Книжково-ілюстративна виставка «По шляху життя» (до 165-річчя від дня народження Панаса Карповича Саксаганського (Тобілевича), одного з корифеїв українського побутового театру)

Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене.

Панас Саксаганський

 

Серед найславетніших імен в історії українського театру сяє ім'я Панаса Карповича Саксаганського (1859–1940).

Видатний український актор, режисер, драматург і педагог належав до великої й знаної театральної сім’ї Тобілевичів. У родині дрібного землевласника Карпа Тобілевича було шестеро дітей. З них четверо стали видатними діячами українського театру: Марія (Садовська-Барілотті), Іван (Карпенко-Карий), Микола (Садовський) і Панас (Саксаганський). Псевдонім Саксаганський утворив від назви містечка Саксагань, у якому народилася його мати Євдокія.

За своє творче життя Панас Карпович створив цілу галерею сценічних образів, які стали класичними зразками акторської техніки й майстерності перевтілення. П. Саксаганський відомий і як талановитий режисер, який першим на українській сцені став створювати партитури ролей і вистав, тобто започаткував власну систему попередньої роботи над роллю. Панас Карпович був здібним літератором, у творчому доробку якого п’єси «Лицеміри» та «Шантрапа», книги «До театральної молоді» та «До молодих режисерів», мемуари «По шляху життя» та «Театр і життя».

Саксаганський виховав цілу плеяду обдарованих акторів та режисерів – Б. Романицького, В. Любарт, Т. Садовську та багатьох інших.

Багатогранний видатний актор з надзвичайним темпераментом, даром перевтілення, блискучою технікою. За своє творче життя Панас Саксаганський зіграв понад сто основних ролей як комедійного, так і драматичного репертуару і багато епізодичних. І кожна з них – вершина акторського мистецтва.

Актор здобув всенародне визнання. Він творив на рубежі двох епох, усі сили і могутній свій талант віддав рідній Україні, яку він безмежно любив і оспівував у своїй творчості. П. Саксаганський ішов до єдиної великої мети – створення театру для народу, театру реалістичного, загальнодоступного, високопрофесійного.

До 165-річчя від дня народження митця у відділі художньої культури та мистецтв представлено книжково-ілюстративну виставку «По шляху життя».

Запрошуємо всіх охочих до перегляду!

 

Поділитися:

По шляху життя


Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене.

Панас Саксаганський

 

Серед найславетніших імен в історії українського театру сяє ім'я Панаса Карповича Саксаганського (1859–1940).

Видатний український актор, режисер, драматург і педагог належав до великої й знаної театральної сім’ї Тобілевичів. У родині дрібного землевласника Карпа Тобілевича було шестеро дітей. З них четверо стали видатними діячами українського театру: Марія (Садовська-Барілотті), Іван (Карпенко-Карий), Микола (Садовський) і Панас (Саксаганський). Псевдонім Саксаганський утворив від назви містечка Саксагань, у якому народилася його мати Євдокія.

За своє творче життя Панас Карпович створив цілу галерею сценічних образів, які стали класичними зразками акторської техніки й майстерності перевтілення. П. Саксаганський відомий і як талановитий режисер, який першим на українській сцені став створювати партитури ролей і вистав, тобто започаткував власну систему попередньої роботи над роллю. Панас Карпович був здібним літератором, у творчому доробку якого п’єси «Лицеміри» та «Шантрапа», книги «До театральної молоді» та «До молодих режисерів», мемуари «По шляху життя» та «Театр і життя».

Саксаганський виховав цілу плеяду обдарованих акторів та режисерів – Б. Романицького, В. Любарт, Т. Садовську та багатьох інших.

Багатогранний видатний актор з надзвичайним темпераментом, даром перевтілення, блискучою технікою. За своє творче життя Панас Саксаганський зіграв понад сто основних ролей як комедійного, так і драматичного репертуару і багато епізодичних. І кожна з них – вершина акторського мистецтва.

Актор здобув всенародне визнання. Він творив на рубежі двох епох, усі сили і могутній свій талант віддав рідній Україні, яку він безмежно любив і оспівував у своїй творчості. П. Саксаганський ішов до єдиної великої мети – створення театру для народу, театру реалістичного, загальнодоступного, високопрофесійного.

До 165-річчя від дня народження митця у відділі художньої культури та мистецтв представлено книжково-ілюстративну виставку «По шляху життя».

Запрошуємо всіх охочих до перегляду!