Микола Костомаров і його епоха: сучасні дослідження життя і творчості

бібліографічний список до 205-річчя від дня народження українського історика, письменника, етнографа, фольклориста, громадського діяча

У травні 2022 р. виповнюється 205 років від дня народження визначного українського історика, яскравого публіциста, самобутнього етнографа, талановитого поета, активного громадського діяча, одного із засновників Кирило-Мефодіївського братства Миколи Костомарова. Його ім’я широко відоме і шановане не лише у науковому середовищі, а й знайоме багатьом пересічним українцям, які черпають знання про історичну минувшину з його праць.

Микола Іванович Костомаров народився 16 травня 1817 р. в селі Юрасівка Воронезької області, що входила в ті часи до складу Слобідсько-Української губернії. Він був позашлюбним сином поміщика Івана Костомарова та кріпачки зі Східної Слобожанщини Тетяни Мельникової. Початкову освіту Костомаров отримав у воронезькому пансіоні, потім вступив до Харківського університету, а в 1837 р., коли йому було лише 20 років, отримав ступінь кандидата – перше вчене звання.

Служіння народові було головним змістом життя і праці видатного вченого. Неперевершений історик, високоосвічений інтелектуал і великий патріот своєї батьківщини він залишив нащадкам унікальний творчий спадок, який охоплює практично всі галузі гуманітарної діяльності.

М. Костомаров був ученим, який докорінно змінив підхід до роботи історика, поставивши наріжним каменем не опис подій чи осіб, а історію народу в його соціокультурній єдності і цілісності. На відміну від більшості тогочасних істориків він мав свій особливий погляд на історичну науку і не вважав державне життя суттю історичного процесу. Головною в його роботі була історична правда, підкріплена історичними документами. «Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди», − повторював Микола Іванович. Надзвичайно працьовитий, організований і наполегливий він більшість свого життя  провів у пошуках і вивченні архівних документів, які давали змогу відкривати нові сторінки у вітчизняній історії.

Перу геніального вченого належать сотні вагомих фундаментальних праць з історії, а також з етнографії, фольклористики, археології, джерелознавства. Його праці з історії України були написані живою, зрозумілою і доступною мовою. Вони давали уявлення про самобутність політичного, економічного і культурного розвитку українців, а також про особливості їхнього національного характеру. Новим словом в українській історіографії ХІХ ст. стали монографії М. Костомарова «Богдан Хмельницький» (1857), «Руїна» (1879–1880), «Гетьманство Юрія Хмельницького» (1880), «Мазепа» (1882), «Гетьманство Виговського» (1883), «П. Полуботок» (1885), які започаткували новий народницький напрям в українській історіографії.

Важко переоцінити внесок Миколи Костомарова у визначення ментальності українського народу, розвиток національної самосвідомості українців, обстоювання самостійності української мови і культури. Він був одним із перших істориків, хто спробував концептуально обґрунтувати право українського народу не тільки на свою особливу історію, а й на окрему етнічність. Народжений кріпаком, Костомаров добре розумів волелюбні традиції українського народу. Все своє життя він доводив різність «двох руських народностей»: українців називав спадкоємцями демократичних традицій Київської Русі, а росіян – творцями деспотичного Московського царства та Російської імперії.

У своїх працях вчений порушував питання про узаконення української мови і відстоював думку про те, що істинним творцем історії є народ. Саме Костомаров розробив, обґрунтував і заклав основоположні позиції націєтворення, української суспільно-історичної й естетичної думки, розвитку культури на національній основі з використанням європейських досягнень. Не випадково, ряд науковців вважають, що внесок Миколи Костомарова у розбудову національної академічної історіографії і творення української етнонаціональної ідентичності ще належить оцінити майбутнім дослідникам.

Поряд із дослідженням та вивченням історії Микола Костомаров зробив великий внесок у становлення нової української літератури. Маючи неабиякий літературний хист, він він став автором неповторних творів красного письменства, увійшовши до історії літератури як письменник-романтик.

Миколу Костомарова по праву можна вважати першим фаховим українським літературним критиком. Вільно володіючи багатьма іноземними мовами він перекладав твори слов’янських і західноєвропейських літератур, що сприяло розвиткові українського літературного процесу. Костомаров був одним із засновників першого українського суспільно-політичного і літературно-мистецького журналу «Основа» на сторінках якого часто друкував свої статті. Він активно популяризував і видавав твори українських письменників, зокрема і твори Тараса Шевченка, якого добре знав особисто.

Знаковою є і громадсько-політична діяльність Миколи Костомарова. Разом з  однодумцями він став співзасновником першої таємної української політичної організації − Кирило-Мефодіївського братства. Саме Костомаров є автором основних програмних документів цього знаменитого братства, головними постулатами яких були принципи справедливості, свободи та рівності.

Своїм неймовірним життям і невтомною працею Микола Костомаров залишив величезний відбиток свого творчого духу на тлі історичної доби національного відродження, ставши за словами Івана Франка «апостолом кращої долі України». Історичні події, що сьогодні відбуваються на українській землі спонукають нас до необхідності звернути особливу увагу на інтелектуальну спадщину великого Миколи Костомарова, а також вимагають більш грунтовного дослідження та детального вивчення наукового доробку геніального вченого. Його сміливі історичні концепції про особливу роль українців в історії людства можуть стати важливою підказкою у нашій боротьбі за утвердження вільної, незалежної, самодостатньої України серед інших європейських держав.

Бібліографічний список адресований викладачам історичних та гуманітарних дисциплін, студентам навчальних закладів, учням шкіл, бібліотечним працівникам й усім тим, хто цікавиться історією України та науковим і творчим доробком Миколи Костомарова.

Підготувала Т. Кушнірук, бібліограф І категорії

Поділитися:

Микола Костомаров і його епоха


бібліографічний список до 205-річчя від дня народження українського історика, письменника, етнографа, фольклориста, громадського діяча

У травні 2022 р. виповнюється 205 років від дня народження визначного українського історика, яскравого публіциста, самобутнього етнографа, талановитого поета, активного громадського діяча, одного із засновників Кирило-Мефодіївського братства Миколи Костомарова. Його ім’я широко відоме і шановане не лише у науковому середовищі, а й знайоме багатьом пересічним українцям, які черпають знання про історичну минувшину з його праць.

Микола Іванович Костомаров народився 16 травня 1817 р. в селі Юрасівка Воронезької області, що входила в ті часи до складу Слобідсько-Української губернії. Він був позашлюбним сином поміщика Івана Костомарова та кріпачки зі Східної Слобожанщини Тетяни Мельникової. Початкову освіту Костомаров отримав у воронезькому пансіоні, потім вступив до Харківського університету, а в 1837 р., коли йому було лише 20 років, отримав ступінь кандидата – перше вчене звання.

Служіння народові було головним змістом життя і праці видатного вченого. Неперевершений історик, високоосвічений інтелектуал і великий патріот своєї батьківщини він залишив нащадкам унікальний творчий спадок, який охоплює практично всі галузі гуманітарної діяльності.

М. Костомаров був ученим, який докорінно змінив підхід до роботи історика, поставивши наріжним каменем не опис подій чи осіб, а історію народу в його соціокультурній єдності і цілісності. На відміну від більшості тогочасних істориків він мав свій особливий погляд на історичну науку і не вважав державне життя суттю історичного процесу. Головною в його роботі була історична правда, підкріплена історичними документами. «Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди», − повторював Микола Іванович. Надзвичайно працьовитий, організований і наполегливий він більшість свого життя  провів у пошуках і вивченні архівних документів, які давали змогу відкривати нові сторінки у вітчизняній історії.

Перу геніального вченого належать сотні вагомих фундаментальних праць з історії, а також з етнографії, фольклористики, археології, джерелознавства. Його праці з історії України були написані живою, зрозумілою і доступною мовою. Вони давали уявлення про самобутність політичного, економічного і культурного розвитку українців, а також про особливості їхнього національного характеру. Новим словом в українській історіографії ХІХ ст. стали монографії М. Костомарова «Богдан Хмельницький» (1857), «Руїна» (1879–1880), «Гетьманство Юрія Хмельницького» (1880), «Мазепа» (1882), «Гетьманство Виговського» (1883), «П. Полуботок» (1885), які започаткували новий народницький напрям в українській історіографії.

Важко переоцінити внесок Миколи Костомарова у визначення ментальності українського народу, розвиток національної самосвідомості українців, обстоювання самостійності української мови і культури. Він був одним із перших істориків, хто спробував концептуально обґрунтувати право українського народу не тільки на свою особливу історію, а й на окрему етнічність. Народжений кріпаком, Костомаров добре розумів волелюбні традиції українського народу. Все своє життя він доводив різність «двох руських народностей»: українців називав спадкоємцями демократичних традицій Київської Русі, а росіян – творцями деспотичного Московського царства та Російської імперії.

У своїх працях вчений порушував питання про узаконення української мови і відстоював думку про те, що істинним творцем історії є народ. Саме Костомаров розробив, обґрунтував і заклав основоположні позиції націєтворення, української суспільно-історичної й естетичної думки, розвитку культури на національній основі з використанням європейських досягнень. Не випадково, ряд науковців вважають, що внесок Миколи Костомарова у розбудову національної академічної історіографії і творення української етнонаціональної ідентичності ще належить оцінити майбутнім дослідникам.

Поряд із дослідженням та вивченням історії Микола Костомаров зробив великий внесок у становлення нової української літератури. Маючи неабиякий літературний хист, він він став автором неповторних творів красного письменства, увійшовши до історії літератури як письменник-романтик.

Миколу Костомарова по праву можна вважати першим фаховим українським літературним критиком. Вільно володіючи багатьма іноземними мовами він перекладав твори слов’янських і західноєвропейських літератур, що сприяло розвиткові українського літературного процесу. Костомаров був одним із засновників першого українського суспільно-політичного і літературно-мистецького журналу «Основа» на сторінках якого часто друкував свої статті. Він активно популяризував і видавав твори українських письменників, зокрема і твори Тараса Шевченка, якого добре знав особисто.

Знаковою є і громадсько-політична діяльність Миколи Костомарова. Разом з  однодумцями він став співзасновником першої таємної української політичної організації − Кирило-Мефодіївського братства. Саме Костомаров є автором основних програмних документів цього знаменитого братства, головними постулатами яких були принципи справедливості, свободи та рівності.

Своїм неймовірним життям і невтомною працею Микола Костомаров залишив величезний відбиток свого творчого духу на тлі історичної доби національного відродження, ставши за словами Івана Франка «апостолом кращої долі України». Історичні події, що сьогодні відбуваються на українській землі спонукають нас до необхідності звернути особливу увагу на інтелектуальну спадщину великого Миколи Костомарова, а також вимагають більш грунтовного дослідження та детального вивчення наукового доробку геніального вченого. Його сміливі історичні концепції про особливу роль українців в історії людства можуть стати важливою підказкою у нашій боротьбі за утвердження вільної, незалежної, самодостатньої України серед інших європейських держав.

Бібліографічний список адресований викладачам історичних та гуманітарних дисциплін, студентам навчальних закладів, учням шкіл, бібліотечним працівникам й усім тим, хто цікавиться історією України та науковим і творчим доробком Миколи Костомарова.

Підготувала Т. Кушнірук, бібліограф І категорії