Рашизм – неофашистська ідеологія путінської росії

(віртуальний бібліографічний огляд)

Історію появи терміна «рашизм» детально розглядає у своїй науковій розвідці доктор політичних наук, професор Б. Л. Дем’яненко:

Дем’яненко, Б. «Рашизм» як квазіідеологія пострадянського імперського реваншу [Електронний ресурс] / Б. Дем’яненко // Studia politologica Ucraino-Polona. – 2018. – Вип. 8. – С. 35–40.

Він зазначає, що дефініція «рашизм» (від англ. «Russia, Russian» («раша») й італ. «fascismo» – фашизм, від якого взято закінчення «изм») або «русизм», як неофіційна назва квазіідеології й соціальної практики сучасного владного режиму Росії, з’явилася на початку ХХІ ст. Це поняття отримало поширення в неофіційних колах у 2008 р. під час агресії Росії проти Грузії. Нова хвиля його поширення припала на період анексії АР Крим, збиття літака Boeing 777 17 липня 2014 р. поблизу Донецька та початку російсько-українського протистояння в 2014 р. Дефініцію «русизм» уперше введено О. Герценом у романі «Минуле і думи» (1868) для позначення екстремістського напряму в русофільстві.

Своїм відродженням термін завдячує президенту Чеченської Республіки Ічкерія Дж. Дудаєву, який основну рису «русизму» вбачав у територіальній експансії Російської Федерації на Кавказі. Політик назвав «русизм» особливою формою людиноненависницької ідеології, яка ґрунтується на великодержавному шовінізмі, повній бездуховності й аморальності. Він відрізняється від відомих форм фашизму, расизму, націоналізму особливою жорстокістю як до людини, так і до природи. Маючи рабську психологію, він паразитує на неправдивій історії, на окупованих територіях і гноблених народах. Цей контекст сприйняття поняття було продовжено лідерами Республіки Ічкерія Шамілем Басаєвим та Асланом Масхадовим. Ш. Басаєв, наприклад, говорив: «Ваша великоросійська мрія – сидячи по горло в лайні, затягнути туди усіх інших. Це і є русизм».

У своїй науковій розвідці автор спирається на широкий спектр підходів до визначення внутрішньосмислового та ідеологічного наповнення дефініції «рашизм». До «рашистів», наприклад деякі науковці відносять і осіб усередині України та інших анексованих РФ територій, які прагнуть передовсім знищити українство як національну спільноту, виступають прихильниками сепаратизму, демонструють свою позицію носінням чорно-помаранчевих «георгіївських» стрічок. Це, насамперед, носії «совкової» психології. Підсумовуючи різні погляди, автор надає власне визначення рашизму: «Рашизм, як людиноненависницька ідеологія, виступає еклектичною сумішшю імперського неоколоніалізму, великодержавного шовінізму, ностальгії за радянським минулим, релігійного традиціоналізму. У внутрішній політиці проявом рашизму є порушення прав людини на свободу думки, переслідування інакомислячих, використання ЗМІ для дезінформації власного народу, йому притаманне ігнорування демократичних процедур. У зовнішній політиці він проявляється в порушенні принципів міжнародного права, нав’язуванні світові власної версії історичної правди, є обґрунтуванням варварської геополітики Російської Федерації, спрямованої на окупацію та анексію територій інших держав, спираючись при цьому на місцевий колабораціонізм та підтримку російської п’ятої колони. Нині «рашизм» виступає ідеологічною основою недемократичного режиму «путінізму».

Кандидат історичних наук, професор кафедри історії Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка С. Дем’янчука Юрій Дем’янчук у статті:

Дем’янчук, Ю. Український погляд на «рашизм» в історичному ракурсі [Електронний ресурс] / Ю. Дем’янчук // Історичні студії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. – 2014. – Вип. 11/12. – С. 115–124. на основі наукових фактів дає відсіч спробам В. Путіна ревізувати історію німецько-радянської війни 1941–1945 рр. та позитивно гіперболізувати участь в ній Росії, довівши важливість внеску українського народу в загальноєвропейську та світову скарбницю перемоги над нацизмом. Дослідник розкрив злочинну суть рашизму, його коріння та надав об’єктивну оцінку президенту Росії як головному злочинцеві початку XXI ст. Науковець зазначив, що, якщо у роки Другої світової війни і по її закінченні одним із найстрашніших слів було слово «нацизм», то сьогодні поруч із ним стало вживатися інше – «рашизм». Воно не менш злочинне і страшне по своїй суті. Органічно пов’язане з Гітлером та Путіним. Це загроза не тільки Європі, але й усьому світу. «Один фюрер у промовах прославляв німців як наднарод і арійську націю, інший – гіперболізує російську. В результаті обоє втягнули народи в смертоносну бійню».

У цьому аспекті варто ознайомитися зі статтею М. Коропатника, де він співставляє події 1939–1944 рр. і 2014 р., які відбувалися в Україні та з’ясовує на основі різних інформаційних джерел витоки і можливі результати так званої «гібридної війни» путінської Росії проти України, схожість методів нинішнього російського керівництва з методами нацистської Німеччини. Час показав, що «гібридна війна» закінчилася повномасштабним військовим вторгненням путінської Росії в Україну.

Коропатник, М. Україна у двох війнах – з гітлерівською Німеччиною та путінською Росією: історичні паралелі [Електронний ресурс] / М. Коропатник // Сіверянський літопис. – 2015. – № 1. – С. 49–60.

Агресивну сутність сучасного «путінізму», його соціальні та ідейні витоки, природу ідеологічної війни Росії проти України дослідив у своєму науково-публіцистичному доробку В. М. Ткаченко. І хоча праця побачила світ у 2015 р., вона не втратила своєї актуальності до сьогодні, адже автор показав устремління Путіна встановити новий світовий порядок.

Ткаченко, В. М. «Путінізм»: шовінізм пострадянського реваншу / В. М. Ткаченко. – Київ : Знання України, 2015. – 119 с.

Додатково радимо переглянути публікації, датовані 2018 та 2019 рр.

Житарюк, М. «Історична тяглість» щодо України (від Й. Сталіна до В. Путіна) у сценаріях реанімування Російської імперії [Електронний ресурс] / М. Житарюк // Вісник Львівського університету. Серія : Журналістика. – 2018. – Вип. 44. – С. 101–111.

Грабовська, І. Путінізм як конфліктогенний фактор світового значення та українська специфіка його проявів [Електронний ресурс] / І. Грабовська // Українознавчий альманах. – 2019. – Вип. 24. – С. 114–118.

Дочасним, у цьому зв’язку, є й ґрунтовне дослідження відомої французької публіцистки Г. Аккерман, у якому розкрито джерела російського націоналізму, його спрямовану проти всього людства агресивну сутність (адже, якщо перефразувати відомі слова Путіна, «нам потрібний такий світ, де буде тільки Росія»), авторка викрила злочинний характер російського так званого патріотичного виховання, яке полягає в мілітаризації всього суспільства і перетворення дітей у запрограмовані автомати для вбивства. Ця книжка – могутня пересторога всьому людству і надто вже актуальна для України, бо ми – перший об’єкт у розбудові «русского мира», яку російські агресори в українській шкурі приховують балачками про «мир».

323.1 А39 Аккерман, Г. Безсмертний полк. Священна війна Путіна / Г. Аккерман ; пер. із фр. П. Таращук. – Тернопіль : Навч. кн.-Богдан, 2019. – 216 с.

Тему нав’язування світові Росією «русского мира» в основі якого – рашизм з позицій сьогодення, у своєму дописі розглядає Олександр Беккер – кореспондент АрміяInform:

Беккер, О. Рашизм як прояв тваринності проти людства і людяності [Електронний ресурс] / О. Беккер // АРМІЯINFORM : інформ. агентство М-ва оборони України. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/03/09/rashyzm-yak-proyav-tvarynnosti-proty-lyudstva-i-lyudyanosti/ (дата звернення: 09.04.2022). – Назва з екрана.

Автор дає визначення поняття «русский мир», як ідеології руйнації цивілізацій вищих за російську і нав’язування свого варварства, де немає місця людському, лише тваринність, що відображається в нищівній війні всіх, хто проти тоталітаризму і «собірательству» Росії та його основи – рашизму: «рашизм – це різновид політичного режиму, а також радикальна авторитарна політична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм призначений для об’єднання земель через проведення гібридних війн або повної руйнації. Це ідея «русского мира», що полягає у знищенні інших цивілізацій з високорозвинутою культурою, яка ґрунтується на тваринності стосовно інших».

Науковці-історики О. Зайцев та А. Павлишин у статті: Рашизм як форма неофашизму [Електронний ресурс] / О. Зайцев, А. Павлишин // Локальна історія : [вебсайт]. – Електрон. версія журн. – Режим доступу: https://localhistory.org.ua/texts/statti/rashizm-iak-forma-neofashizmu/ (дата звернення: 09.04.2022), зазначають, що вже два десятиліття поспіль путінська Росія еволюціонує в бік фашизму. Наразі збулися найчорніші прогнози про те, що «швидка маленька війна» може стати для божевільного диктатора спокусливим засобом згуртувати населення навколо імперських символів, провчити непокірних сусідів і відвернути увагу від економічних бід. 24 лютого 2022 р. путінська Росія скинула всі маски і заходилася діяти як гітлерівська Німеччина у 1939 р., поєднуючи терористичну агресію проти України та подібні до ґеббельсівських методи пропагандистського супроводу.

Вони доводять, що шлях до рашизму, як форми неофашизму, в путінській Росії пролягав через:

– створення псевдоринкової корпоративної економіки, бенефіціари якої – найближче оточення російського президента, що складається з друзів і найвідданіших поплічників Путіна;

– конструювання масової партії влади «Єдина Росія» з гарантованою перемогою на виборах і досягненням конституційної більшості завдяки брутальним фальсифікаціям, теророві проти громадянського суспільства, вбивствам і ув’язненням лідерів опозиції та потенційних опонентів;

– культ незмінюваного «національного лідера» (аналог фюрера/дуче);

– імперіалістичну зовнішню політику;

– ненависть до лібералів та інтелектуалів, знищення шляхом заборон, рестрикцій (оголошення «іноземними агентами», визнання «небажаними організаціями», закриття за свавільними і беззаконними «судовими» ухвалами) та тюремних ув’язнень активістів інституцій громадянського суспільства.

Однак, автори погоджуються з думкою українського історика В. Нахмановича, який писав: «фантастичний гібрид «православно-комуністично-панслов’янської орди», присмачений геополітичним євразійством, не в змозі довго існувати у зіткненні з реальним світом. Ідеологічний секонд-хенд не здатен рухати історію, хоча, на жаль, і може залити її кров’ю». Що й відбувається наразі в Україні.

Більш детально схарактеризував сутність, поняття та ідеологію сучасного рашизму у таких його проявах: «Онтологія рашизму»; «Соціальний зміст рашизму»; «Перетворення рашизму на фашизм»; «Антиукраїнське спрямування рашизму»; «Загальнолюдский, ментальний та перспективний контекст рашизму» український філософ С. Дацюк у своєму блозі. Дописувач зазначає, що саме Україна «сьогодні єдина країна, яка може припинити існування в її нинішньому вигляді Росії, тобто такої країни, яка може перетворити США на попіл. Україна воює за весь світ – за Вселюдство».

Дацюк, С. Що таке рашизм? [Електронний ресурс] / С. Дацюк // Українська правда. Блог Сергія Дацюка. – [Київ], 2000–2022. – Режим доступу: https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/624fc6e87bb92/ (дата звернення: 09.04.2022). – Назва з екрана.

Вартий уваги невеликий, проте досить змістовний пост В. Єрмоленка, українського філософа і письменника, щодо сутності рашизму, вміщений у Facebook, який Gazeta.ua. передрукувала за його згодою.

Єрмоленко, В. Досить порівнювати Путіна та Гітлера. Рашизм – це гірше, ніж нацизм [Електронний ресурс] / В. Єрмоленко // Gazeta.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://gazeta.ua/ru/blog/56836/dosit-porivnyuvati-putina-i-gitlera-rashizm-ce-girshe-nizh-nacizm (дата звернення: 09.04.2022). – Назва з екрана.

У ньому автор стверджує, що «Нацизм визначав категорії людей, які слід знищити. І чинив свої жахливі злочини проти них. Решту він вважав «юберменшістю» і залишав їм можливість злочинно жити далі. А рашизм не залишає права на життя ні за ким. Він знищує, бо отримує насолоду від знищення. Йому байдуже, кого знищувати. Він знищує своїх власних солдатів, посилаючи їх на смерть і залишаючи їх гинути без пам’яті. Він знищує російськомовні міста, тому що йому байдужі і російськомовні, і «російський світ». «Своїх» він знищує з не меншим захопленням, ніж «чужих». Рашизм є суцільним злочином проти людяності, проти всього людського. Він є тріумфом тотальної смерті».

З цією думкою погоджуються й автори аналітичної статті, вміщеної на вебсайті «Український погляд»: Рашизм – огидна суміш тоталітарних ідеологій [Електронний ресурс] // Український погляд : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: http://ukrpohliad.org/analytics/rashyzm-ogydna-sumish-totalitarnyh-ideologij.html (дата звернення: 09.04.2022). – Дата публ.: 28 берез. 2022. – Назва з екрана.

У ній констатовано, що кожен наступний день повномасштабної агресії Росії в Україні дає достатньо приводів для порівнянь рашистів з фашистами та / або нацистами. Таке порівняння просте і зрозуміле не лише нам, але й громадянам інших держав. «Чуму ХХ століття», яку засудив Нюрнбергський трибунал, знає весь світ.

Проте, поступово приходить розуміння, що рашисти за рівнем жорстокості та огидності здійснюваних військових злочинів вже перевершують нацистів. Ґвалтування жінок і неповнолітніх дівчат, безглузді вбивства цивільних, танки, які розчавлюють легкові машини з біженцями, масове мародерство, яким вони вихваляються перед своїми рідними, бомбардування житлових кварталів і знищення цілих міст, знищення складів продовольства, насильницьке вивезення окупованого населення на територію Росії… Тисячі таких злочинів зафіксовано лише за один місяць повномасштабної агресії РФ в Україні. Рашизм – новий «штам» масової людиноненависницької хвороби, який потужніший за своїх попередників – фашизм та нацизм.

Слід зазначити, що авторки допису Т. Швидченко і А. Олійник, вміщеному на веб-сайті «Історична правда» мають іншу думку з цієї проблематики і переконують, що порівняння росіян з нацистами «насправді є, м’яко кажучи, недоречним». Вони вважають, що нацистів зупинили в 1945-му. На відміну від російських комуністів. Саме вони продовжили чинити свої злочини в Україні, під лейблом серпа і молота та червоного прапора. Зараз це заплямований кров’ю невинних триколор і вкрадений у візантійців двоголовий орел. Порівняння росіян з нацистами чи фашистами згладжує злочини червоних більшовиків. Саме їхні «дєди» насильно забирали українців і використовували їх як гарматне м’ясо, ті «дєди» ґвалтували українських жінок і грабували українські села рівно як і тепер. Вони підірвали Хрещатик в 1941-му і сказали, що це нацисти. Палили й руйнували українські церкви. Затоплювали села, бо так вирішила партія. Забороняли українську мову і розстрілювали за неї. Перелік цих злочинів нескінченний. «Не варто порівнювати росіян з нацистами, а треба прямо називати як є – комуністами, більшовиками, червоною наволоччю».

Швидченко, Т. Ні, вони не нацисти! Вони – більшовики і комуністи! [Електронний ресурс] / Т. Швидченко, А. Олійник // Історична правда : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/03/11/161053/ (дата звернення: 09.04.2022). – Дата публ.: 11 берез. 2022. – Назва з екрана.

Підготувала О. Кіз

Поділитися:

Рашизм - неофашистська ідеологія путінської росії


(віртуальний бібліографічний огляд)

Історію появи терміна «рашизм» детально розглядає у своїй науковій розвідці доктор політичних наук, професор Б. Л. Дем’яненко:

Дем’яненко, Б. «Рашизм» як квазіідеологія пострадянського імперського реваншу [Електронний ресурс] / Б. Дем’яненко // Studia politologica Ucraino-Polona. – 2018. – Вип. 8. – С. 35–40.

Він зазначає, що дефініція «рашизм» (від англ. «Russia, Russian» («раша») й італ. «fascismo» – фашизм, від якого взято закінчення «изм») або «русизм», як неофіційна назва квазіідеології й соціальної практики сучасного владного режиму Росії, з’явилася на початку ХХІ ст. Це поняття отримало поширення в неофіційних колах у 2008 р. під час агресії Росії проти Грузії. Нова хвиля його поширення припала на період анексії АР Крим, збиття літака Boeing 777 17 липня 2014 р. поблизу Донецька та початку російсько-українського протистояння в 2014 р. Дефініцію «русизм» уперше введено О. Герценом у романі «Минуле і думи» (1868) для позначення екстремістського напряму в русофільстві.

Своїм відродженням термін завдячує президенту Чеченської Республіки Ічкерія Дж. Дудаєву, який основну рису «русизму» вбачав у територіальній експансії Російської Федерації на Кавказі. Політик назвав «русизм» особливою формою людиноненависницької ідеології, яка ґрунтується на великодержавному шовінізмі, повній бездуховності й аморальності. Він відрізняється від відомих форм фашизму, расизму, націоналізму особливою жорстокістю як до людини, так і до природи. Маючи рабську психологію, він паразитує на неправдивій історії, на окупованих територіях і гноблених народах. Цей контекст сприйняття поняття було продовжено лідерами Республіки Ічкерія Шамілем Басаєвим та Асланом Масхадовим. Ш. Басаєв, наприклад, говорив: «Ваша великоросійська мрія – сидячи по горло в лайні, затягнути туди усіх інших. Це і є русизм».

У своїй науковій розвідці автор спирається на широкий спектр підходів до визначення внутрішньосмислового та ідеологічного наповнення дефініції «рашизм». До «рашистів», наприклад деякі науковці відносять і осіб усередині України та інших анексованих РФ територій, які прагнуть передовсім знищити українство як національну спільноту, виступають прихильниками сепаратизму, демонструють свою позицію носінням чорно-помаранчевих «георгіївських» стрічок. Це, насамперед, носії «совкової» психології. Підсумовуючи різні погляди, автор надає власне визначення рашизму: «Рашизм, як людиноненависницька ідеологія, виступає еклектичною сумішшю імперського неоколоніалізму, великодержавного шовінізму, ностальгії за радянським минулим, релігійного традиціоналізму. У внутрішній політиці проявом рашизму є порушення прав людини на свободу думки, переслідування інакомислячих, використання ЗМІ для дезінформації власного народу, йому притаманне ігнорування демократичних процедур. У зовнішній політиці він проявляється в порушенні принципів міжнародного права, нав’язуванні світові власної версії історичної правди, є обґрунтуванням варварської геополітики Російської Федерації, спрямованої на окупацію та анексію територій інших держав, спираючись при цьому на місцевий колабораціонізм та підтримку російської п’ятої колони. Нині «рашизм» виступає ідеологічною основою недемократичного режиму «путінізму».

Кандидат історичних наук, професор кафедри історії Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка С. Дем’янчука Юрій Дем’янчук у статті:

Дем’янчук, Ю. Український погляд на «рашизм» в історичному ракурсі [Електронний ресурс] / Ю. Дем’янчук // Історичні студії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. – 2014. – Вип. 11/12. – С. 115–124. на основі наукових фактів дає відсіч спробам В. Путіна ревізувати історію німецько-радянської війни 1941–1945 рр. та позитивно гіперболізувати участь в ній Росії, довівши важливість внеску українського народу в загальноєвропейську та світову скарбницю перемоги над нацизмом. Дослідник розкрив злочинну суть рашизму, його коріння та надав об’єктивну оцінку президенту Росії як головному злочинцеві початку XXI ст. Науковець зазначив, що, якщо у роки Другої світової війни і по її закінченні одним із найстрашніших слів було слово «нацизм», то сьогодні поруч із ним стало вживатися інше – «рашизм». Воно не менш злочинне і страшне по своїй суті. Органічно пов’язане з Гітлером та Путіним. Це загроза не тільки Європі, але й усьому світу. «Один фюрер у промовах прославляв німців як наднарод і арійську націю, інший – гіперболізує російську. В результаті обоє втягнули народи в смертоносну бійню».

У цьому аспекті варто ознайомитися зі статтею М. Коропатника, де він співставляє події 1939–1944 рр. і 2014 р., які відбувалися в Україні та з’ясовує на основі різних інформаційних джерел витоки і можливі результати так званої «гібридної війни» путінської Росії проти України, схожість методів нинішнього російського керівництва з методами нацистської Німеччини. Час показав, що «гібридна війна» закінчилася повномасштабним військовим вторгненням путінської Росії в Україну.

Коропатник, М. Україна у двох війнах – з гітлерівською Німеччиною та путінською Росією: історичні паралелі [Електронний ресурс] / М. Коропатник // Сіверянський літопис. – 2015. – № 1. – С. 49–60.

Агресивну сутність сучасного «путінізму», його соціальні та ідейні витоки, природу ідеологічної війни Росії проти України дослідив у своєму науково-публіцистичному доробку В. М. Ткаченко. І хоча праця побачила світ у 2015 р., вона не втратила своєї актуальності до сьогодні, адже автор показав устремління Путіна встановити новий світовий порядок.

Ткаченко, В. М. «Путінізм»: шовінізм пострадянського реваншу / В. М. Ткаченко. – Київ : Знання України, 2015. – 119 с.

Додатково радимо переглянути публікації, датовані 2018 та 2019 рр.

Житарюк, М. «Історична тяглість» щодо України (від Й. Сталіна до В. Путіна) у сценаріях реанімування Російської імперії [Електронний ресурс] / М. Житарюк // Вісник Львівського університету. Серія : Журналістика. – 2018. – Вип. 44. – С. 101–111.

Грабовська, І. Путінізм як конфліктогенний фактор світового значення та українська специфіка його проявів [Електронний ресурс] / І. Грабовська // Українознавчий альманах. – 2019. – Вип. 24. – С. 114–118.

Дочасним, у цьому зв’язку, є й ґрунтовне дослідження відомої французької публіцистки Г. Аккерман, у якому розкрито джерела російського націоналізму, його спрямовану проти всього людства агресивну сутність (адже, якщо перефразувати відомі слова Путіна, «нам потрібний такий світ, де буде тільки Росія»), авторка викрила злочинний характер російського так званого патріотичного виховання, яке полягає в мілітаризації всього суспільства і перетворення дітей у запрограмовані автомати для вбивства. Ця книжка – могутня пересторога всьому людству і надто вже актуальна для України, бо ми – перший об’єкт у розбудові «русского мира», яку російські агресори в українській шкурі приховують балачками про «мир».

323.1 А39 Аккерман, Г. Безсмертний полк. Священна війна Путіна / Г. Аккерман ; пер. із фр. П. Таращук. – Тернопіль : Навч. кн.-Богдан, 2019. – 216 с.

Тему нав’язування світові Росією «русского мира» в основі якого – рашизм з позицій сьогодення, у своєму дописі розглядає Олександр Беккер – кореспондент АрміяInform:

Беккер, О. Рашизм як прояв тваринності проти людства і людяності [Електронний ресурс] / О. Беккер // АРМІЯINFORM : інформ. агентство М-ва оборони України. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://armyinform.com.ua/2022/03/09/rashyzm-yak-proyav-tvarynnosti-proty-lyudstva-i-lyudyanosti/ (дата звернення: 09.04.2022). – Назва з екрана.

Автор дає визначення поняття «русский мир», як ідеології руйнації цивілізацій вищих за російську і нав’язування свого варварства, де немає місця людському, лише тваринність, що відображається в нищівній війні всіх, хто проти тоталітаризму і «собірательству» Росії та його основи – рашизму: «рашизм – це різновид політичного режиму, а також радикальна авторитарна політична ідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особи, мілітаризм, тоталітаризм призначений для об’єднання земель через проведення гібридних війн або повної руйнації. Це ідея «русского мира», що полягає у знищенні інших цивілізацій з високорозвинутою культурою, яка ґрунтується на тваринності стосовно інших».

Науковці-історики О. Зайцев та А. Павлишин у статті: Рашизм як форма неофашизму [Електронний ресурс] / О. Зайцев, А. Павлишин // Локальна історія : [вебсайт]. – Електрон. версія журн. – Режим доступу: https://localhistory.org.ua/texts/statti/rashizm-iak-forma-neofashizmu/ (дата звернення: 09.04.2022), зазначають, що вже два десятиліття поспіль путінська Росія еволюціонує в бік фашизму. Наразі збулися найчорніші прогнози про те, що «швидка маленька війна» може стати для божевільного диктатора спокусливим засобом згуртувати населення навколо імперських символів, провчити непокірних сусідів і відвернути увагу від економічних бід. 24 лютого 2022 р. путінська Росія скинула всі маски і заходилася діяти як гітлерівська Німеччина у 1939 р., поєднуючи терористичну агресію проти України та подібні до ґеббельсівських методи пропагандистського супроводу.

Вони доводять, що шлях до рашизму, як форми неофашизму, в путінській Росії пролягав через:

– створення псевдоринкової корпоративної економіки, бенефіціари якої – найближче оточення російського президента, що складається з друзів і найвідданіших поплічників Путіна;

– конструювання масової партії влади «Єдина Росія» з гарантованою перемогою на виборах і досягненням конституційної більшості завдяки брутальним фальсифікаціям, теророві проти громадянського суспільства, вбивствам і ув’язненням лідерів опозиції та потенційних опонентів;

– культ незмінюваного «національного лідера» (аналог фюрера/дуче);

– імперіалістичну зовнішню політику;

– ненависть до лібералів та інтелектуалів, знищення шляхом заборон, рестрикцій (оголошення «іноземними агентами», визнання «небажаними організаціями», закриття за свавільними і беззаконними «судовими» ухвалами) та тюремних ув’язнень активістів інституцій громадянського суспільства.

Однак, автори погоджуються з думкою українського історика В. Нахмановича, який писав: «фантастичний гібрид «православно-комуністично-панслов’янської орди», присмачений геополітичним євразійством, не в змозі довго існувати у зіткненні з реальним світом. Ідеологічний секонд-хенд не здатен рухати історію, хоча, на жаль, і може залити її кров’ю». Що й відбувається наразі в Україні.

Більш детально схарактеризував сутність, поняття та ідеологію сучасного рашизму у таких його проявах: «Онтологія рашизму»; «Соціальний зміст рашизму»; «Перетворення рашизму на фашизм»; «Антиукраїнське спрямування рашизму»; «Загальнолюдский, ментальний та перспективний контекст рашизму» український філософ С. Дацюк у своєму блозі. Дописувач зазначає, що саме Україна «сьогодні єдина країна, яка може припинити існування в її нинішньому вигляді Росії, тобто такої країни, яка може перетворити США на попіл. Україна воює за весь світ – за Вселюдство».

Дацюк, С. Що таке рашизм? [Електронний ресурс] / С. Дацюк // Українська правда. Блог Сергія Дацюка. – [Київ], 2000–2022. – Режим доступу: https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/624fc6e87bb92/ (дата звернення: 09.04.2022). – Назва з екрана.

Вартий уваги невеликий, проте досить змістовний пост В. Єрмоленка, українського філософа і письменника, щодо сутності рашизму, вміщений у Facebook, який Gazeta.ua. передрукувала за його згодою.

Єрмоленко, В. Досить порівнювати Путіна та Гітлера. Рашизм – це гірше, ніж нацизм [Електронний ресурс] / В. Єрмоленко // Gazeta.ua : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://gazeta.ua/ru/blog/56836/dosit-porivnyuvati-putina-i-gitlera-rashizm-ce-girshe-nizh-nacizm (дата звернення: 09.04.2022). – Назва з екрана.

У ньому автор стверджує, що «Нацизм визначав категорії людей, які слід знищити. І чинив свої жахливі злочини проти них. Решту він вважав «юберменшістю» і залишав їм можливість злочинно жити далі. А рашизм не залишає права на життя ні за ким. Він знищує, бо отримує насолоду від знищення. Йому байдуже, кого знищувати. Він знищує своїх власних солдатів, посилаючи їх на смерть і залишаючи їх гинути без пам’яті. Він знищує російськомовні міста, тому що йому байдужі і російськомовні, і «російський світ». «Своїх» він знищує з не меншим захопленням, ніж «чужих». Рашизм є суцільним злочином проти людяності, проти всього людського. Він є тріумфом тотальної смерті».

З цією думкою погоджуються й автори аналітичної статті, вміщеної на вебсайті «Український погляд»: Рашизм – огидна суміш тоталітарних ідеологій [Електронний ресурс] // Український погляд : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: http://ukrpohliad.org/analytics/rashyzm-ogydna-sumish-totalitarnyh-ideologij.html (дата звернення: 09.04.2022). – Дата публ.: 28 берез. 2022. – Назва з екрана.

У ній констатовано, що кожен наступний день повномасштабної агресії Росії в Україні дає достатньо приводів для порівнянь рашистів з фашистами та / або нацистами. Таке порівняння просте і зрозуміле не лише нам, але й громадянам інших держав. «Чуму ХХ століття», яку засудив Нюрнбергський трибунал, знає весь світ.

Проте, поступово приходить розуміння, що рашисти за рівнем жорстокості та огидності здійснюваних військових злочинів вже перевершують нацистів. Ґвалтування жінок і неповнолітніх дівчат, безглузді вбивства цивільних, танки, які розчавлюють легкові машини з біженцями, масове мародерство, яким вони вихваляються перед своїми рідними, бомбардування житлових кварталів і знищення цілих міст, знищення складів продовольства, насильницьке вивезення окупованого населення на територію Росії… Тисячі таких злочинів зафіксовано лише за один місяць повномасштабної агресії РФ в Україні. Рашизм – новий «штам» масової людиноненависницької хвороби, який потужніший за своїх попередників – фашизм та нацизм.

Слід зазначити, що авторки допису Т. Швидченко і А. Олійник, вміщеному на веб-сайті «Історична правда» мають іншу думку з цієї проблематики і переконують, що порівняння росіян з нацистами «насправді є, м’яко кажучи, недоречним». Вони вважають, що нацистів зупинили в 1945-му. На відміну від російських комуністів. Саме вони продовжили чинити свої злочини в Україні, під лейблом серпа і молота та червоного прапора. Зараз це заплямований кров’ю невинних триколор і вкрадений у візантійців двоголовий орел. Порівняння росіян з нацистами чи фашистами згладжує злочини червоних більшовиків. Саме їхні «дєди» насильно забирали українців і використовували їх як гарматне м’ясо, ті «дєди» ґвалтували українських жінок і грабували українські села рівно як і тепер. Вони підірвали Хрещатик в 1941-му і сказали, що це нацисти. Палили й руйнували українські церкви. Затоплювали села, бо так вирішила партія. Забороняли українську мову і розстрілювали за неї. Перелік цих злочинів нескінченний. «Не варто порівнювати росіян з нацистами, а треба прямо називати як є – комуністами, більшовиками, червоною наволоччю».

Швидченко, Т. Ні, вони не нацисти! Вони – більшовики і комуністи! [Електронний ресурс] / Т. Швидченко, А. Олійник // Історична правда : [вебсайт]. – Електрон. дані і програми. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/03/11/161053/ (дата звернення: 09.04.2022). – Дата публ.: 11 берез. 2022. – Назва з екрана.

Підготувала О. Кіз