85.374.3(4УКР)

П 18 Сергій Параджанов. Злет, трагедія, вічність : твори, листи, док. архівів, спогади, ст., фот. / упоряд.: Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк. – Київ : Спалах, 1994. – 280 с.  

Провідна тема книги – Параджанов і Україна – є надскладним переплетінням суспільних, творчих, мистецьких, виробничих та особистих взаємин, як зазначено в передмові упорядників Романа Корогодського та Світлани Щербатюк. Власне, для розробки концепції проєкту «Тіні забутих предків. Виставка» ця тема була у фокусі кураторського погляду, що привело до багаторазового звернення до цього видання. Видання, яке зібрало в собі виокремлені тексти у трьох розділах «Злет», «Трагедія», «Вічність». Серед них – архівні матеріали, епістолярій Параджанова, у тому числі його листи з таборів, авторські есеї колег та друзів режисера, зокрема Георгія Якутовича, що був художником у фільмі «Тіні забутих предків» (1964), Івана Драча, що тоді ж «носив за Параджановим плаща», Івана Дзюби, який підтримав політичний протест у кінотеатрі «Україна» у 1965, Івана Чендея, сценариста кінокартини, та оператора Юрія Іллєнка, стосунки із яким на сьогодні трактуються неоднозначно.

85.374.3(4УКР)

Е 45 Екранний світ Сергія Параджанова : зб. ст. / авт. ідеї та упоряд. Ю. Морозов. – Київ : Дух і Літера, 2014. – 336 с.

Книга «Екранний світ Сергія Параджанова» – це збірка статей кінознавців України, Вірменії, США, Франції, Грузії, Польщі, присвячених фільмам всесвітньо відомого кінорежисера. До збірки увійшли рецензії на фільми С. Параджанова, опубліковані в кінознавчих виданнях у період з 1965 по 1989 роки, а також матеріали, написані порівняно недавно. Головна тема представлених у збірці фотоматеріалів – Сергій Параджанов у роботі над своїми фільмами.

85.374.3(4УКР)

З-14 Загребельний, М. П. Сергій Параджанов / М. Загребельний. – Харків : Фоліо, 2015. – 126 с.

Сергій Параджанов – особистість непересічна в усьому, починаючи з походження (в енциклопедичному словнику його називають «грузинським і українським режисером вірменського походження») і закінчуючи всім його життям. У середині 1960-х він увірвався у світовий кінематограф фільмом «Тіні забутих предків», і з того часу про нього не припиняють говорити. Ексцентричний, непередбачуваний, епатажний Параджанов не бажав і не міг жити «за правилами». Зрозуміло, що багатьом це не подобалось. Як сказав сам режисер, влада викреслила його з життя на 15 років – його то саджали до в’язниці, то просто не давали працювати. І все-таки він вижив і продовжив творити.

85.374.3(4УКР)

Т 42 Тіні забутих предків = Shadows of Forgotten Ancestors. Book / упоряд.: П. Гудімов, К. Носко. – Київ : Артбук, 2016. – 500 с.

Спеціальне видання буклета до музейного проєкту «Тіні забутих предків. Виставка». Світ культового фільму режисера Сергія Параджанова розглядається та аналізується з різних позицій. Автори виставки демонструють архівні матеріали зі знімального процесу, ексклюзивні інтерв’ю з його учасниками та вводять стрічку в сучасний культурний контекст. Книга-каталог виступає як результат довготривалого проєктного дослідження.

85.373(4УКР)

Т 67 Тримбач, С. В. Кіно народжене Україною. Ілюстрована історія [Образотворчий матеріал] : [альб. антол. укр. кіно] / С. Тримбач. – Київ : Техніка, 2016. – 384 с.

Ця книжка – про все українське кіно. Матеріали охоплюють період від становлення українського кіно на межі XIX–XX ст. до сучасної доби, коли відбувається справжнє відродження й оновлення кінематографа України. Серед багатьох кінофільмів варто відзначити мистецький кінотвір Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», який став символом національного кіно.

85.103 (4УКР)

П 30 Петрова, О. М. Параджанов як граюча людина в контексті мистецтва трансавангарду / О. Петрова // Мистецтвознавчі рефлексії: Історія, теорія та критика образотворчого мистецтва 70-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. : зб. ст. / О. М. Петрова. – Київ, 2004. – С. 72–74.

Аналіз образотворчої спадщини видатного режисера Сергія Параджанова. Автор статті доводить світоглядну самостійність Параджанова як автора колажів та їхню високу естетичну цінність. Колажі Параджанова унаочнюють перехід від арістотелевого мімезису до платонівського поезису, що є засадничим принципом модернізму.

791.071.2(477)

Д 43 Дзюба, М. Сергій Параджанов. Більший за легенду / І. Дзюба, М. Дзюба. – Київ : Дух і Літера, 2021. – 224 с.

Книга Івана та Марти Дзюбів складається з текстів (мемуарні нариси, статті та інтерв’ю), які є своєрідними коментарями до життя і творчості Сергія Параджанова, одного з найвидатніших і найоригінальніших митців України та світу. Його образ складають міфи та міфологеми, переважно витворені самим Параджановим. Тексти авторів книги розширюють цей образ у найцікавіший спосіб – доповнюючи життєвими подробицями, сюжетами й концептуальними інтерпретаціями вчинків кіномитця, котрі однаковою мірою дотичні як до життя побутового, так і власне художнього.

83.3(4УКР)6

К 68 Корогодський, Р. Феномен приборканої природи: Сергій Параджанов / Р. Корогодський // До Брами Світла : портрети / Р. Корогодський. – Київ, 2016. – С. 211–248.

Книга вміщує вісім літературних портретів – Сергія Параджанова, Віктора Петрова (В. Домонтовича), Юрія Шевельова, Юрія Луцького, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Михайлини Коцюбинської, Опанаса Заливахи. Їхнє життя виповнене дивовижними контрастами – злетами та падіннями. Численні документи, свідчення самовидців, розвідки науковців і власні спогади формують своєрідний есеїстичний стиль автора. У виданні збережено особливості авторського слововжитку і синтаксису, однак правопис уніфіковано до сучасного.

Барчук, С. Його душі торкнулась ти / С. Барчук // Міжнар. туризм. – 2003. – № 1. – С. 78–79.

Світлана Щербатюк – дружина Сергія Параджанова. Вона спізнала щастя і тягар життя з митцем світового рівня, торкнулася струн його душі й, звичайно, сама піддалася нестримному натискові параджановської натури. Ці рядки – своєрідна сповідь пані Світлани, погляд у минуле, лист у вічність…

Ченцова, О. «Україні – з любов’ю. Сергій Параджанов» / О. Ченцова // Київ. – 2000. – № 11–12. – С. 184 – 187.

Сергій Параджанов до українців ставився тепло, із справжньою любов’ю. Це почуття золотою ниткою тягнеться крізь усі його твори й фільми, зняті в Україні, крізь думки та пророкування. Параджанова пов’язує з Україною знайомство й одруження з Світланою Щербатюк, улюблений поет Тарас Шевченко, народне мистецтво (вишиванки, писанки), навіть західноукраїнські слова, які вже рідко вживаються, були з пошаною збережені й використані в кінофільмі «Тіні забутих предків».

Будько, Є. Легенди про Параджанова / Є. Будько // Міжнар. туризм. – 2003. – № 1. – С. 72– 77.

Чи є ще людина в нашій новітній історії, про яку б ходило стільки чуток, яка б сама навколо себе натворила стільки міфів? Розповідь про кілька цілком реальних «легенд», розказаних сучасними митцями про видатного кінорежисера і художника Сергія Параджанова.

Венглінська, Д. Нездійснена мрія Сергія Параджанова / Д. Венглінська, М. Скоблікова // Відлуння віків. – 2008. – № 1(9). – С. 8–13.

Все своє життя С. Параджанов боровся за право митця бути вільним від умовностей, але тільки наприкінці 1980-х він здобув, нарешті, вистраждану творчу свободу, та не встиг нею натішитися: визнання Параджанова художника відбулося значно пізніше, ніж визнання його режисерського таланту. Тільки в 1988 р. пройшла його перша персональна виставка в Музеї народного вірменського мистецтва, яка засвідчила широкий громадський інтерес до творчості майстра, що сприяло рішенню відкрити окремий музей, присвячений творчості Параджанова.

Брюховецька, Л. Не екранізація, а імпровізація. «Intermezzo»: нездійснений задум Сергія Параджанова / Л. Брюховецька // Кіно-Театр. – 2021. – № 6. – С. 41-43.

Слова, винесені в епіграф, написані 1965 року і стосувалися сценарію Сергія Параджанова «Київські фрески». І Лесь Танюк як у «воду дивився» – фільм, уже запущений у виробництво, зняти не дозволили. Згадані ним правила – проходження сценарію та його затвердження в інстанціях – були обов’язковими для всіх радянських кінематографістів. У випадку з Параджановим тим більше: його сценарії проходили всі етапи, але заборона була гарантована, адже він був під пильним наглядом спецслужб.

85.373(4УКР)

Б 39 Безклубенко, С. Д. Світло незабутніх предків / С. Д. Безклубенко // Українське кіно: начерк історії / С. Д. Безклубенко. – Київ, 2004. – 192 с.

У книзі висвітлено найважливіші факти та явища столітньої історії українського кіномистецтва. Подано історію створення фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».

92

В 42 Параджанов Сергій Йосипович (Паряджанян Саркіс Говселія) (1924-1990) // Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта : довідник / відп. за вип. М. І. Преварська. – Київ, 2016. – С. 246–253.

Сторінки життя Сергія Параджанова – вірменського і українського кінорежисера, народного артиста УРСР, лауреата Державної премії України ім. Т. Шевченка.

Брюховецька, Л. Магія образу: за і проти: про нездійснений фільм «Київські фрески» / Л. Брюховецька // Київ. – 2014. – № 5. – С. 58–79.

«Київські фрески» – український радянський художній фільм, незавершена робота режисера Сергія Параджанова.

Барвистим сяйвом палахкотіли на екранах багатьох країн світу «Тіні забутих предків», а Сергій Параджанов уже виношував новий задум. Він хотів ставити фільм про сучасний Київ, але не в побутово-соціальному вимірі. Його цікавили не так психологія київського соціуму, як людські стосунки, взаємодія людини з культурним середовищем, пам’ятками давнини, архітектурними й мистецькими шедеврами мегаполісу. Немає сумніву, що багата і тривала історія та глибокі археологічні шари накладають відбиток і на сучасну людину, хоча цей факт усвідомлюється далеко не всіма. Параджанов жив тут майже п’ятнадцять років і дуже добре знав та інтуїтивно відчував мистецьку ауру Києва, увінчаного «чолом золотим Софії» (вислів Івана Драча), значення цієї аури для людей. З’явилась і назва – «Київські фрески», майбутній фільм почав набувати конкретних обрисів.