Їхнє життя згасло. А голоси живуть…
Голодомор – акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української РСР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху та фізичного знищення частини українських селян. Не менш страшним був і голод 1946–1947 рр.
Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 р. про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.
Багато десятиліть в СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему приховування правди про вбивство голодом мільйонів українців у 1932–1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало світову громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Проте деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про убивства мільйонів людей.
«Їхнє життя згасло. А голоси живуть…» – за такою назвою сектор газетної періодики підготував виставку газетних публікацій до Дня пам’яті жертв голодоморів.
Запрошуємо всіх охочих до перегляду експозиції.