Світоглядні позиції та творча еволюція Альбера Камю

Альбер Камю (1913–1960) – французький романіст, філософ, публіцист, один із лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму відзначав, що «… є більше підстав захоплюватися людьми, аніж зневажати їх», а призначення мистецтва вбачав у «… запереченні брехні та спротиві гніту».

За життя його називали «Совістю Заходу» і зараз він вважається одним із найбільш важливих авторів і мислителів ХХ століття, чиї твори перебувають на стику художньої прози та філософського трактату.

У 1957 Альбер Камю став лауреатом Нобелівської премії з літератури «за величезний внесок у літературу, що висвітлив значення людської совісті».

У своїх творах він досить сміливо висловлював гуманістичні ідеї.

За роки творчості автор подарував світу не один десяток романів, оповідань, есе, серед них: романи «Сторонній» (1942), «Чума» (1947), драма «Калігула» (1944), есе «Міф про Сізіфа» (1942), «Бунтівна людина» (1951), збірка оповідань «Вигнання й царство» (1957) та ін.

Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції.

З нагоди 110-річчя від дня народження французького романіста, філософа, публіциста Альбера Камю, відділ документів іноземними мовами підготував виставку-пам’ять «Світоглядні позиції та творча еволюція Альбера Камю».

Запрошуємо всіх охочих до перегляду експозиції!