Туга України

Ой ти ненько Україно,

Ти ж рідная мати,

За що ж маєш, сиротино,

Отак пропадати…

Доки ж будуть так прилюдно

Тебе грабувати,

Злі ж сусіди тебе, бідну –

Отак обдирати?

Ой чи довго ж вони будуть

Наш край розривати,

Та ще доки ж вони будуть

Степи разбирати? 

Ці рядки належать Миколі Васильовичу Левитському (1859–1936) – організатору кооперативного руху, публіцисту, члену Української Центральної Ради. Суто професійна та політична діяльність цілком поглинала Миколу Васильовича, проте він знаходив час для написання віршів. У 1900 році  ним була написана та покладена на музику (1902 р.) дума «Туга України», яку з неймовірним успіхом виконували відомі кобзарі, а іноді й сам автор. Примірник патріотичної думи, надрукований видавництвом «Спілка» у Єлисаветграді (нині місто Кропивницький) 1917 року, зберігається у фонді відділу рідкісних і цінних видань.

У такі трагічні для нашої країни часи, слова написані більш ніж 100 років тому, набувають сакрального значення.

З повним текстом думи користувачі можуть ознайомитися на сайті Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки в розділі «Е-бібліотека».