Мовна політика Європейського Союзу

Мовна політика Європейського Союзу

(віртуальний бібліографічний список)

 

Знання однієї мови дозволяє увійти в коридор життя, знання двох мов – відкриває вам усі двері у цьому коридорі.

Франк Сміт

«Єдність у різноманітності» – девіз Європейського Союзу вперше вжито в 2000 р. Він відображає одну з головних цілей цієї унікальної організації: забезпечити мир, добробут, багатство культур, традицій і мов у Європі.

Мовна політика ЄС передбачає дві головні мети. Насамперед це збереження й захист мовного розмаїття в ЄС і підтримка вивчення іноземних мов. Важливою цінністю Європейського Союзу є право кожного народу спілкуватися у своїй країні своєю мовою. Для цього ЄС подає важливі документи на мовах усіх країн, які є членами Європейського Союзу. Завдяки цьому євроспільнота має доступ до інформації й дослівно її розуміє та сприймає. Рада об’єднання, яка ініціювала створення Європейського Союзу після двох світових війн, прийняла першу постанову щодо мовного питання. 15 квітня 1958 р. Рада постановила, що офіційні мови країн-членів повинні стати як офіційними мовами співтовариства, так і робочими мовами установ співтовариства. Офіційна мова кожної країни є офіційною мовою ЄС. Оскільки кілька країн мають однакову державну мову, то це означає, що є 24 офіційні мови Європейського Союзу: англійська, німецька, французька, данська, нідерландська, естонська, фінська, грецька, угорська, італійська, португальська, іспанська, чеська, шведська, латвійська, литовська, мальтійська, польська, словацька, словенська, ірландська (з 1 січня 2007, але з обмеженнями).

Громадяни ЄС можуть звертатися до європейських інституцій однією з офіційних мов. Відповіді отримують тією ж мовою. Усі розпорядження Європейського Союзу, правові акти публікують на всіх офіційних мовах, за винятком ірландської. Цією мовою перекладають тільки спільні розпорядження з Радою Європи та Європейського Парламенту. У Європейському Парламенті депутати можуть виголошувати промови однією з офіційних мов ЄС.

Слід звернути увагу, що у межах Євросоюзу близько 40 мільйонів громадян використовують у спілкуванні понад 60 регіональних мов або мов національних меншин. До них належать: баскійська (Іспанія), каталонська (Іспанія), фризька (Нідерланди), лапонська (Швеція), валлійська або уельська (Велика Британія), валлонська (Бельгія), фламандська (58 відсотків населення Бельгії), менська (острів Мен, Велика Британія) та ін. Правовий статус цих мов і їх розвиток забезпечують уряди країн ЄС.

З 1 січня 2007 р. було створено окрему посаду комісара ЄС з питань мультилінгвізму, який водночас очолює Генеральний директорат Єврокомісії з письмових перекладів, Генеральний директорат з усних перекладів та офіс офіційних публікацій Європейських спільнот та керує відділом політики мультилінгвізму в генеральному директораті з питань освіти та культури.

Концепція мультилінгвізму, що є і політичним гаслом, і програмою дій ЄС, передбачає мету мовної політики ЄС – збереження мовної різноманітності спільноти та сприяння оволодінню громадянами ЄС іноземними мовами.

З метою забезпечити простих громадян ЄС в перекладі було створено спеціальну версію програмного перекладача, який гарантує доступ до документів всім бажаючим. В її базі даних – мільйон слів та усталених виразів. Усі мешканці Європи можуть читати та перекладати документи на будь-яку зручну мову, навіть таку рідкісну як ірландська. За пропозицією Генерального директорату з перекладів створюється європейська магістерська програма підготовки перекладачів для роботи в ЄС. У 2002 р. відбулась знакова подія відносно мовної політики. На Барселонському саміті Європейської ради глави держав та урядів заявили про впровадження в освітні системи країн-членів принципу «рідна мова плюс дві іноземні» та «індикатора лінгвістичної компетентності». Він передбачає вивчення щонайменше двох іноземних мов з раннього дитинства та повинен стати частиною діяльності закладів шкільної, університетської та професійно-технічної освіти ЄС.

14 жовтня 2003 р. створена Європейська федерація національних мовних інституцій (EFNIL), яка об’єднує національні мовні інституції країн-членів Європейського Союзу. Серед основних завдань федерації – контроль за виконанням мовного законодавства, захист державних мов, збір матеріалів про мовну політику в ЄС, заохочення до вивчення офіційних європейських мов задля мовного та культурного розмаїття в ЄС. Сьогодні EFNIL об’єднує всі провідні національні мовні інституції Європи – країн-членів ЄС.

Варто зазначити, що 21 березня 2022 р. на позачерговому засідання Генасамблеї Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL), одноголосно було підтримано рішення про членство України в мовному просторі ЄС. Таке рішення дозволить сформувати стратегію законодавчого захисту української мови як майбутньої мови ЄС.

За ініціативи Ради Європи, спільно з Європейською Комісією, щорічно з 2001 р. 26 вересня відзначається Європейський день мов.

Європейський день мов – це спосіб підтримки мовного різноманіття, багатомовності кожного європейця та розвитку викладання мов у світі. Дійсно, зараз стає все більше і більше людей, які вільно розмовляють, як мінімум, однією іноземною мовою.

700 мільйонів європейців представлені в 46 державах-членах Ради Європи мають можливості відкривати для себе більше мов у будь-якому віці. Це виходить з переконання Ради Європи, що мовне різноманіття є інструментом для досягнення більш глибокого міжкультурного розуміння та є ключовим елементом у багатій культурній спадщині нашого континенту. Тому Рада Європи у Страсбурзі пропагує багатомовність у всій Європі.

Для більш детального ознайомлення з мовною політикою Європейського Союзу, куди прагне й Україна, відділ наукової інформації та бібліографії пропонує добірку статей, які можна переглянути в PDF – форматі.

Ажнюк, Б. М. Мовна політика: національна ідентичність і європейські цінності [Електронний ресурс] / Б. М. Ажнюк // Вісн. Нац. акад. наук України. – 2021. – № 6. – С. 89–93.

Бабюк, В. Переклад та мовна політика ЄС [Електронний ресурс] / В. Бабюк // Наук. вісн. Херсон. держ. ун-ту. Серія: Лінгвістика. – 2011. – Вип. 15. – С. 29–32.

Багатомовна Європа: тенденції у політиці і практиці мультилінгвізму в Європі. – Київ : Ленвіт, 2012. – 168 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://bit.ly/3HjnlIn (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

21 березня – перша річниця вступу України до Європейської федерації національних мовних інституцій [Електронний ресурс] // Ізмаїльська державна районна адміністрація : офіц.. вебсайт. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://izmail-rda.od.gov.ua/sogodni-persha-richnyczya-vstupu-ukrayiny-do-yevropejskoyi-federacziyi-naczionalnyh-movnyh-instytuczij-efnil/ (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Європейський центр сучасних мов при Раді Європи створив сайт для підтримки мовної інтеграції переселенців з України [Електронний ресурс] // Міністерство освіти і науки України : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/yevropejskij-centr-suchasnih-mov-pri-radi-yevropi-stvoriv-sajt-dlya-pidtrimki-movnoyi-integraciyi-pereselenciv-z-ukrayini (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Карпчук, Н. П. Мовна політика як основа ефективної публічної сфери Європейського Союзу [Електронний ресурс] / Н. П. Карпчук // Наук. вісн. Волин. нац. у-ту ім. Лесі Українки. Міжнародні відносини. – 2012. – № 21. – С. 65–68.

Кречетова, Д. Україну прийняли до мовного простору ЄС: що це означає [Електронний ресурс] / Д. Кречетова // Українська правда : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/03/22/247923/ (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Крючков, Г. Г. Ідентичність і мовна політика в Європі [Електронний ресурс] / Г. Г. Крючков // Мовні і концептуальні картини світу. – 2018. – Вип. 2(62). – С. 122–126.

Левчук, П. Г. Мовна політика в країнах Європейського Союзу та Україна. Аналіз та приклади добрих практик [Електронний ресурс] / Левчук П. Г. // Мова : класичне – модерне – постмодерне : зб. наук. пр. – 2016. – Вип. 2. – С. 91–102.

Пелагеша, Н. Мовна політика ЄС: мова рідна і дві іноземні  [Електронний ресурс/ Н. Пелагеша // Освіта.UA : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://osvita.ua/languages/articles/6795/ (дата звернення: 23.04.2023). – Назва з екрана.

Помазанова, О. І. Мовна політика як інструмент розвитку комунікативного простору Європейського Союзу / О. І. Помазанова // Наука та практика сучасності та майбутнього : матеріали X Міжнар. наук.-практ. конф. / М-во освіти і науки України, Вінниц. кооператив. ін-т, Кіровоград. кооператив. коледж економіки і права, Вища школа економіки, права та медичних наук імені проф. Едварда Ліпінського (Kielce, Polska). – Вінниця, 2017. – С. 163–165.

Романенко, Т. Деякі аспекти реалізації мовної політики в системі публічного управління: європейський контекст [Електронний ресурс] / Т. Романенко // Актуальні проблеми держ. управління. – 2021. – Вип. 1. – С. 142–147.

Товт, М. М. Регулювання мовних відносин та мовна політика в Європейському Союзі [Електронний ресурс] / М. М. Товт // Правова держава. – 2015. – Вип. 26. – С. 431–438.

Токменко, О. П. Мовна політика Євросоюзу та Ради Європи [Електронний ресурс] / О. П. Токменко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. – 2019. – № 36. – С. 13–23.

Яцимірська, М. Мовна політика Європейського Союзу [Електронний ресурс] / М. Яцимірська // Вісн. Львів. ун-ту. Серія : Журналістика. – 2019. – Вип. 45. – С. 316–322.

Поділитися:

Мовна політика Європейського Союзу


Мовна політика Європейського Союзу

(віртуальний бібліографічний список)

 

Знання однієї мови дозволяє увійти в коридор життя, знання двох мов – відкриває вам усі двері у цьому коридорі.

Франк Сміт

«Єдність у різноманітності» – девіз Європейського Союзу вперше вжито в 2000 р. Він відображає одну з головних цілей цієї унікальної організації: забезпечити мир, добробут, багатство культур, традицій і мов у Європі.

Мовна політика ЄС передбачає дві головні мети. Насамперед це збереження й захист мовного розмаїття в ЄС і підтримка вивчення іноземних мов. Важливою цінністю Європейського Союзу є право кожного народу спілкуватися у своїй країні своєю мовою. Для цього ЄС подає важливі документи на мовах усіх країн, які є членами Європейського Союзу. Завдяки цьому євроспільнота має доступ до інформації й дослівно її розуміє та сприймає. Рада об’єднання, яка ініціювала створення Європейського Союзу після двох світових війн, прийняла першу постанову щодо мовного питання. 15 квітня 1958 р. Рада постановила, що офіційні мови країн-членів повинні стати як офіційними мовами співтовариства, так і робочими мовами установ співтовариства. Офіційна мова кожної країни є офіційною мовою ЄС. Оскільки кілька країн мають однакову державну мову, то це означає, що є 24 офіційні мови Європейського Союзу: англійська, німецька, французька, данська, нідерландська, естонська, фінська, грецька, угорська, італійська, португальська, іспанська, чеська, шведська, латвійська, литовська, мальтійська, польська, словацька, словенська, ірландська (з 1 січня 2007, але з обмеженнями).

Громадяни ЄС можуть звертатися до європейських інституцій однією з офіційних мов. Відповіді отримують тією ж мовою. Усі розпорядження Європейського Союзу, правові акти публікують на всіх офіційних мовах, за винятком ірландської. Цією мовою перекладають тільки спільні розпорядження з Радою Європи та Європейського Парламенту. У Європейському Парламенті депутати можуть виголошувати промови однією з офіційних мов ЄС.

Слід звернути увагу, що у межах Євросоюзу близько 40 мільйонів громадян використовують у спілкуванні понад 60 регіональних мов або мов національних меншин. До них належать: баскійська (Іспанія), каталонська (Іспанія), фризька (Нідерланди), лапонська (Швеція), валлійська або уельська (Велика Британія), валлонська (Бельгія), фламандська (58 відсотків населення Бельгії), менська (острів Мен, Велика Британія) та ін. Правовий статус цих мов і їх розвиток забезпечують уряди країн ЄС.

З 1 січня 2007 р. було створено окрему посаду комісара ЄС з питань мультилінгвізму, який водночас очолює Генеральний директорат Єврокомісії з письмових перекладів, Генеральний директорат з усних перекладів та офіс офіційних публікацій Європейських спільнот та керує відділом політики мультилінгвізму в генеральному директораті з питань освіти та культури.

Концепція мультилінгвізму, що є і політичним гаслом, і програмою дій ЄС, передбачає мету мовної політики ЄС – збереження мовної різноманітності спільноти та сприяння оволодінню громадянами ЄС іноземними мовами.

З метою забезпечити простих громадян ЄС в перекладі було створено спеціальну версію програмного перекладача, який гарантує доступ до документів всім бажаючим. В її базі даних – мільйон слів та усталених виразів. Усі мешканці Європи можуть читати та перекладати документи на будь-яку зручну мову, навіть таку рідкісну як ірландська. За пропозицією Генерального директорату з перекладів створюється європейська магістерська програма підготовки перекладачів для роботи в ЄС. У 2002 р. відбулась знакова подія відносно мовної політики. На Барселонському саміті Європейської ради глави держав та урядів заявили про впровадження в освітні системи країн-членів принципу «рідна мова плюс дві іноземні» та «індикатора лінгвістичної компетентності». Він передбачає вивчення щонайменше двох іноземних мов з раннього дитинства та повинен стати частиною діяльності закладів шкільної, університетської та професійно-технічної освіти ЄС.

14 жовтня 2003 р. створена Європейська федерація національних мовних інституцій (EFNIL), яка об’єднує національні мовні інституції країн-членів Європейського Союзу. Серед основних завдань федерації – контроль за виконанням мовного законодавства, захист державних мов, збір матеріалів про мовну політику в ЄС, заохочення до вивчення офіційних європейських мов задля мовного та культурного розмаїття в ЄС. Сьогодні EFNIL об’єднує всі провідні національні мовні інституції Європи – країн-членів ЄС.

Варто зазначити, що 21 березня 2022 р. на позачерговому засідання Генасамблеї Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL), одноголосно було підтримано рішення про членство України в мовному просторі ЄС. Таке рішення дозволить сформувати стратегію законодавчого захисту української мови як майбутньої мови ЄС.

За ініціативи Ради Європи, спільно з Європейською Комісією, щорічно з 2001 р. 26 вересня відзначається Європейський день мов.

Європейський день мов – це спосіб підтримки мовного різноманіття, багатомовності кожного європейця та розвитку викладання мов у світі. Дійсно, зараз стає все більше і більше людей, які вільно розмовляють, як мінімум, однією іноземною мовою.

700 мільйонів європейців представлені в 46 державах-членах Ради Європи мають можливості відкривати для себе більше мов у будь-якому віці. Це виходить з переконання Ради Європи, що мовне різноманіття є інструментом для досягнення більш глибокого міжкультурного розуміння та є ключовим елементом у багатій культурній спадщині нашого континенту. Тому Рада Європи у Страсбурзі пропагує багатомовність у всій Європі.

Для більш детального ознайомлення з мовною політикою Європейського Союзу, куди прагне й Україна, відділ наукової інформації та бібліографії пропонує добірку статей, які можна переглянути в PDF – форматі.

Ажнюк, Б. М. Мовна політика: національна ідентичність і європейські цінності [Електронний ресурс] / Б. М. Ажнюк // Вісн. Нац. акад. наук України. – 2021. – № 6. – С. 89–93.

Бабюк, В. Переклад та мовна політика ЄС [Електронний ресурс] / В. Бабюк // Наук. вісн. Херсон. держ. ун-ту. Серія: Лінгвістика. – 2011. – Вип. 15. – С. 29–32.

Багатомовна Європа: тенденції у політиці і практиці мультилінгвізму в Європі. – Київ : Ленвіт, 2012. – 168 с. – Електрон. версія. – Режим доступу: https://bit.ly/3HjnlIn (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

21 березня – перша річниця вступу України до Європейської федерації національних мовних інституцій [Електронний ресурс] // Ізмаїльська державна районна адміністрація : офіц.. вебсайт. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://izmail-rda.od.gov.ua/sogodni-persha-richnyczya-vstupu-ukrayiny-do-yevropejskoyi-federacziyi-naczionalnyh-movnyh-instytuczij-efnil/ (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Європейський центр сучасних мов при Раді Європи створив сайт для підтримки мовної інтеграції переселенців з України [Електронний ресурс] // Міністерство освіти і науки України : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/yevropejskij-centr-suchasnih-mov-pri-radi-yevropi-stvoriv-sajt-dlya-pidtrimki-movnoyi-integraciyi-pereselenciv-z-ukrayini (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Карпчук, Н. П. Мовна політика як основа ефективної публічної сфери Європейського Союзу [Електронний ресурс] / Н. П. Карпчук // Наук. вісн. Волин. нац. у-ту ім. Лесі Українки. Міжнародні відносини. – 2012. – № 21. – С. 65–68.

Кречетова, Д. Україну прийняли до мовного простору ЄС: що це означає [Електронний ресурс] / Д. Кречетова // Українська правда : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2022/03/22/247923/ (дата звернення: 27.04.2023). – Назва з екрана.

Крючков, Г. Г. Ідентичність і мовна політика в Європі [Електронний ресурс] / Г. Г. Крючков // Мовні і концептуальні картини світу. – 2018. – Вип. 2(62). – С. 122–126.

Левчук, П. Г. Мовна політика в країнах Європейського Союзу та Україна. Аналіз та приклади добрих практик [Електронний ресурс] / Левчук П. Г. // Мова : класичне – модерне – постмодерне : зб. наук. пр. – 2016. – Вип. 2. – С. 91–102.

Пелагеша, Н. Мовна політика ЄС: мова рідна і дві іноземні  [Електронний ресурс/ Н. Пелагеша // Освіта.UA : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://osvita.ua/languages/articles/6795/ (дата звернення: 23.04.2023). – Назва з екрана.

Помазанова, О. І. Мовна політика як інструмент розвитку комунікативного простору Європейського Союзу / О. І. Помазанова // Наука та практика сучасності та майбутнього : матеріали X Міжнар. наук.-практ. конф. / М-во освіти і науки України, Вінниц. кооператив. ін-т, Кіровоград. кооператив. коледж економіки і права, Вища школа економіки, права та медичних наук імені проф. Едварда Ліпінського (Kielce, Polska). – Вінниця, 2017. – С. 163–165.

Романенко, Т. Деякі аспекти реалізації мовної політики в системі публічного управління: європейський контекст [Електронний ресурс] / Т. Романенко // Актуальні проблеми держ. управління. – 2021. – Вип. 1. – С. 142–147.

Товт, М. М. Регулювання мовних відносин та мовна політика в Європейському Союзі [Електронний ресурс] / М. М. Товт // Правова держава. – 2015. – Вип. 26. – С. 431–438.

Токменко, О. П. Мовна політика Євросоюзу та Ради Європи [Електронний ресурс] / О. П. Токменко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. – 2019. – № 36. – С. 13–23.

Яцимірська, М. Мовна політика Європейського Союзу [Електронний ресурс] / М. Яцимірська // Вісн. Львів. ун-ту. Серія : Журналістика. – 2019. – Вип. 45. – С. 316–322.