Я в серці маю те, що не вмирає
Бібліографічний список
досліджень життя і творчості Лесі Українки
до 150-річчя від дня народження
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) увійшла увійшла в історію української літератури як письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, піонерка українського феміністичного руху. Леся Українка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці, працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу), брала активну участь в громадській діяльності, українському національному русі. Творчість Лесі Українки позначена всією складністю проблем, що поставали наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть у літературі, мистецтві, філософській та суспільній думці. На думку багатьох дослідників, Леся Українка – спадкоємиця шляхетного роду і продовжувачка гностичної традиції, залишалася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкій публіці – в Україні незалежній. Вивчення життя і діяльності цієї видатної українки продовжилося в ХХІ столітті, вийшло на якісно новий рівень дослідження: з’явилася велика кількість літературознавчих, історико-документальних, філософських наукових праць, проведено ряд дисертаційних досліджень. Доробок Лесі Українки в полікультурному контексті важко переоцінити, адже вона поставила модерну українську літературу на один щабель розвитку з літературою європейською, сприяла ствердженню національної ідентичності українців. Поетеса пронесла через усе своє життя велику мудрість справжньої любові до України.
У бібліографічному списку досліджень життя і творчості Лесі Українки до 150-річчя від дня народження представлені сучасні монографії, публікації документальних джерел, збірки наукових праць, статті з періодичних та продовжуваних видань, що розкривають різноманітні аспекти сучасного вітчизняного та зарубіжного лесезнавства. Літературознавчі, мовознавчі, текстологічні, джерелознавчі дослідження письменницького доробку Лесі Українки, біографічні матеріали дають можливість осмислити феномен видатної української письменниці в контексті інтелектуальних і духовних пошуків кінця ХІХ – початку ХХ ст., а також оцінити значення її творчості для сьогоднішнього покоління українців. Особливу цінність для дослідників мають останні видання листів Лесі Українки (2016–2018 рр.), у яких збережено авторський правопис, відсутні цензурні вилучення, наявні в листах 12-ти томного видання минулого століття. Переважна більшість документів, репрезентованих у бібліографічному списку наявні у фондах Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, бібліографічні записи супроводжуються анотаціями, частина текстів публікацій доступні в онлайні. В окремий розділ виділено автореферати дисертацій.
Бібліографічний список стане у нагоді вченим-літературознавцям, викладачам літератури у вищій і середній школах, письменникам, журналістам, бібліотекарям, студентам філологічних спеціальностей.
Біографічні дослідження
Даниленко, В. М. Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таборів до еміграції / Василь Даниленко ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. – Київ : Смолоскип, 2011. – 255 с.
Розповідається про переслідування родини Косачів у роки радянської влади, про долю наймолодшої із сестер Лесі Українки – Ізидори Косач-Борисової, репресованої в 1937–1939 рр. Оригінальні документи архівно-кримінальної справи висвітлюють життєвий шлях і незламну волю мужньої жінки, її глибокі національні почуття, любов до України. Через призму оперативних документів НКВС УРСР висвітлено суспільно-політичні погляди й побут багатьох людей з оточення І. Косач-Борисової, опір української інтелігенції тоталітарній системі, передумови арештів. У виданні вміщено також спогади І. Косач-Борисової «Із минулого та пережитого» про сталінські тюрми і табори; родинні й архівні світлини, копії документів.
Кармазіна, М. С. Леся Українка. Життя як виклик / Марія Кармазіна ; НАН України, Ін-т історії України. – Вид. 2-ге, допов. – Київ : Парлам. вид-во, 2020. – 420 с. : портр., фот. – (Славетні постаті України).
На основі документальних матеріалів висвітлюється непростий життєвий і творчий шлях Лесі Українки, суперечливий процес її становлення як української письменниці в умовах імперської дійсності. Книга – це спроба відтворити гаму душевних переживань, духовних та інтелектуальних шукань Лесі Українки, збагнути сутність складних життєвих колізій, в які потрапляли герої її творів. Книга призначена усім, кого цікавить розмаїта проблематика національного минулого, зокрема питання становлення української інтелектуальної еліти.
Костенко, А. І. Леся Українка : біографія окремої особи / А. І. Костенко. – Київ : А.С.К., 2006. – 512 с. : портр., фот. – (Життя видатних людей).
Йдеться про долю і звитягу Лесі Українки – людини надзвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю. Уявлення про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті Анатоля Костенка з листами та іншими документальними матеріалами, пов’язаними із життям і творчістю великої поетеси. Книга розрахована на широке коло читачів.
Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка) = Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (Lesia Ukrainka) : біогр. матеріали, спогади, іконографія. Кн. 2 / УВАН у США ; авт. проекту та відп. ред. Т. Скрипка. – Нью-Йорк ; Київ : Темпора, 2015. – 536 с. : фот.
Пропонована книга є продовженням і доповненням попереднього видання 2004 року. Усі матеріали, які увійшли до неї, укладено за принципом тематичних розділів: оригінальні тексти Лесі Українки, спогади, статті, іконографія. Більша частина матеріалів – це спогади та епістолярій Ізидори Косач-Борисової, Лесиної сестри, спадщина якої ніколи не виходила окремим виданням і заслуговує на особливу увагу дослідників життя і творчості родини Драгоманових-Косачів. У книзі подано також спогади сучасників Лесі Українки – Наталії та Дмитра Дорошенків, Валерії О’Коннор-Вілінської, Менделя Розенбаума. Окремий розділ становлять статті про Лесю Українку та її творчість дійсних членів УВАН у США – Альберта Кіпи, Юрія Лавріненка, Євгена Маланюка, Володимира Міяковського, Лариси Залеської Онишкевич, Юрія Шевельова. Розділ «Іконографія» доповнено новими, не відомими досі світлинами з приватних архівів.
Леся Українка. Листи, 1876–1897 / упоряд. В. Прокіп (Савчук). – Київ : Комора, 2016. – 512 с. : фот. – (Persona).
З ким товаришувала Лариса Косач, ким захоплювалася і з кого кпила, що читала, де бувала, чим журилася і про що мріяла, як народжувалися задуми її творів… Із листів, написаних до рідних, близького оточення і «товаришів по зброї», постає молода, енергійна, блискуче освічена українська аристократка, яка активно відстоює свої погляди, творить нові смисли і змінює світ. Уперше опублікований без вилучень, зі збереженням авторського правопису, епістолярій Лесі Українки відкриває читачам можливість по-новому побачити одну з найяскравіших постатей української культури межі XIX–XX ст.
Леся Українка. Листи, 1898–1902 / упоряд. В. Прокіп (Савчук). – Київ : Комора, 2017. – 544 с. : портр., фот.
Історичний нарис. П’ять років на межі століть, за які у житті поетеси сталося так багато. Вона долає хворобу, натхненно пише й перекладає, тяжко переживає смерть коханого Сергія Мержинського, наснажується ніжною дружбою Ольги Кобилянської, відданістю Климента Квітки, незмінною підтримкою рідних. Спілкується з письменниками, артистами і політиками, багато подорожує – часто вимушено, а проте радо, вчить італійську, намагається здобути фінансову незалежність, бере на себе роль родинного миротворця, нарікає на виснажливість закупів за кордоном і грубість російських туристів, шиє собі одяг і виписує книжки з європейських бібліотек… Яскрава картина fin de siècle, якою її побачила блискуча інтелектуалка з української аристократичної родини, ненароком написаний геніальний роман у листах.
Леся Українка. Листи, 1903–1913 / упоряд. і авт. прим. В. Прокіп. – Київ : Комора, 2018. – 736 с. : портр., фот.
Останнє десятиліття життя видатної жінки – коли народжувалися та публікувалися її геніальні драми на світові сюжети, а також «Лісова пісня» й «Бояриня», коли вона співпрацювала з українськими і закордонними журналами – як авторка, перекладачка, критикиня й журналістка, коли її суспільно-політичні погляди остаточно викристалізовано і лише слабке здоров’я стає перешкодою активнішій громадській роботі. Вона досягла визнання як письменниця, щаслива в шлюбі, але в іншому доля до неї неприхильна – Лариса Косач втрачає близьких, швидко руйнується добробут, повертається тяжка хвороба, що тільки було відступила. Та її «демон» залишається з нею до самого кінця – і за кілька годин до смерті вона надиктовує матері конспект нової драми…
Леся Українка. Сюжети з життя в ілюстраціях і документах : фотокнига / упоряд. Н. Чіп. – Київ : Спалах, 2001. – 168 с.
Фотокнига розповідає про видатну українську поетесу: її життя, коло близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант. Розповіді Лесиної сестри Ольги Косач-Кривнюк з її ґрунтовного нью-йоркського видання «Леся Українка. Хронологія життя і творчости» дозволяють читачеві максимально наблизитись до Постаті геніальної поетки, поринути в часі у світ її дум та мрій… Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів київського Музею Лесі Українки.
Листи так довго йдуть… : знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці у Празі. – Київ : Просвіта, 2003. – 307 с.
Архів Лесі Українки та її родини, віднайдений у Слов’янській бібліотеці в Празі, донедавна вважався втраченим. У ньому зберігається понад тисячу кореспонденцій, з яких більшість раніше не публікувалася. Книга, видана завдяки ініціативі та фінансуванню Союзу Українок Америки, вводить в науковий обіг повний текст 184 листів, які складають п’ять розділів: «Листи Лесі Українки», «Листи до Лесі Українки від родичів», «Кореспонденції приятелів та знайомих до Лесі Українки», «Із родинного листування Косачів», «Із листування Кривинюків з найближчим оточенням». Наведена епістолярна спадщина охоплює 1888–1945 роки. Запропонована добірка дозволяє побачити в новому світлі Лесю Українку, Олену Пчілку, Ольгу Косач-Кривинюк та інших адресантів і адресатів.
Олена Пчілка, Леся Українка і родина Косачів в історії української та світової культури : наук. зб. : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 170-річчю від дня народж. Олени Пчілки та 70-річчю з часу створення Колодяжнен. літ.-мемор. музею Лесі Українки, м. Луцьк – с. Колодяжне, 25–26 черв. 2019 р. / упоряд.: Є. Ковальчук [та ін.]. – Луцьк, 2019. – 128 с. : іл.
Вміщено статті учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції з нагоди 170-річчя від дня народження Олени Пчілки та 70-річчя з часу створення Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, яка відбулася в м. Луцьку та с. Колодяжне 25–26 червня 2019 року, присвяченої дослідженням життя, творчої спадщини та увічнення пам’яті Олени Пчілки, Лесі Українки, інших представників родини Косачів, історії та діяльності Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки. Розраховане на науковців, краєзнавців, музейних працівників та широке коло шанувальників минувшини.
Панасенко, Т. М. Леся Українка / Т. М. Панасенко. – Київ : Довженко Букс, 2020. – 123 с.
Життя славетної української поетеси та драматурга Лесі Українки стало втіленням дієвої любові до України та її народу. Невиліковно хвора і під кінець життя майже позбавлена можливості пересування, Леся навіть з-поміж здорових людей вирізнялась своєю активною життєвою позицією і енергійністю, її творчість і донині вражає широтою тематики і безмежним драматизмом.
Родина Косачів і Поділля : літ.-краєзнав. дослідж. / ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, Держ. архів Вінниц. обл. ; авт. кол.: К. В. Завальнюк, І. М. Журавлівський, Т. В. Стецюк. – Вінниця : Держ. картограф. ф-ка, 2011. – 104 с. : іл.
Літературно-краєзнавче дослідження присвячене маловідомим сторінкам перебування родини Косачів на Поділлі, а також творчим зв’язкам з культурними та освітніми діячами краю. Автори використали невідомі раніше широкому загалу архівні документи, ціла низка яких введена в науковий обіг вперше.
Савчук, В. А. Доля листів Лесі Українки : монографія / В. А. Савчук. – Луцьк : Твердиня, 2011. – 168 с.
Здійснено спробу цілісного викладу історії збирання і видання епістолярної спадщини Лесі Українки, аналізу опублікованих листів письменниці в джерелознавчому та текстологічному аспектах.
Скрипка, Т. О. Волинські образки: ковельська еліта другої половини ХІХ століття / Т. О. Скрипка ; Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, НДІ ім. Лесі Українки. – Нью-Йорк ; Луцьк : Вид. Захарчук В. М., 2012. – 152 с.
Ковель для істориків національної культури – це не лише місто, поблизу якого розміщений родинний маєток Косачів. Тут жили і працювали люди, які відіграли неабияку роль у долі Лесі Українки та членів її родини. Досліджується коло особистих, дружніх і ділових контактів Лесі Українки – широке і розмаїте: це були літератори, художники, композитори, правники, лікарі, учені, громадські й політичні діячі. Видання є першою спробою портретного представлення ковельської еліти та її взаємин із родиною Косачів. Частина фактологічних матеріалів та більшість фотографій оприлюднені вперше.
Спогади про Лесю Українку = Remembering Lesia Ukrainka. В 2 т. Т. 1 / Укр. Вільна Акад. Наук у США ; авт. проєкту та відп. ред. Тамара Скрипка. – Нью-Йорк ; Київ : Темпора, 2017. – 368 с. : фот.
Перший том двотомного видання «Спогадів про Лесю Українку» укладено за принципом родинної ієрархії – нестандартний і застосований вперше у вітчизняній мемуаристиці підхід. Це свого роду зведення фамільного архіву, яке не лише подає живий образ письменниці, а й розповідає історію великого і славного роду Драгоманових-Косачів у його традиціях, духовних цінностях, що передавалися з покоління у покоління. Родинний компендіум матеріалів, суджень і вражень показує особистість поетеси – цілісну, привабливу, представлену в живому історичному контексті громадсько-політичного, культурного життя України, побачену і змальовану в найрізноманітніших ситуаціях і під різними кутами зору – крізь призму сприйняття її рідними і близькими.
Агеєва, В. Леся Українка, «кацапи» і цензура : Що можна дізнатися з листів, не понівечених укладачами «повних» / В. Агеєва // Укр. тиждень. – 2019. – № 30. – С. 48–52.
Культурна спадщина держави завжди є інструментом в ідеологічній боротьбі, тому лише сьогодні ми наближаємося до видання повного зібрання творів Лесі Українки без правок, внесених цензорами минулої епохи.
Горбатюк, М. Іван Франко і Леся Українка у літературі, громадських справах і у буденному житті / Микола Горбатюк // Українська біографістика : зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж. – Київ, 2010. – Вип. 6. – С. 193–216.
Здійснено огляд історії взаємин Івана Франка та Лесі Українки. Зокрема, прослідковано контакти між родинами Франків і Косачів, з’ясовано вплив І. Франка на становлення Лесі Українки як письменника, а також проаналізовано їхню співпрацю на літературній ниві. Особлива увага приділена дослідженню взаємовпливів І. Франка і Лесі Українки у сфері громадсько-політичної діяльності.
Диба, А. Дещо про щасливу/нещасну жінку Лесю Українку та чоловіків у її житті / А. Диба // Укр. літ. газ. – 2020. – 27 берез. – С. 16–17.
Звертається увага на деякі факти біографії Лесі Українки, її взаємини з чоловіками.
Дзюба, І. М. Леся Українка : [творчині укр. модернізму] // Золота нитка: нариси про (не)знаних / І. М. Дзюба ; упоряд. O. Сінченко. – Київ, 2020. – С. 61–121.
Український літературний модернізм характеризується чіткою національною тематикою і відходом від етнографізму. Чільне місце в українській літературі посідає поезія Лесі Українки (1871–1913), яка зуміла поєднати шевченківські ідеї з новими темами і створити неперевершені поетичні шедеври.
Карп’юк, А. «Милий мій! Ти для мене зруйнований храм» / Анатолій Карп’юк // Слово Просвіти. – 2018. – 9–15 серп. (№ 32). – С. 13.
Про особисте, інтимне життя видатної української поетеси Лесі Українки, зокрема про життя і діяльність українського громадсько-політичного діяча Максима Славінського – першого романтичного кохання молодої волинянки.
Красовська, О. Формування стилістичної компетентності студентів-філологів засобами епістолярію (на матеріалі листування Лесі Українки) / Олена Красовська // Укр. мова і літ. в шк. – 2012. – № 3. – С. 37–39.
Проаналізовано етапи формування стилістичної компетентності студентів-філологів та національно свідомої мовної особистості засобами епістолярного стилю (на матеріалі листування Лесі Українки).
Левченко, Г. Леся Українка – enfant terrible українського народництва : Едипів комплекс інтелектуального життя в епістолярній версії Лариси Косач / Галина Левченко // Дивослово (Укр. мова й літ. в навч. закл.). – 2019. – № 3. – С. 45–53.
Висвітлено творчість Лесі Українки через призму протистояння різних поколінь українського письменства – народницького і модерністичного, як представницю роду Косачів-Драгоманових, послідовницю її дядька М. Драгоманова, відзначаючи колосальний вплив останнього на погляди письменниці. При цьому вона заперечує тезу про негативний вплив на Лесю Українку її матері Олени Пчілки.
Макарчук, О. Г. Епістолярний дискурс Лесі Українки як джерело до вивчення часопису «Народ» (1890–1895) / О. Г. Макарчук // Поліграфія і видав. справа. – 2018. – № 1. – С. 166–173.
Розглянуто епістолярний доробок відомої української поетеси Лесі Українки, присвячений журналу «Народ» – партійному органу першої української модерної партії РУРП. Для аналізу використано листування письменниці з видатними особистостями українського політичного життя кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Масенко, Л. Леся Українка в урядових документах: спотворене ім’я / Лариса Масенко // День. – 2013. – 16–17 серп. – С. 20.
Шукаючи в Інтернеті інформацію про відзначення 100-річчя від дня смерті Лесі Українки, авторка натрапила на дивний російськомовний запис її наймення. Крім того, з-поміж наших класиків Лесі Українці найбільше не пощастило в справі оприлюднення й інтерпретації її спадщини.
Матвіїшин, В. Родина Косачів-Драгоманових та європейське красне письменство / В. Матвіїшин // Всесвіт. літ. та культура в навч. закл. України. – 2016. – № 5. – С. 2–8.
Докладно висвітлено широку і різноманітну творчу діяльність, яку проводили на освітянській ниві Олена Пчілка, її брат Михайло Драгоманов та дочка Леся Українка. Зосереджено особливу увагу на перекладацькому доробку митців слова, зокрема на художніх перекладах творів відомих англійських, німецьких та французьких письменників.
Мельничайко, В. Яскравий вияв громадянської мужності / В. Мельничайко // Наукові записки. Серія: Філологія (мовознавство) : зб. наук. пр. / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського ; голов. ред. І. Я. Завальнюк. – Вінниця, 2017. – Вип. 25. – С. 86–93.
Розглянуто памфлет Лесі Українки «Голос однієї російської ув’язненої». У ньому висловлено різкий осуд французьких поетів та артистів, які захоплено вітали візит царя Миколи ІІ до Парижа, здійснено змістовний, структурний, мовно-стилістичний аналіз цього гострого викривального твору.
Михайлова, Н. Дух і мандри Українки / Н. Михайлова // Міжнар. туризм. – 2019. – № 1. – С. 106–109.
Попри деякі уявлення, в житті Лесі Українки було все: пристрасть, кохання, дивовижна дружба і, всупереч слабкому здоров’ю, – мандри, враження та пригоди.
Міхно, О. Освітня діяльність і педагогічні погляди Лесі Українки / Олександр Міхно // Укр. мова і літ. в шк. – 2011. – № 1. – С. 54–57.
Висвітлено педагогічні погляди Лесі Українки, що сформувалися у процесі освітянської діяльності поетеси в репетиторському, просвітницькому та методичному напрямах.
Музика, Л. Життєвий і творчий шлях Лесі Українки: роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення письменниці / Л. Музика // Дивослово (Укр. мова й літ. в навч. закл.). – 2012. – № 2. – С. 27–32.
Метою є ознайомити студентів із життям і творчістю Лесі Українки; виховувати почуття гідності й високої свідомості на шедеврах української класики.
Овдійчук, Л. М. Леся Українка як науковець / Л. М. Овдійчук // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2011. – № 9. – С. 36–38.
Репрезентовано Лесю Українку як науковця. Проаналізовано, узагальнено і систематизовано матеріал про педагогічну діяльність, літературознавчу та фольклорну спадщину письменниці.
Пушкар, Н. Обід у монастирському домі / Н. Пушкар // Голос України. – 2011. – 25 лют. – С. 6.
Про поїздку Лесі Українки в село Піддубці Луцького повіту, під час якої вона відвідала свою подругу – вчительку Марію Биковську.
Реєнт, О. Леся Українка : роздуми історика про творчість / Олександр Реєнт // Укр. мова й літ. в сучас. шк. – 2012. – № 2. – С. 27–28.
Літературознавче есе присвячено постаті Лесі Українки, зокрема формуванню її революційно-демократичних поглядів та ідеалів. Надано оцінку трактуванням світогляду поетеси в сучасній критиці.
Романов, С. «Бути письменником повсякчас»: Леся Українка та Олександр Олесь / Сергій Романов // Слово і час. – 2016. – № 12. – С. 22–30.
Розглядаються особливості творчого становлення Лесі Українки та О. Олеся. Мистецькі авторефлексії письменників оприявнюють джерела їхнього поетичного натхнення і, ширше, природу художнього слова. Жах прозріння власної долі, долі як покликання і призначення, бунт слабкої людської природи супроти невідворотності небесного закону вивершуються вибором / прийняттям рокованого згори. Леся Українка цей вибір зробила, Олесь зупинився на півдорозі.
Романов, С. Леся Українка – Антон Чехов: психологія, доля, покликання / Сергій Романов // Слово і час. – 2011. – № 2. – С. 18–37.
У біографічному, суспільно-політичному, мистецькому контекстах зіставлено життєвий і творчий шлях Лесі Українки та А. П. Чехова. Виявлено спільні і відмінні риси в реакції обох письменників-сучасників на виклики реальності, а отже, й особливості їхнього самосприйняття та самопрезинтації у світі. Проблему становлення й формування творчої особистості митців розглянуто крізь призму розвою тогочасних української та російської національних культур.
Романов, С. Смерть і/як творчість у художньому всесвіті митця: Леся Українка / С. Романов // Слово і час. – 2010. – № 8. – С. 55–71.
Розглядається співвіднесеність смерті як екзистенційного феномену і мистецтва як найвищого вияву шукань людського духу. У центрі уваги – життя і творчість Лесі Українки в її намаганні через досвід іншого та власний осягнути сутність буття його граничних виявах. Зроблено спробу окреслити особливості сприйняття й артикуляції письменницею в епістолярних та художніх текстах «простору смерті» ; осмислюється намагання інтелектуально-вольовим зусиллям подолати фатальну розщепленість свідомості в ситуації «межі».
Рябцева, Л. Семен Бобров і Леся Українка. Порівняльний аналіз / Лідія Рябцева // Роль визначних особистостей – митців, діячів науки та культури у процесі формування національної самосвідомості наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. : до дня народж. М. П. Старицького : матеріали VII–VIII наук. семінарів / Музей видат. діячів укр. культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Миколи Старицького. – Київ, 2013. – С. 229–253.
Зіставляючи факти життя і творчості двох поетів, що творили на рубежі різних століть і епох, в їхніх творах виділено основні та суголосні мотиви. Вперше зроблено спробу дослідити в творчості Семена Боброва і Лесі Українки схожі роздуми і настрої, жанри, теми і поетичні засоби.
Сімчук, О. Леся Українка і вередливі кобзарі : Як починався український звукозапис / Олександр Сімчук // Літ. Україна. – 2019. – 3 серп. – С. 20 : іл.
У 1909 р. Леся Українка виділила 300 рублів на етнографічну експедицію, результатом якої стали кілька десятків воскових валиків з голосами легендарних українських кобзарів. Для сучасного вуха вони звучать як експериментальний нойз, і тим не менше залишаються унікальним музичним документом.
Скупейко, Л. Леся Українка і Т. Шевченко: колізії сприйняття / Лукаш Скупейко // Слово і час. – 2016. – № 12. – С. 18–22.
Постать Т. Шевченка Леся Українка сприймала крізь призму історичної ретроспективи та новітніх завдань, що постали перед українською літературою кінця ХІХ – початку ХХ ст. Авторка розглядала його як «народного поета» й романтика та скептично ставилася до поверхового тлумачення й необдуманово культивування його творчості.
Чашук, М. Леся Українка з сестрою Ольгою – «просвітяни» / Марія Чашук // Укр. мова й літ. в сучас. шк. – 2013. – № 2. – С. 2–5.
Висвітлено активну й різнопланову участь Лесі Українки та її сестри у діяльності Ковельського, а згодом Київського товариства «Просвіта». Зокрема, розкрито напрями комплексної програми культурно-освітнього характеру цих організацій. Показано, як, додавши свій талант, розум, запал серця, видатна українська поетеса стала ідеологом національної ідеї. Тобто була однією з перших «робітниць» «Просвіти», що стала важливою ланкою в становленні вільної України, боротьбі за українську мову. Надано також афоризми Лесі Українки (уривки з поетичних творів).
Яремчук, І. Пам’яті Лесі Українки: меморіальна критика Миколи Голубця / Ірина Яремчук // Слово і час. – 2016. – № 5. – С. 31–39.
Розглянуто літературно-критичні статті представника стрілецького покоління Миколи Голубця, присвячені творчій постаті Лесі Українки, які були надруковані у львівській пресі 1928 і 1933 рр. З’ясовано співвідношення текстів (первинного і редакції), культурно-історичні координати, місце в часописі.
Дослідження творчої спадщини письменниці
Аврахов, Г. Г. Леся Українка: проблеми текстології та історії друку (до дванадцятитомного видання творів, 1975–1979) : монографія / Г. Г. Аврахов. – Луцьк : Твердиня, 2007. – 228 с.
Подано глибокий текстологічний аналіз дванадцятитомного видання творів Лесі Українки 1975–1979 рр. Об’єктом наукової критики взято рясні покривдження авторських текстів (передовсім корпусу поезій): від помилкових концепцій сучасних перепублікацій класиків до незлічних помилок, фальсифікаційних лакун, невиправданих кон’єктур. Посвітлено шляхи підготовки повного, передакадемічного видання спадщини Лесі Українки.
Агеєва, В. Жіночий простір: феміністичний дискурс українського модернізму / Віра Агеєва. – Київ : Факт, 2008. – 360 с. – (Висока полиця).
Розглянуто процеси модернізації української літератури ХХ ст. в контексті феміністичної й гендерної проблематики. Акцентується криза патріархальних цінностей у модерній культурі, конфлікт традиційних і нових трактувань фемінності й маскулінності. З позицій модернізму аналізується творчість Л. Українки, О. Кобилянської, М. Башкирцевої, О. Теліги.
Андрійчук-Данчук, П. Національне питання в драматичній поемі «Бояриня» Лесі Українки / Павлина Андрійчук-Данчук. – Джерзі Ситі ; Ню Джерзі, 2007. – 142 с.
Розглядається історичний розвиток української літератури на переломі ХІХ–ХХ ст., художня своєрідність творчості Лесі Українки. У дослідженні вперше розглянуто та обґрунтовано один із найголовніших аспектів драматичної поеми «Бояриня» Лесі Українки – національне питання.
Бичко, А. К. Леся Українка: світоглядно-філософський погляд / А. К. Бичко. – Київ : Укр. Центр духовної культури, 2000. – 186 с. – (Духовні скарби України).
Різнобічна і складна змістовно творчість Лесі Українки може бути розглянута на рівні світоглядно-філософського аналізу, що і пропонує автор цієї книги. Такий підхід дає можливість виявити і простежити основні напрями пошуків поетеси у сфері проблем національної ідентичності.
Бублейник, Л. Вибрані праці / Людмила Бублейник ; упоряд., авт. передм.: С. П. Муляр, Л. К. Оляндер. – Луцьк : Твердиня, 2013. – 705 с. – Зміст: Слово як картинна реальність культури (на матеріалі «Лісової пісні» Лесі Українки). С. 414–426 ; Синтаксис поезій Лесі Українки: функціонально-стилістичні параметри. С. 485–494 ; Структура діалогу в драматичних творах Лесі Українки. С. 570–584 ; Мовна організація лірико-драматургічного дискурсу Лесі Українки. С. 657–673.
Василенко, В. «Лісова пісня» Лесі Українки й «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана : міжкультур. діалог / Вадим Василенко. – Вінниця, 2011. – 25 с.
Літературознавчий аналіз творів неоромантичної традиції «Лісова пісня» Лесі Українки й «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана здійснено в рамках проекту «Україна – Німеччина: міжкультурний діалог». Контактно-генетичні зв’язки української та німецької літератур дозволяють дослідити особливості поетики, проявів національної сутності життя письменників.
Гольберг, М. Я. Поема Лесі Українки «Віла-посестра» і питання українсько-сербських фольклорних і літературних взаємин : лекція / М. Я. Гольберг ; Дрогобицький ДПУ ім. І. Франка. – Дрогобич : Коло, 2001. – 46 с.
Лекція являє собою частину спецкурсу з українсько-польських взаємин, які автор досліджує упродовж багатьох років.
Гумецька, А. Про Лесю Українку / Ася Гумецька // Вибрані філологічні праці / Ася Гумецька. – [2-ге вид., скороч. й відред.]. – Київ, 2017. – Розд. 3. – С. 138–235. – Зміст: Поетика Лесі Українки ; Ідея жіночої духовності у Лесі Українки ; Актуальність думок Лесі Українки ; До питання символіки «Віли-посестри» ; Міфологічні елементи в «Лісовій пісні» ; Зауваги до вірша Лесі Українки «Slavus-Sclavus» ; «Камінний господар» Лесі Українки ; Ідея самопожертви у Лесі Українки.
Забужко, О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій / Оксана Забужко. – Вид. 3-тє. – Київ : Комора, 2018. – 656 с.
Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 р. й відзначена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві вражаючу інтелектуальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки – найгірше прочитаної і найдраматичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків. Це не лише фундаментальна історико-культурна праця та вишукана філологічна екзегетика. еще й книга-попередження про наше сьогодення – про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату й забуття багатовікової лицарської культури.
Зборовська, Н. Моя Леся Українка : есей / Н. Зборовська. – Тернопіль : Джура, 2002. – 228 с.
Есей «Моя Леся Українка» – аналітично-психологічне дослідження національної душі, феномену Лесі Українки, життя і творчість якої стали живою легендою нашої сучасності.
Їм промовляти душа моя буде : «Лісова пісня» Лесі Українки та її інтерпретації / укл. В. Агеєва. – Київ : Факт, 2002. – 224 с. – (Літературний проект «Текст+контекст». Знакові літературні доробки та навколо них).
Лісова пісня – один із шедеврів Лесі Українки, де прадавня міфопоетика, туга за втраченою гармонією людини зі світом і модерністське прагнення краси витворюють магію тексту, що вже впродовж століття не втрачає принадності для читача. Кілька інтерпретацій драми, що належать дослідникам різних поколінь, уривки з листування, яке незрідка було авторським коментарем, дають змогу глибше та стереоскопічніше прочитати твір, що став класичним, не втративши принадності, ліричного роздуму і глибини філософської рефлексії.
Кодак, М. Вибране. В 2 т. Т. 1. : ст., рецензії, питання / Микола Кодак. – Луцьк : Твердиня, 2015. – 422 с. – Зі змісту: Долаючи драматизм життя. С. 157–162 ; Природа енергетики Лесі Українки. С. 163–169 ; Дві з’яви одного ангела: Леся Українка і Максиміліан Волошин. С. 170–183 ; «Поганські стратегії» стосовно наративу «Лісової пісні» Лесі Українки. С. 184–190.
Кочерга, С. О. Культурософія Лесі Українки : семіотичний аналіз текстів / С. О. Кочерга. – Луцьк : Твердиня, 2010. – 656 с.
З’ясовується своєрідність культурософської концепції Лесі Українки як цілісного явища з властивою йому внутрішньою організацією, кодифікацією, структурою універсалій та цінностей, що знайшли відображення у драматургії письменниці. Детально аналізується семіосфера драматичних творів «Оргія», «Руфін і Прісцілла», «Камінний господар», «Кассандра», «У пущі», «Адвокат Мартіан» та ін. На основі аналізу репертуару знаків та декодування хронологічно-аксіологічної системи культурософських поглядів Лесі Українки доводиться культуроцентризм художнього мислення письменниці.
Кухар, Р. В. До джерел драматургії Лесі Українки / Р. В. Кухар. – Ніжин : Вікторія, 2000. – 368 с. – (Література української діаспори ; вип. 24).
Монографія відомого українського вченого, поета, прозаїка Романа В. Кухаря (Р. Володимира) із США присвячена рецепції і трансформації класичної культури у драматургії Лесі Українки, поєднання у її творчості міфопоетичної основи і універсальних екологічних проблем національного буття, людини і часу, природи і світобудови загалом. Видання призначене для літературознавців, аспірантів, учителів-словесників, студентів філологічних факультетів, учнів старших класів.
Левченко, Г. Міф проти історії. Семіосфера лірики Лесі Українки : монографія / Галина Левченко. – Київ : Академвидав, 2013. – 332 с.
Семіосфера у проекції на індивідуальну творчість автора є самодостатнім лінгвосоціокультурним середовищем, що оперує притаманними лише йому субкодами. Поєднання міфо-архетипного, екзистенційно-психобіографічного та структурно-семіотичного методів прислужилося відкриттю в метатексті лірики Лесі Українки нових значень, увиразненню важливих його аспектів: тлумаченню проблеми міфологізму, метафізичних мотивів, світоглядних настанов, стильової еволюції, рецепції традиційних сюжетів та образів, що відображено у пропонованій монографії.
Леся Українка в діаспорному літературознавстві. Німецько-українські зв’язки. Т 11 : зб. наук. пр. за матеріалами XI Міжнар. наук. конф. в Мюнхені (4.04 – 7.04.2019 р.) / Нім.-укр. наук. об-ня ім. Юрія Бойка-Блохина, Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Мюнхен ; Тернопіль : Осадца Ю. В., 2019. – 363 с.
Зібрано матеріали Міжнародної конференції «Леся Українка в діаспорному літературознавстві. Німецько-українські зв’язки», яка відбулася в Мюнхені 4–7 квітня 2019 р. Дослідження вчених різнобічні, базуються на архівних матеріалах, в яких висвітлюється роль діаспорних вчених у розвитку лесезнавства. У збірник увійшли також матеріали щодо німецько-українських зв’язків з давніх часів до сьогодення, у різних сферах діяльності, висвітлена роль і перспективи цих стосунків у майбутньому. Матеріали можуть бути використані викладачами, студентам, аспірантами в їхній науковій праці, привнесуть нові знання про Україну, культура якої була тісно пов’язана із західноєвропейською.
Мірошниченко, Л. Леся Українка : життя і тексти / Л. Мірошниченко ; передм. Михайлини Коцюбинської. – Київ : Смолоскип, 2011. – 264 с. : іл.
Творчість Лесі Українки – пристрасного лірика – органічно злита з її особистістю, і події її життя, до найінтимніших моментів «біографії душі», стають природним, украй важливим коментарем для розуміння текстів, так само як тексти – ключем до її життя. Текстологічні дослідження, у ході яких постають усе нові й нові об’єкти спостережень (події, манускрипти, епістолярій, спогади, іконографія), часом розгортаються у великі панорамні картини «життєтворчості», становлячи документально обґрунтовану генеалогію творів.
Мірошниченко, Л. П. Над рукописами Лесі Українки : нариси з психології творчості та текстології / Л. П. Мірошниченко. – Київ : НАНУ, 2001. – 263 с.
Монографію присвячено мало розробленій і цікавій темі літературознавства – психології творчості крізь призму рукописного тексту. Комплексне, системне вивчення рукописів Лесі Українки дозволило авторові максимально наблизитись до осягнення психології творчості письменниці, простежити генезу творчої думки й почуття, усвідомити в загальних рисах індивідуальну природу особистості письменниці та її творчого процесу.
Моклиця, М. Естетика Лесі Українки (контекст європейського модернізму) : монографія / Марія Моклиця. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. – 242 с.
Розглянуто естетику Лесі Українки як цілісний феномен, у якому суголосно взаємодіють світоглядні, психологічні та літературні процеси. Показано, якими аспектами творчість поетеси вписана в європейський контекст. Доведено органічність її постаті для європейського модернізму.
Огнева, О. Д. Східні стежки Лесі Українки / Олена Огнева. – Вид. 2-е, переробл. і доп. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. – 240 с.
Вміщено твори Лесі Українки на східні сюжети, її переспіви Рігведи та давньоєгипетських ліричних пісень, переклади віршів поетеси китайською, таджицькою, татарською, грузинською мовами, а також статті, що присвячені їм, у супроводі ілюстрацій. Видання розраховане на літературознавців, культурологів, істориків, а також тих, хто цікавиться проблемами Сходу в творчій спадщині Лесі Українки.
Скупейко, Л. І. Міфопоетика «Лісової пісні» Лесі Українки : монографія / Л. І. Скупейко. – Київ : Фенікс, 2006. – 416 с.
Досліджуються питання міфопоетики «Лісової пісні» Лесі Українки. На основі аналізу художньо-образної системи, композиції, хронотопу, основних мотивів автор пропонує оригінальне тлумачення драми-феєрії в контексті народної календарно-обрядової символіки. Залучено значний фольклорно-міфологічний, теоретико-літературний матеріал.
Творчість та особистість Лесі Українки в історичному, культурологічному та філософському аспектах : матеріали наук. конф. 15 лют. 2011 р. : до 140-річчя від дня народж. Лесі Українки / Музей видат. діячів укр. культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Миколи Старицького ; упоряд. І. Щукина. – Київ, 2011. – 307 с.
Учасниками наукової конференції «Творчість та особистість Лесі Українки в історичному, культурологічному та філософському аспектах» стали наукові співробітники НАН України, викладачі провідних вузів, науковці музеїв та працівники бібліотек. Статті надруковані в авторській редакції.
Агеєва, В. Поетичний візіонеризм Лесі Українки / Віра Агеєва // Апологія модерну: обрис ХХ віку : ст. та есеї / Віра Агеєва. – Київ, 2011. – С. 193–225.
Чимало текстів Лесі Українки засвідчують її очевидне візіонерське обдарування, винятковий особистий, сказати б, біографічний інтерес до змінених станів свідомості й трансперсональних переживань.
Агеєва, В. Чому торжествує камінний господар? / В. Агеєва // Дон Жуан у світовому контексті : зб. наук. пр. / упоряд. В. Агеєва. – Київ, 2002. – С. 413–432.
Проведено аналіз драми Лесі Українки «Камінний господар» в контесті художніх образів світової літератури.
Александрова, М. Дві версії біблійного сюжету «Дочка Ієфая»: Михайло Старицький та Леся Українка / М. Александрова // Слово і час. – 2016. – № 12. – С. 30–36.
Розглянуто однойменні вірші М. Старицького і Лесі Українки «Дочка Ієфая», зроблено порівняльний аналіз на рівні образу, жанру та художніх засобів. Трансформація й осучаснення проблематики у Лесі Українки відбувалися переважно на психологічному рівні.
Баранова, І. Рецепція європейської літературної традиції Лесею Українкою: перекладацька діяльність, літературно-критичні праці, художня творчість / Інна Баранова // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених : зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2014. – Вип. 21. – С. 191–196.
У драматичній творчості Лесі Українки наявні інтертекстуальні зв’язки: перегук сюжетів, ремінісценції, близькість текстових фрагментів, цитування тощо. Взаємодія Лесі Українки з загальнокультурною традицією різнопланова: відвідування вистав в Україні та за кордоном, літературно-критична діяльність, переклади окремих авторів та творче переосмислення існуючих форм у власних драматичних текстах.
Богдан, С. «А половина серця й душі зосталась за Дунаєм»: гетеростереотип «Болгарія» в епістолярних текстах Лесі Українки / Світлана Богдан // Дивослово (Укр. мова й літ. в навч. закл.). – 2013. – № 4. – С. 36–43.
Розглянуто основнi способи вербалiзацiї гетеростереотипного образу Болгарiї в епістолярних текстах Лесi Українки, ядро якого формувалося пiд значним упливом М. Драгоманова й через безпосереднi особистi враження пiд час перебування в цiй країнi; основну увагу зосереджено на реконструкцiї найважливiших складникiв цього гетеростереотипу.
Бондарева, О. Леся Українка – міфологічний концепт і актуальний дискурс української драматургії кінця ХХ – початку ХХІ століття / Олена Бондарева // Укр. мова і літ. в шк. України. – 2014. – № 2. – С. 3–12.
Висвітлено особливості художньої інтерпретації у творах українських драматургів образу видатного митця української культури Лесі Українки, її особистості, життєвого і творчого шляху.
Булаховська, Ю. Леся Українка і Марія Конопницька (порівняльно-типологічне зіставлення) / Юлія Булаховська // Слово і час. – 2010. – № 12. – С. 40–46.
Порівнюються образи й мотиви в поезії української і польської письменниць. Їхня спільність убачається в пафосі боротьби, вірі в силу художнього слова, увазі до фольклору, зверненні до античних образів, до закордонної тематики.
Вісич, О. А. Адаптивна метадрама в творчості Лесі Українки (на прикладі перегуків з п’єсами Гергарта Гауптмана) / О. А. Вісич // Virtus : Scientific Journal. – 2019. – № 30. – С. 188–191.
Розглядаються стратегії творчої інтерпретації п’єс відомого німецького письменника Гергарта Гауптмана української авторкою. Доводиться, що його мистецькі експерименти стали основою метадраматичного каркасу знакових драм Лесі Українки.
Гаврилюк, Н. Історія експромту Лесі Українки / Н. Гаврилюк // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія / НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2010. – Т. 5. – С. 81–95.
Розповідається про історію написання та публікації вірша «Impromptu». Цікаві свідчення знайдено в архіві А. Костенка, зокрема фонду сестри поетеси Л. М. Старицької-Черняхівської. Вірш «Когда цветет никотиана» – єдиний написаний російською мовою.
Горболіс, Л. М. Музична основа оповідання Лесі Українки «Над морем» / Л. М. Горболіс // Літератури світу: поетика, ментальність і духовність : зб. наук. пр. / Криворіз. нац. ун-т. – Кривий Ріг, 2020. – Вип. 14. – С. 180–190.
Із застосуванням iнтермедiального пiдходу дослiджуються особливостi художнього вiдтворення музики в оповiданнi «Над морем» Лесi Українки, аналiзується роль пiсень, музики оркестрiв, звукiв моря тощо у формуваннi музичної палiтри твору. Море в акустичному оформленнi оповiдання виконує ключову роль, характеризує героїв, створює настроєву палiтру твору, психологiзує важливi сюжетотворчi епiзоди.
Дзюбич, С. Леся Українка в українській бібліографії ХХ ст. крізь призму сучасного лесезнавства / Світлана Дзюбич // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. – Київ, 2019. – Вип. 51. – С. 233–242.
Проаналізовано бібліографічні посібники XX – початку ХХІ ст. із вивчення творчої спадщини Лесі Українки та вшанування її пам’яті в Україні та світі. Схарактеризовано структуру видань та особливості роботи над ними в бібліотеках України.
Довбенко, І. Емансипаційні тенденції у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» / І. Довбенко // Літературознавчі студії : зб. наук. пр. / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2018. – Вип. 12. – С. 29–33.
Розглядається драма Лесі Українки «Лісова пісня» крізь призму проблем жіночої емансипації кінця ХІХ – початку ХХ ст. Утвердження модерної культури, модерного світогляду не мислилося без емансипації жінки на всіх рівнях суспільного життя.
Досчанова, Т. Особливості ліричних творів Лесі Українки для дітей / Таїса Досчанова // Художня творчість у контексті проблем її вивчення: етномотиви, етноконцепції та етносимволіка : матеріали ІІІ Міжнар. конф., присвяч. проблем етнокультури та її інтерпретації в освіт. просторі : зб. наук. пр. – Бар, 2017. – С. 139–144.
У науково-методичній статті здійснено спробу комплексного аналізу (дидактичних, виховних особливостей та етніки, художності) в поезії Лесі Українки для дітей, на прикладі видань «В дитячому крузі», «На зеленому горбочку» та ін.
Коваль, Л. Функціональна спеціалізація антропонімів у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» / Л. Коваль, С. Ворона // Лінгвістичні читання : зб. наук. ст. / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського, Ін-т філології й журналістики. – Вінниця, 2011. – Вип. 4. – С. 269–280.
Імена літературних персонажів національної художньої літератури можна уявити як специфічну, ієрархічну організовану антропонімичну систему, склад якої визначаєтся трьома основними компонентами: антропонімічною системою відповідної національної мови; запозиченнями з антропонімічї інших мов; авторськими новаціями. Усі ці три компоненти можна простежити при розгляді драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.
Кочерга, С. О. Просторова семіосфера драматичної поеми Лесі Українки «Адвокат Мартіан» / С. О. Кочерга // Гуманітарні науки. – 2011. – № 2. – С. 64–68.
У дослідженні художнього простору Лесі Українки з метою реконструкції культурософської концепції письменниці основну увагу приділено пошукам та аналізу кодів. Відповідно до тлумачення засновників семіотичної методології, культурний код – це перспектива множинності цитат, постулатів, концепцій, знань, міраж, витканий із безлічі структур культурної інформації.
Крупеньова, Т. Функціонування онімів у драматичних текстах Лесі Українки / Тетяна Крупеньова // Дивослово (Укр. мова й літ. в навч. закл.). – 2013. – № 4. – С. 44–46.
Проаналізовано особливості функціонування і стилістичну роль власних назв у драматичних творах Лесі Українки, висвітлено їх роль у побудові художнього твору.
Мазепа, М. Леся Українка в поетичній рецепції Володимира Лучука / Марія Мазепа // Слово і час. – 2016. – № 12. – С. 41–48.
Аналізуються поетичні твори Володимира Лучука, присвячені Лесі Українці. З’ясовано інтертекстуальні зв’язки віршів В. Лучука про Лесю Українку з оригінальною творчістю поетеси. Досліджено роль епіграфів, рольової нарації та поетики в аналізованих творах. Виявлено особливості оригінальної інтерпретації Лесі Українки В. Лучуком.
Малютіна, Н. Драматизація риторичних стратегій тексту у драматичних поемах Лесі Українки (до проблеми художнього мімезису) / Наталя Малютіна // Слово і час. – 2010. – № 8. – С. 71–78.
Проаналізовано форми і способи драматизації поетичних стратегій у драматичних поемах Лесі Українки «Одержима», «Адвокат Мартіан».
Маленицька, О. Лінгвоексплікація внутрішнього стану героя в драматичній поемі Лесі Українки «На полі крові» / О. Маленицька // Лінгвостилістичні студії / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2020. – Вип. 12. – С. 117–129.
Досліджено авторські засоби мовного вияву психології героя як однієї з визначальних ознак індивідуального стилю Лесі Українки. Проаналізовано вербальні й невербальні інструменти розгортання письменницею світу почуттів та емоцій персонажа. Встановлено особливості відтворення динаміки психоемоційних станів у ремарках і мовленні самого героя на лексичному й морфологічному рівнях, а також синтаксичні й стилістичні прийоми висвітлення мотивів поведінки героя.
Масицька, Т. Граматичні особливості ідіостилю Лесі Українки: функції локатива у драмі-феєрії «Лісова пісня» / Т. Масицька, І. Мельник // Лінгвостилістичні студії / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2020. – Вип. 12. – С. 130–138.
Ппроаналізовано граматичні особливості ідіостилю Лесі Українки. Основну увагу приділено з’ясуванню функцій локатива у драмі-феєрії «Лісова пісня». Локатив визначено як залежний від дієслівного предиката компонент семантикосинтаксичної структури речення, який передає різновиди просторового значення.
Мариняк, Р. С. Перспективи становлення театру Лесі Українки на вітчизняній сцені (прогнозування Ю. Шевельова 1943 р. і сьогодення) / Р. С. Мариняк // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. – Харків, 2010. – № 906, вип. 13. – С. 77–81.
На матеріалі статті Ю. Шереха 1943 р. «Театр Лесі Українки чи Леся Українка в театрі» розглянуто проблему складнощів, які виникають при спробі поставити на сцені драматичні поеми Лесі Українки. Естетична концепція Ю. Шереха, на підставі якої зроблено висновки, спонукає до думки, що пристрасть духу неможливо зіграти на сцені в абсолютній гармонії з текстом; сумлінність гри акторів, увага до ремарок, організації простору на сцені є відносними поняттями, оскільки важливим є «пафос думки», і тільки він.
Мірошниченко, Л. «Еолова арфа» Лесі Українки (невідомий текст) / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2011. – № 2. – С. 37–42.
Запис про еолову арфу у стислі фразі сконцентрував усю повноту переживання єдності буття, відкриту радість злиття із природою як живою органічною цілістю і, що найголовніше для поета, усвідомлення божественного походження його пісень.
Огарєнко, Т. А. Стилістичні функції звертань у творах Лесі Українки / Т. А. Огарєнко, Т. В. Ліштаба // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. – Чернівці, 2020. – Вип. 823. – С. 185–190.
Вивчено стилістичні функції звертань як синтаксично ізольованих компонентів у текстах Лесі Українки. Визначено, що семантика звертань є визначальним фактором для реалізації конкретної стилістичної мети. Проаналізовано зв’язок функції звертання (апелятивної та експресивної) зі структурними особливостями цих компонентів. Досліджено функції звертань у складі стилістичних фігур.
Онуфрієнко, О. Полікультурний контекст у драматургічному доробку Лесі Українки / О. Онуфрієнко // Культурологічна думка : щоріч. наук. пр. / Нац. акад. мистецтв України, Ін-т культурології. – Київ, 2012. – № 5. – С. 95–102.
Розглядаються драматичні твори Лесі Українки в полікультурному контексті, що є вартісним джерелом для історичної реконструкції цілісного вигляду культурної епохи. Полікультурний контекст, залучений Лесею Українкою в українську літературу, дозволяє уявити в культурі не лише України, а й світу, специфіку творчого доробку поетеси і те, як саме цей контекст визначає реальність самої культури.
Павлюк, О. Казкотворчість Лесі Українки для найменших: дидактизм і актуальність / Олена Павлюк // Художня творчість у контексті проблем її вивчення: етномотиви, етноконцепції та етносимволіка : матеріали ІІІ Міжнар. конф., присвяч. проблемам етнокультури та її інтерпретації в освіт. просторі : зб. наук. пр. – Бар, 2017. – С. 159–167.
Досліджується дидактичний потенціал та гуманістична значущість прозових казок Лесі Українки для дітей. Акцентується увага на трьох епічних казках авторки: «Метелик», «Лелія», «Біда навчить», задля порівняння згадуються інші твори та видання.
Поліщук, Я. Осмислення трагічного у драматургії Лесі Українки / Ярослав Поліщук // Укр. мова і літ. в шк. України. – 2014. – № 2. – С. 13–18.
Автор розглядає своєрідний трагізм, що характеризує драматургію Лесі Українки. Проаналізовано зв’язок цієї особливості поетики з трагічним світовідчуттям інших літературних течій та напрямів. Підкреслено, що у втіленні трагічного досвіду людини Леся Українка долає межі свого часу та простору та наближається до глобальної проблематики культури ХХ ст., що ставить колізію екзистенціального вибору та бунту в основу мистецьких пошуків.
Романюк, Л. Мовний вияв мовчання й тиші в «Лісовій пісні» Лесі Українки / Л. Романюк // Лінгвостилістичні студії / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2018. – Вип. 8. – С. 115–122.
Розглянуто мовчання як невербальний засіб комунікації; окреслено особливості вияву мовчання в драматичному тексті, враховуючи багатоаспектність цього феномену; встановлено особливості вияву «мовчання природи» в «Лісовій пісні» Лесі Українки; досліджено опорні лексеми на позначення мовчання й тиші; проаналізовано взаємозв’язок мовчання й тиші у драмі-феєрії; простежено специфіку їхнього мовного відображення у творі; визначено комунікативні передумови мовчання; з’ясовано різні емоційні стани героїв, що супроводжуються мовчанням; виявлено специфіку зв’язків мовчання з мовленням.
Саєнко, В. «Кассандра» Лесі Українки: мистецький ситез у модерністській системі поетики / Валентина Саєнко // Українська література ХХ ст.: діапазони творчих голосів і мистецьких відкриттів : вибр. літературознав. пр. / В. Саєнко. – Львів, 2016. – С. 341–359.
Досліджуються особливості тематології і поетики «Кассандри» Лесі Українки: синестезії, колористики, жанрової моделі твору, поліфонії творчого методу цієї драматичної поеми.
Сліпко, О. «Камінний господар» як обробка класичної історії зі зміщеними акцентами в характеристиках образів / Оксана Сліпко // Літературознавчі студії : зб. наук. ст. : до 90-річчя Ліни Костенко / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2020. – Вип. 14. – С. 126–132.
Леся Українка збагатила і прикрасила українську літературу не тільки своєю лірикою, але й драматичними творами, в яких висвітлюються політичні, соціально-психологічні та морально-філософські проблеми.
Смольницька, О. Філософська інтерпретація лесезнавчого дискурсу Ніли Зборовської (на матеріалі есею «Моя Леся Українка») / О. Смольницька // Слово і час. – 2012. – № 9. – С. 52–62.
Проаналізовано есей з філософських позицій українознавства. Здійснено ретроспективний аналіз творів Лесі Українки, задіяно джерела, до яких зверталася письменниця.
Сулятицький, М. Фольклорно-міфологічної основи драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» / М. Сулятицький // Укр. мова і літ. в шк. – 2012. – № 6. – С. 25–30.
З’ясовано місце Лесі Українки в тогочасному літературному процесі. На основі аналізу «Лісової пісні» визначено приналежність Лесиної творчості до модернізму почерез міфологічне посередництво, бо міфологізація відкривала шлях пошуку новизни в художній площині. Через призму міфологічних чинників сприймаються часові та просторові виміри, які набувають сакралізованої характеристики, коли з категорією часу пов’язана горизонтальна площина світобудови, а простору – вертикальна.
Тарасюк, Н. П. Леся Українка і німецька література / Н. П. Тарасюк // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2013. – № 7/8. – С. 61–62.
Леся Українка розглядається як перекладач та критик німецької літератури.
Шалагінов, Б. Вище і далі... : Мотив «excelsior» у ранній поетичній творчості Лесі Українки / Борис Шалагінов // Укр. мова й літ. в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 3. – С. 54–60.
Метою літературно-критичного дослідження є висвітлення основних рис, притаманних ранній творчості видатної поетеси. У поезії Лесі Українки в цей період органічно переплавлені елементи німецької філософії і успадкованого від неї гуманізму, елементи філософії Ніцше і стоїцизму, яким живився український національно-визвольний рух. Автор характеризує творчість поетеси як першої представниці українського стоїчного екзистенціалізму.
Шалагінов, Б. Шекспірівські ремінісценції в ліриці Лесі Українки / Борис Шалагінов // Укр. мова і літ. в шк. України. – 2016. – № 10. – С. 11–13.
Прослідковується вплив творчості Вільяма Шекспіра на поезію Лесі Українки. Зокрема, приділено увагу перекладам трагедії «Макбет» видатного англійського митця українською, проаналізовано текстові збіги та шекспірівські ремінісценції в творчості поетеси.
Шморгун, О. Драма людського буття: від відчаю до свободи. Леся Українка і Жан-Поль Сартр / Олександра Шморгун // Філос. думка. – 2010. – № 4. – С. 86–102.
Авторка зробила порівняльний аналіз драматургії Лесі Українки і Ж. -П. Сартра з точки зору розкриття близкості проблематики, осмислюваної українською письменницею, до головних ідей французького атеїстичного екзистенціалізму.
Яковлєва, О. Естетичний феномен малої прози Лесі Українки / Олена Яковлєва // Літературознавчі студії : зб. наук. ст. : до 90-річчя Ліни Костенко / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. – Вінниця, 2020. – Вип. 14. – С. 133–138.
Талант Лесі Українки досягнув вершин розвитку не лише в поезії та драматургії, а й в інших літературних родах та жанрах: проза (белетристика), літературознавство, літературна критика, публіцистика, етнографія, перекладацтво, епістолярій. Актуальність статті зумовлена потребою осмислення та проведення системного аналізу рецепції прозової творчості Лесі Українки.
Яструбецька Г. «Одержима» Лесі Українки крізь призму теорії експресіонізму // Динаміка українського літературного експресіонізму : монографія / Галина Яструбецька. – Луцьк, 2013. – С. 62–71.
Зроблено спробу розширити стильову парадигму творчості Лесі Українки, вмотивувавши наявність експресіоністичного складника на основі аналізу драматичної поеми «Одержима» і, таким чином, поповнити національні інґредієнти світового літературного експресіонізму українським компонентом, змістивши хронологічні межі.
Автореферати дисертацій
Баранова, І. О. Драма-діалог Лесі Українки та діалогічна традиція в європейських літературах: автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.05 / І. О. Баранова ; Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара. – Дніпропетровськ, 2011. – 20 с.
На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX – початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій «драми ідей» та «драми для читання» в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.
Веретейченко, І. А. Модерна концепція мистецтва у творчості Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / І. А. Веретейченко ; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2003. – 20 с.
Досліджено модерну концепцію мистецтва у творчості Лесі Українки. З’ясовано особливості становлення модерністської парадигми письменниці в українському літературному процесі кінця XIX – початку XX ст., своєрідність її світовідчуття та світобачення. Досліджено феноменологічно-екзистенційні особливості творчого доробку Лесі Українки. Зроблено висновок, що еволюція творчості письменниці засвідчує шлях до креації власного авторського стилю в ранньому модернізмі, що реалізувалося в новоромантичному пориві ins Blau, в естетичному заглибленні митця в функції свідомості й підсвідомості. Показано органічну суголосність творчих концепцій Лесі Українки шуканням західноєвропейських модерністів кінця XIX – початку XX ст.
Вірченко, Т. І. Морально-етичні основи характеротворення у драматургії Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / Т. І. Вірченко ; Херсон. держ. ун-т. – Херсон, 2007. – 20 с.
Досліджено морально-етичні основи характеростворення на матеріалі драматургічної спадщини Лесі Українки. Розкрито зміст базових термінів. Визначено риси характерів та поведінки дійових осіб драматургічних творів Лесі Українки. Акцентовано увагу на принципах моралі, які, визначаючи думки та дії людини, спрямовують їх на творення добра чи зла. З’ясовано, що в драматургічних творах малих форм Леся Українка вдавалась до констатацій наявності певної риси, у драматичних поемах показувала процес становлення характерів, значну увагу звертаючи на природно-генетичні задатки, а у багатоактних п’єсах змальовувала процеси зародження та функціонування рис характеру, відображала причини занепаду, зміни чи, навпаки, стабілізації характерів.
Гаджилова, Г. О. Драма Лесі Українки «Руфін і Прісцілла»: проблематика, поетика, становлення тексту : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / Г. О. Гаджилова ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2001. – 18 с.
На підставі текстологічного матеріалу проаналізовано проблематику та поетику драми «Руфін і Прісцілла». Розглянуто образний, словесний, звуковий лад основного тексту драми, його редакцій та варіантів, визначено естетико-світоглядні пріоритети Лесі Українки. Крізь призму поетичної, драматичної, публіцистичної, епістолярної спадщини Лесі Українки розглянуто багатоаспектну історіософсько-екзистенційну проблематику драми, пафос заперечення «рабського духу», «стадності», зашореність. Стверджено безперспективність «всесвітянства», існування без пошуку сенсу та активності. Настанову Лесі Українки на гармонійне, вільне існування виявлено в антиідеологічно-християнському спрямуванні драми.
Доброносова, Ю. Д. Семантико-екзистенціальна специфіка філософського дискурсу Лесі Українки (історико-філософський аналіз) : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.05 / Ю. Д. Доброносова ; Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України. – Київ, 2002. – 19 с.
Описано цілісну філософську концепцію людського буття у семантико-екзистенційному просторі творчої спадщини Лесі Українки. Проаналізовано екзистенціальні, персоналістичні та комунікативні інтенції, головні екзистенціали (самотність і комунікативність) філософського дискурсу, феномен любові-трансцеденції. Визначено головні етапи розвитку дискурсу. Досліджено зв’язок особливостей філософування Лесі Українки з екзистенціальною та персоналістичною філософією України та Європи 1890-х років – ХХ ст.
Іваненко, І. І. Проблема «природа-людина» у літературно-художній інтерпретації Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / І. І. Іваненко ; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 2006. – 19 с.
Вивчено багатогранний образ природи як структурний елемент художньої концепції людини у творчості Лесі Українки. Розкрито роль феномену природи у процесі творення художньої моделі людини, а саме: природа як засіб моделювання конфлікту та природа як один з конструентів характеротворення. У процесі аналізу феномену природи як всезагального сущого у багатоманітності проявів, живого, одухотвореного універсуму досліджено внутрішню суть «природних» речей.
Ковальова, О. Ю. Бінарні колізії модернізму та авангардизму в українській літературі першої половини ХХ ст. (творчість Лесі Українки, М. Семенка, Б.-І. Антонича) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / О. Ю. Ковальова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2006. – 20 с.
Проведено дослідження бінарних колізій модернізму та авангардизму, з’ясовано їх спільну основу («філософію життя») та відмінні характеристики на прикладі аналізу творчості Л. Українки, М. Семенка та Б.-І. Антонича. Осмислено специфіку неоромантизму, футуризму та сюрреалізму. Вперше здійснено спробу виявити іманентну сутність магістральних напрямів і відповідних стилів, подолано практику ототожнення даних понять та обгрунтовано шлях їх адекватного розуміння та інтерпретації, а також уважного прочитання текстів без накладання чужорідних схем.
Красовська, О. М. Мовні параметри епістолярію Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / О. М. Красовська ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2010. – 20 с.
Здійснено комплексний аналіз мовних параметрів, які мають конотативний відтінок і представлені в епістолярній спадщині Лесі Українки. Встановлено, що звернення до функціональної своєрідності епістолярного стилю є актуальним у зв’язку з активацією уваги до епістолярних джерел вивчення творчості видатних людей. Розкрито мовні особливості епістолярію загалом і проаналізовано епістолярну спадщину Лесі Українки, зокрема, визначено шляхи поповнення мовних засобів, представлених у листах письменниці. Схарактеризовано різні шари лексики, які є стилістично вагомими й експресивно виразними, описано структурні типи фразем та оказіональних утворень, виявлено своєрідні риси епістолярної мовотворчості Лесі Українки.
Крупеньова, Т. І. Ономастика драматичних творів Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Т. І. Крупеньова ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2001. – 20 с.
Проаналізовано весь онімічний простір усіх завершених драматичних творів Лесі Українки. Поетеса використовувала спочатку власні назви дуже ощадно і навіть уникала їх, замінюючи апелятивною номінацією, але зрештою упевнилась у могутніх виразових спроможностях онімів і з 1907 р. стала широко їх використовувати. У її творах немає вигаданих онімів – вона оперує реальними власними назвами, відповідними зображуваному місцю та часові, і спирається передусім на антропонімію, топонімію та теонімію.
Кузьма, О. Ю. Екзистенціальна модель світу в драматургії Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / О. Ю. Кузьма ; Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2009. – 20 с.
Аналізується драматургія Лесі Українки у контексті концептуальних ідей філософії екзистенціалізму. Уперше в українському літературознавстві системно досліджено філософський дискурс драм авторки, в якому головними визначено поняття свободи, вибору, автентичності буття, межової ситуації, самотності, самогубства, абсурду, бунту, любові, трансценденції, страждання, смерті. Висвітлено особливості філософування письменниці у взаємозв’язку з екзистенціальними орієнтаціями української літератури кінця XIX – початку XX ст. Розглянуто екзистенціальну модель світу у драматургії Лесі Українки як систему буттєвих модусів, складовими якої є моделі національного буття та модель людського існування.
Кузьманенко, А. В. «Вічний» сюжет про Дон Жуана в індивідуально-авторських інтерпретаціях Дж. Байрона, О. Пушкіна, Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.05 / А. В. Кузьманенко ; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2007. – 20 с.
Розглянуто проблеми порівняльного аналізу індивідуально-авторських модифікацій «вічного» сюжету про Дон Жуана у творчості Дж. Байрона, О. Пушкіна, Лесі Українки. Доведено, що в індивідуально-авторських інтерпретаціях головну роль відіграє психологія автора як творця власних інтенцій у моделюванні «можливих світів» «вічного» сюжету. Літературна обробка легенди про Дон Жуана у творчому осмисленні Дж. Байрона, О. Пушкіна та Лесі Українки відбувається залежно від авторських творчих та ідейних позицій, які коригуються архетипними уявленнями та історико-культурними реаліями епохи.
Марків, Р. В. Міфологічний фольклоризм в українській літературі початку XX століття (на матеріалі творів Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.07 / Р. В. Марків ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2008. – 19 с.
Комплексно досліджено феномен міфологічного фольклоризму в українській літературі. На підставі аналізу міфологічних образів, фольклорних сюжетів і мотивів у структурі художніх творів О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Лесі України та інших письменників висвітлено основні тенденції розвитку фольклоризму у їх писемній творчості початку XX ст.
Михайляк, У. С. Філософсько-антропологічні ідеї у творчості Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.04 / У. С. Михайляк ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2010. – 19 с.
Досліджено творчість Лесі Українки в контексті розв’язання питань філософської антропології та філософської культури. Реконструйовано її філософську концепцію сутності людини та сомоцінності людського існування.
Міджин, Р. С. Акцентуація іменників у поезії Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Р. С. Міджин ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Львів, 2007. – 20 с.
Досліджено особливості наголошування іменників у поезії Лесі Українки. Визначено акцентні типи, зіставлено наголошування іменників слововжитку поетеси з мовною нормою кінця XIX – початку XX ст. і сучасною літературною нормою. Досліджено особливості функціонування наголосу як стилістичного засобу, а також як компонента ритміко-інтонаційної побудови поетичних творів Лесі Українки. Виявлено вплив мови поетеси на кодифікацію українського наголосу. Установлено закономірності тенденції акцентуаційного розвитку іменників.
Нежива, О. М. Екзистенціальні ідеї у творчості Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 / О. М. Нежива ; Держ. вищ. навч. закл. «Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди». – Переяслав-Хмельницький, 2011. – 20 с.
З’ясовано культурно-історичні передумови виникнення та розвитку філософських поглядів Лесі Українки. Здійснено об’єктивний аналіз творчості поетеси, в якій відображено процес осмислення та пошуку сенсу людського існування як духовної основи буття та вищих ідеалів життя. Доведено, що філософські ідеї в творчості Лесі Українки постають цілісною концепцією людською буття.
Савчук, В. А. Епістолярна спадщина Лесі Українки: джерелознавчо-текстологічний аспект : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.09 / В. А. Савчук ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ, 2009. – 20 с.
У контексті сучасного літературного джерелознавства та текстології вивчено епістолярій Лесі Українки. Висвітлено історію публікацій і збирання кореспонденцій поетеси від 1911 р. до сьогодення, з’ясовано її найважливіші етапи. Розглянуто питання пошуків епістолярних текстів у майбутньому та їх перспективи. Наведено результати звірки листів Лесі Українки, надрукованих у багатотомних наукових виданнях 1950–1970-х рр. З’ясовано причини використання купюр, а також вилучення окремих кореспонденцій Лесі Українки, які не ввійшли до 12-томного зібрання її творів 1975–1979 рр.
Семененко, Л. М. Типологія характерів у драматургії Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / Л. М. Семененко ; Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2001. – 17 с.
Досліджено провідні характери дійових осіб драматургічного доробку Лесі Українки. Драматургію письменниці розглянуто як самобутнє явище в українській літературі початку ХХ ст. Визначення філософсько-світоглядних засад творчості Лесі Українки, естетично-мистецького змісту ідей, сформульованих драматургом у художній, літературно-критичній, епістолярній спадщині, дозволяє виокремити авторську концепцію творчості, що базувалась на засадах неоромантизму.
Скупейко, Л. І. Неоромантизм Лесі Українки (Рецепція. Концепція особистості. Міфопоетика) : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.01.01 ; 10.01.06 / Л. І. Скупейко ; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Київ, 2009. – 40 с.
Проведено дослідження неоромантизму Лесі Українки як одного з провідних напрямків модернізації української літератури кінця XIX – початку XX ст. Наведено результати критичного аналізу модернізмоцентристської інтепретативної схеми й окреслено дефініцію неоромантизму в інтерпретації Лесі Українки. Визначено основні ознаки, що зближують неоромантизм з провідними тенденціями у європейській художній культурі досліджуваного періоду. Проаналізовно міфопоетику драми-фейєрії Лесі Українки «Лісова пісня» в аспекті ідентифікації неоромантичної моделі світу та неоромантичного ідеалу людини.
Смирнова, Г. Ю. Філософсько-релігієзнавчий аналіз драматургічної та епістолярної спадщини Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.11 / Г. Ю. Смирнова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2003. – 18 с.
З’ясовано культурно-історичні передумови виникнення та розвитку філософських, етичних і релігійних поглядів Лесі Українки. Досліджено причини звернення поетеси до Біблії та духовних традицій світової культури. Значну увагу приділено розгляду релігієзнавчої концепції письменниці, в якій розкрито основні положення щодо походження та сутності релігії, проблему співвідношення релігійного та етнічного, роль їх взаємовпливів у світовому розвитку та в історії України, а також аспект зв’язку віри й церкви з громадським, культурним і національним життям.
Сулятицький, М. І. Міфологічні парадигми художнього мислення в драматургії Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / М. І . Сулятицький ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2007. – 20 с.
Проаналізовано міфологічний аспект драматургічної творчості Лесі Українки. На підставі аналізу літературного процесу досліджуваної доби обгрунтовано належність творчості Лесі Українки до модернізму через міфологічне посередництво, оскільки міфологізація сприяє формуванню новизни у художній площині. Показано суттєве значення такого елементу художньої свідомості Лесі Українки як архетип хронотопу. Доведено, що міфологічно-ритуальні мотиви виявляють ритуал як конструктивний компонент реалізації міфу. Відзначено, що драми Лесі Українки слід сприймати через переосмислення персонажної схеми та деструкцію міфу з метою встановлення внутрішньої сутності прихованого змісту художнього твору.
Холодинська, С. М. Проблема синтезу в контексті видової специфіки мистецтв (на матеріалі міжвидової інтерпретації «Лісової пісні» Лесі Українки) : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.08 / С. М. Холодинська ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2008. – 15 с.
Проведено дослідження феномену синтезу у контексті видової специфіки мистецтв, що належить до актуальних проблем естетики та пов’язане з обгрунтуванням шляхів розвитку художньої культури, як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Висвітлено досвід інтерпретацій «Лісової пісні» Лесі Українки у різних видах мистецтва, проаналізовано досягнення та прорахунки «перекладу» літературного першоджерела на мову інших видів мистецтва (опери, балету, кіно). Зроблено висновок, що серед досліджуваних спроб інтерпретації драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки набільш вдалим є драматичний, музичний і хореографічний досвід.
Цалапова, О. М. Міфопоетика казкового світу раннього українського модернізму (Дніпрова Чайка, Леся Українка, Олександр Олесь, Михайло Коцюбинський) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.01 / О. М. Цалапова ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків, 2011. – 19 c.
Проведено комплексний аналіз авторської казки представників раннього українського модернізму (Дніпрової Чайки, Лесі Українки, Олександра Олеся, Михайла Коцюбинського). Висвітлено теорію поняття міфопоетики й її інструментарій. Досліджено особливості реалізації міфу в літературній казці. Встановлено загальні та відмінні риси казкового міфосвіту фольклорного та літературного текстів. Визначено рівень генетичної спорідненості авторської казки з народною. Розглянуто принципи трансформації фольклорного матеріалу в казках Дніпрової Чайки, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Олександа Олеся. Висвітлено шляхи та причини десакралізації та секуляризації міфу в авторській модерністській казці.
Черненко, В. О. Педагогічні ідеї про національну школу і виховання у творчій спадщині Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / В. О. Черненко ; Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2011. – 20 с.
Розглянуто педагогічні ідеї Лесі Українки як складову її особистісного та громадянського світогляду. Визначено основні етапи історичного розвитку поглядів на зміст і роль спадку письменниці (1898–1917 – дореволюційний; 1917–1990 рр. – радянський, з 1991 р. – сучасний). З’ясовано актуальні напрямки впровадження педагогічних ідей Лесі Українки про національну школу і виховання в освітній процес сучасної України. Подальшого розвитку та конкретизації набули зміст понять «національна школа», «національне виховання», «педагогічні ідеї Лесі Українки».
Шевель, С. М. Лінгвотекстові параметри епістолярію Лесі Українки : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / С. М. Шевель ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т філол. – Київ, 2011. – 19 с.
Проведено комплексний аналіз комунікативних одиниць епістолярію Лесі Українки на підставі таксономізації та стратифікації лінгвотекстових параметрів, пов’язаних з процесом спілкування. Вивчено стан наукових досліджень епістолярію у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві. Розглянуто принципи лінгвотекстової параметризації категорійних одиниць епістолярної комунікації. Досліджено таксономію конститутивних одиниць епістолярного дискурсу Лесі Українки.
Підготувала: провідний бібліограф
відділу наукової інформації
та бібліографії Л. Б. Борисенко