Україномовні термінологічні словники

До Міжнародного дня рідної мови, який відзначають щороку 21 лютого, у відділі рідкісних і цінних видань експонується книжкова виставка «Україномовні термінологічні словники».

Перші спроби створення українських термінологічних словників можна віднести до 80–90-х pp. XIX ст., коли український математик Володимир Левицький (1872–1956) й галичанський мовознавець Іван Верхратський (1846–1919) почали друкувати в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» невеликі словнички термінів. З настанням політичної відлиги в Російській імперії, коли восени 1905 р. уряд ліквідував заборону української мови, розпочалася інтенсивна робота з укладання термінологічних словників.

У 1918 році було засновано Київське наукове товариство, яке взяло на себе роль організаційного осередку та найактивніше працювало в цьому напрямку. До Товариства надсилали свої матеріали студентські гуртки й термінологічні комісії при вищих навчальних закладах. Наприклад, гурток натуралістів при Київському політехнікумі, термінологічна комісія при Товаристві ім. Г. Квітки-Основ’яненка в Харкові. Кілька тисяч карток із записами сільськогосподарської, природничої, технічної термінології та номенклатури стали початком формування термінологічної картотеки Київського наукового товариства.

Подальше унормування термінології було покладено на утворену 11 серпня 1918 р. Термінологічну комісію природничої секції Київського наукового товариства. Протягом 1918–20-х рр. утворено ботанічну, зоологічну, геологічну, метеорологічну, антропологічну, хімічну, математичну, фізичну, сільськогосподарську, медичну, ветеринарну підкомісії. У 1919 р. організовано Орфографічно-термінологічну (Правописно-термінологічну) комісію при Всеукраїнській академії наук, до складу якої увійшли природнича, технічна, правнича та орфографічна секції. 30 травня 1921 р. спільне зібрання Академії затвердило умови об’єднання Товариства й Академії, за якими всі термінологічні установи обох інституцій зливалися в єдиний Інститут української наукової мови (ІУНМ)  ВУАН.

Основним завданням ІУНМ було проведення досліджень у галузі термінології та укладання спеціалізованих тлумачних словників. Загалом діяльність Інституту була спрямована на підтримку процесу українізації, встановлення зв'язків з іншими науковими установами та видавництвами, здійснення контролю над збереженням чистоти української наукової мови та забезпечення її плідного розвитку. ІУНМ також забезпечував безпосереднє застосування своєї роботи до живої практики, підтримуючи видання довідкової та навчальної літератури.

Кожний словник мав підзаголовок «проєкт» та містив українсько-російську або російсько-українську частину з відповідними показниками. У багатьох словниках зазначено відповідники та показники німецькою, французькою, латинською, англійською мовами. Для кожного терміна подано рекомендований варіант, а також вживані синоніми із зазначенням джерел, звідки їх було взято. Користувачів заохочували надсилати свої критичні зауваження та пропозиції. Після обговорення та доопрацювання проєктів планувалося видати серію нормативних словників, які б містили тільки рекомендовані терміни. Крім того, ІУНМ був головною нормативною установою, що затверджувала більшість термінологічних словників, підготованих іншими науковими установами та окремими авторами. Внаслідок активної співпраці та обговорення підготованих проєктів вироблено струнку українську термінологічну систему.

У 1926 р. картковий матеріал Інституту становив понад 2 мільйони одиниць, на основі яких планувалося після підписання угоди з Державним видавництвом України випустити 34 термінологічні словники. Станом на 1 листопада 1928 р. у штаті Інституту працювали під керівництвом Г. Холодного 12 редакторів, 6 технічних працівників; позаштатних працівників було 223 особи, серед них – 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ. Але політична ситуація в Україні змінилася, з «українізацією» було покінчено, вдалося надрукувати лише 24 словники з різних галузей науки, техніки й культури. Окремі з цих видань представлені на експозиції. Над ними працювали видатні українські вчені – секретарі ВУАН академіки А. Кримський та О. Корчак-Чепурківський, професори П. Горецький, П. Курило, П. Тутковський, О. Яната та ін.

Актуально й нині звучать слова Г. Холодного (1928 р.), який був невинно засуджений і страчений більшовиками: «Безперечною аксіомою стає формула, що добра наукова термінологія є ознакою культурної достиглости народу, та для нас не меншу очевидність має формула обернена – розвиткові науки та її засвоєнню у великій мірі повинна сприяти добра наукова мова й наукова термінологія».

Підготувала Ірина Валігура

 

Поділитися:

Україномовні термінологічні словники


До Міжнародного дня рідної мови, який відзначають щороку 21 лютого, у відділі рідкісних і цінних видань експонується книжкова виставка «Україномовні термінологічні словники».

Перші спроби створення українських термінологічних словників можна віднести до 80–90-х pp. XIX ст., коли український математик Володимир Левицький (1872–1956) й галичанський мовознавець Іван Верхратський (1846–1919) почали друкувати в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» невеликі словнички термінів. З настанням політичної відлиги в Російській імперії, коли восени 1905 р. уряд ліквідував заборону української мови, розпочалася інтенсивна робота з укладання термінологічних словників.

У 1918 році було засновано Київське наукове товариство, яке взяло на себе роль організаційного осередку та найактивніше працювало в цьому напрямку. До Товариства надсилали свої матеріали студентські гуртки й термінологічні комісії при вищих навчальних закладах. Наприклад, гурток натуралістів при Київському політехнікумі, термінологічна комісія при Товаристві ім. Г. Квітки-Основ’яненка в Харкові. Кілька тисяч карток із записами сільськогосподарської, природничої, технічної термінології та номенклатури стали початком формування термінологічної картотеки Київського наукового товариства.

Подальше унормування термінології було покладено на утворену 11 серпня 1918 р. Термінологічну комісію природничої секції Київського наукового товариства. Протягом 1918–20-х рр. утворено ботанічну, зоологічну, геологічну, метеорологічну, антропологічну, хімічну, математичну, фізичну, сільськогосподарську, медичну, ветеринарну підкомісії. У 1919 р. організовано Орфографічно-термінологічну (Правописно-термінологічну) комісію при Всеукраїнській академії наук, до складу якої увійшли природнича, технічна, правнича та орфографічна секції. 30 травня 1921 р. спільне зібрання Академії затвердило умови об’єднання Товариства й Академії, за якими всі термінологічні установи обох інституцій зливалися в єдиний Інститут української наукової мови (ІУНМ)  ВУАН.

Основним завданням ІУНМ було проведення досліджень у галузі термінології та укладання спеціалізованих тлумачних словників. Загалом діяльність Інституту була спрямована на підтримку процесу українізації, встановлення зв'язків з іншими науковими установами та видавництвами, здійснення контролю над збереженням чистоти української наукової мови та забезпечення її плідного розвитку. ІУНМ також забезпечував безпосереднє застосування своєї роботи до живої практики, підтримуючи видання довідкової та навчальної літератури.

Кожний словник мав підзаголовок «проєкт» та містив українсько-російську або російсько-українську частину з відповідними показниками. У багатьох словниках зазначено відповідники та показники німецькою, французькою, латинською, англійською мовами. Для кожного терміна подано рекомендований варіант, а також вживані синоніми із зазначенням джерел, звідки їх було взято. Користувачів заохочували надсилати свої критичні зауваження та пропозиції. Після обговорення та доопрацювання проєктів планувалося видати серію нормативних словників, які б містили тільки рекомендовані терміни. Крім того, ІУНМ був головною нормативною установою, що затверджувала більшість термінологічних словників, підготованих іншими науковими установами та окремими авторами. Внаслідок активної співпраці та обговорення підготованих проєктів вироблено струнку українську термінологічну систему.

У 1926 р. картковий матеріал Інституту становив понад 2 мільйони одиниць, на основі яких планувалося після підписання угоди з Державним видавництвом України випустити 34 термінологічні словники. Станом на 1 листопада 1928 р. у штаті Інституту працювали під керівництвом Г. Холодного 12 редакторів, 6 технічних працівників; позаштатних працівників було 223 особи, серед них – 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ. Але політична ситуація в Україні змінилася, з «українізацією» було покінчено, вдалося надрукувати лише 24 словники з різних галузей науки, техніки й культури. Окремі з цих видань представлені на експозиції. Над ними працювали видатні українські вчені – секретарі ВУАН академіки А. Кримський та О. Корчак-Чепурківський, професори П. Горецький, П. Курило, П. Тутковський, О. Яната та ін.

Актуально й нині звучать слова Г. Холодного (1928 р.), який був невинно засуджений і страчений більшовиками: «Безперечною аксіомою стає формула, що добра наукова термінологія є ознакою культурної достиглости народу, та для нас не меншу очевидність має формула обернена – розвиткові науки та її засвоєнню у великій мірі повинна сприяти добра наукова мова й наукова термінологія».

Підготувала Ірина Валігура