних і культурних процесів.

Рекомендований список джерел, підготовлений відділом наукової інформації та бібліографії, допоможе читачам глибше осмислити цивілізаційну спорідненість України з європейським простором, а також підтримає прагнення до подальшого вивчення нашого спільного культурного спадку.

Підготувала зав. відділом наукової інформації та бібліографії Тетяна МАЗУР

Поділитися:

Україна як частина європейської цивілізації


З нагоди відзначення Дня Європи відділ наукової інформації та бібліографії підготував рекомендаційний бібліографічний список «Україна як частина європейської цивілізації», присвячений європейському вектору розвитку України.

 

І. Вступ

У кожної нації є свої історичні символи та визначальні дати. Для України День Європи став особливим святом, що символізує прагнення українців бути частиною спільного європейського простору демократії, права і свободи.

Історія України тісно переплетена з історією європейських народів. Від часів Київської Русі й до сьогодення Україна залишалася активним учасником європейських політичних, культурних та економічних процесів.

Пропонований рекомендаційний бібліографічний список покликаний допомогти читачеві глибше усвідомити місце України в європейській цивілізації, її внесок у розвиток європейської культури та науки, а також сучасні прагнення до європейської інтеграції.

 

ІІ. Україна в контексті європейської історії

Україна завжди була важливою частиною європейського історичного простору. Ще за часів Київської Русі українські землі мали тісні дипломатичні та культурні зв’язки з Візантією, державами Західної Європи. Через географічне розташування Україна стала мостом між Сходом і Заходом, формуючи власну ідентичність на перехресті цивілізаційних потоків.

Шлюбні союзи київських князів із європейськими монархічними родинами; військово–політичні альянси за часів Козацької держави; участь українських інтелектуалів у європейських наукових і культурних процесах. У Новий час Україна активно взаємодіяла з Польщею, Литвою, Австрією, Угорщиною та іншими країнами.

У середньовіччі Київська Русь була однією з наймогутніших держав Європи. Пізніше, у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, українські землі залишалися європейським культурним осередком. У новітній час ідеї європейських революцій, національних рухів, парламентаризму значно впливали на українське суспільство.

Козацька держава, прагнення до автономії і національного самовизначення, боротьба за права і свободи – все це є складовими європейської традиції. Українська культура збагачувала європейську спадщину завдяки письменникам, митцям і вченим, які часто працювали на європейському ґрунті.

Грицак, Я. Нариси з історії України: Формування модерної української нації XIX–XX ст. : 3-тє вид. перероблене та розширене. – Київ : Критика, 2006. –  Електрон. версія. – Режим доступу: https://chtyvo.org.ua/authors/Yakovenko_Natalia/Narys_istorii_serednovichnoi_ta_rannomodernoi_Ukrainy/ (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Концепція «Нарису історії середньовічної та ранньомодерної України» доктора історичних наук, професора НаУКМА Наталі Яковенко спрямована на переосмислення усталеної схеми української історії, що її дотепер чинна, хоч уже й захитана академічна історіографічна традиція успадкувала від народницького «національно-державного» історіописання. Порівняно з першою версією, опублікованою 1997 року у київському видавництві «Генеза» як «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття», дослідниця значно розширила свою синтезу змістово, особливо сюжетами про світ уявлень та ідей XVI–XVII століття, що є першочерговою сферою її наукових зацікавлень (цій темі авторка присвятила монографію «Паралельний світ», випущену також у видавництві «Критика» 2002 року), та щедро оздобила свою книгу ілюстративним матеріялом.

Перше видання цієї праці було затверджено Науково-методичною радою Міністерства освіти України й допущено як навчальний посібник для учнів гуманітарних гімназій і ліцеїв та студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів

Третє, перероблене та розширене, видання підготовано в рамках науково-видавничої програми Інституту Критики та випущено в світ за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету.

Грушевський, М. С. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський. – Київ : Наук. думка, 1992. – 544 с. : іл.

«Ілюстрована історія України» Михайла Грушевського – це фундаментальна праця, яка охоплює історію українського народу від найдавніших часів до початку XX століття. Видана вперше в 1911 році, книга стала однією з найважливіших робіт з української історіографії. Грушевський надає ґрунтовний аналіз політичного, культурного та соціально-економічного розвитку України, спираючись на численні джерела. Видання вирізняється великою кількістю ілюстрацій, карт та документів, що робить історичні події більш наочними та доступними для широкого кола читачів. Книга є важливим внеском у національну історію України, і залишається актуальною для дослідників та всіх, хто цікавиться історією України.

Складається з 6 частин: 1 – До заснування Київської держави, 2 – Життя державне, 3 – Доба литовсько польська, 4 – Доба козацька, 5 – Упадок козаччини і українського життя та 6 – Українське відродження.

Плохій, С. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності / С. Плохій ; пер. з англ. Р. Клочка. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 496 с.

Книга цікаво й доступно розповідає про історію нашої держави від часів Геродота до подій на Сході України сьогодні. Це авторитетне видання допоможе краще зрозуміти події минулого, а через них – і наше сьогодення. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом – головній силі, що стояла за створенням сучасної нації. Дізнайтеся, як наші предки «призвали варягів на царювання», як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність.

Субтельний, О. Україна. Історія / О. Субтельний. – Київ : Либідь, 1992. – 512 с.

Книга професора Йоркського університету в Торонто (Канада) українця за походженням Ореста Субтельного визнана на Заході кращим популярним викладом історії України англійською мовою. Дещо незвична для нашої аудиторії, вона викличе інтерес передусім нетрадиційною концепцією української історії, прагненням автора до наукової об’єктивності, неупередженістю позиції, зваженістю оцінок, а головне – своєю наскрізною ідеєю – ідеєю національного відродження України. Для істориків, а також усіх, хто цікавиться проблемами історичного минулого України.

Яковенко, Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України : монографія / Н.М. Яковенко. - 2-е вид., перероб. та розшир. - К. : Критика, 2005. - 584 с. : іл.

Концепція «Нарису історії середньовічної та ранньомодерної України» доктора історичних наук, професора НаУКМА Наталі Яковенко спрямована на переосмислення усталеної схеми української історії, що її дотепер чинна, хоч уже й захитана академічна історіографічна традиція успадкувала від народницького «національно-державного» історіописання. Порівняно з першою версією, опублікованою 1997 року у київському видавництві «Генеза» як «Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття», дослідниця значно розширила свою синтезу змістово, особливо сюжетами про світ уявлень та ідей XVI–XVII століття, що є першочерговою сферою її наукових зацікавлень (цій темі авторка присвятила монографію «Паралельний світ», випущену також у видавництві «Критика» 2002 року), та щедро оздобила свою книгу ілюстративним матеріялом.

 

III. Європейські цінності та Україна

Ідеї свободи, демократії, поваги до прав людини є для України не просто політичним орієнтиром, а глибинним цивілізаційним вибором. Після Революції Гідності 2013–2014 років Україна чітко заявила про свою відданість європейським цінностям.

Ще у XIX столітті українські мислителі говорили про місце України в Європі. Сучасний курс на євроінтеграцію має під собою глибокі історичні корені та є природним продовженням прагнень українського народу до свободи, гідності і розвитку.

Беглиця, В. П. Ключові проблеми співпраці України з Європейським Союзом [Електронний ресурс] / В. П. Беглиця, О. І. Шаловинська // Публічне управління та митне адміністрування. – 2019. – № 4. – С. 122–127. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamcudu_2019_4_18 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

Характерною рисою сучасного світового розвитку країн є активізація інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. Після останнього розширення ЄС Україна стала безпосереднім сусідом Євросоюзу, і це відкриває нові можливості для поглиблення співпраці між Україною та ЄС. Реалізація курсу на євроінтеграцію України є невідповідною частиною внутрішньої реформи, спрямованою на економічну історію. Поглиблена співпраця з Європейським Союзом є створенням елементу змінення стабільності та безпеки на європейському континенті, стимулювання внутрішніх економічних та політичних реформ, що сприяють розвитку громадськості та розвитку соціально важливих економічних питань України. Європейська інтеграція задекларована як стратегічний напрям розвитку України. Вона є не лише зовнішньоекономічним вектором, а й орієнтиром цінностей для всього українського суспільства. Інтеграцію України до ЄС сьогодні підтримують усі структури влади та переважна більшість українського населення. Однак у цьому стратегічному напрямі розвитку нашої держави виникає багато труднощів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Причому їх подолання залежить не тільки від України, а й від зовнішніх чинників, які знаходяться за її межами. Використовуючи методологію функціонального аналізу, системного підходу та аналогії, у статті автор аналізує стан політико-економічних відносин між Україно та Європейським Союзом, основні причини політико-економічних проблем, які виникли між ЄС та Україною. Особлива увага звернута на макроекономічні проблеми сучасної України. Зроблено висновки про необхідність проведення виважених як політичних, так і економічних рішень, від яких залежать перспективи інтеграції України до ЄС.

Ганущин, С. Н. Імплементація досвіду Європейського Союзу в українську реальність формування взаємодії між громадянським суспільством та публічним управлінням [Електронний ресурс] / С. Н. Ганущин // Публічне управління і адміністрування в Україні. – 2022. – Вип. 31. – С. 97–101. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/puau_2022_31_19 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

У статті проведено дослідження стандартів Європейського Союзу щодо впливу громадянського суспільства на реформу публічного управління. Констатовано, що сучасна політична наука підкреслює взаємозумовленість і взаємозв’язок категорій «демократична», «правова», «соціальна держава», оскільки практика підтвердила, що лише в єдності вони забезпечують гармонізацію взаємин особистості, громадянського суспільства та влади. Відтак, демократична держава, заснована на визнанні і дотриманні принципів народовладдя, представництва, свободи і рівності громадян, не може не бути правовою, оскільки реалізація демократії немислима без верховенства права, неухильного дотримання законності владою і громадськістю. Своєю чергою, слабкість концепції правової демократичної держави в її ліберальному варіанті, яка не передбачає здатності держави забезпечити права і добробут всіх громадян, зумовила необхідність доповнення її соціальним аспектом.

Корунчак, Л. А. Євроінтеграція: питання адаптації законодавства України до правової системи Європейського Союзу [Електронний ресурс] / Л. А. Корунчак // Південноукраїнський правничий часопис. – 2022. – № 4(2). – С. 14–19. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2022_4(2)__5 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

У статті надається аналіз процесу інтеграції України до складу Європейського Союзу, приведення національних стандартів у відповідність до стандартів ЄС з позицій синергетичного підходу. Наголошується, що сліпе копіювання іноземних норм, запровадження інституцій, не властивих і не передбачених «віялом можливостей» системи (у тому числі держави), не зможе належним чином врегулювати наявні в країні відносини. Такі норми у будь-якому випадку одразу або з часом будуть відкинуті системою, змиті дисипативними процесами, що протікають у ній. Тому під час прийняття рішень обов’язково слід враховувати особливості національного менталітету. Під час внесення змін обов’язково слід враховувати особливості національної культури, національної свідомості, національної ментальності, особливості історичного розвитку та інші фактори, які впливають на стан країни загалом та зумовлюють наявність різних взаємозв’язків між її структурними елементами, оскільки саме це характеризує будь-яку країну як системне утворення з притаманними виключно йому особливостями.

Мельничук, Т. П. Еволюція співробітництва України з інституціями Європейського Союзу у питаннях адаптації європейського досвіду функціонування професійної державної служби до законодавства України [Електронний ресурс] / Т. П. Мельничук // Публ. упр. та митне адміністрування. – 2019. – № 1. – С. 125–133. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamcudu_2019_1_18 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

У статті проведено аналіз нормативно-правових актів та інших документів міжнародного та національного характеру, які визначають еволюцію співробітництва України з інституціями Європейського Союзу у функціонуванні професійної державної служби. Зазначено, що основою для відносин між державними органами України та органами ЄС були Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами, такі акти, як План дій «Україна – Європейський Союз. Європейська політика сусідства», ініціатива ЄС «Східне партнерство», Угода про асоціацію. Відзначено позитиви для професійної державної служби після підписання Угоди про асоціацію з ЄС та прогнозовано напрями подальшого співробітництва України та ЄС у цій сфері.

Стадник, О. Євроінтеграція України: шлях до асоціації з ЄС та перспективи членства [Електронний ресурс] / О. Стадник, Г. Побережець, В. Казимір // Актуал. питання у сучас. науці. – 2024. – № 7 (25). – С. 1112–1133. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://doi.org/10.52058/2786-6300-2024-7(25)-1112-1133 (дата звернення: 01.05.2025). – Назва з екрана.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю проведення історико-ретроспективного огляду євроінтеграційного поступу України від часів відновлення державної незалежності у 1991 р. й до отримання 23 червня 2022 р. статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу (ЄС). Також Україна має унікальний досвід виконання євроінтеграційних умов, необхідних для членства, в реаліях війни, що триває. Акцентовано увагу на формуванні євроінтеграційного вектору зовнішньої політики України, починаючи з 1990-хрр., в умовах складних внутрішніх та зовнішніх впливів на пошук Україною свого місця на геополітичній карті світу та Європи. Наголошено, що Україна від самого початку прагнула до тісної співпраці та взаємовигідних відносин з країнами-членами ЄС, попри фактор впливу росії. Однак роль України в геополітичних амбіціях країни-агресорки росії та вплив історичної імперсько-радянської спадщини як на настрої громадян України, так і на державно-політичних діячів, серйозно гальмували євроінтеграційні прагнення нашої держави. Проте події Євромайдану, Революції Гідності, а за ними й анексія та окупація АР Крим, збройна агресія росії на сході України, що переросли у повномасштабну війну 24 лютого 2022 р., остаточно утвердили євроінтеграційний вектор розвитку України. Початком взаємовідносин України та ЄС прийнято вважати грудень 1991 р., коли листом від імені Євросоюзу було офіційно визнано Україну як незалежну суверенну державу. Євроінтеграційні прагнення України вперше були зафіксовані у Постанові Верховної Ради України «Про основні напрямки зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 р. Основою, що визначала євроінтеграційну політику України, з 1 липня 2010р. був Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

 

ІV. Культурна взаємодія України та Європи

Від Віденської класики у музиці до модернізму в літературі – європейські течії стали основою для розвитку української культури. Багато видатних українських митців навчалися або працювали в європейських освітніх і культурних центрах.

Павленко, К. С. Академічна мобільність мешканців українських земель в європейському культурному просторі XVI–XVIII ст. : диплом. робота [Електронний ресурс] / К. С. Павленко ; наук. кер. проф. Кислюк К.В. – Харків : Харків. держ. акад. культури, 2023. – 74 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: http://195.20.96.242:5028/khkdak-xmlui/handle/123456789/3739 (дата звернення: 01.05.2025) – Назва з екрана.

Актуальність: дослідження академічної мобільності мешканців українських земель XVI–XVIII ст. в європейському культурному просторі є актуальним, оскільки досліджує період історії України, коли саме цей освітній феномен відігравав важливу роль у формуванні та розвитку європейської культури. Вивчення цього періоду може розкрити важливі аспекти взаємодії між українською та європейською культурами, вплив академічної мобільності на цей процес, а також допомогти краще зрозуміти роль України в світовій культурі. Мета: поглибити розуміння процесів академічної мобільності мешканців українських земель XVI–XVIII ст. в європейському культурному просторі. Об’єкт: культура українських земель XVI–XVIII ст. Предмет: процеси академічної мобільності мешканців українських земель XVI–XVIII ст. в європейському культурному контексті.

Федчун, Т. О. Методичні засади європейської піаністичної підготовки виконавців як провідний чинник музичної освіти у західноукраїнському регіоні [Електронний ресурс] / Т. О. Федчун // Музичне мистецтво і культура. – 2022. – № 2(32). – С. 203–215. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://doi.org/https://doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-16 (дата звернення: 01.05.2025) – Назва з екрана.

Становлення фортепіанної  педагогіки  на  західноукраїнських землях пов’язане насамперед з австрійськими музикантами та представниками польської фортепіанної традиції. Починаючись із форм викладання в аристократичному середовищі освічених аматорів, фортепіанна педагогіка краю набуває організованих професійних форм у другій половині ХІХ ст. у вигляді шкіл при товариствах, консерваторії та низки приватних та концесіонованих музичних шкіл різного рівня, в яких переважають представники польської школи (Ф. Шопена – К. Мікулі) та угорської (Ф. Ліст – Л. Марек). Проведене дослідження свідчить про значимість здобутків, напрацювань розвитку та плідного засвоєння провідних напрямів європейського піанізму у формуванні піаніста – виконавця та педагога,  що  знаходить  своє  переконливе  втілення  у  численних  прикладах організаційної та педагогічної діяльності вихідців регіону в найрізноманітніших осередках музичного професіоналізму у світі.

Янко, Ж. Євроцентричні візії в контексті соціального пізнання української культури межі ХІХ - ХХ століть [Електронний ресурс] / Ж. Янко // Людинознавчі студії : зб. наук. пр. Дрогобиц. держ. пед. ун-ту ім. Івана Франка. / М-во освіти і науки України, ДДПУ ім. І. Франка ; ред. штат: В. А. Бодак (гол. ред.), О. А.Ткаченко, Я. Бартошевськийта ін. – Дрогобич : Видав. дім «Гельветика», 2022. – Спецвипуск, присвячений євроінтеграційній тематиці : Філософія. – С. 224–238. – Електрон. версія. – Режим доступу: http://ir.dspu.edu.ua/jspui/handle/123456789/2537 (дата звернення: 01.05.2025) – Назва з екрана.

Метою статті є аналіз проблеми євроцентризму як ключового та ціннісного підґрунтя існування та розвитку української філософії, науки, літератури. Соціальне пізнання сучасного стану української культури слугує методологічним інструментом виявлення недоліків у царині українського розвою та водночас сприяє окресленню тенденцій і перспектив розвитку українського суспільства як людиноцентичного явища. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети є принципи і категорії діалектики, філософської антропології, ціннісний та соціокультурний підхід, феноменологічний та герменевтичний дискурси, методи аналізу та синтезу, компаративістики. Наукова новизна. Соціальні реалії в сучасному українському суспільстві можна визначити як межові та кризові, що постають такими, які потребують спеціального аналізу для вияву «хворобливих» явищ у культурі, філософії, науці, освіті, зокрема в гуманітарній галузі.

 

Внесок українців у європейську науку та культуру

Відомі українці, такі як Ілля Мечников (лауреат Нобелівської премії), Сергій Лифар (зірка паризького балету), Соломія Крушельницька (оперна діва) зробили вагомий внесок у розвиток світової науки та культури. Листопад, А. Культура України в європейському контексті

Українська література в просторі культури і цивілізації : зб. наук. пр. студентів, аспірантів і молодих вчених [Електронний ресурс] / відп. ред. Н. В. Горбач; ред.-упоряд. В. М. Ніколаєнко. – Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2024. – 180 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://salo.li/60AF7e4 (дата звернення: 28.04.2025). – Назва з екрана.

Матеріали збірника присвячені науковому осмисленню художньої літератури в національному й глобальному вимірах. Літературознавчий дискурс дослідження поєднаний із лінгвістичними, методичними, соціокультурними та іншими аспектами вивчення окресленого питання. Основу збірника склали дослідження молодих науковців, найголовніші положення яких оприлюднено на Всеукраїнській науковій інтернет-конференції «Українська література в просторі культури і цивілізації» (Запоріжжя, 23–25 лютого 2024 р.). Призначений для здобувачів філологічної освіти й тих, кого цікавлять проблеми української літератури, національної історії, духовності в літературі й культурі.

 

V. Сучасний шлях України до об’єднаної Європи

Угода про асоціацію з ЄС

Підписана у 2014 році Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом стала ключовим кроком у закріпленні політичної асоціації й економічної інтеграції України до європейської спільноти.

Атаманчук, З. А. Перспективи розвитку взаємовідносин між Україною та ЄС після підписання угоди про асоціацію / З. А. Атаманчук // The 8th International scientific and practical conference «Integration of scientific and modern ideas into practice», (November 15-18). – Stockholm, Sweden: International Science Group, 2022. – P. 140–144. – Електронт. текст. дані. – Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?hl=uk&lr=&id=ijCdEAAAQBAJ&oi (дата звернення: 04.05.2025). – Назва з екрана.

Фетько, Ю. І. Становлення відносин Україна – ЄС: теоретико-правові засади / Ю. І. Фетько // Матеріали 79-ї підсумк. наук. конф. професорськовиклад. складу юридичного ф-ту ДВНЗ «Ужгород. нац. ун-т». – Ужгород, 2025. – С. 130–133. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/72996/1/Конф. проф-викл. складу юрид.ф-ту.pdf#page=130 (дата звернення: 04.05.2025). – Назва з екрана.

Україна завжди була невід’ємною частиною європейської історії та культури. Її шлях до Європи – це не лише сучасне прагнення, а й закономірне продовження багатовікових історичних і культурних процесів.

Рекомендований список джерел, підготовлений відділом наукової інформації та бібліографії, допоможе читачам глибше осмислити цивілізаційну спорідненість України з європейським простором, а також підтримає прагнення до подальшого вивчення нашого спільного культурного спадку.

Підготувала зав. відділом наукової інформації та бібліографії Тетяна МАЗУР