Судилося жити й згинути мені
8 квітня виповнюється 120 років від дня народження талановитого поета, прозаїка та громадського діяча Бориса Тенети (справжнє ім’я – Борис Йосафович Гурій). Свою літературну діяльність він розпочав у 1924 році. Перші вірші надруковано в журналах «Червоний Шлях», «Зоря», «Нова громада», «Життя й Революція» та ін. Прозові твори Бориса Тенети, як і поетичні, мали попит у читацькому колі. Окремими книгами вийшли «Листи з Криму» (1927), повість «Гармонія і свинушник» (1928), яка швидко розійшлася серед молоді й стала настільки популярною, що її знову було перевидано великим тиражем, попри гостру критику офіційних кіл. Також було видано твори «Десята секунда» (1929), «Будні», «Ненависть», «П’яниці» (1930). Борис Тенета належав до літературної організації «Ланка»-МАРС.
Перед молодим письменником відкрилася широка дорога творчості, але прийшли критичні для української літератури 30-ті роки. Після розстрілу 1934 року Косинки, Влизька, Фальковського та інших Тенета для себе вирішив, що не дасться живим до рук співробітників НКВС. 20 січня 1935 року Бориса Тенету заарештували на Кавказі, куди він поїхав до родини, та перевезли до Києва. У в’язниці письменник 6 лютого 1935 року наклав на себе руки.
До 120-річчя від дня народження Бориса Тенети фахівці відділу рідкісних і цінних видань організували виставку «Судилося жити й згинути мені…». На експозиції представлені прозові твори та поезії письменника.
Запрошуємо до перегляду!