Органи місцевого самоврядування знаходяться у центрі ключових трансформацій українського суспільства. В умовах війни, відновлення, децентралізації, цифрової трансформації перед громадами постають нові виклики, які не можна подолати без ефективного управлінського рішення, правової обґрунтованості та активної взаємодії з громадськістю. Добірка Наукові акценти працівникам місцевого самоврядування пропонує актуальні наукові публікації з питань правового регулювання місцевого самоврядування, цифрової трансформації, земельних прав, соціального захисту, медіації, безпеки в громадах та інші важливі напрямки муніципальної діяльності. Представлені праці обґрунтовують як теоретичні аспекти, так і прикладні підходи до вдосконалення функціонування органів місцевого самоврядування в Україні. Матеріали стануть корисними для службовців органів місцевого самоврядування, науковців, практиків у сфері публічного управління, студентів та усіх, хто цікавиться розвитком місцевих громад.

Байрак, С. О. Теоретико-методологічні засади дослідження взаємодії органів місцевого самоврядування і громадськості [Електронний ресурс] / С. О. Байрак, В. М. Пахолок // Acta securitatae volynienses : наук. журн. / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – 2024. – № 3. – С. 32–40.

Теоретичну основу дослідження взаємодії органів місцевого самоврядування та громадськості становлять концепції партисипативної демократії та належного врядування. Розглянуто в статті також підходи до визначення поняття «взаємодія».

Партисипативна демократія – це процес прийняття рішень на основі принципу активної участі громадян, який поєднує елементи прямої та представницької демократій. Серед основних переваг цієї моделі є можливість формування соціально активного та «здорового» суспільства, здатного до змін і трансформацій. Залучення громадян до процесу ухвалення рішень сприяє формуванню нової політичної культури, розвитку освітніх навичок та підвищенню рівня соціальної відповідальності.

Належне врядування (Good Governance) – це концепція, яка визначає інституційне середовище для взаємодії громадян між собою та з органами влади і публічними службовцями. Основні принципи належного врядування включають: чесні вибори, представництво та участь, компетентність та спроможність, відкритість та прозорість, ефективність та результативність, верховенство права, права людини, зворотній зв’язок та чуйність, етична поведінка, інноваційність та відкритість до змін, культурне різноманіття та соціальна згуртованість, раціональне управління фінансами, підзвітність.

Автори виокремлюють кілька основних теоретичних підходів до взаємодії органів місцевого самоврядування з громадськістю. Серед ключових вони називають наступні:

• Демократичний підхід, який передбачає принципи участі та підзвітності;
• Інституційний підхід, який полягає у створенні громадських рад при органах публічної влади та місцевого самоврядування для консультацій та обговорення важливих питань;
• Комунікативний підхід, що передбачає організацію публічних обговорень (відкриті зустрічі, форуми, платформи), на яких громадяни можуть висловлювати свої думки та пропозиції. Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій сприяє інформуванню громадськості та забезпеченню зворотного зв’язку.

Крім цього розглянуто основні механізми взаємодії громадськості з органами місцевого самоврядування, а саме: нормативно-правовий, організаційний, економічний, інформаційно-комунікативний, соціально-мотиваційний.

Посилаючись на «Кодекс кращих практик участі громадськості в процесі прийняття рішень», ухваленим Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи на засіданні 1 жовтня 2009 р., автори виокремлюють чотири рівні участі громадськості, які варіюються залежно від ступеня замученості:

1. Інформування – забезпечення громадян необхідною інформацією про діяльність органів влади та актуальні питання через:

 – публікації у ЗМІ;

– прес-конференції;

– поширення буклетів, брошур, інформаційних листівок;

– підготовку та розповсюдження прес-релізів;

2. Консультування – залучення громадськості до обговорення та ухвалення рішень шляхом:

– проведення громадських слухань;

– діяльності дорадчих комітетів і громадських рад;

– організації консультацій з питань, що мають значення для громади;

3. Діалог – взаємний обмін думками та обговорення між владою та громадськістю для досягнення спільного розуміння;
4. Партнерство – підтримка та розвиток громадських ініціатив, що сприяють розв’язанню місцевих проблем і підвищенню активності громади.

У статті розглянуто також ключові типи взаємодії у системі відносин громадськість – органи місцевого самоврядування та визначено основні форми залученості громадян до реалізації влади на місцевому рівні, якими є:

• Участь у місцевих ініціативах – внесення пропозицій для вирішення конкретних проблем громади;
• Громадські збори – зустрічі громадян для обговорення питань, що мають значення для громади;
• Участь у роботі органів самоорганізації населення (ОСН) – залучення до діяльності ОСН на рівні будинків, вулиць чи кварталів;
• Участь у роботі громадських рад – залучення представників громадськості до дорадчих органів при органах місцевого самоврядування для обговорення рішень.

Батанов, О. В. Людина в місцевому самоврядуванні: правове людинорозуміння як предметна основа сучасного муніципального права [Електронний ресурс] / О. В. Батанов // Правова держава. – 2024. – Вип. 35. – С. 362–374.

У статті розглядається проблематика формування та реалізації прав людини в місцевому самоврядуванні з точки зору предмета муніципального права як галузі права України. Досліджено феноменологію муніципальних прав людини в контексті їх появи, розвитку і розуміння як інституту національного муніципального і конституційного права.

Наведено авторське визначення муніципальних прав людини та здійснено доктринальний аналіз підходів щодо тлумачення їх змісту, видів, принципів та форм реалізації.

Стверджується, що, маючи закріплений у Конституції України індивідуальний, груповий, колективний правовий статус (людина-житель, людина-громадянин, людина-іноземець тощо, а також відповідні їм рольові позиції в територіальній громаді), людина суттєво доповнює його своїм муніципально-правовим статусом, що фактично веде до появи феноменології муніципальних прав людини.

Бойко, С. Ю. Особливості здійснення місцевого самоврядування на деокупованих територіях: перспективи правового регулювання [Електронний ресурс] / С. Ю. Бойко, А. В. Маринів // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. – 2024. – Вип. 85(1). – С. 175–180.

У науковій розвідці з’ясовано перспективи правового регулювання здійснення місцевого самоврядування на деокупованих територіях, розглянуто стан існуючих пропозицій щодо зміни правового регулювання в період до 24 лютого 2022 р. і після цієї дати, надано власні пропозиції щодо правового регулювання.

Зроблено висновки, що корисним і перспективним було б вчинити ряд кроків із правового забезпечення здійснення місцевого самоврядування на деокопупованих теоріях:

По-перше, ухвалити окремий рамковий закон про державну політику перехідного періоду, в якому було би визначено особливості відповідної державної політики;

По-друге, внести зміни до виборчого законодавства щодо особливостей проведення місцевих виборів на деокупованих територіях, а також відповідні обмеження пасивного виборчого права;

По-третє, внести зміни до законодавства щодо функціонування військових адміністрацій на перехідний період (до проведення виборів і формування відповідних органів), визначити особливості такого формування, питання фінансів на тощо;

По-четверте, звернути увагу на питання кадрового резерву, а також зміни до законодавства про службу в органах місцевого самоврядування на деокупованих територіях;

По-п’яте, відповідного реагування потребує трансформація самих функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, оскільки виникатиме ряд питань публічного і приватного права, яке не може бути охоплене звичайним правовим регулюванням і чинними повноваженнями, які визначені в Законі «Про місцеве самоврядування» (питання правочинів, інформаційної політики, відновлення зруйнованого майна тощо);

По-шосте, окреме питання стосується активного виборчого права. Як відомо, критерії його здійснення визначені вичерпно у розділі ІІІ Конституції України і на законодавчому рівні обмеження не допускаються. Проте в даному випадку, варто створити механізм, нехай навіть на самому конституційному рівні, щодо таких тимчасових обмежень з урахуванням доктрини войовничої демократії.

Бугайчук, К. Л. Деякі питання вдосконалення діяльності органів Національної поліції України та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення правопорядку на місцевому рівні в умовах воєнного стану [Електронний ресурс] / К. Л. Бугайчук // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2024. – № 3. – С. 263–276.

Висвітлено питання вдосконалення організації роботи поліцейських офіцерів громади і дільничних інспекторів поліції щодо профілактики та попередження вчинення правопорушень на території обслуговування. Доведено важливість упровадження в діяльність поліцейських офіцерів громади і дільничних інспекторів поліції аудиту безпеки територій та будівель. Розкрито сутність концепції «Превенція злочинів за допомогою зміни навколишньої інфраструктури» (CPTED) та її вплив на формування належного стану безпекового середовища на локальному рівні громади. Запропоновано напрями вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності поліцейських офіцерів громади щодо належного визначення їхнього правового статусу, форм та методів превентивної роботи, закріплення повноважень та посадових обов’язків щодо проведення аудиту безпеки території у взаємодії з представниками органів державної влади, місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення.

Василів, В. Б. Оцінювання дієвості сайтів органів місцевого самоврядування на основі вебаналітики / В. Б. Василів, Л. І. Безтелесна, Ф. Д. Швець // Бізнес Інформ. – 2024. – № 6. – С. 118–125.

Метою даного дослідження є оцінювання на основі вебаналітики дієвості сайтів органів місцевого самоврядування Рівненської області. Об’єктом дослідження стали 64 територіальні громади зазначеного регіону. В структурі сайтів органів місцевого самоврядування області існує 11 міських, 13 селищних і 40 сільських громад із загальною кількістю населення 1,2 млн осіб. Була оцінена їх дієвість впродовж трьох місяців другого кварталу 2024 р. Для аналізу автори скористалися широко відомим інструментом вебаналітики SimilarWeb. Проведений моніторинг і оцінювання всіх сайтів органів місцевого самоврядування Рівненської області виявив, що лише 20 із 64 сайтів мають відвідуваність понад 5 тис за три місяці поточного року. Загалом по області лише 31% сайтів мають трафік більше 5 тис. відвідувань за три місяці. Серед міських громад цей відсоток значно вищий – 73%, сільські громади показують нижчий результат – 23%.

Загалом дослідження показало, що сайти органів місцевого самоврядування Рівненської області мають ряд проблем, які негативно впливають на їхню дієвість. До цих проблем належать:

1) низький рівень відвідуваності. Багато сайтів мають низьку кількість відвідувачів, що свідчить про те, що вони не є ефективними інструментами для інформування громадян;

2) недостатня якість контенту. Контент на багатьох сайтах є неактуальним, нецікавим і некорисним для користувачів;

3) погана технічна оптимізація. Багато сайтів завантажуються повільно, не оптимізовані для мобільних пристроїв та не доступні для людей з інвалідністю.

Проте дослідження також показало, що сайти сільських і селищних громад мають вищий коефіцієнт відвідування порівняно з міськими громадами. Це може бути пов’язано з тим, що в сільській місцевості люди мають менше альтернативних джерел інформації про діяльність влади. Дослідження також визначило ряд факторів, що впливають на ефективність сайтів. До цих факторів належать: актуальність контенту; швидкість завантаження; мобільна оптимізація; взаємодія з користувачами.

Результати дослідження підкреслюють важливість комплексного підходу для підвищення ефективності сайтів. Органи місцевого самоврядування, які хочуть мати ефективні сайти, повинні поліпшити якість контенту, оптимізувати свої сайти технічно, використовувати SEO та соціальні мережі, залучати громадян до розробки та вдосконалення своїх сайтів.

Гордієнко, В. Сучасні виклики та перспективи правового регулювання публічного управління соціальною сферою в територіальних громадах України [Електронний ресурс] / В. Гордієнко // Публічне управління та регіональний розвиток. – 2024. – № 25. – С. 1030–1054.

Метою статті є дослідження сучасних викликів та перспектив правового регулювання публічного управління соціальною сферою в територіальних громадах України. Відповідно до окресленої мети визначено наступні завдання:

– провести аналіз існуючого законодавства, що регулює публічне управління соціальною сферою на рівні територіальних громад;

– виявити основні проблеми та виклики, з якими стикаються органи місцевого самоврядування в процесі реалізації соціальної політики;

– сформулювати рекомендації для вдосконалення правового регулювання та управлінських механізмів у соціальній сфері з урахуванням потреб місцевих громад;

– оцінити вплив реформ децентралізації на якість надання соціальних послуг у територіальних громадах.

Дослідження показало, що ключовими чинниками ефективності публічного управління соціальною сферою в територіальних громадах виступають: адаптивність управлінських механізмів; інтеграція сучасних технологій; формування партнерських відносин; навчання та розвиток кадрів; залучення громади до процесів прийняття рішень тощо. Правове регулювання публічного управління соціальною сферою в територіальних громадах України зумовлюється потребою у створенні ефективних механізмів управління, що відповідають сучасним викликам.

Жежко, Т. О. Поняття, ознаки та особливості принципу транспарентності в діяльності органів місцевого самоврядування [Електронний ресурс] / Т. О. Жежко // Науковий вісник Сіверщини. Серія : Право. – 2024. – № 3. – С. 7–22.

Поняття «транспарентність» бере свій початок від латинських слів «trans» – «прозорий», «наскрізь» і «pareo» – «бути очевидним», а також «зрозумілий», «явний». Еволюція використання і значення терміна «транспарентність» пов’язана з наднаціональними організаціями та неурядовими організаціями (створення Європейського Союзу, Світової організації торгівлі, організації «Transparency International» тощо). Європейська інтеграція стала причиною запровадження принципу транспарентності влади і в діяльність органів управління

У статті проаналізовано поняття та особливості принципу транспарентності в діяльності органів місцевого самоврядування, розкрито зміст його основних ознак, які полягають у таких категоріях, як гласність, публічність, прозорість, відкритість, доступність, підзвітність. У висновках зазначено, що ознаки принципу транспарентності знайшли досить широке нормативне закріплення, однак потребують уточнення деякі положення щодо відкритості засідань постійних комісій для представників громади, а також існує потреба у систематизації положень транспарентності в діяльності місцевих органів влади шляхом ухвалення окремого закону.

Коваленко, Т. О. Актуальні питання захисту земельних прав в органах місцевого самоврядування [Електронний ресурс] / Т. О. Коваленко // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія : Право. – 2024. – Вип. 17. – С. 156–164.

Метою даної статті є проведення аналізу особливостей, форм та порядку захисту земельних прав в органах місцевого самоврядування, виявлення юридичних дефектів у зазначеній сфері та обґрунтування пропозицій, спрямованих на гарантування земельних прав суб’єктів земельних правовідносин в Україні.

В процесі дослідження встановлено, що захист земельних прав в органах місцевого самоврядування може здійснюватися в наступних формах: розгляд звернень громадян та вирішення земельних спорів. В науці земельного права та на практиці роль органів місцевого самоврядування у захисті земельних прав та вирішенні земельних спорів оцінюється не однозначно, адже виникають проблеми, пов’язані із низькою ефективністю процедур захисту земельних прав органами місцевого самоврядування, зокрема на стадії виконання прийнятих ними рішень у земельних спорах.

В процесі проведеного дослідження з’ясовано, що вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування має наступні особливості: вичерпний перелік земельних спорів, які вони уповноважені вирішувати; рішення органу місцевого самоврядування щодо певного земельного спору не має преюдиційного значення; для забезпечення вирішення земельних спорів органи місцевого самоврядування можуть утворювати узгоджувальні комісії, рішення яких не визнається власне рішенням органу місцевого самоврядування, проте протоколи узгоджувальних комісій органів місцевого самоврядування можуть прийматися як докази у процесі судового вирішення земельного спору.

В практичній діяльності результати дослідження можуть бути використані у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки проблем законодавчого регулювання вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування, а також у нормотворчій роботі – при підготовці проектів нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання захисту земельних прав суб’єктів земельних правовідносин в Україні.

Онищук, І. І. Технології управління фінансовим забезпеченням повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня в умовах викликів та невизначеності [Електронний ресурс] / І. І. Онищук // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Економіка. – 2024. – № 34. – С. 84–98.

Мета дослідження – поглибити теоретичні положення щодо технологій управління фінансовим забезпеченням повноважень органів місцевого самоврядування (ОМС) та розробити практичні рекомендації стосовно їх застосування для підвищення ефективності управлінських рішень в умовах викликів та невизначеності. Особливо гостро це питання постає в Україні в умовах військової агресії. Від спроможності органів місцевого самоврядування організувати діяльність критичних інфраструктур, забезпечити інформаційну безпеку країни та регіону, сформувати безпекове середовище мирного населення, переміщення населення в межах країни й за її межами залежить і ефективність проведення військових дій.

В дослідженні вперше проведено всебічний аналіз застосування електронного урядування, інформаційних систем, блокчейн-технологій, систем прогнозування та штучного інтелекту в умовах викликів та невизначеності, що дозволить визначити їх інтегрований вплив на управління фінансовим забезпеченням повноважень ОМС, що сприятиме підвищенню ефективності і прозорості фінансового управління та ефективному виконанню повноважень із забезпечення надання якісних послуг населенню.

Зокрема електронне урядування є важливим інструментом для підвищення прозорості, підзвітності та ефективності управління фінансами.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) дозволяє забезпечити відкритий доступ до фінансових даних, спрощує процеси бюджетування та звітності та сприяє активній участі громадян у прийнятті рішень, підвищує прозорість та підзвітність фінансових операцій, сприяє відкритості даних та залученню громадян до процесу прийняття рішень. Інформаційні системи дозволяють централізовано зберігати та обробляти фінансові дані, забезпечують точність та оперативність фінансової звітності, а також допомагають виявляти та усувати фінансові ризики. Такі системи сприяють підвищенню ефективності управлінських рішень, забезпечуючи керівників громад актуальною та точною фінансовою інформацією. Інформаційні системи управління фінансами дозволяють також автоматизувати процеси бюджетування, обліку та контролю, що забезпечує точність та оперативність управління фінансовим забезпеченням повноважень ОМС.

Блокчейн-технології надають нові можливості для забезпечення прозорості та безпеки фінансових операцій. Використання блокчейну дозволяє створити незмінний та децентралізований реєстр фінансових транзакцій, які знижують ризики шахрайства та корупції. Крім цього, блокчейн-технології сприяють підвищенню довіри громадян до місцевої влади через забезпечення відкритого доступу до фінансової інформації.

Штучний інтелект відкриває нові горизонти в управлінні фінансовим забезпеченням повноважень органів місцевого самоврядування. Використання штучного інтелекту дозволяє автоматизувати складні аналітичні задачі, підвищуючи точність прогнозів та ефективність управлінських рішень. Штучний інтелект може аналізувати великі обсяги даних, виявляти приховані закономірності та тренди, а також пропонувати оптимальні стратегії розподілу ресурсів. Наприклад, штучний інтелект може допомогти в оптимізації надходжень, виявленні неефективних витрат та прогнозуванні фінансових ризиків. Впровадження штучного інтелекту в фінансове управління сприяє підвищенню адаптивності та стійкості місцевих фінансових систем в умовах невизначеності.

Системи прогнозування та аналізу даних дозволяють аналізувати дані, прогнозувати майбутні фінансові показники та моделювати різні сценарії розвитку. Використання цих систем допомагає органам місцевого самоврядування виявляти потенційні проблеми на ранніх етапах та розробляти стратегії для їхнього вирішення. Це забезпечує стійкість та адаптивність фінансового управління громадою. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання результатів дослідження територіальними громадами для підвищення ефективності управління фінансовим забезпеченням своїх повноважень.

Впровадження запропонованих технологій сприятиме розвитку територіальних громад та підвищенню довіри мешканців.

Пирога, І. С. Правове регулювання цифрової трансформації інституту місцевого самоврядування: зарубіжний досвід [Електронний ресурс] / І. С. Пирога, І. О. Щербатюк, М. І. Пирога // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. – 2024. – Вип. 85(1). – С. 231–236.

У статті проаналізовано нормативно-правове регулювання цифрової трансформації місцевих органів влади в Україні та зарубіжних державах. Виділено позитивні та негативні характеристики процесу цифровізації. Пропонується встановити загальні для всіх муніципалітетів принципи стратегічного планування цифрової трансформації: облік існуючого рівня, реалізованість, змінність, деталізація, прозорість та ясність, систематичний моніторинг. Також сформульовані пропозиції щодо визначення психологічної готовності до цифровізації співробітників органів місцевого самоврядування та розвитку партнерства між муніципальними органами влади та освітніми установами.

Шатіло, В. А. Нормативно-правове забезпечення децентралізації у місцевому самоврядуванні за законодавствами України та Польщі [Електронний ресурс] / В. А. Шатіло // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія : Право. – 2024. – Вип. 17. – С. 119–124.

У статті здійснено порівняльну характеристику нормативно-правового забезпечення децентралізації в Україні та Польщі. Досліджено стан нормативно-правового забезпечення децентралізації в цих країнах, визначено його рівні (рівень регламентації законом та конституційний рівень). Встановлено спільні та відмінні ознаки розвитку нормативно-правового забезпечення децентралізації в Польщі та Україні.

Розвиток нормативно-правового забезпечення децентралізації у Польщі та Україні характеризується такими спільними ознаками:

1) наявність тривалого перехідного періоду від самоврядування держави з досвідом недемократичного режимом;

2) підґрунтя у вигляді Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 р.;

3) проведення реформи децентралізації публічної влади в контексті цінностей ЄС, але поза виконанням вимог для вступу до зазначеного державно-політичного об’єднання.

Серед відмінних ознак, передусім – різні підходи до змістовного наповнення нормативно-правових актів, якими впроваджувалась реформа місцевого самоврядування, в тому числі концептуальних:

1) якщо в Україні місцеве самоврядування є правом територіальної громади, то у Польщі – це її обов’язок;

2) невиокремлення сільських територіальних громад, як це відображено у законодавстві Польщі. Крім цього, на відміну від Польщі, в Конституції якої відображені законодавчі зміни, зумовлені реформуванням місцевого самоврядування з огляду на децентралізацію, в Конституцію України ці зміни не внесені, зважаючи на воєнний стан в Україні.

Яремко, О. М. Медіація як базова соціальна послуга: повноваження органів місцевого самоврядування [Електронний ресурс] / О. М. Яремко, Г. С. Гірняк // Галицькі студії: юридичні науки. – 2024. – Вип. 6. – С. 43–49.

Автори статті переслідували мету здійснити ґрунтовне дослідження медіації як базової соціальної послуги крізь призму повноважень органів місцевого самоврядування, зауваживши, що медіація – одна з 18 базових соціальних послуг. Відповідно надання соціальної послуги медіації зобов’язані забезпечувати органи місцевого самоврядування, виходячи з її статусу «базової соціальної послуги».

В науковій розвідці автори застосували міждисциплінарний підхід, що дало можливість розкрити обрану проблематику, виходячи із теоретико-прикладних досягнень юриспруденції, соціальної роботи та конфліктології.

В сучасній вітчизняній науці відсутні ґрунтовні праці, які б розкривали цінність медіації як базової соціальної послуги, взаємовплив права на соціальну послугу медіацію та обов’язку органів місцевого самоврядування сприяти реалізації даного права, насамперед, шляхом забезпечення надання послуги особам/сім’ям, що її потребують.

Чітке розуміння усіма суб’єктами системи надання соціальних послуг повноважень органів місцевого самоврядування (як уповноважених органів у сфері надання соціальних послуг) у сфері медіації, їх правових основ, проблемних аспектів здійснення, перспектив розвитку тощо, беззаперечно на практиці сприятиме як ефективному забезпеченню надання соціальної послуги медіації, так і її організації та наданню.

Автори узагальнили, що статус медіації як «базової соціальної послуги» передбачає обов’язок органів місцевого самоврядування сприяти реалізації права на медіацію з урахуванням потреб кожного отримувача соціальної послуги, а також забезпечувати надання максимально наближено до місця проживання осіб/сімей, що її потребують, тобто дбати про доступність медіації. І це можливо за умови ефективного здійснення усіх повноважень, що належать органам місцевого самоврядування як уповноваженим особам у сфері надання соціальних послуг.

Підготувала О. Кізян, провідний бібліограф