Четверта субота листопада в Україні визнана Днем пам’яті жертв голодоморів.

Голодомор є національною трагедією і окремою гіркою сторінкою в історії українського народу, на якій чорними літерами записані мільйони загиблих душ. Впродовж тривалого часу радянський злочин зі знищення мільйонів людей і руйнування їх національної та колективної свідомості залишався маловідомим навіть там, де трапилися самі події. Тотальна цензура, фальсифікація у статистичних документах, залякування та страх розправи перетворили живі людські голоси на мовчазні тіні.

На початку 20 століття Україна пережила три Голодомори: 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. Голодомор 1932–1933 років став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом й організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села. Тоді голодною смертю померли, за різними оцінками, від 9 до 13 мільйонів осіб, понад третина з них – діти. На Поділлі (за підрахунками відомого науковця, дослідника Голодомору, професора Іллі Шульги) саме в 1932–1933 роки померло майже 2 мільйони осіб.

Після таких трагічних подій на теренах України росія вчиняє новий геноцид – війною. Українська нація мужньо чинить спротив ворогу. У нас немає іншого вибору, ніж вистояти.

У пам’ять про мільйони загиблих організовують меморіальні заходи як в Україні, так і поза її межами. Цього дня відбувається всеукраїнська акція «Запали свічку». Фахівці відділу краєзнавства ВОУНБ ім. В. Отамановського підготували книжкову виставку-вшанування «Пам’ять вічна і незгасна», де представлено книги, збірники наукових праць, монографії, спогади очевидців цих страшних подій.

Запрошуємо до перегляду!