Надзвичайно унікальні стародруки з Тульчинської книгозбірні, які нині зберігаються у відділі рідкісних і цінних видань ВОУНБ ім. В. Отамановського, налічують 136 видань. Примірники рясніють підписами фундатора палацової бібліотеки руського воєводи, голови Торговицької конфедерації Станіслава-Щенсного Потоцького, його другої та третьої дружин – Юзефи-Амалії та Софії. 23 книги містять провенієнції свекра й першого чоловіка Софії Потоцької Яна та Йозефа де Віттів.

Найбільшу кількість видань, 92 томи, складають книги з автографами Софії Потоцької (1760–1822). Одній із таких книг присвячена виставка «“Кандід, або Оптимізм” Вольтера». Книгу надрукував 250 років тому відомий единбурзький книготорговець, друкар і видавець Олександр Дональдсон (1727–1794) ще за життя автора у 1773 р.

Серед творів красного письменства епохи Просвітництва особливе місце займали твори її ідеологів, зокрема філософа-просвітителя Вольтера (1694–1778, фр. Voltaire, справжнє ім’я Франсуа Марі Аруе). З усіх його творів «Кандід» публікувався найчастіше. Книгу було написано, ймовірно, у 1758 р., через рік вона з’явилася у пресі відразу в п’яти країнах під виглядом «перекладу з німецької». Вона тут же набула популярності, але на багато років була заборонена під приводом непристойності. Сам Вольтер вважав її бездарною, а в деяких випадках навіть відмовлявся визнавати своє авторство. Літературні критики вважають роман-утопію за легкий і енергійний стиль найкращим взірцем з усього, написаного Вольтером. Автор, описуючи мандри головних героїв, висміяв уряд, богослов’я, військову справу, літературу, мистецтво, марноту метафізичних досліджень, особливо вчення німецького філософа Лейбніца.

Один з найвизначніших вітчизняних перекладачів французької літератури Валер’ян Підмогильний уперше переклав українською мовою популярний твір Вольтера у 1927 р., який теж представлений на експозиції.