Цікаві історії про стародруки

Колекція стародруків XVIII ст. з фонду відділу рідкісних і цінних видань Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва містить чимало західноєвропейських ілюстрованих видань, у яких художники-гравери повною мірою продемонстрували розмаїття власних художніх талантів і технік виконання малюнків. Гравійовані фронтиспіси й ініціали, портрети й ілюстративні аркуші додавали книзі не лише естетичної привабливості, а й краще розкривали зміст викладеного текстового матеріалу. Видавці ще в XVII ст. оцінили великі зображальні можливості поглибленої різцевої гравюри на металі, яка поступово витісняла гравюру на дереві (ксилографію).

Особливе місце посіла класична різцева гравюра на металі. Цей вид глибинної гравюри полягав у тому, що майстер сталевим штихелем прорізав штрихи малюнка на поверхні металевої пластини, а потім тампоном у заглиблення вбивав фарбу та ретельно стирав залишки із гладкої поверхні. Пластину, вкриту вологим папером, протягували між двома валами друкарського станка, і фарба із заглиблених штрихів переходила на папір. Техніка різцевої гравюри здобула широке розповсюдження, остаточно закріпилася й відповідала потребам найвимогливіших бібліофілів.

До числа книг, що були рідкісними навіть для свого часу, належить паризьке видання 1788 р. «Abrégé historique des principaux traits de la vie de Confucius, célèbre philosophe chinois» («Короткий історичний виклад основних віх життя Конфуція, відомого китайського філософа»). Весь книжковий блок виготовлений у техніці різцевої гравюри. На титулі є інформація про те, що 24 відбитки для книги виготовив гравер Хелман за коментованими малюнками, відправленими з Пекіна місіонером-єзуїтом Ж.Ж.М. Аміо.

 

Жан Жозеф Марі Аміо (1718–1793) був французьким місіонером-єзуїтом, істориком та астрономом. Він народився в Тулоні, вступив до Ордену єзуїтів в Авіньйоні у 1737 р., згодом виявив бажання стати місіонером і в 1749 р. відправився до Китаю. З 1751 р. перебув у Пекіні, при дворі імператора виконував функції астронома. У 1773 р. Орден єзуїтів був заборонений у Франції, і це стало перешкодою для повернення на батьківщину.

Аміо досконало володів китайською та маньчжурською мовами, був укладачем першої граматики та словника маньчжурської мови, викладав європейські природничі науки представникам китайської аристократії, займався перекладами. До його наукових інтересів входили також діалектологія, музикознавство та лінгвістика. Через дипломатів його малюнки, спостереження, переклади потрапляли спочатку в Берлін, а потім до Франції.

У той час європейське суспільство захоплювалося китайською культурою, історією та мистецтвом. Ентузіазм публіки взявся задовольнити яскравий представник паризької школи граверів Ісідор-Станіслав Хелман (1743–1806). Він народився в Ліллі, був найкращим випускником місцевої школи малювання, здобув почесні відзнаки в цьому місті. Потім відправився до Парижа, де присвятив себе мистецтву гравюри в майстерні під керівництвом знаменитого королівського гравера Жака-Філіпа Леба (1707–1783). Хелман став одним із найкращих його послідовників, остаточно оселився в Парижі, заснував граверну майстерню, яка незабаром здобула популярність. Він був добрим знавцем китайської тематики, адже протягом 1783–1785 рр. виконував серію гравюр на замовлення імператора Хунлі династії Цін під назвою «Завоювання імператора Китаю». Після ознайомлення з оригінальними матеріалами Аміо, які були присвячені Конфуцію, Хелман відтворив їх у вигляді викарбуваних текстів і малюнків. Завдяки своїй майстерності він значно деталізував та збагатив авторський текст. У наш час на всіх світових мистецьких аукціонах гравюри Хелмана та розглядувана книга вважаються надзвичайно рідкісними.

Наявна книга має цікаву особливість – вказівку для палітурника. Невідома особа зазначає, що оправа має бути напівшкіряною з неаполітанської марокенової шкіри.

Підготувала бібліотекар I категорії

Ірина Валігура

Поділитися:

Цікаві історії про стародруки


Колекція стародруків XVIII ст. з фонду відділу рідкісних і цінних видань Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва містить чимало західноєвропейських ілюстрованих видань, у яких художники-гравери повною мірою продемонстрували розмаїття власних художніх талантів і технік виконання малюнків. Гравійовані фронтиспіси й ініціали, портрети й ілюстративні аркуші додавали книзі не лише естетичної привабливості, а й краще розкривали зміст викладеного текстового матеріалу. Видавці ще в XVII ст. оцінили великі зображальні можливості поглибленої різцевої гравюри на металі, яка поступово витісняла гравюру на дереві (ксилографію).

Особливе місце посіла класична різцева гравюра на металі. Цей вид глибинної гравюри полягав у тому, що майстер сталевим штихелем прорізав штрихи малюнка на поверхні металевої пластини, а потім тампоном у заглиблення вбивав фарбу та ретельно стирав залишки із гладкої поверхні. Пластину, вкриту вологим папером, протягували між двома валами друкарського станка, і фарба із заглиблених штрихів переходила на папір. Техніка різцевої гравюри здобула широке розповсюдження, остаточно закріпилася й відповідала потребам найвимогливіших бібліофілів.

До числа книг, що були рідкісними навіть для свого часу, належить паризьке видання 1788 р. «Abrégé historique des principaux traits de la vie de Confucius, célèbre philosophe chinois» («Короткий історичний виклад основних віх життя Конфуція, відомого китайського філософа»). Весь книжковий блок виготовлений у техніці різцевої гравюри. На титулі є інформація про те, що 24 відбитки для книги виготовив гравер Хелман за коментованими малюнками, відправленими з Пекіна місіонером-єзуїтом Ж.Ж.М. Аміо.

 

Жан Жозеф Марі Аміо (1718–1793) був французьким місіонером-єзуїтом, істориком та астрономом. Він народився в Тулоні, вступив до Ордену єзуїтів в Авіньйоні у 1737 р., згодом виявив бажання стати місіонером і в 1749 р. відправився до Китаю. З 1751 р. перебув у Пекіні, при дворі імператора виконував функції астронома. У 1773 р. Орден єзуїтів був заборонений у Франції, і це стало перешкодою для повернення на батьківщину.

Аміо досконало володів китайською та маньчжурською мовами, був укладачем першої граматики та словника маньчжурської мови, викладав європейські природничі науки представникам китайської аристократії, займався перекладами. До його наукових інтересів входили також діалектологія, музикознавство та лінгвістика. Через дипломатів його малюнки, спостереження, переклади потрапляли спочатку в Берлін, а потім до Франції.

У той час європейське суспільство захоплювалося китайською культурою, історією та мистецтвом. Ентузіазм публіки взявся задовольнити яскравий представник паризької школи граверів Ісідор-Станіслав Хелман (1743–1806). Він народився в Ліллі, був найкращим випускником місцевої школи малювання, здобув почесні відзнаки в цьому місті. Потім відправився до Парижа, де присвятив себе мистецтву гравюри в майстерні під керівництвом знаменитого королівського гравера Жака-Філіпа Леба (1707–1783). Хелман став одним із найкращих його послідовників, остаточно оселився в Парижі, заснував граверну майстерню, яка незабаром здобула популярність. Він був добрим знавцем китайської тематики, адже протягом 1783–1785 рр. виконував серію гравюр на замовлення імператора Хунлі династії Цін під назвою «Завоювання імператора Китаю». Після ознайомлення з оригінальними матеріалами Аміо, які були присвячені Конфуцію, Хелман відтворив їх у вигляді викарбуваних текстів і малюнків. Завдяки своїй майстерності він значно деталізував та збагатив авторський текст. У наш час на всіх світових мистецьких аукціонах гравюри Хелмана та розглядувана книга вважаються надзвичайно рідкісними.

Наявна книга має цікаву особливість – вказівку для палітурника. Невідома особа зазначає, що оправа має бути напівшкіряною з неаполітанської марокенової шкіри.

Підготувала бібліотекар I категорії

Ірина Валігура