Точна дата виникнення книгодрукування в Україні невідома, хоча розповсюдження друкарської справи наприкінці XVI століття значно прискорило соціально-культурний розвиток українських земель. Першим друкованим твором на теренах України довгий період вважався «Апостол», виданий 1574 року у Львові Іваном Федоровим (Федоровичем). Проте найновіші історичні дослідження свідчать, що перша українська друкарня ймовірно існувала у Львові ще за століття перед тим: багатий львівський міщанин Степан Дропан 1460 року подарував церкві Святого Онуфрія і монастиреві при ній свою власну друкарню, яку польський король Казимир IV підтвердив привілеєм 1469 року.

 

Від початку книгодрукування 1574 року і до кінця 18 століття на українських землях у різний час діяло майже 60 друкарень: у Бердичеві, Дермані, Житомирі, Жовкві, Києві, Кам’янці, Катеринославі, Кременці, Кременчуці, Луцьку, Львові, Махнівці, Миколаєві, Новгород-Сіверську, Острозі, Почаєві, Стрятині, Уневі, Харкові, Чернігові тощо. В них використовували не лише кириличні шрифти – в цих друкарнях побачили світ книги також ідишем, латинською, польською, грецькою, німецькою, молдавською, вірмено-половецькою та гебрайською мовами.