Книжкова виставка «Медична книга минулого століття (книги-ювіляри 2024)»

Книжкова виставка «Медична книга минулого століття» (книги-ювіляри 2024 року з фонду відділу медичних наук ВОУНБ ім. В. Отамановського), підготовлена в межах Дня інформації «Історія української книги та книгодрукування» (до Всесвітнього дня книги та авторського права, 23 квітня).

Всесвітній день книги та авторського права відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. Свято було проголошене на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада 1995 року. Мета його запровадження – наголосити на фундаментальній важливості книжки та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права та захисту інтелектуальної власності.

Час, інколи зовсім непомітно для нас, змінює ставлення до чорних рядків на папері. І книгу, що побачила світ сто років тому, ми сприймаємо з іншим почуттям, ніж ту, яка тільки-но вийшла з друку. Справа не лише в тому, що дані, вміщені в ній, стали надбанням історії. Вже сама книга є пам’яткою книгодрукування, бібліографічною рідкістю і має величезну історико-культурну цінність.

З метою ознайомлення читачів і популяризації колекції медичної літератури, зокрема наукових праць лікарів кінця XIX початку XX ст. з 1909 по 1924 рр., фахівці відділу медичних наук ВОУНБ ім. В. Отамановського підготували книжкову виставку «Медична книга минулого століття».

Цього року виповнюється:

115 років

Кульчицкий, Н. К. Учение о микроскопе и техника микроскопического исследования : монография / Н. К. Кульчицкий. – 4-е изд., испр. и доп. – Харьков : Тип. «Мирный Труд», 1909. – 270 с. : ил.

Микола Кульчицький (1856–1925) – гістолог, ембріолог, доцент і професор Харківського університету; професор Оксфордського університету (Велика Британія). Був широко освіченим, талановитим ученим, який зробив значний внесок у розвиток гістологічної науки. Сфера наукових інтересів – гістологічна будова шлунково-кишкового тракту, гістологія нервової системи, техніка мікроскопічних досліджень.

Фундаментальна праця М. К. Кульчицького по мікроскопії є добре оформленим виданням, що містить велику кількість схем, малюнків та ілюстрацій. У ній автор, крім загальновідомих способів виготовлення гістопрепаратів, докладно описує запропоновані ним методи. Книга витримала чотири видання, ставши незамінним посібником для цілого ряду поколінь дослідників-початківців.

110 років

Игумнов, С. Н. Значение земства в развитии медицинской помощи населению: идеология земской медицины / С. Н. Игумнов. – Харьков : Тип. и Литография М. Зильберберта и С-вья, 1914. – 24 с.

С. М. Ігумнов (1864–1942) – санітарний лікар, історик медицини, поет. Понад 40 років присвятив організації санітарної служби в Харківській губернії. В наукових працях та практичній роботі він надавав великого значення профілактичним заходам, які повинні здійснювати лікарські дільниці, йому належать ґрунтовні праці з історії земської медицини та санітарної статистики в Україні. Брав активну участь у боротьбі з епідеміями.

У своїй книзі С. М. Ігумнов узагальнив і розвинув передові ідеї земської медицини. Вона відігравала велику роль в історії розвитку вітчизняної медицини. Це була форма медичного обслуговування, яка за рівнем наближення до широких сільських верств населення раціональної, зокрема хірургічної, допомоги в ті часи не мала собі рівноцінних у жодній країні світу.

Курортный альманах : целебные источники для ванн и внутреннего употребления, климатические станции, лечебные учреждения (Германии, Австрии, Швейцарии и соседних областей) : справоч. книга для врачей и больных. – 2-е изд. 1914 г. – Берлин : Изд. Рудольфа Моссе. Тип. К. П. Шрадера, 1914. – 275 с. : ил.

Видання є вичерпним довідником про різноманітні бальнеологічні курорти та цілющі джерела, призначені для використання в лікуванні захворювань.

Книга починається із вступу, в якому автор розповідає про важливість здорового способу життя та значення курортного лікування в підтримці та покращенні здоров'я. Потім слідує опис основних типів цілющих джерел: мінеральних, термальних, грязьових, водних та ін. Для кожного типу джерела вказуються його особливості, хімічний склад та лікувальні властивості.

Подано інформацію про те, як вибрати відповідний курорт та визначити потрібні процедури в залежності від типу захворювання чи проблеми зі здоров'ям. У практичній частині розповідається про правила відвідування курортів, необхідність проходження попереднього медичного огляду та підготовки до курортного лікування.

Це видання – цінний ресурс для людей, які цікавляться курортним лікуванням і бажають дізнатися більше про доступні можливості в країні. Книга надає всю необхідну інформацію для вибору та організації курортного відпочинку, а також дає рекомендації щодо підтримки здоров'я та профілактики захворювань.

Тилльманс, Г. Руководство по частной хирургии. Ч. 2. Хирургия живота и конечностей / Г. Тилльманс ; пер. с нем. испр. и доп. изд. под ред. Ф. А. Рейна. – Москва : Изд. А. А. Карцева, 1914. – 1050 с., 785 цвет. рис.

Германн Тільманс (Германн Tillmanns) – видатний німецький  хірург, один із засновників дитячої хірургії (1844–1927). З 1889 р. – професор Лейпцизького університету. Разом із Т. Гейбнером заснував у Лейпцигу зразкову дитячу лікарню. Вченому належать праці про хвороби суглобів, пухлини, рани, операції черевної та грудної порожнини, трепанацію, поранення нервів, оперативний шов та ін., які перекладені багатьма іноземними мовами.

Написав тритомний підручник із загальної та спеціальної хірургії, який перевидавався 12 разів з 1888 по 1890 рр. Г. Тільманс вважається одним із засновників дитячої хірургії, отримав багато нагород, у тому числі почесний докторський ступінь Університету Шеффілда.

Друга частина підручника присвячена хірургії черевної порожнини та суглобів, питанням профілактики хірургічної інфекції, асептики й антисептики, перебігу ранового процесу, інфузійно-трансфузійної терапії, лікуванням ушкоджень та спеціальним питанням хірургічної патології. Описано найпоширеніші хірургічні захворювання. Головну увагу приділено діагностиці та дифдіагностиці гострої хірургічної патології. Результативнішому сприйняттю сприяють численні ілюстрації, а також різні схеми й алгоритми.

105 років

Бумм, Э. Руководство к изучению акушерства. В двадцати восьми лекциях. Ч. 2. Атлас / Э. Бумм ; пер. с нем. С. А. Бахмутской, под. ред. П. Т. Садовского. – Петроград ; Киев : Сотрудник, 1919. – 256 с., 612 цвет. рис.

Ернст Бумм (1858–1925) – видатний німецький акушер-гінеколог, основоположник класичного акушерства, зробив важливий внесок у боротьбу з пологовою гарячкою, ряд відкриттів з бактеріології в акушерстві та розробив нові гінекологічні хірургічні операції. Він першим зарахував гонорею та пологову гарячку до бактеріальних інфекцій. Ним проводилися дослідження еклампсії, раку матки та захворювань сечовивідних шляхів у жінок. Ернст Бумм був одним із перших лікарів, який визнав нову, на той час, променеву терапію раку шийки матки.

Пропонована книга – всесвітньовідома праця Е. Бумма, вперше опублікована в 1902 році, складається з 28 лекцій з 612 кольоровими малюнками, є докладним керівництвом, в якому вміщено відомості класичного акушерства про фізіологічний та ускладнений перебіг вагітності й пологів, акушерські операції, представлено дані про патогенез, лікування та профілактику ускладнень вагітності, що найчастіше трапляються в медичній практиці. Крім того, у виданні знайшли відображення багато здобутків у галузі акушерської науки, описано методи дослідження, що дозволяють об’єктивно оцінити стан матері та плоду.

Свого часу видання стало популярною енциклопедією з акушерства в Німеччині та в інших країнах світу. Завдяки високій якості зображення, книга стала зразком для наступних підручників і перевидається в багатьох країнах до наших днів. Як писав сам автор «Я виклав докладно все те, що здавалося мені важливим для розуміння процесу пологів і що частіше трапляється в повсякденній практиці. Натомість, навпаки, я лише коротко зупинявся на рідкісних явищах і наскільки можливо обмежив обговорення другорядних теоретичних питань».

Ремер, П. Руководство по глазным болезням / П. Ремер. – Берлин : Изд-во Врач, 1919. – 428 с. : ил.

Ремер П. (Romer) – німецький професор офтальмології. Книга П. Ремера відзначається серед подібної медичної літератури своєю оригінальністю, самостійністю поглядів автора на етіологію, лікування та класифікацію різних захворювань ока, його строго критичним ставленням до предметів, що трактуються.

Цікавими є розділи, в яких офтальмологія тісно стикається з бактеріологією, серодіагностикою, серотерапією та із загальними захворюваннями організму. Багатство наукового матеріалу та літературних вказівок, жвавість та витонченість викладу у формі клінічних лекцій, відмінні малюнки в тексті та в таблицях з оригінальних препаратів роблять книгу практичною, науковою та цілком доступною початківцям для вивчення офтальмології.

Монографія висвітлює такі теми: захворювання кон’юктиви та рогівки, захворювання райдужної оболонки, кришталика, хвороби склоподібного тіла, захворювання сітківки, поранення ока, м’язова косоокість, неврологія ока.

Сам П. Ремер писав про своє видання: «Я присвячую видання свого підручника пам'яті моїх учнів, загиблих під час війни. Це видання моєї книги стало результатом потреб війни та її результату».

Тюффье, Т. Руководство по малой хирургии / Т. Тюффье, П. Дефосс ; пер. [с фр.], под ред. А. М. Заблудовского. – 6-е изд. – Петроград ; Киев : Сотрудник, 1919. – 368 с., 390 рис. в тексте.

Теодор-Марин Тюф’є, відомий як Теодор Тюф’є (1857–1929), французький хірург. Він був піонером легеневої та серцево-судинної хірургії та спінальної анестезії.

Випускаючи у світ популярне у Франції видання Tuffier і Desfosses з малої хірургії, видавці сподівалися, що ця книга виявиться корисною для лікарів інших країн, особливо для земських, у практиці яких зустрічається багато випадків у галузі малої хірургії. Про переваги цього посібника свідчить поява перекладу його німецькою мовою, оригінальна медична література якої така багата, що переклад з іншої іноземної мови є рідкістю.

У книзі викладено важливі для сестер милосердя, студентів та практичних лікарів елементи малої хірургії. Основне завдання цього посібника – представлення актуальних на той час хірургічних методів. Віддаючи належне давній хірургічній школі, воно з іншого боку навмисно оминає все, що застаріло і зайве. До книги входять такі розділи: догляд за хворим, лікування ран, знеболення, мала хірургія кісток та суглобів, сечостатевих органів, органів чуття, зубів, імунізація.

100 років

Воронов, С. Пересадка половых желез : монорафия / С. Воронов. – Харьков : Науч. мысль, 1924. – 86 с.

Сергій (Самуїл) Абрамович Воронов (1866–1951) – французький хірург російського походження. Один із піонерів ксенотрансплантації. У 1920 році з’явилося перше повідомлення про наукові роботи С. Воронова. Здобув популярність своїми цікавими експериментами. Праця С. Воронова присвячена питанням внутрішньої секреції статевих залоз з її потужним впливом на фізичний та духовний світ людини. Завдяки книзі можна ознайомитися з дослідами омолодження старіючого організму. Досліди Воронова, що знаменують собою початок нового періоду в історії омолодження, залишаться дуже цікавими і цінними для кожного, хто вивчає проблему внутрішньої секреції статевих залоз та її впливу на старіючий організм.

Данилевский, В. Я. Физиология труда : общедоступ. очерки : монография / В. Я. Данилевский. – Харьков : Космос, 1924. – 123 с.

Василь Якович Данилевський (1852–1939) – видатний фізіолог, фундатор ендокринології та порівняльної паразитології в Україні, професор Харківського університету. Залишив після себе багатющу наукову спадщину. Основні наукові праці В. Я. Данилевського належать до галузі фізіології нервової системи, електрофізіології, ендокринології та ін. Одним із перших почав вивчати фізіологічні аспекти гіпнозу в людини та тварин. В. Я. Данилевський є одним з основоположників фізіології праці, а також один із засновників еволюційного напрямку у фізіології.

Василь Якович – автор фундаментальних підручників з фізіології та багатьох науково-популярних статей і брошур; близько 220 наукових праць, присвячених фізіології нервової системи та тритомного підручника з фізіології; один із ініціаторів створення першого фізіологічного журналу «Фізіологічний збірник» (1888–1891). Йому належить заслуга у сфері популяризації наукових знань та розвитку вищої освіти.

У своїй праці автор знайомить читачів у загальнодоступному викладі з деякими науковими питаннями в галузі «фізіології праці». Окрім «втоми» приділено увагу загальному фізіологічному «закону найбільшої корисності за найменших витрат енергії», який у практичному відношенні виражений в «науковій організації праці». Докладно розбирається питання про тривалість робочого дня – з суто фізіологічної точки зору, а також питанням надходження та витрати енергії. У

Як висновок, у книзі підкреслюється: «Чіткий порядок, мінімальна витрата зусиль та енергії, матеріалу та часу і водночас найбільша продуктивність без шкоди для її якості – такі завдання, правильне вирішення яких обов'язково входить у процес праці».

Образцов, В. П. Болезни желудка, кишек и брюшины : монография / В. П. Образцов ; ред. Н. Д. Стражеско. – Киев : Гос. изд-во Украины, 1924. – 192 с. : ил.

Василь Парменович Образцов (1849–1920) – лікар-терапевт, професор, доктор медицини, дворянин, один із засновників київської терапевтичної школи.

В. П. Образцов увійшов до історії світової науки як один із основоположників сучасної внутрішньої медицини. Значний внесок ученого в усіх галузях клінічних знань, починаючи від класичних досліджень, присвячених фізичній діагностиці захворювань черевної порожнини і закінчуючи прижиттєвою діагностикою тромбозу коронарних артерій. Розробив глибоку ковзну методичну пальпацію органів черевної порожнини, яка дозволила розпізнавати багато хвороб органів травлення. Виділив у самостійну клінічну форму ентерити, описав клініку різних форм апендициту, вдосконалив діагностику інших шлунково-кишкових захворювань.

У праці професора В. П. Образцова «Хвороби шлунка, кишок та очеревини» викладено результати досліджень та спостережень патології шлунково-кишкового тракту, зокрема вперше описано клініку ентериту і коліту, запропоновано метод диференціальної діагностики туберкульозу та злоякісної пухлини товстої кишки.

Периц, Г. Введение в клинику внутренней секреции : монография / Г. Периц ; ред. А. А. Кронтовский ; пер. с нем. Л. Н. Шустова. – Пер. с изд. 1923 г. – Киев : Гос. изд-во Украины, 1924. – 230 с. : ил.

Георг Періц (нар. 1870) був лікарем, добре відомим у Німеччині та навіть у Північній Америці, автором однієї з перших детальних німецькомовних монографій про дитячі неврологічні розлади, вперше опублікованої в 1912 році.

Згодом закінчив курс внутрішньої медицини і присвятив себе новій спеціальності «залозисті розлади внутрішньої секреції». Його дослідження присвячені паращитоподібній залозі, спазмофілії та епілепсії. Займався також неврологічними захворюваннями стовбура головного мозку в дітей. Наприкінці Першої світової війни Г. Періц був призначений медичним директором Берлінської школи черепно-мозкових травм і опублікував видатну роботу з патопсихології арифметики. Він став медичним радником і професором Берлінського університету та працював консультантом у дитячому будинку в Берліні Руммельсбург.

Видання є вступом у клініку хвороб залоз внутрішньої секреції: гіпофізу, підшлункової, щитоподібної та шишкоподібної залоз, взаємовідносини внутрішньої секреції та нервової системи. Містить найголовніші теоретичні відомості, які необхідно знати клініцисту, практичному лікарю та дані, що стосуються патологічних явищ, про які повинен мати уявлення кожен теоретик-біолог, який бажає засвоїти основи вчення про внутрішню секрецію.

Kleinschmidt, H. Туберкулез в детском возрасте : монография / H. Kleinschmidt ; авториз. пер. с послед. немец. изд. Ф. А. Григорович-Барской-Гинзбург. – В Берлине : Врач, 1924. – 139 с.

Доктор Ханс Кляйншмідт – керівник дитячої університетської клініки в Гамбурзі. Працював на кафедрі педіатрії в Геттінгені, займався питаннями інфекційних хвороб. Як фахівець із дитячого туберкульозу, досліджував епідемію поліомієліту в районі Кельна. Був одним із засновників Німецького товариства охорони здоров’я дітей. Виступав одним із прихильників тісної співпраці клініки та догляду.

Книга професора Х. Кляйншмідта про дитячий туберкульоз є дуже цінним внеском у бібліотеку кожного практичного лікаря. Вона дає не тільки повний огляд патолого-анатомічної картини туберкульозу в дитини, але також охоплює всю актуальну на той час терапію цієї страшної хвороби. Лікар загальної практики знайде у цій праці розлогий матеріал, що характеризує причини та умови розвитку інфекції, а також спеціальний розділ, присвячений профілактиці та пов’язаним з нею питанням соціального оздоровлення. У книзі порівняно невеликого обсягу автор дав повний опис усіх новітніх досліджень і поглядів на туберкульоз у дитячому віці.

Підготувала:

Приємська Н.Г., головний бібліотекар

відділу медичних наук.

Поділитися:

Медична книга минулого століття


Книжкова виставка «Медична книга минулого століття» (книги-ювіляри 2024 року з фонду відділу медичних наук ВОУНБ ім. В. Отамановського), підготовлена в межах Дня інформації «Історія української книги та книгодрукування» (до Всесвітнього дня книги та авторського права, 23 квітня).

Всесвітній день книги та авторського права відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. Свято було проголошене на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада 1995 року. Мета його запровадження – наголосити на фундаментальній важливості книжки та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права та захисту інтелектуальної власності.

Час, інколи зовсім непомітно для нас, змінює ставлення до чорних рядків на папері. І книгу, що побачила світ сто років тому, ми сприймаємо з іншим почуттям, ніж ту, яка тільки-но вийшла з друку. Справа не лише в тому, що дані, вміщені в ній, стали надбанням історії. Вже сама книга є пам’яткою книгодрукування, бібліографічною рідкістю і має величезну історико-культурну цінність.

З метою ознайомлення читачів і популяризації колекції медичної літератури, зокрема наукових праць лікарів кінця XIX початку XX ст. з 1909 по 1924 рр., фахівці відділу медичних наук ВОУНБ ім. В. Отамановського підготували книжкову виставку «Медична книга минулого століття».

Цього року виповнюється:

115 років

Кульчицкий, Н. К. Учение о микроскопе и техника микроскопического исследования : монография / Н. К. Кульчицкий. – 4-е изд., испр. и доп. – Харьков : Тип. «Мирный Труд», 1909. – 270 с. : ил.

Микола Кульчицький (1856–1925) – гістолог, ембріолог, доцент і професор Харківського університету; професор Оксфордського університету (Велика Британія). Був широко освіченим, талановитим ученим, який зробив значний внесок у розвиток гістологічної науки. Сфера наукових інтересів – гістологічна будова шлунково-кишкового тракту, гістологія нервової системи, техніка мікроскопічних досліджень.

Фундаментальна праця М. К. Кульчицького по мікроскопії є добре оформленим виданням, що містить велику кількість схем, малюнків та ілюстрацій. У ній автор, крім загальновідомих способів виготовлення гістопрепаратів, докладно описує запропоновані ним методи. Книга витримала чотири видання, ставши незамінним посібником для цілого ряду поколінь дослідників-початківців.

110 років

Игумнов, С. Н. Значение земства в развитии медицинской помощи населению: идеология земской медицины / С. Н. Игумнов. – Харьков : Тип. и Литография М. Зильберберта и С-вья, 1914. – 24 с.

С. М. Ігумнов (1864–1942) – санітарний лікар, історик медицини, поет. Понад 40 років присвятив організації санітарної служби в Харківській губернії. В наукових працях та практичній роботі він надавав великого значення профілактичним заходам, які повинні здійснювати лікарські дільниці, йому належать ґрунтовні праці з історії земської медицини та санітарної статистики в Україні. Брав активну участь у боротьбі з епідеміями.

У своїй книзі С. М. Ігумнов узагальнив і розвинув передові ідеї земської медицини. Вона відігравала велику роль в історії розвитку вітчизняної медицини. Це була форма медичного обслуговування, яка за рівнем наближення до широких сільських верств населення раціональної, зокрема хірургічної, допомоги в ті часи не мала собі рівноцінних у жодній країні світу.

Курортный альманах : целебные источники для ванн и внутреннего употребления, климатические станции, лечебные учреждения (Германии, Австрии, Швейцарии и соседних областей) : справоч. книга для врачей и больных. – 2-е изд. 1914 г. – Берлин : Изд. Рудольфа Моссе. Тип. К. П. Шрадера, 1914. – 275 с. : ил.

Видання є вичерпним довідником про різноманітні бальнеологічні курорти та цілющі джерела, призначені для використання в лікуванні захворювань.

Книга починається із вступу, в якому автор розповідає про важливість здорового способу життя та значення курортного лікування в підтримці та покращенні здоров'я. Потім слідує опис основних типів цілющих джерел: мінеральних, термальних, грязьових, водних та ін. Для кожного типу джерела вказуються його особливості, хімічний склад та лікувальні властивості.

Подано інформацію про те, як вибрати відповідний курорт та визначити потрібні процедури в залежності від типу захворювання чи проблеми зі здоров'ям. У практичній частині розповідається про правила відвідування курортів, необхідність проходження попереднього медичного огляду та підготовки до курортного лікування.

Це видання – цінний ресурс для людей, які цікавляться курортним лікуванням і бажають дізнатися більше про доступні можливості в країні. Книга надає всю необхідну інформацію для вибору та організації курортного відпочинку, а також дає рекомендації щодо підтримки здоров'я та профілактики захворювань.

Тилльманс, Г. Руководство по частной хирургии. Ч. 2. Хирургия живота и конечностей / Г. Тилльманс ; пер. с нем. испр. и доп. изд. под ред. Ф. А. Рейна. – Москва : Изд. А. А. Карцева, 1914. – 1050 с., 785 цвет. рис.

Германн Тільманс (Германн Tillmanns) – видатний німецький  хірург, один із засновників дитячої хірургії (1844–1927). З 1889 р. – професор Лейпцизького університету. Разом із Т. Гейбнером заснував у Лейпцигу зразкову дитячу лікарню. Вченому належать праці про хвороби суглобів, пухлини, рани, операції черевної та грудної порожнини, трепанацію, поранення нервів, оперативний шов та ін., які перекладені багатьма іноземними мовами.

Написав тритомний підручник із загальної та спеціальної хірургії, який перевидавався 12 разів з 1888 по 1890 рр. Г. Тільманс вважається одним із засновників дитячої хірургії, отримав багато нагород, у тому числі почесний докторський ступінь Університету Шеффілда.

Друга частина підручника присвячена хірургії черевної порожнини та суглобів, питанням профілактики хірургічної інфекції, асептики й антисептики, перебігу ранового процесу, інфузійно-трансфузійної терапії, лікуванням ушкоджень та спеціальним питанням хірургічної патології. Описано найпоширеніші хірургічні захворювання. Головну увагу приділено діагностиці та дифдіагностиці гострої хірургічної патології. Результативнішому сприйняттю сприяють численні ілюстрації, а також різні схеми й алгоритми.

105 років

Бумм, Э. Руководство к изучению акушерства. В двадцати восьми лекциях. Ч. 2. Атлас / Э. Бумм ; пер. с нем. С. А. Бахмутской, под. ред. П. Т. Садовского. – Петроград ; Киев : Сотрудник, 1919. – 256 с., 612 цвет. рис.

Ернст Бумм (1858–1925) – видатний німецький акушер-гінеколог, основоположник класичного акушерства, зробив важливий внесок у боротьбу з пологовою гарячкою, ряд відкриттів з бактеріології в акушерстві та розробив нові гінекологічні хірургічні операції. Він першим зарахував гонорею та пологову гарячку до бактеріальних інфекцій. Ним проводилися дослідження еклампсії, раку матки та захворювань сечовивідних шляхів у жінок. Ернст Бумм був одним із перших лікарів, який визнав нову, на той час, променеву терапію раку шийки матки.

Пропонована книга – всесвітньовідома праця Е. Бумма, вперше опублікована в 1902 році, складається з 28 лекцій з 612 кольоровими малюнками, є докладним керівництвом, в якому вміщено відомості класичного акушерства про фізіологічний та ускладнений перебіг вагітності й пологів, акушерські операції, представлено дані про патогенез, лікування та профілактику ускладнень вагітності, що найчастіше трапляються в медичній практиці. Крім того, у виданні знайшли відображення багато здобутків у галузі акушерської науки, описано методи дослідження, що дозволяють об’єктивно оцінити стан матері та плоду.

Свого часу видання стало популярною енциклопедією з акушерства в Німеччині та в інших країнах світу. Завдяки високій якості зображення, книга стала зразком для наступних підручників і перевидається в багатьох країнах до наших днів. Як писав сам автор «Я виклав докладно все те, що здавалося мені важливим для розуміння процесу пологів і що частіше трапляється в повсякденній практиці. Натомість, навпаки, я лише коротко зупинявся на рідкісних явищах і наскільки можливо обмежив обговорення другорядних теоретичних питань».

Ремер, П. Руководство по глазным болезням / П. Ремер. – Берлин : Изд-во Врач, 1919. – 428 с. : ил.

Ремер П. (Romer) – німецький професор офтальмології. Книга П. Ремера відзначається серед подібної медичної літератури своєю оригінальністю, самостійністю поглядів автора на етіологію, лікування та класифікацію різних захворювань ока, його строго критичним ставленням до предметів, що трактуються.

Цікавими є розділи, в яких офтальмологія тісно стикається з бактеріологією, серодіагностикою, серотерапією та із загальними захворюваннями організму. Багатство наукового матеріалу та літературних вказівок, жвавість та витонченість викладу у формі клінічних лекцій, відмінні малюнки в тексті та в таблицях з оригінальних препаратів роблять книгу практичною, науковою та цілком доступною початківцям для вивчення офтальмології.

Монографія висвітлює такі теми: захворювання кон’юктиви та рогівки, захворювання райдужної оболонки, кришталика, хвороби склоподібного тіла, захворювання сітківки, поранення ока, м’язова косоокість, неврологія ока.

Сам П. Ремер писав про своє видання: «Я присвячую видання свого підручника пам'яті моїх учнів, загиблих під час війни. Це видання моєї книги стало результатом потреб війни та її результату».

Тюффье, Т. Руководство по малой хирургии / Т. Тюффье, П. Дефосс ; пер. [с фр.], под ред. А. М. Заблудовского. – 6-е изд. – Петроград ; Киев : Сотрудник, 1919. – 368 с., 390 рис. в тексте.

Теодор-Марин Тюф’є, відомий як Теодор Тюф’є (1857–1929), французький хірург. Він був піонером легеневої та серцево-судинної хірургії та спінальної анестезії.

Випускаючи у світ популярне у Франції видання Tuffier і Desfosses з малої хірургії, видавці сподівалися, що ця книга виявиться корисною для лікарів інших країн, особливо для земських, у практиці яких зустрічається багато випадків у галузі малої хірургії. Про переваги цього посібника свідчить поява перекладу його німецькою мовою, оригінальна медична література якої така багата, що переклад з іншої іноземної мови є рідкістю.

У книзі викладено важливі для сестер милосердя, студентів та практичних лікарів елементи малої хірургії. Основне завдання цього посібника – представлення актуальних на той час хірургічних методів. Віддаючи належне давній хірургічній школі, воно з іншого боку навмисно оминає все, що застаріло і зайве. До книги входять такі розділи: догляд за хворим, лікування ран, знеболення, мала хірургія кісток та суглобів, сечостатевих органів, органів чуття, зубів, імунізація.

100 років

Воронов, С. Пересадка половых желез : монорафия / С. Воронов. – Харьков : Науч. мысль, 1924. – 86 с.

Сергій (Самуїл) Абрамович Воронов (1866–1951) – французький хірург російського походження. Один із піонерів ксенотрансплантації. У 1920 році з’явилося перше повідомлення про наукові роботи С. Воронова. Здобув популярність своїми цікавими експериментами. Праця С. Воронова присвячена питанням внутрішньої секреції статевих залоз з її потужним впливом на фізичний та духовний світ людини. Завдяки книзі можна ознайомитися з дослідами омолодження старіючого організму. Досліди Воронова, що знаменують собою початок нового періоду в історії омолодження, залишаться дуже цікавими і цінними для кожного, хто вивчає проблему внутрішньої секреції статевих залоз та її впливу на старіючий організм.

Данилевский, В. Я. Физиология труда : общедоступ. очерки : монография / В. Я. Данилевский. – Харьков : Космос, 1924. – 123 с.

Василь Якович Данилевський (1852–1939) – видатний фізіолог, фундатор ендокринології та порівняльної паразитології в Україні, професор Харківського університету. Залишив після себе багатющу наукову спадщину. Основні наукові праці В. Я. Данилевського належать до галузі фізіології нервової системи, електрофізіології, ендокринології та ін. Одним із перших почав вивчати фізіологічні аспекти гіпнозу в людини та тварин. В. Я. Данилевський є одним з основоположників фізіології праці, а також один із засновників еволюційного напрямку у фізіології.

Василь Якович – автор фундаментальних підручників з фізіології та багатьох науково-популярних статей і брошур; близько 220 наукових праць, присвячених фізіології нервової системи та тритомного підручника з фізіології; один із ініціаторів створення першого фізіологічного журналу «Фізіологічний збірник» (1888–1891). Йому належить заслуга у сфері популяризації наукових знань та розвитку вищої освіти.

У своїй праці автор знайомить читачів у загальнодоступному викладі з деякими науковими питаннями в галузі «фізіології праці». Окрім «втоми» приділено увагу загальному фізіологічному «закону найбільшої корисності за найменших витрат енергії», який у практичному відношенні виражений в «науковій організації праці». Докладно розбирається питання про тривалість робочого дня – з суто фізіологічної точки зору, а також питанням надходження та витрати енергії. У

Як висновок, у книзі підкреслюється: «Чіткий порядок, мінімальна витрата зусиль та енергії, матеріалу та часу і водночас найбільша продуктивність без шкоди для її якості – такі завдання, правильне вирішення яких обов'язково входить у процес праці».

Образцов, В. П. Болезни желудка, кишек и брюшины : монография / В. П. Образцов ; ред. Н. Д. Стражеско. – Киев : Гос. изд-во Украины, 1924. – 192 с. : ил.

Василь Парменович Образцов (1849–1920) – лікар-терапевт, професор, доктор медицини, дворянин, один із засновників київської терапевтичної школи.

В. П. Образцов увійшов до історії світової науки як один із основоположників сучасної внутрішньої медицини. Значний внесок ученого в усіх галузях клінічних знань, починаючи від класичних досліджень, присвячених фізичній діагностиці захворювань черевної порожнини і закінчуючи прижиттєвою діагностикою тромбозу коронарних артерій. Розробив глибоку ковзну методичну пальпацію органів черевної порожнини, яка дозволила розпізнавати багато хвороб органів травлення. Виділив у самостійну клінічну форму ентерити, описав клініку різних форм апендициту, вдосконалив діагностику інших шлунково-кишкових захворювань.

У праці професора В. П. Образцова «Хвороби шлунка, кишок та очеревини» викладено результати досліджень та спостережень патології шлунково-кишкового тракту, зокрема вперше описано клініку ентериту і коліту, запропоновано метод диференціальної діагностики туберкульозу та злоякісної пухлини товстої кишки.

Периц, Г. Введение в клинику внутренней секреции : монография / Г. Периц ; ред. А. А. Кронтовский ; пер. с нем. Л. Н. Шустова. – Пер. с изд. 1923 г. – Киев : Гос. изд-во Украины, 1924. – 230 с. : ил.

Георг Періц (нар. 1870) був лікарем, добре відомим у Німеччині та навіть у Північній Америці, автором однієї з перших детальних німецькомовних монографій про дитячі неврологічні розлади, вперше опублікованої в 1912 році.

Згодом закінчив курс внутрішньої медицини і присвятив себе новій спеціальності «залозисті розлади внутрішньої секреції». Його дослідження присвячені паращитоподібній залозі, спазмофілії та епілепсії. Займався також неврологічними захворюваннями стовбура головного мозку в дітей. Наприкінці Першої світової війни Г. Періц був призначений медичним директором Берлінської школи черепно-мозкових травм і опублікував видатну роботу з патопсихології арифметики. Він став медичним радником і професором Берлінського університету та працював консультантом у дитячому будинку в Берліні Руммельсбург.

Видання є вступом у клініку хвороб залоз внутрішньої секреції: гіпофізу, підшлункової, щитоподібної та шишкоподібної залоз, взаємовідносини внутрішньої секреції та нервової системи. Містить найголовніші теоретичні відомості, які необхідно знати клініцисту, практичному лікарю та дані, що стосуються патологічних явищ, про які повинен мати уявлення кожен теоретик-біолог, який бажає засвоїти основи вчення про внутрішню секрецію.

Kleinschmidt, H. Туберкулез в детском возрасте : монография / H. Kleinschmidt ; авториз. пер. с послед. немец. изд. Ф. А. Григорович-Барской-Гинзбург. – В Берлине : Врач, 1924. – 139 с.

Доктор Ханс Кляйншмідт – керівник дитячої університетської клініки в Гамбурзі. Працював на кафедрі педіатрії в Геттінгені, займався питаннями інфекційних хвороб. Як фахівець із дитячого туберкульозу, досліджував епідемію поліомієліту в районі Кельна. Був одним із засновників Німецького товариства охорони здоров’я дітей. Виступав одним із прихильників тісної співпраці клініки та догляду.

Книга професора Х. Кляйншмідта про дитячий туберкульоз є дуже цінним внеском у бібліотеку кожного практичного лікаря. Вона дає не тільки повний огляд патолого-анатомічної картини туберкульозу в дитини, але також охоплює всю актуальну на той час терапію цієї страшної хвороби. Лікар загальної практики знайде у цій праці розлогий матеріал, що характеризує причини та умови розвитку інфекції, а також спеціальний розділ, присвячений профілактиці та пов’язаним з нею питанням соціального оздоровлення. У книзі порівняно невеликого обсягу автор дав повний опис усіх новітніх досліджень і поглядів на туберкульоз у дитячому віці.

Підготувала:

Приємська Н.Г., головний бібліотекар

відділу медичних наук.