Українська державність: крізь призму часу

День 22 січня 1919 року увійшов до історії української державності як велике свято – День Соборності України.

В цей день 1919 р. на Софійській площі у Києві споконвічні прагнення багатьох поколінь українців були реалізовані – представниками Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки підписано Акт Злуки, що означало утворення єдиної держави. Незважаючи на нетривалий союз, подія залишила вагомий слід в історії українського державотворення, а на зламі 80–90-х рр. ХХ ст. використовувалася національно-демократичними силами для пробудження національної свідомості, боротьби з існуючим комуністичним режимом.

Увазі користувачів пропонується бібліографічний список літератури, в якому представлено матеріали, які дають розуміння значущості Акта Злуки та споконвічне прагнення українського народу до волі, свободи та незалежності, про тяжку та тривалу боротьбу за національне визволення, утвердження власної державності та єдності. 

«Соборність – нагода осмислити те, що цементує українську державність».

Євген Солонина 

Андрусишин, Б. Українська державність: крізь призму часу : (за матеріалами Міжнар. наук. конф., присвяченої 100-річчю Укр. нац.-демократ. революції 1917-1921 рр., м. Київ, 24-25 трав. 2018 р.) / Б. Андрусишин, О. Бучма // Право України. – 2018. – № 5. – С. 279–290.

Автор звертає увагу, що Україна є особливо багатою на досвід шляхів (трагічних і героїчних) боротьби за національне звільнення та державотворення. Але це завдання не було виконане повною мірою. Вирішити його можна лише спільними зусиллями українського народу на чолі з національно-державницькою інтелігенцією, спираючись на багатовікову традицію українського державотворення і конституціоналізму. Відтак, варто єднатися та спільно діяти задля досягнення мети, визначеної Українською національно-демократичною революцією 1917-1921 рр. 

Бойко, І. Боротьба українського народу за державну незалежність у 1917-1921 рр.: уроки для сучасної України / І. Бойко // Право України. – 2016. – № 1. – С. 182–191.

Утворення УНР за Центральної Ради, Української держави за П. Скоропадського, УНР за Директорії та ЗУНР мало історично-прогресивне значення. Це була об’єктивна, загальнонаціональна спроба створити власну, незалежну, суверенну державу, спроба звільнитися від вікової влади чужинців, влади, яка різними способами нав'язувала своє панування, своє право, свою ідеологію, свою історію тощо. Автор доводить, що великим позитивом було й те, що українці заявили про себе всьому світові як окрема нація, яка має право на власну державу; значно підвищився рівень національної свідомості тогочасного українського народу; українці здобули досвід державотворення, який міцно вкоренився в історичну пам'ять і став надбанням наступних поколінь борців за Українську державу, зокрема, наприкінці XX ст.

Капелюшна, М. В. Історико-правові дослідження законодавчих засад державного будівництва в Україні (1917–1921 рр.): аналітичний огляд наукового доробку правознавців української діаспори / М. В. Капелюшна // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2013. – № 2. – С. 61–66.

Йдеться, про те, що саме правознавці української діаспори першими звернулись до проблеми дослідження законодавчих засад державного будівництва за доби Української революції 1917–1921 рр. Ними випущено сотні публікацій, присвячених аналізу як окремих законодавчих актів досліджуваного періоду, так і перші комплексні та узагальнюючі праці з проблеми. Відірваність дослідників від архівних джерел, зосереджених в основному в Україні, спричинила низку помилок в їхніх працях, а багато законодавчих актів залишилось поза увагою правознавців. Проте, попри все сказане, науковий доробок істориків права української діаспори щодо дослідження законодавчих засад національного державного будівництва за доби Української революції 1917–1921 рр. став своєрідним фундаментом для ґрунтовного осмислення та подальшого комплексного дослідження проблеми сучасними вітчизняними правознавцями.

Кубів, С. Українська революція 1917-1921 рр. і відновлення української державності / С. Кубів // Право України. – 2020. – № 1. – С. 17–40.

Автор наголошує, що найбільшим здобутком Української національної революції є проголошення Соборності українських земель. 22 січня 1919 р. увічнилось як визначальний момент у розвитку українського державотворення і всієї національної історії, як безальтернативний приклад єдності українського народу. Відтоді Україна стала самостійною, Соборною державою, якою є й сьогодні. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. мали колосальний вплив на формування української нації і боротьбу українського народу за національну гідність та державну незалежність у XX столітті. Мільйони борців за волю України продовжували традицію визвольних змагань.

Кравчук Л. М. Витоки української державності / Л. М. Кравчук // Право України. – 2017. – № 11. – С. 9–13.

Автор наголошує, що становлення національної державності відбувалося досить складно і упродовж тривалого часу. Охарактеризовано всі етапи розвитку державності, зокрема велика увага приділена періоду 1917-1921 рр. як одному із визначальних етапів у процесі національного державотворення.

Луцький М. І. Правовий аспект акту злуки УНР та ЗУНР / М. І. Луцький // Наук.-інформ. вісн. Івано-Франків. ун-ту права ім. К. Д. Галицького. – 2014. – № 9. – С. 32–37.

У статті висвітлено питання передумов до об’єднання двох незалежних українських держав – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Розкрито положення Передвступного договору, Універсалу Директорії про злуку УНР та ЗУНР, Ухвали про злуку ЗУНР та УНР, проаналізовано фактичну і юридичну складові злуки, досліджено перші кроки на шляху реалізації Акту злуки та причини невдачі соборності.

Святоцький, О. Витоки, етапи становлення та розвиток української державності / О. Святоцький, І. Бойко // Право України. – 2020. – № 1. – С. 17–40.

Стаття присвячена висвітленню витоків, етапів становлення і розвитку української державності. Особливу увагу автор приділяє національно-визвольним змаганням 1917-1921 рр. Революційні події у цей період призвели до проголошення національної державності у формі УНР за УЦР, Української Держави за П. Скоропадського, УНР за Директорії і ЗУНР, яка мала важливе значення для відновлення Україною незалежності у 1991 р., утвердження історичної єдності українських земель, консолідації українського суспільства, зміцнення міжнародного авторитету України.

Святоцький, О. Етапи національно-визвольної боротьби українського народу / О. Святоцький // Право України. – 2017. – № 11. – С.13–16.

Автор наголошує, що історія України – це фактично історія національно-визвольної боротьби українського народу за свою державу. Ця боротьба була спрямована на звільнення українського народу з-під іноземного панування на здобуття національної державної незалежності. Перший – Київська Русь, Галицько-Волинська держава. Другий – Запорізька Січ та Українська козацька держава (Гетьманщина). Третій – УНР за Центральної Ради, Українська держава за П. Скоропадського, УНР за Директорії та ЗУНР. Четвертий – сучасна Українська держава.

Трощинський, В. Соборність як принцип державної регіональної політики України: за матеріалами соціологічних опитувань / В. Трощинський, В. Купрійчук, Р. Небожук // Зб. наук. пр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2020. – Вип. 2. – С. 7–17.

У статті досліджуються роль і значимість принципу соборності в реалізації регіональної політики в Україні. Робиться історичний екскурс щодо питання причин, які тривалий час унеможливлювали досягнення мети об'єднання всіх етнічних українських земель в єдиній незалежній державі. Зокрема, звертається увага на причини відсутності ціннісної й організаційної соборності в середовищі міжвоєнної української політичної еміграції. Показано, що і сьогодні, майже через тридцять років після оновлення незалежності України в серпні 1991 р., низка історичних чинників, зокрема пов'язаних з її тривалою бездержавністю та належністю окремих її частин до різних іноземних соціокультурних систем, продовжують опосередковано виявлятися в різних регіональних сегментах українського соціуму відмінними моделями соціальної поведінки, ментально-світоглядними ознаками, політичними, геополітичними, мовними і релігійними орієнтаціями, які в сукупності істотно впливають на суспільний розвиток і державотворчі процеси. 

Усенко, І. Б. Акт 22 січня 1919 року крізь призму історико-правового аналізу / І. Б. Усенко // Бюл. М-ва юстиції України . – 2018. – № 1. – С. 22–24.

Автор розповідає про комплекс документів, які закріпили політико-правове об’єднання УНР та ЗУНР, про проблеми і несподіванки, які виникли у цьому контексті та наслідки Акта Злуки.

Повнотекстова інформація

Косяк С. М. Акт злуки: інтерпретація пам’яттєвих смислів [Електронний ресурс] / С. М. Косяк // Гуманітарний вісн. Сер. : Історичні науки. – 2017. – Число 26, Вип. 10. – С. 110-116.

Луцький М. І. Конституційно-правова відповідальність УНР та ЗУНР за державотворчі процеси (на підґрунті Акту злуки УНР і ЗУНР) [Електронний ресурс] / М. І. Луцький // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Серія : Право. – 2014. – Вип. 29(2.3). – С. 26–28.

Луцький М. І. Правовий аспект акту злуки УНР та ЗУНР [Електронний ресурс] / М. І. Луцький // Науково-інформаційний вісн. Івано-Франків. ун-ту права ім. Короля Данила Галицького. – 2014. – № 9. – С. 32–37.

Малієнко О. Акт злуки як історичний шанс [Електронний ресурс] / О. Малієнко // Віче. – 2013. – № 1. – С. 16.

Рафальський О. О. «Ubi сoncordia, ibi victoria» (де злагода, там перемога). Урочиста академія «Акт Злуки УНР і ЗУНР – втілення ідеї соборності й національної консолідації України» [Електронний ресурс] / О. О. Рафальський // Галичина. – 2019. – Ч. 32. – С. 244–245.

Сеньків М. В. Акт Злуки ЗУНР і УНР – спроба боротьби за соборність українських земель [Електронний ресурс] / М. В. Сеньків // Галичина. –2014. – Ч. 25-26. – С. 126–131.

Смолій В. А. Акт злуки УНР і ЗУНР – втілення ідеї соборності та національної консолідації України: досвід та уроки [Електронний ресурс] / В. А. Смолій // Галичина. – 2019. – Ч. 32. – С. 242–243

Яценюк Г. М. Акт Злуки 22 січня 1919 р. очима галицького дипломата (за спогадами Л. Цегельського) [Електронний ресурс] / Г. М. Яценюк // Вісн. Черкаського ун-ту. Серія : Істор. науки. – 2019. – № 2. – С. 52–62.

Список підготувала

бібліотекар сектору правової  інформації Яринчак І.М.

Поділитися:

Українська державність


День 22 січня 1919 року увійшов до історії української державності як велике свято – День Соборності України.

В цей день 1919 р. на Софійській площі у Києві споконвічні прагнення багатьох поколінь українців були реалізовані – представниками Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки підписано Акт Злуки, що означало утворення єдиної держави. Незважаючи на нетривалий союз, подія залишила вагомий слід в історії українського державотворення, а на зламі 80–90-х рр. ХХ ст. використовувалася національно-демократичними силами для пробудження національної свідомості, боротьби з існуючим комуністичним режимом.

Увазі користувачів пропонується бібліографічний список літератури, в якому представлено матеріали, які дають розуміння значущості Акта Злуки та споконвічне прагнення українського народу до волі, свободи та незалежності, про тяжку та тривалу боротьбу за національне визволення, утвердження власної державності та єдності. 

«Соборність – нагода осмислити те, що цементує українську державність».

Євген Солонина 

Андрусишин, Б. Українська державність: крізь призму часу : (за матеріалами Міжнар. наук. конф., присвяченої 100-річчю Укр. нац.-демократ. революції 1917-1921 рр., м. Київ, 24-25 трав. 2018 р.) / Б. Андрусишин, О. Бучма // Право України. – 2018. – № 5. – С. 279–290.

Автор звертає увагу, що Україна є особливо багатою на досвід шляхів (трагічних і героїчних) боротьби за національне звільнення та державотворення. Але це завдання не було виконане повною мірою. Вирішити його можна лише спільними зусиллями українського народу на чолі з національно-державницькою інтелігенцією, спираючись на багатовікову традицію українського державотворення і конституціоналізму. Відтак, варто єднатися та спільно діяти задля досягнення мети, визначеної Українською національно-демократичною революцією 1917-1921 рр. 

Бойко, І. Боротьба українського народу за державну незалежність у 1917-1921 рр.: уроки для сучасної України / І. Бойко // Право України. – 2016. – № 1. – С. 182–191.

Утворення УНР за Центральної Ради, Української держави за П. Скоропадського, УНР за Директорії та ЗУНР мало історично-прогресивне значення. Це була об’єктивна, загальнонаціональна спроба створити власну, незалежну, суверенну державу, спроба звільнитися від вікової влади чужинців, влади, яка різними способами нав'язувала своє панування, своє право, свою ідеологію, свою історію тощо. Автор доводить, що великим позитивом було й те, що українці заявили про себе всьому світові як окрема нація, яка має право на власну державу; значно підвищився рівень національної свідомості тогочасного українського народу; українці здобули досвід державотворення, який міцно вкоренився в історичну пам'ять і став надбанням наступних поколінь борців за Українську державу, зокрема, наприкінці XX ст.

Капелюшна, М. В. Історико-правові дослідження законодавчих засад державного будівництва в Україні (1917–1921 рр.): аналітичний огляд наукового доробку правознавців української діаспори / М. В. Капелюшна // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2013. – № 2. – С. 61–66.

Йдеться, про те, що саме правознавці української діаспори першими звернулись до проблеми дослідження законодавчих засад державного будівництва за доби Української революції 1917–1921 рр. Ними випущено сотні публікацій, присвячених аналізу як окремих законодавчих актів досліджуваного періоду, так і перші комплексні та узагальнюючі праці з проблеми. Відірваність дослідників від архівних джерел, зосереджених в основному в Україні, спричинила низку помилок в їхніх працях, а багато законодавчих актів залишилось поза увагою правознавців. Проте, попри все сказане, науковий доробок істориків права української діаспори щодо дослідження законодавчих засад національного державного будівництва за доби Української революції 1917–1921 рр. став своєрідним фундаментом для ґрунтовного осмислення та подальшого комплексного дослідження проблеми сучасними вітчизняними правознавцями.

Кубів, С. Українська революція 1917-1921 рр. і відновлення української державності / С. Кубів // Право України. – 2020. – № 1. – С. 17–40.

Автор наголошує, що найбільшим здобутком Української національної революції є проголошення Соборності українських земель. 22 січня 1919 р. увічнилось як визначальний момент у розвитку українського державотворення і всієї національної історії, як безальтернативний приклад єдності українського народу. Відтоді Україна стала самостійною, Соборною державою, якою є й сьогодні. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. мали колосальний вплив на формування української нації і боротьбу українського народу за національну гідність та державну незалежність у XX столітті. Мільйони борців за волю України продовжували традицію визвольних змагань.

Кравчук Л. М. Витоки української державності / Л. М. Кравчук // Право України. – 2017. – № 11. – С. 9–13.

Автор наголошує, що становлення національної державності відбувалося досить складно і упродовж тривалого часу. Охарактеризовано всі етапи розвитку державності, зокрема велика увага приділена періоду 1917-1921 рр. як одному із визначальних етапів у процесі національного державотворення.

Луцький М. І. Правовий аспект акту злуки УНР та ЗУНР / М. І. Луцький // Наук.-інформ. вісн. Івано-Франків. ун-ту права ім. К. Д. Галицького. – 2014. – № 9. – С. 32–37.

У статті висвітлено питання передумов до об’єднання двох незалежних українських держав – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Розкрито положення Передвступного договору, Універсалу Директорії про злуку УНР та ЗУНР, Ухвали про злуку ЗУНР та УНР, проаналізовано фактичну і юридичну складові злуки, досліджено перші кроки на шляху реалізації Акту злуки та причини невдачі соборності.

Святоцький, О. Витоки, етапи становлення та розвиток української державності / О. Святоцький, І. Бойко // Право України. – 2020. – № 1. – С. 17–40.

Стаття присвячена висвітленню витоків, етапів становлення і розвитку української державності. Особливу увагу автор приділяє національно-визвольним змаганням 1917-1921 рр. Революційні події у цей період призвели до проголошення національної державності у формі УНР за УЦР, Української Держави за П. Скоропадського, УНР за Директорії і ЗУНР, яка мала важливе значення для відновлення Україною незалежності у 1991 р., утвердження історичної єдності українських земель, консолідації українського суспільства, зміцнення міжнародного авторитету України.

Святоцький, О. Етапи національно-визвольної боротьби українського народу / О. Святоцький // Право України. – 2017. – № 11. – С.13–16.

Автор наголошує, що історія України – це фактично історія національно-визвольної боротьби українського народу за свою державу. Ця боротьба була спрямована на звільнення українського народу з-під іноземного панування на здобуття національної державної незалежності. Перший – Київська Русь, Галицько-Волинська держава. Другий – Запорізька Січ та Українська козацька держава (Гетьманщина). Третій – УНР за Центральної Ради, Українська держава за П. Скоропадського, УНР за Директорії та ЗУНР. Четвертий – сучасна Українська держава.

Трощинський, В. Соборність як принцип державної регіональної політики України: за матеріалами соціологічних опитувань / В. Трощинський, В. Купрійчук, Р. Небожук // Зб. наук. пр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2020. – Вип. 2. – С. 7–17.

У статті досліджуються роль і значимість принципу соборності в реалізації регіональної політики в Україні. Робиться історичний екскурс щодо питання причин, які тривалий час унеможливлювали досягнення мети об'єднання всіх етнічних українських земель в єдиній незалежній державі. Зокрема, звертається увага на причини відсутності ціннісної й організаційної соборності в середовищі міжвоєнної української політичної еміграції. Показано, що і сьогодні, майже через тридцять років після оновлення незалежності України в серпні 1991 р., низка історичних чинників, зокрема пов'язаних з її тривалою бездержавністю та належністю окремих її частин до різних іноземних соціокультурних систем, продовжують опосередковано виявлятися в різних регіональних сегментах українського соціуму відмінними моделями соціальної поведінки, ментально-світоглядними ознаками, політичними, геополітичними, мовними і релігійними орієнтаціями, які в сукупності істотно впливають на суспільний розвиток і державотворчі процеси. 

Усенко, І. Б. Акт 22 січня 1919 року крізь призму історико-правового аналізу / І. Б. Усенко // Бюл. М-ва юстиції України . – 2018. – № 1. – С. 22–24.

Автор розповідає про комплекс документів, які закріпили політико-правове об’єднання УНР та ЗУНР, про проблеми і несподіванки, які виникли у цьому контексті та наслідки Акта Злуки.

Повнотекстова інформація

Косяк С. М. Акт злуки: інтерпретація пам’яттєвих смислів [Електронний ресурс] / С. М. Косяк // Гуманітарний вісн. Сер. : Історичні науки. – 2017. – Число 26, Вип. 10. – С. 110-116.

Луцький М. І. Конституційно-правова відповідальність УНР та ЗУНР за державотворчі процеси (на підґрунті Акту злуки УНР і ЗУНР) [Електронний ресурс] / М. І. Луцький // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Серія : Право. – 2014. – Вип. 29(2.3). – С. 26–28.

Луцький М. І. Правовий аспект акту злуки УНР та ЗУНР [Електронний ресурс] / М. І. Луцький // Науково-інформаційний вісн. Івано-Франків. ун-ту права ім. Короля Данила Галицького. – 2014. – № 9. – С. 32–37.

Малієнко О. Акт злуки як історичний шанс [Електронний ресурс] / О. Малієнко // Віче. – 2013. – № 1. – С. 16.

Рафальський О. О. «Ubi сoncordia, ibi victoria» (де злагода, там перемога). Урочиста академія «Акт Злуки УНР і ЗУНР – втілення ідеї соборності й національної консолідації України» [Електронний ресурс] / О. О. Рафальський // Галичина. – 2019. – Ч. 32. – С. 244–245.

Сеньків М. В. Акт Злуки ЗУНР і УНР – спроба боротьби за соборність українських земель [Електронний ресурс] / М. В. Сеньків // Галичина. –2014. – Ч. 25-26. – С. 126–131.

Смолій В. А. Акт злуки УНР і ЗУНР – втілення ідеї соборності та національної консолідації України: досвід та уроки [Електронний ресурс] / В. А. Смолій // Галичина. – 2019. – Ч. 32. – С. 242–243

Яценюк Г. М. Акт Злуки 22 січня 1919 р. очима галицького дипломата (за спогадами Л. Цегельського) [Електронний ресурс] / Г. М. Яценюк // Вісн. Черкаського ун-ту. Серія : Істор. науки. – 2019. – № 2. – С. 52–62.

Список підготувала

бібліотекар сектору правової  інформації Яринчак І.М.