Бібліографічний огляд «Сучасні вимоги громадянського суспільства в Україні» (в межах Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні)

Громадянське суспільство є важливим елементом функціонування держави, рушійною силою історії та розвитку правової системи в країні. Сценарії взаємодії громадянського суспільства та державної влади можуть бути різними – від підтримки та допомоги до протистояння та революцій. Важливу роль громадянське суспільство відіграє і в умовах сучасних війн та збройних конфліктів, що засвідчили як приклади війн у рамках так званої «Арабської весни» в арабських країнах, так і досвід війн у Європі наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

Україна, яка на сьогодні ще розбудовує свою демократичну систему, має досить потужне громадянське суспільство, яке вагомо впливає на події в державі. Саме завдяки силам громадянського суспільства Україна протягом своєї історії чинила опір зовнішнім та внутрішнім ворогам. Лише за останні роки наша держава пережила кілька революцій (Революція на граніті (1990 р.), Помаранчева революція (2004–2005 рр.), Революція гідності (2013–2014 рр.), ініційованих та реалізованих громадянським суспільством.

Відповідно, громадянське суспільство в Україні є постійним учасником публічно-політичних процесів.

Саме таким чином діяло українське громадянське суспільство у 2014 р. на тлі гібридної агресії росії та фактичного занепаду оборонної системи України. Саме громадянське суспільство вагомо компенсувало брак кадрових військових, матеріального забезпечення війська та дозволило Україні відстояти значну частину своїх територій, які прагнув захопити ворог. Кардинальним чином сприйняття ролі громадянського суспільства у воюючій країні змінив досвід війни росії проти України починаючи з 2014 р., включно з етапом повномасштабного вторгнення з 24 лютого 2022 р. Цю війну низка політичних аналітиків та світових ЗМІ вже охрестили «народною війною» через вагому частку народного спротиву та підтримки Збройних Сил України зі сторони громадянського суспільства. Про це зазначає у своїй статті Віталій Легкодух, ад’юнкт штатний науково-організаційного відділу Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного в статті «Взаємодія Збройних Сил України та громадянського суспільства у питанні протидії російській пропаганді».

Легкодух, В. Взаємодія Збройних Сил України та громадянського суспільства у питанні протидії російській пропаганді [Електронний ресурс] / В. Легкодух // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. – 2023. – Вип. 2. – С. 57–65.

У розвідці досліджено напрямки взаємодії ЗСУ та громадянського суспільства в питанні протидій російській пропаганді, визначено законодавчі основи взаємодії ЗСУ та громадянського суспільства у питанні протидій російській пропаганді, з’ясовано специфіку російської пропаганди як засобу впливу на українське громадянське суспільство, окреслено шляхи співпраці ЗСУ та громадянського суспільства в галузі інформаційної гігієни та протидії російській пропаганді.

Валерій Іванович Цимбалюк, кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, в науковій розвідці, окреслив теоретичний та практичний аспекти взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства в умовах воєнного стану.

Цимбалюк, В. І. Взаємодія органів влади з інститутами громадянського суспільства: специфіка в умовах воєнного стану [Електронний ресурс] / В. І. Цимбалюк // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. – 2023. – № 1. – С. 46–54.

Статтю науковець структурував таким чином:

1) надав визначення феномену громадянського суспільства у зв’язку з темою дослідження;

2) розкрив типовий зміст взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства;

3) показав специфіку такої взаємодії в умовах воєнного стану.

Автор зазначає, що в умовах воєнного стану активізувалась участь у нормотворчій діяльності держави. Зокрема, Верховна Рада України упродовж 2022 р., від моменту початку повномасштабної агресії, розглянула й ухвалила понад 400 законопроектів та постанов, які забезпечували вирішення різноманітних питань, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності Української держави, її функціонуванням, забезпеченням прав, свобод і законних інтересів громадян. Зокрема, під впливом позиції громадянського суспільства України ухвалювалися такі Закони:

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)» 3 березня 2022 р. № 2108-IX;

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора)» 3 березня 2022 року № 2109-IX;

«Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» 3 березня 2022 року № 2114-IX та ін.

Українське громадянське суспільство долучилося й продовжує долучатися до участі в наданні найрізноманітнішої допомоги силам оборони: 1) матеріально-технічна і продовольча допомога; 2) організація каналів обміну військовополонених; 3) здійснення інформаційного спротиву; 3) різноманітна медична й реабілітаційна допомога українським військовим; 4) збір і документування фактів воєнних злочинів скоєних окупантами на території України; 5) пошук людей, які зникли безвісти.

Особливо рельєфною і потужною є діяльність організацій громадянського суспільства у сфері соціальної допомоги населенню, яке постраждало через воєнні дії. При цьому, такі організації активно взаємодіють з військовими адміністраціями й керівництвом територіальних громад, практикою підтверджуючи високий рівень самоорганізації українського громадянського сектору.

Водночас, автор акцентує увагу на проблемах у взаємодії інститутів громадянського суспільства і державної влади, що виникли в умовах воєнного стану, зокрема представники українського громадянського сектору констатують передусім проблеми з інформацією та комунікацією (відсутність відповідей на запити, непрацюючі сайти, обмеження доступу до інформації), а також проблеми використання інструментів громадської участі (зокрема вказується проблемна робота державних реєстрів, проблеми у проведенні масових заходів тощо). На думку автора, вказані проблеми є наслідком прогалин у чинному законодавстві щодо особливостей регламентації взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади в умовах війни.

Попри повномасштабну війну, в царині європейської інтеграції в Україні відбулося багато зрушень, ухвалені історичні рішення та досягнуті визначальні здобутки. В контексті євроінтеграції Н. В. Бондарчуком, доктором державного управління професором, завідувачем кафедри менеджменту, публічного управління та адміністрування Дніпровського державного аграрно-економічного університету висвітлено різні форми взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства.

Бондарчук, Н. В. Взаємодія влади та громадянського суспільства в контексті євроінтеграційних процесів в Україні [Електронний ресурс] / Н. В. Бондарчук // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2023. – № 5.

До звичайних форм участі інститутів громадянського суспільства в державному управлінні належать: – громадські консультації з питань розробки та реалізації державної політики; – створення та функціонування громадських (експертних) рад у діяльності суб’єктів державного управління; – громадська експертиза діяльності органів влади, антикорупційна громадська експертиза діяльності громадськості суб’єкти; – забезпечення можливості електронного звернення громадян до суб’єктів публічної адміністрації; – забезпечення можливості спілкування громадян із суб’єктами державного управління через колцентри, «гарячих ліній», онлайн та інших засобів електронного зв’язку.

Дослідник зазначає, що в реальності в Україні ці форми участі здаються неефективними, доки вони не підкріплені конкретними обов’язками (наприклад, публічні консультації не опосередковують зобов’язання враховувати громадську думку de facto). Крім того, низький загальний рівень життя і соціальних стандартів в Україні не дозволяють електронного спілкування з суб’єктами державного управління. На додаток до цих недоліків є прогалини, пов’язані з корупційними ризиками, низькою правовою обізнаністю громадян та застарілими архетипами державного управління.

Взаємодія державних органів та громадських інститутів, як показує практика західних країн, здійснюється за такими напрямами: забезпечення для громадських об’єднань режиму відкритості розробки та здійснення програм соціальної політики; налагодження інформаційного обміну, особливо щодо реалізації права і свободи громадян; вироблення механізмів державної підтримки соціально значимих ініціатив інститутів громадянського суспільства; розвиток практики залучення громадських об’єднань до виконання соціальних програм на контрактній основі тощо.

На думку Н. В. Бондарчука, ефективність взаємодії громадянського суспільства та держави в Україні на сучасному етапі в контексті євроінтеграційних процесів потребує реалізації комплексу заходів, а саме:

 – посилення ролі та впливу дорадчих структур при органах державної влади;

– активне залучення громадських організацій до експертиз проектів законодавчих та нормативних актів;

– розробка та втілення у життя державної програми професійної підготовки спеціалістів у галузі менеджменту громадських організацій через систему державних та приватних ЗВО;

– сприяння розвитку внутрішньої системи фінансування громадських організацій шляхом розширення податкових стимулів для підприємницьких структур;

– проведення загальнодержавної кампанії щодо розповсюдження знань та розуміння ролі організацій громадянського суспільства серед широкої громадськості.

Модель побудови такої взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства о Н. В. Бондарчук наводить у  статті:

Бондарчук, Н. В. Взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс] / Н. В. Бондарчук. // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2023. – № 9.

Варто зазначити, що попри повномасштабну агресію росії проти України, дослідницькими громадськими центрами проведено ряд вагомих соціологічних опитувань щодо діяльності інститутів громадянського суспільства у воєнний час.

Вже в грудні 2022 – січні 2023 р. Київський міжнародний інститут соціології в межах проєкту, який реалізується ІСАР Єднання в консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень та Центром демократії та верховенства права, провів дослідження, метою якого було дізнатися, як громадські й благодійні організації, а також волонтерські й гуманітарні ініціативи адаптувалися та здійснюють діяльність в умовах повномасштабного вторгнення.

Громадянське суспільство України в умовах війни [Електронний ресурс] : звіт за результатами дослідж. (груд. 2022 – січ. 2023) / Київ. міжнар. ін-т соціології, Укр. незалеж. центр політ. дослідж., Центр демократії та верховенства права, Агентство США з міжнар. розвитку. – Київ, 2023. – 62 с. – Режим доступу: https://ednannia.ua/news/nashi-novini/12447-gromadyanske-suspilstvo-ukrajini-v-umovakh-vijni-2022-zvit-za-rezultatami-doslidzhennya (дата звернення: 05.02.2024). – Назва з екрана.

У звіті представлено результати опитування громадських і благодійних організацій (ГО/БО), 12-ти онлайн глибинних інтерв’ю з найбільш активними представниками ГО/БО, а також однієї фокус-групової дискусії для фіксації експертної оцінки поточного стану справ у сфері діяльності громадянського суспільства. Для досягнення цілей дослідницького проєкту, крім опитування БО/ГО було також проведено кабінетний аналіз (desk research) вторинних даних щодо діяльності громадських і благодійних організацій (дані Держкомстату, відкритих реєстрів, наукові та аналітичні публікації, результати попередніх досліджень тощо).

Зазначено, що станом на грудень 2021 р. кількість зареєстрованих громадських організацій в Україні досягла 96 258, благодійних – 20499.

Повномасштабне вторгнення 2022 р. зменшило кількість нових громадських організацій (зареєстровано лише 2 760 ГО, для порівняння: в 2021 р. – 4360, 2020 – 3739, 2019 – 4905), проте радикально збільшилося число нових благодійних організацій. В 2022 р. зареєстровано 6367 (для порівняння: 2021 р. – 830, 2020 р. – 723, 2019 р. – 654). Найбільша кількість нових БО і ГО в 2022 р. з’явилися в Києві, Київській, Львівській, Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях.

З початку повномасштабної війни лише на рахунки НБУ та у три найбільші фонди (United24, «Повернись живим» та фонд Притули) українці й іноземці задонатили понад 33,96 млрд грн (майже 1 млрд доларів).

Як українці донатили?:

United 24 за 8 місяців роботи, з травня по грудень, зібрав 8,6 млрд грн. 81% від суми (7 млрд грн) фонд спрямував на ЗСУ. Понад 1,1 млрд гривень або 13% було направлено на медичну допомогу та 6% або ж 0,5 млрд грн – на відбудову країни. Пік донатів на ЗСУ припав на липень – тоді українці пожертвували фонду 2,2 млрд грн.

Фонд «Повернись живим» з 24 лютого 2022 р. зібрав 5,6 млрд грн. Найбільшу суму – 1,6 млрд гривень – задонатили у березні. Відтоді, в середньому, фонд збирав близько 350 мільйонів гривень на місяць.

Фонд Притули від початку повномасштабного вторгнення РФ зібрав майже 4 млрд грн. У жовтні 2022 р. кількість пожертв зросла більш ніж утричі, за місяць сягла 658 мільйонів гривень.

До вторгнення найчастіше серед пріоритетів ГО/БО були культура, спорт, туризм – 36,0 відсотків і освіта – 29.1 відсотка, то наразі їх згадують рідше (відповідно на 8.8% і 5.3%). Натомість допомога армії і жертвам російської агресії є пріоритетом діяльності для 43% ГО/БО, тобто спостерігається зростання відповідно на 21.3% для допомоги ЗСУ і на 25.7% – жертвам війни і переселенцям.

Результати дослідження свідчать, що переважна більшість організацій продовжила активність та зберегла команду (88,3 %), а також повністю або значною мірою зберегла комунікацію з цільовими аудиторіями (81,8 %). Крім того, у цих надскладних умовах організаціям здебільшого вдалося зберегти й напрацювати нові партнерства (73,5 %) та успішно реалізовувати проєкти й активності (71,5 %).

Тільки п’ята частина тих організацій, які діяли до вторгнення, припиняла діяльність (у середньому на 4 місяці) і потім відновила її, решта взагалі не припиняла роботи.

80 % громадських і благодійних організацій України так чи інакше планують долучитися до відновлення країни, перш за все відбудови інфраструктури.

Отже, працюючи в надскладних умовах та реагуючи на виклики, громадянське суспільство продемонструвало досить високий рівень адаптації і зуміло продовжити активності.

Зі звітом про результати дослідження у повному обсязі можна ознайомитися на вебсайті Ініціативного центру сприяння активності та розвитку громадського почину «Єднання» – громадської організації, яка вже 23 років розвиває громадянське суспільство й культуру стратегічної філантропії, а також посилює ініціативи для розбудови демократії в Україні: https://ednannia.ua/news/nashi-novini/12447-gromadyanske-suspilstvo-ukrajini-v-umovakh-vijni-2022-zvit-za-rezultatami-doslidzhennya

Вартий уваги огляд досліджень з питання, що ж відбувається з громадянським суспільством в умовах повномасштабної війни в Україні, підготовлений комунікаційною менеджеркою Мережі UPLAN Наталією Головатою:

Головата, Н. Що відбувається з громадянським суспільством в умовах повномасштабної війни? : огляд досліджень / Н. Головата // UPLAN : портал : громад. мережа публ. права та адміністрації / Центр політико-правов. реформ, Агентство США з міжнар. розвитку. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uplan.org.ua/analytics/shcho-vidbuvaietsia-z-hromadianskym-suspilstvom-v-umovakh-povnomasshtabnoi-viiny-ohliad-doslidzhen/ (дата звернення: 05.02.2024). – Назва з екрана.

Авторка огляду репрезентує кілька результатів досліджень. Зокрема:

«Потреби та робота НУО [неурядові організації] під час війни»

Через два місяці після початку повномасштабної війни Zagoriy Foundation презентував результати опитування благодійних фондів та громадських організацій, однією з головних цілей якого було виявлення їхніх потреб у воєнний час.

Переважна більшість НУО (60 організацій з 98) продовжила свою діяльність повною мірою. Найбільш популярним напрямом очікувано став збір гуманітарної допомоги, при цьому переважна більшість організацій продовжила допомагати своїм статутним бенефіціарам. Другою за популярністю групою бенефіціарів стали ВПО.

Майже 86 відсотків організацій розглядали можливість партнерства з іншими організаціями. Найчастіше вони зазначали, що можуть спільно координувати дії. Що стосується допомоги, яку хотіли б отримати організації, – найбільша кількість запитів неурядових організацій стосувалася фінансової підтримки, трохи менше зазначили потребу в гуманітарній допомозі.

Такий стан громадянського суспільства був зафіксований на початку змін, спричинених повномасштабною війною.

«Спільноти воєнного часу: дієві та вчасні».

Метою дослідження Центру спільних дій стало визначення найбільш дієвих життєздатних форматів взаємодії громадян, спрямованих на розв’язання проблем у різних суспільних сферах на низовому (англ. «grassroot») рівні під час повномасштабної війни. Для цього було записано в 14 областях України 193 інтерв’ю з представниками й представницями громадських організацій, локального бізнесу, місцевого самоврядування, духовенства, а також громадянами, які не належать до жодної з цих груп. Усі ці люди були засновниками та учасниками громадських ініціатив або отримувачами допомоги від них. Як показали результати дослідження, повномасштабне вторгнення підтвердило, що громадянське суспільство в Україні – це також і прогресивні місцеві депутати, і соціально відповідальні підприємці, і загалом небайдужі люди найрізноманітніших професій. 24 лютого 2022 р. представники цих груп у всіх регіонах України почали створювати важливі громадські ініціативи. Виникла велика кількість форматів ініціатив:

Половину з них складали волонтерські та гуманітарні штаби. Зазвичай вони закривали одночасно й потреби військових, і внутрішньо-переміщених осіб (ВПО): займалися обліком новоприбулих до громади, роздачею продуктових наборів, одягу, а також збором речей і приготуванням наборів польового харчування для військових.

Другий за поширеністю формат ініціатив – публічні заходи. Вони відрізнялися своїм різноманіттям і цільовими аудиторіями. Це були концерти для збору коштів на військові потреби, дозвілля для ВПО, екскурсії, розмовні клуби й дитячі табори, арт-терапії для місцевих і новоприбулих;

Третій найбільш поширений формат ініціатив – житло. Прихисток ВПО знаходили в спеціальних таборах на базі комунальних закладів громад, у приватних будинках, квартирах волонтерів і гуртожитках. Окрім того, поселяли в модульні будинки й жителів деокупованих громад, які втратили своє житло в ході бойових дій;

Поширеним форматом були майстерня та соціальний бізнес. Підприємці, які мали досвід у виготовленні консервованої їжі, взуття чи одягу, на волонтерських засадах шили військову форму, берци, амуніцію й готували тушонку. Деякі бізнеси надавали ВПО та військовослужбовцям безкоштовні стоматологічні та перукарські послуги;

Одним із форматів, у якого була нестандартна для більшості досліджуваних ініціатив цільова аудиторія, – це інформаційні платформи та кампанії. Волонтери створювали інформаційні продукти для українців, що виїхали за кордон, для росіян із закликами саботувати мобілізацію, а також для іноземців із поясненнями контексту війни зсередини та іноземних компаній, які працювали в росії.

Ще один напрям ініціатив – інтеграція ВПО. Вона проявлялася через різні формати, часто публічні заходи (екскурсії, заняття з української мови, розмовні клуби), а також через логістичну допомогу релокованому бізнесу. Приготування/доставка їжі й евакуація людей із прифронтових територій також часто була справою волонтерських і гуманітарних штабів, які шукали водіїв та планували логістику гуманітарних перевезень.

Результати дослідження показали, що 24 лютого 2022 р. громадянське суспільство активізувалося та перепрофілювалося, чим допомогло управлінському механізму держави витримати початок повномасштабної війни. Тепер багато груп громадян повертаються до вирішення менш кризових питань у різних сферах. Так громадянське суспільство підтримує й розвиває державу. І цей внесок буде цінним не лише під час війни, але й по її завершенню.

Окрім цього Н. Головата пропонує низку досліджень та статей, з якими також варто ознайомитися:

«Швидка оцінка: вплив війни в Україні на організації жіночого громадянського суспільства» (ООН Жінки в Україні, березень 2022 р.).

«Громадські організації та активісти під час війни: стан та перспективи» (Освітньо-аналітичний центр розвитку громад, результати опитування громадських активістів з 4 по 7 квітня 2022 р.).

«Адаптуйся або зникни: вплив коронавірусних обмежень на комунікаційну активність ГО в Україні та Європі, доповнено розділом про вплив повномасштабної війни на громадські організації з України» (Вокс Україна, результати дослідження презентовано у вересні 2022 р.).

«Підсумки 2022 року для громадянського суспільства» — частина 1, частина 2 (Програма «Долучайся!», спеціальні випуски ньюзлеттера, груд. 2022 – січ. 2023 р.).

«Обмін досвідом: як аналітичні центри працюють та планують діяльність в умовах нестабільності?» (Мережа UPLAN, стаття про досвід роботи партнерських організацій під час війни, лютий 2023 р.).

«Адаптація під час війни: Мапінг підтримки та потреб ГО, що займаються адвокацією» (Програма «Долучайся!», результати дослідження англійською мовою опубліковано у квіт. 2023 р.).

У дослідженні М. Mygal, вміщеному на вебсайті Інституту аналітики та адвокації, стверджується, що за останнє десятиліття після Революції Гідності громадянське суспільство в Україні отримало більше впевненості і легітимності. Цьому сприяла й міжнародна підтримка.

Mygal, М. Розвиток громадянського суспільства в умовах війни: рекомендації для міжнародних партнерів [Електронний ресурс] / М. Мygal // Інститут аналітики та адвокації : [вебсайт аналіт. центру, який працює над розвитком громадян. сусп-ва, аналізом політик і даних, розробкою та впровадженням інновац. цифрових рішень]. – Електон. дані. – Режим доступу: https://iaa.org.ua/articles/civil-society-development-in-times-of-war-recommendations-for-international-partners/ (дата звернення: 05.02.2024). – Дата публ.: 17.102023). – Назва з екрана.

Розвідку структуровано за такими розділами: «Як змінюється громадянське суспільство», «Діяльність НУО (Неурядових організацій) в процесах відновлення», «Досягнення НУО від початку повномасштабного вторгнення», «Мережування та співпраця між НУО у сфері відновлення», «Рекомендації для міжнародних партнерів щодо розвитку українського громадянського суспільства».

Серед шести пунктів рекомендацій для міжнародних партнерів, щодо підтримки розвитку громадянського суспільства в Україні під час повномасштабної війни авторка виокремила такі:

– Надати можливість спільноті українських НУО бути присутніми в будь-якому донорському координаційному механізмі, який підтримує відновлення України;

– Надати підтримку з розбудови потенціалу для професіоналізації ініціатив НУО, пов’язаних із відновленням;

– Створити систему відбору кваліфікованих виконавців;

– Занурюватися в український контекст через коаліції НУО та локалізацію допомоги;

– Працювати з громадянським суспільством України, щоб зробити реконструкцію найбільш прозорою за всю історію;

– Наполягати на співпраці з українськими НУО.

Підсумовуючи, дослідниця зауважує: «Ці шість рекомендацій відкривають перспективний шлях для більш ефективного та спільного підходу до відновлення України після війни. Незважаючи на всі труднощі, унікальний досвід і погляди громадянського суспільства в Україні, спрямовані на прозорість та підзвітність, дають нам підстави для оптимізму. Шляхом активної співпраці з українськими неурядовими організаціями та створенням надійних механізмів координації, на зразок донорської координаційної платформи G7, міжнародне співтовариство може відігравати важливу роль у побудові кращого майбутнього для України».

Заслуговує на увагу соціологічне дослідження «Вплив воєнного стану на громадську участь в Україні», що проводилося в межах Проєкту Ради Європи «Зміцнення громадської участі у демократичному процесі прийняття рішень в Україні». Його мета полягала в тому, щоб за допомогою опитування з’ясувати потреби, стан та проблемні аспекти взаємодії інститутів громадянського суспільства, жителів громад та органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану. Автори дослідження сподіваються, що на основі його результатів постане можливим сформувати рекомендації для покращення як правового поля, так і практичних кроків задля забезпечення ефективної співпраці між органами місцевої влади та громадськістю. Опитування тривало з 11 по 29 червня 2022 р.

Пропонуємо вам, шановні користувачі, при потребі ознайомитися з іншими сучасними розвідками, що з’явилися в наукових журналах і збірниках протягом 2023 р. і розкривають шляхи формування громадянського суспільства в Україні:

Акуленко, Д. Ю. Історіографічні засади взаємодії громадянського суспільства і держави [Електронний ресурс] / Д. Ю. Акуленко // Альманах права. – 2023. – Вип. 14. – С. 412–418.

Бойко, Л. В. Поняття громадянського суспільства в контексті владно-громадської взаємодії [Електронний ресурс] / Л. В. Бойко // Grail of Science. – 2023. – № 31. – С. 93–94.

Діхтієвський, П. В. Громадянське суспільство в механізмі демократичного цивільного контролю: теоретико-правовий аспект [Електронний ресурс] / П. В. Діхтієвський, Н. А. Литвин, В. Й. Пашинський // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: Юридичні науки. – 2023. – № 7. – С. 13–19.

Пилип, В. В. Форми взаємодії інститутів громадянського суспільства з сектором безпеки та оборони у контексті реалізації правоохоронної функції [Електронний ресурс] / В. В. Пилип // Правова держава. – 2023. – № 51. – С. 77–86.

Рубан, Д. О. Механізми розбудови громадянського суспільства в контексті розвитку місцевої демократії [Електронний ресурс] / Д. О. Рубан. // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2023. – № 11.

Федірко, І. П. Громадянське суспільство і держава: напрямки взаємодії [Електронний ресурс] / І. П. Федірко, О. І. Косілова // Politology bulletin. – 2023. – Iss. 90. – С. 302–312.

 

Поділитися:

Сучасні вимоги громадянського суспільства в Україні


Громадянське суспільство є важливим елементом функціонування держави, рушійною силою історії та розвитку правової системи в країні. Сценарії взаємодії громадянського суспільства та державної влади можуть бути різними – від підтримки та допомоги до протистояння та революцій. Важливу роль громадянське суспільство відіграє і в умовах сучасних війн та збройних конфліктів, що засвідчили як приклади війн у рамках так званої «Арабської весни» в арабських країнах, так і досвід війн у Європі наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

Україна, яка на сьогодні ще розбудовує свою демократичну систему, має досить потужне громадянське суспільство, яке вагомо впливає на події в державі. Саме завдяки силам громадянського суспільства Україна протягом своєї історії чинила опір зовнішнім та внутрішнім ворогам. Лише за останні роки наша держава пережила кілька революцій (Революція на граніті (1990 р.), Помаранчева революція (2004–2005 рр.), Революція гідності (2013–2014 рр.), ініційованих та реалізованих громадянським суспільством.

Відповідно, громадянське суспільство в Україні є постійним учасником публічно-політичних процесів.

Саме таким чином діяло українське громадянське суспільство у 2014 р. на тлі гібридної агресії росії та фактичного занепаду оборонної системи України. Саме громадянське суспільство вагомо компенсувало брак кадрових військових, матеріального забезпечення війська та дозволило Україні відстояти значну частину своїх територій, які прагнув захопити ворог. Кардинальним чином сприйняття ролі громадянського суспільства у воюючій країні змінив досвід війни росії проти України починаючи з 2014 р., включно з етапом повномасштабного вторгнення з 24 лютого 2022 р. Цю війну низка політичних аналітиків та світових ЗМІ вже охрестили «народною війною» через вагому частку народного спротиву та підтримки Збройних Сил України зі сторони громадянського суспільства. Про це зазначає у своїй статті Віталій Легкодух, ад’юнкт штатний науково-організаційного відділу Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного в статті «Взаємодія Збройних Сил України та громадянського суспільства у питанні протидії російській пропаганді».

Легкодух, В. Взаємодія Збройних Сил України та громадянського суспільства у питанні протидії російській пропаганді [Електронний ресурс] / В. Легкодух // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. – 2023. – Вип. 2. – С. 57–65.

У розвідці досліджено напрямки взаємодії ЗСУ та громадянського суспільства в питанні протидій російській пропаганді, визначено законодавчі основи взаємодії ЗСУ та громадянського суспільства у питанні протидій російській пропаганді, з’ясовано специфіку російської пропаганди як засобу впливу на українське громадянське суспільство, окреслено шляхи співпраці ЗСУ та громадянського суспільства в галузі інформаційної гігієни та протидії російській пропаганді.

Валерій Іванович Цимбалюк, кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, в науковій розвідці, окреслив теоретичний та практичний аспекти взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства в умовах воєнного стану.

Цимбалюк, В. І. Взаємодія органів влади з інститутами громадянського суспільства: специфіка в умовах воєнного стану [Електронний ресурс] / В. І. Цимбалюк // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. – 2023. – № 1. – С. 46–54.

Статтю науковець структурував таким чином:

1) надав визначення феномену громадянського суспільства у зв’язку з темою дослідження;

2) розкрив типовий зміст взаємодії органів влади з інститутами громадянського суспільства;

3) показав специфіку такої взаємодії в умовах воєнного стану.

Автор зазначає, що в умовах воєнного стану активізувалась участь у нормотворчій діяльності держави. Зокрема, Верховна Рада України упродовж 2022 р., від моменту початку повномасштабної агресії, розглянула й ухвалила понад 400 законопроектів та постанов, які забезпечували вирішення різноманітних питань, пов’язаних із забезпеченням обороноздатності Української держави, її функціонуванням, забезпеченням прав, свобод і законних інтересів громадян. Зокрема, під впливом позиції громадянського суспільства України ухвалювалися такі Закони:

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)» 3 березня 2022 р. № 2108-IX;

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора)» 3 березня 2022 року № 2109-IX;

«Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» 3 березня 2022 року № 2114-IX та ін.

Українське громадянське суспільство долучилося й продовжує долучатися до участі в наданні найрізноманітнішої допомоги силам оборони: 1) матеріально-технічна і продовольча допомога; 2) організація каналів обміну військовополонених; 3) здійснення інформаційного спротиву; 3) різноманітна медична й реабілітаційна допомога українським військовим; 4) збір і документування фактів воєнних злочинів скоєних окупантами на території України; 5) пошук людей, які зникли безвісти.

Особливо рельєфною і потужною є діяльність організацій громадянського суспільства у сфері соціальної допомоги населенню, яке постраждало через воєнні дії. При цьому, такі організації активно взаємодіють з військовими адміністраціями й керівництвом територіальних громад, практикою підтверджуючи високий рівень самоорганізації українського громадянського сектору.

Водночас, автор акцентує увагу на проблемах у взаємодії інститутів громадянського суспільства і державної влади, що виникли в умовах воєнного стану, зокрема представники українського громадянського сектору констатують передусім проблеми з інформацією та комунікацією (відсутність відповідей на запити, непрацюючі сайти, обмеження доступу до інформації), а також проблеми використання інструментів громадської участі (зокрема вказується проблемна робота державних реєстрів, проблеми у проведенні масових заходів тощо). На думку автора, вказані проблеми є наслідком прогалин у чинному законодавстві щодо особливостей регламентації взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади в умовах війни.

Попри повномасштабну війну, в царині європейської інтеграції в Україні відбулося багато зрушень, ухвалені історичні рішення та досягнуті визначальні здобутки. В контексті євроінтеграції Н. В. Бондарчуком, доктором державного управління професором, завідувачем кафедри менеджменту, публічного управління та адміністрування Дніпровського державного аграрно-економічного університету висвітлено різні форми взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства.

Бондарчук, Н. В. Взаємодія влади та громадянського суспільства в контексті євроінтеграційних процесів в Україні [Електронний ресурс] / Н. В. Бондарчук // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2023. – № 5.

До звичайних форм участі інститутів громадянського суспільства в державному управлінні належать: – громадські консультації з питань розробки та реалізації державної політики; – створення та функціонування громадських (експертних) рад у діяльності суб’єктів державного управління; – громадська експертиза діяльності органів влади, антикорупційна громадська експертиза діяльності громадськості суб’єкти; – забезпечення можливості електронного звернення громадян до суб’єктів публічної адміністрації; – забезпечення можливості спілкування громадян із суб’єктами державного управління через колцентри, «гарячих ліній», онлайн та інших засобів електронного зв’язку.

Дослідник зазначає, що в реальності в Україні ці форми участі здаються неефективними, доки вони не підкріплені конкретними обов’язками (наприклад, публічні консультації не опосередковують зобов’язання враховувати громадську думку de facto). Крім того, низький загальний рівень життя і соціальних стандартів в Україні не дозволяють електронного спілкування з суб’єктами державного управління. На додаток до цих недоліків є прогалини, пов’язані з корупційними ризиками, низькою правовою обізнаністю громадян та застарілими архетипами державного управління.

Взаємодія державних органів та громадських інститутів, як показує практика західних країн, здійснюється за такими напрямами: забезпечення для громадських об’єднань режиму відкритості розробки та здійснення програм соціальної політики; налагодження інформаційного обміну, особливо щодо реалізації права і свободи громадян; вироблення механізмів державної підтримки соціально значимих ініціатив інститутів громадянського суспільства; розвиток практики залучення громадських об’єднань до виконання соціальних програм на контрактній основі тощо.

На думку Н. В. Бондарчука, ефективність взаємодії громадянського суспільства та держави в Україні на сучасному етапі в контексті євроінтеграційних процесів потребує реалізації комплексу заходів, а саме:

 – посилення ролі та впливу дорадчих структур при органах державної влади;

– активне залучення громадських організацій до експертиз проектів законодавчих та нормативних актів;

– розробка та втілення у життя державної програми професійної підготовки спеціалістів у галузі менеджменту громадських організацій через систему державних та приватних ЗВО;

– сприяння розвитку внутрішньої системи фінансування громадських організацій шляхом розширення податкових стимулів для підприємницьких структур;

– проведення загальнодержавної кампанії щодо розповсюдження знань та розуміння ролі організацій громадянського суспільства серед широкої громадськості.

Модель побудови такої взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства о Н. В. Бондарчук наводить у  статті:

Бондарчук, Н. В. Взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства: стан та перспективи розвитку [Електронний ресурс] / Н. В. Бондарчук. // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2023. – № 9.

Варто зазначити, що попри повномасштабну агресію росії проти України, дослідницькими громадськими центрами проведено ряд вагомих соціологічних опитувань щодо діяльності інститутів громадянського суспільства у воєнний час.

Вже в грудні 2022 – січні 2023 р. Київський міжнародний інститут соціології в межах проєкту, який реалізується ІСАР Єднання в консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень та Центром демократії та верховенства права, провів дослідження, метою якого було дізнатися, як громадські й благодійні організації, а також волонтерські й гуманітарні ініціативи адаптувалися та здійснюють діяльність в умовах повномасштабного вторгнення.

Громадянське суспільство України в умовах війни [Електронний ресурс] : звіт за результатами дослідж. (груд. 2022 – січ. 2023) / Київ. міжнар. ін-т соціології, Укр. незалеж. центр політ. дослідж., Центр демократії та верховенства права, Агентство США з міжнар. розвитку. – Київ, 2023. – 62 с. – Режим доступу: https://ednannia.ua/news/nashi-novini/12447-gromadyanske-suspilstvo-ukrajini-v-umovakh-vijni-2022-zvit-za-rezultatami-doslidzhennya (дата звернення: 05.02.2024). – Назва з екрана.

У звіті представлено результати опитування громадських і благодійних організацій (ГО/БО), 12-ти онлайн глибинних інтерв’ю з найбільш активними представниками ГО/БО, а також однієї фокус-групової дискусії для фіксації експертної оцінки поточного стану справ у сфері діяльності громадянського суспільства. Для досягнення цілей дослідницького проєкту, крім опитування БО/ГО було також проведено кабінетний аналіз (desk research) вторинних даних щодо діяльності громадських і благодійних організацій (дані Держкомстату, відкритих реєстрів, наукові та аналітичні публікації, результати попередніх досліджень тощо).

Зазначено, що станом на грудень 2021 р. кількість зареєстрованих громадських організацій в Україні досягла 96 258, благодійних – 20499.

Повномасштабне вторгнення 2022 р. зменшило кількість нових громадських організацій (зареєстровано лише 2 760 ГО, для порівняння: в 2021 р. – 4360, 2020 – 3739, 2019 – 4905), проте радикально збільшилося число нових благодійних організацій. В 2022 р. зареєстровано 6367 (для порівняння: 2021 р. – 830, 2020 р. – 723, 2019 р. – 654). Найбільша кількість нових БО і ГО в 2022 р. з’явилися в Києві, Київській, Львівській, Харківській, Дніпропетровській та Одеській областях.

З початку повномасштабної війни лише на рахунки НБУ та у три найбільші фонди (United24, «Повернись живим» та фонд Притули) українці й іноземці задонатили понад 33,96 млрд грн (майже 1 млрд доларів).

Як українці донатили?:

United 24 за 8 місяців роботи, з травня по грудень, зібрав 8,6 млрд грн. 81% від суми (7 млрд грн) фонд спрямував на ЗСУ. Понад 1,1 млрд гривень або 13% було направлено на медичну допомогу та 6% або ж 0,5 млрд грн – на відбудову країни. Пік донатів на ЗСУ припав на липень – тоді українці пожертвували фонду 2,2 млрд грн.

Фонд «Повернись живим» з 24 лютого 2022 р. зібрав 5,6 млрд грн. Найбільшу суму – 1,6 млрд гривень – задонатили у березні. Відтоді, в середньому, фонд збирав близько 350 мільйонів гривень на місяць.

Фонд Притули від початку повномасштабного вторгнення РФ зібрав майже 4 млрд грн. У жовтні 2022 р. кількість пожертв зросла більш ніж утричі, за місяць сягла 658 мільйонів гривень.

До вторгнення найчастіше серед пріоритетів ГО/БО були культура, спорт, туризм – 36,0 відсотків і освіта – 29.1 відсотка, то наразі їх згадують рідше (відповідно на 8.8% і 5.3%). Натомість допомога армії і жертвам російської агресії є пріоритетом діяльності для 43% ГО/БО, тобто спостерігається зростання відповідно на 21.3% для допомоги ЗСУ і на 25.7% – жертвам війни і переселенцям.

Результати дослідження свідчать, що переважна більшість організацій продовжила активність та зберегла команду (88,3 %), а також повністю або значною мірою зберегла комунікацію з цільовими аудиторіями (81,8 %). Крім того, у цих надскладних умовах організаціям здебільшого вдалося зберегти й напрацювати нові партнерства (73,5 %) та успішно реалізовувати проєкти й активності (71,5 %).

Тільки п’ята частина тих організацій, які діяли до вторгнення, припиняла діяльність (у середньому на 4 місяці) і потім відновила її, решта взагалі не припиняла роботи.

80 % громадських і благодійних організацій України так чи інакше планують долучитися до відновлення країни, перш за все відбудови інфраструктури.

Отже, працюючи в надскладних умовах та реагуючи на виклики, громадянське суспільство продемонструвало досить високий рівень адаптації і зуміло продовжити активності.

Зі звітом про результати дослідження у повному обсязі можна ознайомитися на вебсайті Ініціативного центру сприяння активності та розвитку громадського почину «Єднання» – громадської організації, яка вже 23 років розвиває громадянське суспільство й культуру стратегічної філантропії, а також посилює ініціативи для розбудови демократії в Україні: https://ednannia.ua/news/nashi-novini/12447-gromadyanske-suspilstvo-ukrajini-v-umovakh-vijni-2022-zvit-za-rezultatami-doslidzhennya

Вартий уваги огляд досліджень з питання, що ж відбувається з громадянським суспільством в умовах повномасштабної війни в Україні, підготовлений комунікаційною менеджеркою Мережі UPLAN Наталією Головатою:

Головата, Н. Що відбувається з громадянським суспільством в умовах повномасштабної війни? : огляд досліджень / Н. Головата // UPLAN : портал : громад. мережа публ. права та адміністрації / Центр політико-правов. реформ, Агентство США з міжнар. розвитку. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uplan.org.ua/analytics/shcho-vidbuvaietsia-z-hromadianskym-suspilstvom-v-umovakh-povnomasshtabnoi-viiny-ohliad-doslidzhen/ (дата звернення: 05.02.2024). – Назва з екрана.

Авторка огляду репрезентує кілька результатів досліджень. Зокрема:

«Потреби та робота НУО [неурядові організації] під час війни»

Через два місяці після початку повномасштабної війни Zagoriy Foundation презентував результати опитування благодійних фондів та громадських організацій, однією з головних цілей якого було виявлення їхніх потреб у воєнний час.

Переважна більшість НУО (60 організацій з 98) продовжила свою діяльність повною мірою. Найбільш популярним напрямом очікувано став збір гуманітарної допомоги, при цьому переважна більшість організацій продовжила допомагати своїм статутним бенефіціарам. Другою за популярністю групою бенефіціарів стали ВПО.

Майже 86 відсотків організацій розглядали можливість партнерства з іншими організаціями. Найчастіше вони зазначали, що можуть спільно координувати дії. Що стосується допомоги, яку хотіли б отримати організації, – найбільша кількість запитів неурядових організацій стосувалася фінансової підтримки, трохи менше зазначили потребу в гуманітарній допомозі.

Такий стан громадянського суспільства був зафіксований на початку змін, спричинених повномасштабною війною.

«Спільноти воєнного часу: дієві та вчасні».

Метою дослідження Центру спільних дій стало визначення найбільш дієвих життєздатних форматів взаємодії громадян, спрямованих на розв’язання проблем у різних суспільних сферах на низовому (англ. «grassroot») рівні під час повномасштабної війни. Для цього було записано в 14 областях України 193 інтерв’ю з представниками й представницями громадських організацій, локального бізнесу, місцевого самоврядування, духовенства, а також громадянами, які не належать до жодної з цих груп. Усі ці люди були засновниками та учасниками громадських ініціатив або отримувачами допомоги від них. Як показали результати дослідження, повномасштабне вторгнення підтвердило, що громадянське суспільство в Україні – це також і прогресивні місцеві депутати, і соціально відповідальні підприємці, і загалом небайдужі люди найрізноманітніших професій. 24 лютого 2022 р. представники цих груп у всіх регіонах України почали створювати важливі громадські ініціативи. Виникла велика кількість форматів ініціатив:

Половину з них складали волонтерські та гуманітарні штаби. Зазвичай вони закривали одночасно й потреби військових, і внутрішньо-переміщених осіб (ВПО): займалися обліком новоприбулих до громади, роздачею продуктових наборів, одягу, а також збором речей і приготуванням наборів польового харчування для військових.

Другий за поширеністю формат ініціатив – публічні заходи. Вони відрізнялися своїм різноманіттям і цільовими аудиторіями. Це були концерти для збору коштів на військові потреби, дозвілля для ВПО, екскурсії, розмовні клуби й дитячі табори, арт-терапії для місцевих і новоприбулих;

Третій найбільш поширений формат ініціатив – житло. Прихисток ВПО знаходили в спеціальних таборах на базі комунальних закладів громад, у приватних будинках, квартирах волонтерів і гуртожитках. Окрім того, поселяли в модульні будинки й жителів деокупованих громад, які втратили своє житло в ході бойових дій;

Поширеним форматом були майстерня та соціальний бізнес. Підприємці, які мали досвід у виготовленні консервованої їжі, взуття чи одягу, на волонтерських засадах шили військову форму, берци, амуніцію й готували тушонку. Деякі бізнеси надавали ВПО та військовослужбовцям безкоштовні стоматологічні та перукарські послуги;

Одним із форматів, у якого була нестандартна для більшості досліджуваних ініціатив цільова аудиторія, – це інформаційні платформи та кампанії. Волонтери створювали інформаційні продукти для українців, що виїхали за кордон, для росіян із закликами саботувати мобілізацію, а також для іноземців із поясненнями контексту війни зсередини та іноземних компаній, які працювали в росії.

Ще один напрям ініціатив – інтеграція ВПО. Вона проявлялася через різні формати, часто публічні заходи (екскурсії, заняття з української мови, розмовні клуби), а також через логістичну допомогу релокованому бізнесу. Приготування/доставка їжі й евакуація людей із прифронтових територій також часто була справою волонтерських і гуманітарних штабів, які шукали водіїв та планували логістику гуманітарних перевезень.

Результати дослідження показали, що 24 лютого 2022 р. громадянське суспільство активізувалося та перепрофілювалося, чим допомогло управлінському механізму держави витримати початок повномасштабної війни. Тепер багато груп громадян повертаються до вирішення менш кризових питань у різних сферах. Так громадянське суспільство підтримує й розвиває державу. І цей внесок буде цінним не лише під час війни, але й по її завершенню.

Окрім цього Н. Головата пропонує низку досліджень та статей, з якими також варто ознайомитися:

«Швидка оцінка: вплив війни в Україні на організації жіночого громадянського суспільства» (ООН Жінки в Україні, березень 2022 р.).

«Громадські організації та активісти під час війни: стан та перспективи» (Освітньо-аналітичний центр розвитку громад, результати опитування громадських активістів з 4 по 7 квітня 2022 р.).

«Адаптуйся або зникни: вплив коронавірусних обмежень на комунікаційну активність ГО в Україні та Європі, доповнено розділом про вплив повномасштабної війни на громадські організації з України» (Вокс Україна, результати дослідження презентовано у вересні 2022 р.).

«Підсумки 2022 року для громадянського суспільства» — частина 1, частина 2 (Програма «Долучайся!», спеціальні випуски ньюзлеттера, груд. 2022 – січ. 2023 р.).

«Обмін досвідом: як аналітичні центри працюють та планують діяльність в умовах нестабільності?» (Мережа UPLAN, стаття про досвід роботи партнерських організацій під час війни, лютий 2023 р.).

«Адаптація під час війни: Мапінг підтримки та потреб ГО, що займаються адвокацією» (Програма «Долучайся!», результати дослідження англійською мовою опубліковано у квіт. 2023 р.).

У дослідженні М. Mygal, вміщеному на вебсайті Інституту аналітики та адвокації, стверджується, що за останнє десятиліття після Революції Гідності громадянське суспільство в Україні отримало більше впевненості і легітимності. Цьому сприяла й міжнародна підтримка.

Mygal, М. Розвиток громадянського суспільства в умовах війни: рекомендації для міжнародних партнерів [Електронний ресурс] / М. Мygal // Інститут аналітики та адвокації : [вебсайт аналіт. центру, який працює над розвитком громадян. сусп-ва, аналізом політик і даних, розробкою та впровадженням інновац. цифрових рішень]. – Електон. дані. – Режим доступу: https://iaa.org.ua/articles/civil-society-development-in-times-of-war-recommendations-for-international-partners/ (дата звернення: 05.02.2024). – Дата публ.: 17.102023). – Назва з екрана.

Розвідку структуровано за такими розділами: «Як змінюється громадянське суспільство», «Діяльність НУО (Неурядових організацій) в процесах відновлення», «Досягнення НУО від початку повномасштабного вторгнення», «Мережування та співпраця між НУО у сфері відновлення», «Рекомендації для міжнародних партнерів щодо розвитку українського громадянського суспільства».

Серед шести пунктів рекомендацій для міжнародних партнерів, щодо підтримки розвитку громадянського суспільства в Україні під час повномасштабної війни авторка виокремила такі:

– Надати можливість спільноті українських НУО бути присутніми в будь-якому донорському координаційному механізмі, який підтримує відновлення України;

– Надати підтримку з розбудови потенціалу для професіоналізації ініціатив НУО, пов’язаних із відновленням;

– Створити систему відбору кваліфікованих виконавців;

– Занурюватися в український контекст через коаліції НУО та локалізацію допомоги;

– Працювати з громадянським суспільством України, щоб зробити реконструкцію найбільш прозорою за всю історію;

– Наполягати на співпраці з українськими НУО.

Підсумовуючи, дослідниця зауважує: «Ці шість рекомендацій відкривають перспективний шлях для більш ефективного та спільного підходу до відновлення України після війни. Незважаючи на всі труднощі, унікальний досвід і погляди громадянського суспільства в Україні, спрямовані на прозорість та підзвітність, дають нам підстави для оптимізму. Шляхом активної співпраці з українськими неурядовими організаціями та створенням надійних механізмів координації, на зразок донорської координаційної платформи G7, міжнародне співтовариство може відігравати важливу роль у побудові кращого майбутнього для України».

Заслуговує на увагу соціологічне дослідження «Вплив воєнного стану на громадську участь в Україні», що проводилося в межах Проєкту Ради Європи «Зміцнення громадської участі у демократичному процесі прийняття рішень в Україні». Його мета полягала в тому, щоб за допомогою опитування з’ясувати потреби, стан та проблемні аспекти взаємодії інститутів громадянського суспільства, жителів громад та органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану. Автори дослідження сподіваються, що на основі його результатів постане можливим сформувати рекомендації для покращення як правового поля, так і практичних кроків задля забезпечення ефективної співпраці між органами місцевої влади та громадськістю. Опитування тривало з 11 по 29 червня 2022 р.

Пропонуємо вам, шановні користувачі, при потребі ознайомитися з іншими сучасними розвідками, що з’явилися в наукових журналах і збірниках протягом 2023 р. і розкривають шляхи формування громадянського суспільства в Україні:

Акуленко, Д. Ю. Історіографічні засади взаємодії громадянського суспільства і держави [Електронний ресурс] / Д. Ю. Акуленко // Альманах права. – 2023. – Вип. 14. – С. 412–418.

Бойко, Л. В. Поняття громадянського суспільства в контексті владно-громадської взаємодії [Електронний ресурс] / Л. В. Бойко // Grail of Science. – 2023. – № 31. – С. 93–94.

Діхтієвський, П. В. Громадянське суспільство в механізмі демократичного цивільного контролю: теоретико-правовий аспект [Електронний ресурс] / П. В. Діхтієвський, Н. А. Литвин, В. Й. Пашинський // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: Юридичні науки. – 2023. – № 7. – С. 13–19.

Пилип, В. В. Форми взаємодії інститутів громадянського суспільства з сектором безпеки та оборони у контексті реалізації правоохоронної функції [Електронний ресурс] / В. В. Пилип // Правова держава. – 2023. – № 51. – С. 77–86.

Рубан, Д. О. Механізми розбудови громадянського суспільства в контексті розвитку місцевої демократії [Електронний ресурс] / Д. О. Рубан. // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2023. – № 11.

Федірко, І. П. Громадянське суспільство і держава: напрямки взаємодії [Електронний ресурс] / І. П. Федірко, О. І. Косілова // Politology bulletin. – 2023. – Iss. 90. – С. 302–312.