Роки пройшли, а біль зостався

14 травня – День вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. У світі рятівників євреїв заведено називати Праведниками народів світу – Ізраїль на державному рівні присуджує їм це почесне звання. Україна – серед першої п’ятірки світових держав, де найбільше врятували євреїв від рук нацистів.

У Меморіальному комплексі Катастрофи та героїзму єврейського народу «Яд Вашем» (Єрусалим) із часу його заснування (1953) Праведниками народів світу заведено вважати осіб, які за своєю національністю не були євреями, але з ризиком для свого життя рятували євреїв у роки Другої світової війни. При «Яд Вашем» діє спеціальна комісія, яка на основі документів, свідчень уцілілих осіб та очевидців ретельно вивчає кожний випадок, відтак ухвалює рішення, чи відповідає він суворим критеріям. Комісія складається з істориків, юристів та вцілілих жертв Голокосту.

Допомога євреям в окупованій Україні найчастіше каралася смертю самого рятівника і всієї його сім’ї. Та все ж люди ризикували. І, як символ вдячності, єврейський народ ініціював почесне звання для таких людей – Праведник народів світу.

Свій вклад у збереження пам’яті про цих людей, які робили все для того, щоб врятувати життя іншому, внесла і Вінниччина. Адже за даними досліджень, Україна дала світові 2 тис. 659 Праведників народів світу, 18 % цих людей були жителями Вінницької області. Найбільша їх кількість була в місті Вінниці та в прикордонних районах, адже вінницький окупаційний режим області мав свою специфіку – німецька і румунська зона окупації. Тому найбільше рятівників було з колишніх Немирівського, Хмільницького і Барського районів. Тут Праведники народів світу були провідниками – тими, хто переводив євреїв з німецької на румунську територію, де був більш-менш пом’якшений окупаційний режим із 1942 року.

З нагоди Дня вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни відділ краєзнавства Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки підготував книжкову виставку-пам’ять «Роки пройшли, а біль зостався».

Поділитися:

Роки пройшли, а біль зостався


14 травня – День вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. У світі рятівників євреїв заведено називати Праведниками народів світу – Ізраїль на державному рівні присуджує їм це почесне звання. Україна – серед першої п’ятірки світових держав, де найбільше врятували євреїв від рук нацистів.

У Меморіальному комплексі Катастрофи та героїзму єврейського народу «Яд Вашем» (Єрусалим) із часу його заснування (1953) Праведниками народів світу заведено вважати осіб, які за своєю національністю не були євреями, але з ризиком для свого життя рятували євреїв у роки Другої світової війни. При «Яд Вашем» діє спеціальна комісія, яка на основі документів, свідчень уцілілих осіб та очевидців ретельно вивчає кожний випадок, відтак ухвалює рішення, чи відповідає він суворим критеріям. Комісія складається з істориків, юристів та вцілілих жертв Голокосту.

Допомога євреям в окупованій Україні найчастіше каралася смертю самого рятівника і всієї його сім’ї. Та все ж люди ризикували. І, як символ вдячності, єврейський народ ініціював почесне звання для таких людей – Праведник народів світу.

Свій вклад у збереження пам’яті про цих людей, які робили все для того, щоб врятувати життя іншому, внесла і Вінниччина. Адже за даними досліджень, Україна дала світові 2 тис. 659 Праведників народів світу, 18 % цих людей були жителями Вінницької області. Найбільша їх кількість була в місті Вінниці та в прикордонних районах, адже вінницький окупаційний режим області мав свою специфіку – німецька і румунська зона окупації. Тому найбільше рятівників було з колишніх Немирівського, Хмільницького і Барського районів. Тут Праведники народів світу були провідниками – тими, хто переводив євреїв з німецької на румунську територію, де був більш-менш пом’якшений окупаційний режим із 1942 року.

З нагоди Дня вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни відділ краєзнавства Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки підготував книжкову виставку-пам’ять «Роки пройшли, а біль зостався».