Володимир Винниченко: доба і доля

Анотований бібліографічний список до 140-річчя від дня народження

Вся історія відносин між Москвою та Україною протягом більше, як 250 літ, з моменту злуки цих двох держав є планомірне, безоглядне, безсоромне, нахабне нищення української нації всякими способами, вщерть до стертя всякого сліду її, щоб навіть імени її не лишилось.        

В. Винниченко

Володимир Кирилович Винниченко – український політичний, громадський діяч, прозаїк, драматург та художник народився 28 липня 1880 р. у м. Кропивницький. Його особисте життя, письменницька творчість, політична і державотворча діяльність особливо під час Української революції 1917–1920 рр. і нині привертають увагу дослідників.

Продовжують з’являтися і ґрунтовні праці, і глибокі наукові розвідки, що розкривають долю цієї непересічної особистості на тлі бурхливої доби початку ХХ ст. І якщо його роль як майстра слова європейського рівня ніким не заперечується, то реальні політичні дії, здобутки, прорахунки і світогляд перебувають під пильною увагою сучасних істориків, політиків і письменників.

До 140-річчя від дня народження В. К. Винниченка відділом наукової інформації та бібліографії підготовлено віртуальний бібліографічний список, у якому репрезентовано дослідження останніх років в яких автори намагалися об’єктивно схарактеризувати і оцінити значення цієї видатної людини в історії України.

У фонді відділу рідкісних і цінних видань обласної бібліотеки зберігаються твори В. Винниченка, що вийшли в 20–30-х рр. ХХ ст., а також перші два томи його «Щоденника», виданого в Едмонтоні Канадським інститутом українських студій і Комісією УВАН у США для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка у 1980-х рр.

З творчої спадщини

Винниченко, В. К. Драми / В. К. Винниченко ; [упоряд., перед. слово та прим. С. Гальченка] ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка Нац. акад. наук України, Укр. Віл. Акад. Наук у США. – Київ : Сакцент Плюс, 2012. – 352 с. 

Винниченко, В. К. Записки Кирпатого Мефістофеля : роман, повість, оповідання, п’єса / В. К. Винниченко. – Харків : Фоліо, 2017. – 392 с.

Винниченко, В. К. Історія Якимового будинку та інші твори [Текст] : повісті, романи, новели, оповідання, п'єса / В. К. Винниченко ; [упоряд., передм., прим. В. Панченка]. – Львів : Світ, 2016. – 597, [2] с. –  (Ad fontes – До джерел). 

Винниченко, В. К. Конкордизм. Система будування щастя / В. К. Винниченко. – Київ : Укр. письменник, 2011. – 335 с. – (Ad fontes – До джерел).

Винниченко, В. К. Лепрозорій : роман / В. К. Винниченко ; післямова Г. Сиваченко. – 2-ге вид., стер. – Київ : Знання, 2013. – 382 с.

Винниченко, В. К. Намисто : оповідання / В. К. Винниченко. – Київ : ЦУЛ, 2017. – 262 с. – (Класика української літератури).

Винниченко, В. К. Нова заповідь : роман / В. К. Винниченко ; [післямова Г. Сиваченко] ; НАН України, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Знання, 2011. – 350 с.

Винниченко, В. К. Оповідання. Народний діяч. Краса і сила / В. К. Винниченко ; [передм. М. Жулинського ; упоряд., прим., комент. С. Гальченка, Т. Маслянчук] ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Укр. Вільна Акад. Наук у США. - Київ : Сакцент Плюс, 2015. – 800 с.

Винниченко, В. К. Сонячна машина : роман / В. К. Винниченко. – Київ : ЦУЛ, 2017. – 608 с.

Винниченко, В. К. Федько-халамидник. Момент : вибр. твори / В. К. Винниченко. – Київ : Знання, 2018. – 190 с.

Сучасні дослідження про В. Винниченка

Бєлік, А. В. Реалізм та утопія в державотворчих концепціях В. Винниченка, В. Липинського, Д. Донцова [Електронний ресурс] / А. В. Бєлік // Наук. пр. іст. ф-ту Запоріз. нац. ун-ту. – 2018. – Вип. 50. – С. 70–83.

У статті порівнюються державотворчі концепції трьох відомих українських політиків і мислителів – В. Винниченка, Д. Донцова і В. Липинського. Ці політичні лідери належали до різних ідеологічних течій і були непримиренними противниками. Метою роботи є виявлення причин, через які унеможливлювали синтез їх світоглядів у важливий для України період – творення самостійної держави. Продемонстровано, як власні амбіції відомих особистостей, перевищуючи загальнонаціональні інтереси, призвели до краху держави, яка могла відбутися завдяки Українській революції.

Главацький, М. В. Володимир Винниченко / М. В. Главацький. – Київ : КМ-БУКС, 2017. – 114 с. : іл. – (Творці державного престижу).

Перечитуючи деякі сторінки історії України, часом вражаєшся: як багато подій перегукується із сьогоденням! Та це й не дивно – історія, як відомо, рухається по спіралі. І якщо ми, українці, вважаємо себе мудрим народом, то маємо враховувати досвід своїх героїчних предків, учитися на їхніх помилках, намагатися попереджати нові. Біографічна серія «Творці державного престижу» присвячена величним історичним постатям, з якими, насамперед, асоціюється становлення державності та незалежності України. Однією з таких постатей, безперечно, є Володимир Винниченко – палкий поборник політичної свободи української держави, перший її прем’єр-міністр, видатний письменник і драматург.

Дергачов, О. Українська революція 1917–1920 рр. крізь призму оцінок В. Винниченка [Електронний ресурс] / О. Дергачов, О. Житков // Наук. зап. [Кіровоград. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка]. Серія : Історичні науки. – 2011. – Вип. 14. – С. 77–85.

Володимир Винниченко в історії національно-державного відродження ХХ століття – постать виняткова. Разом з М. Грушевським, С. Петлюрою та іншими членами Центральної ради він очолював національне піднесення українського народу, був творцем його тріумфу й болісно переживав поразки української революції. Маючи неабиякі здібності до глибокого аналізу подій, котрі на власному досвіді осмислював, як політик і літератор, В. Винниченко впродовж усього свого життя на сторінках численних творів і статей викладав та обґрунтовував власну оцінку історичних реалій Української революції 1917–1920 рр.

Домилівська, Л. В. Особливості вербалізації суспільно-політичних поглядів В. Винниченка (на матеріалі «Щоденника» В. Винниченка) [Електронний ресурс] / Л. В. Домилівська, А. А. Біла // Молодий вчений. – 2017. – № 5. – С. 157–160.

Творчість В. Винниченка посутньо вплинула на розвиток суспільно-політичної думки в Україні, української літератури, а також української літературної мови. «Щоденник» В. Винниченка – джерело творчої думки, наснаги, довершеного та віртуозного таланту – створювався письменником упродовж сорока років і прикметний тим, що це записки не тільки одного з найвидатніших майстрів української прози першої половини двадцятого сторіччя, не тільки основоположника української модерної драми, видатного публіциста й мемуариста, але й одного з найвидатніших політичних діячів українського національно-державного відродження й першого голови революційного уряду України. «Щоденник» презентує велику кількість записів про творчі плани митця.

Кульчицький, С. Володимир Винниченко: «Бути чесним з собою…». – Київ : Парламент. вид-во, 2019. – 512 с.

Книга розповідає про життя і політичну діяльність Володимира Винниченка (1880–1951) – професійного революціонера, одного з керівників Української соціал-демократичної робітничої партії і Української Народної Республіки, безкомпромісного борця з ленінсько-сталінською тоталітарною системою, талановитого письменника і драматурга, харизматична особистість якого істотно позначилася на перебігу революційних подій 1917–1919 рр. в Україні. Автор полемізує з поширеними в історіографії оцінками В. Винниченка як націонал-комуніста і доводить, що його світогляд не мав нічого спільного з ленінсько-сталінською системою поглядів на взаємовідносини особи, держави і суспільства.

За формою – книга радше не політичний портрет, а повноцінна політична біографія В. Винниченка з використанням величезної кількості джерел – від ранніх років життя, вступу на революційний шлях і до останніх десятиліть, проведених в еміграції після поразки УНР та Директорії. С. В. Кульчицький так визначив своє творче завдання, працюючи над книгою: «Дати портрет Винниченка в анфас і профіль».

Кучер, В. Погляди В. Винниченка на відносини між СРСР і Німеччиною в контексті пакту Молотова-Ріббентропа [Електронний ресурс] / В. Кучер // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. – 2006. – Вип. 30(2). – С. 434–444.

На цю подію Володимир Кирилович відгукнувся статтею «Тайна Гітлеро–Сталінського союзу». Точний час її написання не встановлено. На думку упорядників публіцистичних творів В. Винниченка, вона була написана у квітні 1940 р., оскільки на примірнику французького перекладу, зробленого дружиною Розалією, стоїть дата «26 Аpril 1940». На думку автора, праця «Тайна Гітлеро–Сталінського союзу» почала писатися В. Винниченком зразу після підписання пакту Молотова–Ріббентропа. Ще 22 серпня 1939 р., коли йшли інтенсивні переговори між Берліном і Москвою, а пакт було підписано лише вночі 23 серпня, Володимир Кирилович занотував: «Синки Леніна (Гітлер, Сталін, Муссоліні) час од часу бавляться бомбочками. Сьогодні кинув кремлівський «братішка»: склав вгоду з «братішкою» берлінським про ненапад. Бомбочка вибухла з таким гуком, що старенька Європа роззявила рота і завмерла від струсу на повітрі. Вашингтонські шибки повилітали. Рузвельт кинувся з вакацій додому. Нарешті «геній людства» (Сталін – В.К.) добився таки пакту з іншим генієм. Чемберлени, Даладьє, Беки та навіть Муссоліні отетеріли: адже ще вчора засідали комісії в Кремлі й виробляли засоби боротьби з Гітлером».

Лук’янець, К. Ю. В. Винниченко – політичний діяч доби Української революції (за матеріалами колекції листівок відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ) [Електронний ресурс] / К. Ю. Лук’янець //Українська біографістика. – 2018. – Вип. 16. – С. 177–192.

Проаналізовано відомості про політичну діяльність В. Винниченка періоду Української революції 1917–1921 рр. за матеріалами колекції листівок відділу стародруків і рідкісних видань НБУВ. Збережені аркушеві видання є важливим інформативним джерелом перебігу подій 1917–1921 рр., свідченням практичних дій очільників Української революції та виразником рівня сприйняття їхніх ідей у суспільстві. Завдяки активній громадській і політичній позиції В. Винниченко посів помітне місце у неперіодичних друках 1917– 1921 рр. Окреслено напрямки державної політики В. Винниченка, що знайшли висвітлення в листівках 1917–1921 рр. Проаналізовано основні види листівкової друкованої продукції, що відобразили віхи життя та діяльності В. Винниченка. Простежено особливості висвітлення біографії В. Винниченка в аркушевих виданнях.

Миронець, Н. Володимир Винниченко: таємниці кохання : хронологія інтимів: док. розповідь / Н. Миронець. – Київ : Ярославів Вал, 2013. – 256 с. : портр.

Володимир Винниченко був людиною талановитою і складною одночасно. Складним було і його особисте життя. В основу книги Н. Миронець, відомого українського історика, доктора історичних наук, професора, покладено листи до В. Винниченка, (які, до речі, стали доступні завдяки розсекреченим архівам), Катерини Голіцинської, Люсі Гольдмерштейн, з якою у Володимира Кириловича склалися особливо драматичні стосунки. Найтрагічніша сторінка його особистого життя пов’язана зі смертю єдиного сина. Володимира Винниченка любили жінки. Володимир Винниченко любив жінок. Його амурна історія не менш цікава, аніж історія політична й історія літературна. «Кохання – це зойк крові, це безумний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає опору собі… Любов приходить пізно, за коханням, після його оргій, після жадних криків і лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, загадковою посмішкою… Кохати можна одночасно двох, трьох, п’ятьох, скільки вистачить тіла і вогню. А любити одночасно можна тільки одного…». Володимир Винниченко, «Щоденник», 1919 р.

Миронець, Н. І. Листування Володимира Винниченка з Михайлом Грушевським (1908–1928) [Електронний ресурс] / Н. І. Миронець // Український археографічний щорічник. – 2013. – Вип. 18. – С. 449–513.

Виявлений на сьогодні комплекс взаємного листування цих діячів порівняно невеликий: усього 52 листи, з них 33 листи В. Винниченка і 19 – М. Грушевського, хоч із контексту листування видно, що було їх значно більше, не всі збереглися або ж не виявлені. Хронологічно листування охоплює 20 років і чітко ділиться на два періоди: 1908–1913 і 1921–1928 рр. У листуванні Володимира Винниченка з Михайлом Грушевським зафіксовано важливу інформацію про розвиток культури, літератури, видавничої справи в Україні в дореволюційний період, про ті проблеми, які були з цим пов’язані, а також деякі сторони життя української політичної еміграції початку 1920-х років, зокрема, ставлення різних її діячів до співробітництва з радянською владою в Україні, до створення єдиного революційного фронту тощо.

Павленко, С. Ф. Життєві реалії кінця 20-х років ХХ ст. та їх інтерпретація у щоденникових записах В. Винниченка [Електронний ресурс] / С. Ф. Павленко // Гілея: науковий вісник. – 2018. – Вип. 134. – С. 90–94.

В. Винниченко – непересічна особистість української політичної та культурної історії України. Не зважаючи на неоднозначну оцінку в сучасній українській історіографії його політичної діяльності за доби визвольних змагань, неординарна постать В. Винниченка продовжує викликати зацікавленість багатьох дослідників оскільки є своєрідним феноменом серед представників тогочасної української політичної еліти. Крім біографічних даних, у статті проаналізовано проблеми відображення дійсності та їх авторські інтерпретації у щоденникових записах В. Винниченка кінця 20-х рр. ХХ ст. Розглянуто ставлення автора щоденників до політичних, ідеологічних, культурних і повсякденних подій та явищ в тогочасній Україні, українській еміграції, приватному житті. В цілому інформацію щоденникових записів означеного періоду за змістом поділено автором на такі основні підгрупи: ставлення В. Винниченка до політичних подій, національного питання, літературних справ, історичних питань, мистецьких подій, художньої творчості, проблем особистого життя. Значна частина щоденникової інформації зосереджена навколо України, але є також чимало записів, які стосувалися життя в Парижі.

Панченко, В. Є. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості : кн. розвідок та мандрівок / В.Є. Панченко. – Київ : Твім інтер, 2004. – 288 с. : портр.

Серед нереалізованих творчих задумів В. Винниченка – «Роман мого життя» – автобіографія, яка мала всі шанси стати захоплюючим життєписом, адже доля цього українського письменника і державного діяча виявилася надзвичайно щедрою на авантюрні сюжети – любовні, психологічні, політичні.

Книга розвідок і мандрівок є спробою дослідника-літературознавця з максимальною науковою точністю «реставрувати» перипетії біографії В. Винниченка часів його бурхливої молодості. А водночас це подорож у творчий світ талановитого прозаїка і драматурга, який за п’ятдесят років написав 15 романів, 23 п’єси і понад сотню новел.

Окремий розділ книги – розповідь про поїздки автора до Франції за колекцією особистих речей В. Винниченка, а також до США, де зберігається еміграційний архів письменника. Автор книги – професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, член Національної спілки письменників України.

Поцюрко, О. Ю. Ідея української державності у поглядах В. Винниченка [Електронний ресурс] / О. Ю. Поцюрко // Актуальні проблеми філософії та соціології. – 2016. – Вип. 14. – С. 102–104.

Володимир Винниченко є однією з найбільш значних, популярних і водночас трагічних постатей в історії вітчизняної філософської культури та українського національно-державного відродження. Як зазначив П. Бежнар «Діапазон творчості українського митця вражає – письменник-романіст, автор новел та драматичних творів, поет, філософ, публіцист, маляр. Винниченко – один із найвідоміших і найвидатніших громадсько-політичних діячів, який не лише мистецьки зобразив свою добу, а й був активним її творцем». Трагічність позиції В. Винниченка відбита в одному із записів його «Щоденника»: «Виходу не бачу, бо є тільки два виходи: або відмовитись бути українцем і тоді бути революціонером; або вийти зовсім з революції й тоді можна бути українцем. Ні того, ні другого я не можу зробити, і те й друге боляче мені смертельно. А з’єднати те й друге не можна, історія не дозволяє. Коли б не було в мене ще й літератури, мистецтва, я серйозно почав би думати ще про один вихід: смерть».

Процюк, С. В. Маски опадають повільно : роман про Володимира Винниченка / С. В. Процюк. – Київ : Академія, 2011. – 304 с. : фот.

Роман про Володимира Винниченка – спроба психічної біографії письменника. За словами автора книги, він намагався на основі його щоденників, його творів, усього доступного арсеналу літератури, власних об’єктивних відчуттів подати портрет одного із найсуперечливіших і найхаризматичніших письменників і громадських діячів України, який пізніше в еміграції поволі із ексцентричного письменника-невротика перетворювався на видатного мислителя. «Мені завжди Винниченко імпонував своїм великим романтизмом, своїм талантом, своїми суперечностями, які він долав протягом цілого життя. Це була людина, яка постійно перебувала у саморозвитку, а не в стагнації».

Сцібан, О. Невивчені уроки історії: Володимир Винниченко і його епоха : [Електронний ресурс] / О. Сцібан // Українознавство. – 2019. – № 4. – С. 306–308. – Рец. на кн.: Кульчицький, С. Володимир Винниченко: «Бути чесним з собою…». Київ : Парламент. вид-во, 2019. 512 с.

У рецензованій книзі відомого історика С. Кульчицького, перед читачем розгортаються події через призму життя Володимира Винниченка, який у 1917–1920 рр., який був одним із творців нової української державності. Автор розкриває особисті риси характеру талановитого державного діяча і письменника, висвітлює умови, в яких вони формувалися. Книга цікава не тільки тим, що показує неймовірно захопливе, повне гострих моментів, боротьби, злетів і падінь життя Володимира Винниченка, а й дає можливість пережити через особисту долю цієї непересічної людини трагедію всієї України і, зрештою, осмислити історичні уроки та не повторити трагічних помилок у майбутньому. Рецензент зауважує, що, книга підводить до висновку, що на момент Української революції український народ і його еліта виявились не готовими до створення і захисту повноцінної української держави.

Тагліна, Ю. С. Володимир Винниченко / Ю. С. Тагліна. – Харків : Фоліо, 2010. – 121 с. – (Знамениті українці).

Володимир Винниченко – неординарний політик, блискучий оратор, автор трьох перших Універсалів Центральної Ради, голова уряду УНР, потім голова Директорії і при цьому видатний письменник і драматург, який вніс неоціненний вклад у розвиток української літератури XX ст. І хоча у 1920 р. Винниченко був змушений покинути Україну й опинився в еміграції, він і за кордоном продовжував творити: на сценах багатьох країн Європи ще багато років ставили його п’єси...

Хархун, В. «Читати українську історію треба з бромом»: Винниченків образ української революції [Електронний ресурс] / В. Хархун // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 3–15.

Проаналізовано образ української революції, створений Володимиром Винниченком у його персональному «Щоденнику», комедії «Панна Мара» (1917), драмі «Між двох сил», повісті «На той бік» (1919) і тритомному есеї «Відродження нації» (1920). Авторка розглядає три важливі теми: кореляція Винниченкової діяльності як лідера української революції та письменника, котрий створив її образ; конфлікт між національними і більшовицькими ідеями у Винниченковому світогляді та його творах; часова різниця між написанням і публікацією творів та їх рецепцією Винниченковими й нашими сучасниками. Авторка розмірковує над ідеологічними та естетичними аспектами створення образу української революції, відповідаючи на запитання: які типи історичних, філософських та художніх нарацій про українську революцію створив Винниченко?

Поділитися: