Зміна клімату: причини, наслідки та рішення для протидії

У рамках екологічного місячника «Екоосвіта. Ековиховання. Екопросвітництво» до Дня довкілля в Україні та до Всесвітнього Дня землі відділ наукової інформації та бібліографії підготувава рекомендаційний бібліографічний анотований дайджест «Зміна клімату: причини, наслідки та рішення для протидії».

Анотований бібліографічний дайджест 

Що таке зміна клімату?

Клімат часто порівнюють з погодою, але між ними є різниця. Погода змінюється щодня – часом іде дощ, іноді настає спека або мороз. А клімат – це характер погодних умов протягом тривалого періоду для значної території.

За всю історію існування Землі клімат змінювався багато разів. Вченим відомо про 7 льодовикових періодів, після яких завжди наступало потепління.

Потепління в наш час – не лише природний процес, бо відбувається у 10 разів швидше, ніж будь-коли. Все частіше науковці вживають термін «кліматична криза» замість «зміни клімату», щоб підкреслити серйозність цієї проблеми та потребу її вирішувати вже зараз. Кліматична криза – це надмірно стрімка зміна клімату «через» підвищення глобальної середньої температури. Щоб протидіяти кліматичній кризі, слід досягти вуглецевої нейтральності вже 2050 року та адаптуватися до змін клімату.

Причини зміни клімату

Парниковий ефект

Парниковий ефект – це процес, за якого парникові гази затримують сонячну енергію на поверхні Землі та в атмосфері і перешкоджають її поверненню назад у космос. Парниковий ефект підтримує на Землі комфортну для життя температуру. Якби не було цього ефекту, то середня глобальна температура була б не +15℃, а -18℃.

Парниковий ефект – це нормальне природне явище. Але після промислової революції з середини 19 ст.  через спалювання викопного палива концентрація парникових газів в атмосфері почала різко зростати.

До парникових газів відносять:

Двоокис вуглецю СО2

Метан CH4

Оксид азоту(I) N2O

Озон О3

Водяна пара

Перші чотири сполуки місяцями та навіть роками перебувають в атмосфері, не зазнаючи фізичних чи хімічних змін. До прикладу, молекула метану може перебувати в атмосфері без змін до 14 років, а молекула озону приблизно 100 діб. Це сприяє підвищенню глобальної температури протягом десятиліть.

Водяна пара перебуває в атмосфері лише декілька днів і швидко реагує на температурні зміни. Чим тепліше стає, тим більше води випаровується і потрапляє в атмосферу. Таким чином водяна пара посилює процес глобального потепління.

Викиди парникових газів

Людство суттєво змінює концентрацію парникових газів в атмосфері, спалюючи викопне паливо: вугілля, нафту, газ тощо. Під час їх горіння вивільняється вуглець, який з’єднується з киснем у повітрі та утворює СО2.

За сотні тисяч років вперше в атмосфері сталося таке стрімке зростання вмісту СО2.

Наслідки зміни клімату в світі

Глобальне потепління

Що таке глобальна середня температура?

Глобальна середня температура – це середнє значення всіх річних температур на Землі. Зазвичай дані обчислюються по регіонах за кожен день, а потім виводиться середнє арифметичне за рік для всієї планети. Різниця між річними показниками цих середніх температур і є те саме зростання (або падіння) середньої глобальної температури на Землі. Підвищення глобальної середньої температури на Землі означає, що спекотних днів у році стало більше, а холодних – менше. Це НЕ означає, що кожен день у порівнянні з відповідним днем року у доіндустріальну епоху став майже на 1 градус теплішим.

Згідно зі спостереженнями, середня глобальна температура на Землі вже зросла на 0,95°С з 1880 року. Глобальне потепління відбувається нерівномірно по планеті. Середня температура в арктичних регіонах планети вже зросла на 2°С.

Фейген, Б. Велике потепління: зміна клімату та піднесення й гибель цивілізацій / Б. Фейген ; пер. з англ. Т. Цимбала. – Київ : Ніка-Центр, 2016. – 272 с. : іл., карти. – (VIAE HUMANAE ; вип. 5).

Що може змінити один градус температури? Як показує Браян Фейґен, підйом середньої температури навіть на градус-два може докорінно перетворити краєвид великого регіону або поставити хрест на цивілізації. Про це свідчать реалії Середньовічного теплого періоду (800–1300 роки), які завдяки новітнім здобуткам палеокліматології помалу збагачують наше розуміння історії. Втім ця книжка присвячена не стільки клімату, скільки тому, як суспільства тисячолітньої давнини давали раду зміні клімату і яку роль клімат відігравав в історії. Все свідчить, що середньовічне потепління породило як можливості, так і небезпеки. Клімат не прирікав суспільства на гибель чи розквіт; все залежало від відгуку суспільства на його виклики. Одні суспільства розпалися під натиском цих небезпек, інші їх уникли, а ще інші – скористалися можливостями. Широкий географічний розмах «Великого потепління» пропонує загальносвітову картину взаємодії суспільства із кліматом в умовах середньовічного глобального потепління: від Європи до каньйону Чако та острова Пасхи. Розрахована на професійних істориків та інших дослідників суспільств, а також на широке коло читачів, яких цікавить минуле та хвилює майбутнє людства.

Танення льодовиків

Потепління в Арктиці відбувається вдвічі швидше у порівнянні з іншими регіонами планети. Тому льодовики тануть швидше. З 1979 року (перший повний рік супутникового спостереження) об’єм льоду в найтепліший сезон в Арктиці зменшився на 32%. За такої тенденції до середини століття в літній період Арктика буде без льоду.

Танення льодовиків має декілька серйозних наслідків.

Перший. Скорочується площа білого покриву, який відбиває від 20% до 50% сонячної радіації. А площа океану збільшується та поглинає більше 95%. Так вода ще більше нагрівається і пришвидшує танення льодовиків, призводячи до більших змін клімату.

Другий. За підрахунками вчених з National Snow and Ice Data Center, вічна мерзлота утримує 1 400 гігатонн вуглекислого газу – це майже вдвічі більше, ніж зараз містить атмосфера. Поки вічна мерзлота тане, вона поступово вивільняє ці поклади газу. Разом із CO2 в атмосферу потрапляє Метан (СН4) –  газ із парниковим ефектом у 84 рази сильнішим ніж СО2.

Третій. Підвищення рівня Світового океану. Вже зараз під водою зникають острови: Мальдіви, Фіджі, Сейшельські Острови, Маршаллові острови, Канарські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Французька Полінезія, Філіппіни, Тувалу, Соломонові острови (вже втратили 5 островів через підняття рівня океану).

Котляков, В. М. Климаты прошлого из глубины ледниковых щитов / В. М. Котляков, М. Г. Гросвальд, К. Лориус Полетаев. – Москва : Знание, 1991. – 48 с.

Популярно викладені результати палеокліматичних і палеоекологічних досліджень крижаного керна з глибоких свердловин, пробурених на льодовикових щитах Антарктиди і Гренландії. Отримана інформація включає дані про температури, атмосферних опадах, хімічний склад та запилення атмосфери на різних етапах останнього льодовикового-міжльодовикового циклу і частини передостаннього, а саме за 160000 років.

Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів гуманітарних університетів, читачів, які цікавляться досягненнями сучасної гляціології.

26.891(4УКР-4ВІН) Г 17 Гальчак, С. Д. Поділля: природа, людина – еволюція, історичний розвиток : клімат. фактор в істор. антропосоціогенезі / С. Д. Гальчак. – Кам’янець-Подільський : Мошак М. І., 2006. – 368 с.

Досліджуються еволюція та характерні особливості клімату Поділля (Україна), вплив кліматичного фактору на історичний розвиток людини і суспільства, економічно-соціальні наслідки стихійних явищ, намагання людини бути менш залежною від природних катаклізмів.

Праця розрахована на широке коло читачів: науковців, краєзнавців, студентів, учнів старших класів.

Хвилі тепла

Тренд, який фіксують науковці протягом останніх десятиліть, – хвилі тепла. Вони стають більш розповсюдженими у світі, тривають довше і стають більш екстремальними. Такою, наприклад, стала хвиля тепла влітку 2019 року у Європі.

Більше посух та пилові бурі

40.2 Б 12 Бабич, А. О. Засуха, суховій і пилова буря в період глобальних змін клімату. Т. 1 / А. О. Бабич, А. А. Бабич-Побережна. – Вінниця : Діло, 2014. – 468 с.

Посушлива погода загрожує не лише лісовими пожежами, а й пиловими бурями. Коли сильний вітер розносить пил з розораних відкритих ділянок, він підіймає вгору суху землю та переносить її на десятки кілометрів. В результаті знижується родючість земель, а місцеві жителі страждають від респіраторних захворювань та поганої видимості на дорогах через пил та пісок.

Зміни в опадах

Підвищення температури збільшує випаровування та спричиняє перерозподіл вологи. Як наслідок, в одних регіонах випаровується надмірна кількість вологи та посилюється посуха. В інших регіонах ця волога конденсується, і там частішають зливи та шторми, що викликає ризики затоплення.

Зникнення біорізноманіття

Біорізноманіття – це розмаїття живих організмів на Землі; сюди входить різноманітність всередині видів, між видами та екосистемами.

Через зміну клімату та людську діяльність за останні півстоліття чисельність популяцій хребетних тварин на Землі зменшилась на 68%. Це загрожує людству втратами рослинної і тваринної їжі, води, палива, ліків.

Кліматичні біженці

Кліматичні біженці – люди, змушені покинути свій дім через несприятливі раптові або довготривалі зміни у кліматі. Посилення посухи, опустелення, підвищення рівня моря та порушення сезонних погодних ситуацій –  ці зміни найчастіше підштовхують людей та тварин до зміни місця проживання. Кліматичні біженці можуть обрати міграцію до іншої країни або всередині своєї країни.

Наслідки зміни клімату в Україні

Потепління

За останні 30 років середня річна температура в Україні вже зросла на 1°С. Усі сезони в Україні стали теплішими. Згідно з даними Мінприроди, середня літня температура в Україні виросла на 1,3°С, середня зимова – на 0,9°С, середня весняна –  на 0,9°С, а середня осіння –  на 0,4°С. Як наслідок, посилилися посухи, змінилася водність річок та озер, з’явилися не характерні для України екстремальні погодні явища.

Посухи

Дані спостережень та наукових досліджень показують, що посушливі умови почали переважати в Україні, і їх інтенсивність збільшилася.

Дослідження показує, що при очікуваному підвищенні температури повітря, навіть на 1,5°С, протягом 2020-2050 років кожен другий сезон може бути посушливим.

Водність річок та опади

Протягом останніх років рівень води у річках України протягом літнього періоду є нижчим за норму. Разом із частішою посухою та зменшенням опадів у літній період, ситуація може лише погіршитися.

28.08 Р 31 Реабілітація порушених річкових та озерних систем (гідроекологія, іхтіоекологія, економіка, управління) : лаб. практикум : навч. посіб. для студентів ВНЗ / Й. В. Гриб [та ін.] ; Ін-т змісту і методів навчання, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, Вінниц. нац. аграр. ун-т. – 2-ге вид. – Рівне ; Вінниця : Вид. Рогальська І. О., 2015. – 424 с.

Викладено основні положення комплексної екологічної оцінки якості поверхневих вод і рівнів антропогенного навантаження на річкові та озерні екосистеми, визначено оптимальні характеристики геобіоценозів поверхні водозбору. Розглянуто методи і засоби управління станом генералізованих водних екосистем для обгрунтування умов відтворення іхтіофауни та забезпечення екологічних витрат води в порушеній меліоративним і гідротехнічним будівництвом річковій мережі. Запропоновані методики дають можливість визначати кількісний та якісний стан генералізованих річкових та озерних екосистем, оцінювати рівень антропотехногенного навантаження і вмзначати заходи щодо компенсаційного водоохоронного будівництва.

28.08 М 77 Моніторинг природокористування та стратегія реабілітації порушених річкових і озерних екосистем : навч. посіб. для студ. ВНЗ / Й. В. Гриб [та ін.] ; Ін-т змісту і методів навчання, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, Вінниц. нац. аграр. ун-т. – Рівне ; Вінниця : Вид. Рогальська І. О., 2015. – 486 с.

Приділено увагу басейну малої річки як генералізованій водній екосистемі. Обґрунтовано основні принципи класифікації сукцесійних угрупувань ценозів водних екосистем. Розглянуто екологічні особливості формування річкового стоку за сучасних умов. Наведено класифікацію якості поверхневих вод. Подано інформацію про реабілітаційні природоохоронні заходи та стратегії природокористування. Охарактеризовано методику визначення екологічного стану озер. Висвітлено особливості міграції та нокопичення хлорорганічних пестицидів у гідробіонтах озер Шацького національного природного парку й правобережних приток р. Прип'ять. Надано відомості про формування транскордонного іхтіоекологічного резервату «Верхній Дніпро».

Зростання температури та зміна режиму зволоження призведуть до подальшої зміни водного стоку річок, і відповідно, водозабезпечення окремих регіонів. Протягом ХХІ століття для переважної кількості адміністративних областей України буде спостерігатися зменшення поверхневого водного стоку, що пов’язано з потеплінням (збільшення приземних температур повітря, збільшення випаровуваності) та зменшенням кількості атмосферних опадів.

За оцінками українських вчених, в р. Дніпро на період 2030-2040 рр. буде менше води на 29 %, а в р. Дністер –  на 37 %. Це призведе до зменшення врожайності та проблем у роботі атомних електростанцій.

Підняття рівня Чорного та Азовського морів

Внаслідок зміни клімату, дослідження показують можливі ризики підвищення рівня моря на прибережні території південних областей України. Підняття рівня Чорного моря означає загрозу затоплення важливих об’єктів інфраструктури, промисловості, цілих житлових кварталів, об’єктів культурної спадщини, а також великі зміни чи навіть загибель деяких екосистем прибережних регіонів.

Протидія зміні клімату

Що роблять країни?

Міжнародні кліматичні переговори

У 1992 році під час міжнародного Саміту Землі у Ріо-де-Жанейро 154 країни визнали існування зміни клімату в результаті людської діяльності та прийняли рішення вести спільну роботу для обмеження глобального потепління. У цьому ж році була прийнята Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату.

На конференції сторін збираються представники кожної країни-підписанта РКЗК ООН: 196 країн світу, а також Європейський Союз, який бере участь як окремий член Конвенції.

20.1 Т 66 ІІІ Всеукраїнський з’їзд екологів з міжнародною участю (Екологія/Ecology- 2011), 21-24 вересня = III All-Ukrainian Congress of Ecologists with International Participation : зб. наук. ст. Т. 1 (секції 1-3) / голов. ред. В. В. Грабко. – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 357 с.

Паризька угода

Паризька угода була підписана на Міжнародних кліматичних переговорах ООН (СОР21) у 2015 році. Вже через рік угода вступила в силу – відразу після того, як її схвалили 55 країн, що відповідальні за понад 55 % світових викидів парникових газів. Станом на початок 2019 року, 184 країни (із 197 країн-учасниць Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату) ратифікували Паризьку угоду. Україна увійшла у двадцятку перших країн, які на державному рівні затвердили Угоду.

Головною метою Паризької угоди є утримання глобального потепління на Землі в рамках 2°C та докладання максимальних зусиль аби зупинити потепління на 1,5°C. Це означає, що людство повинне обмежити викиди парникових газів, що утворюються від спалювання викопного палива і спричиняють глобальне потепління.

Участь кожної окремої країни у досягненні світової мети визначається нею індивідуально, є добровільною та має назву «Національно визначений внесок».

Що робить Україна

Уряд України одним з перших ратифікував Паризьку угоду. Для реалізації цієї амбітної мети Україна має відмовитися від видобутку та використання викопного палива, підвищити енергоефективність та побудувати нові потужності, які виробляють енергію з відновлюваних джерел.

Формування та реалізація національної екологічної політики України : монографія / за наук. ред. С. О. Лизуна. – Суми : Університетська книга, 2017. – 336 с.

Досліджуються теоретико-методологічні, методичні та організаційно-управлінські підходи й практичні заходи щодо реалізації екологічної політики України. Обґрунтовано необхідність створення моделі державної екологічної політики України та її регіонів, що відповідає сучасним вимогам до екологічної безпеки розвитку й враховує міжнародні, макроекономічні, фінансові, податкові та інші важелі соціально-економічного зростання.

Енергоефективність

Що таке енергоефективність? Енергоефективність –  це забезпечення своїх потреб з використанням меншої кількості енергії.

Найбільший потенціал економії енергії у заходів із термомодернізації. Термомодернізація –  це скорочення споживання ресурсів за допомогою встановлення енергоефективного та регулюючого обладнання, утеплення зовнішніх стін будівель тощо.

Розвиток відновлюваної енергетики

338.45 Е 62 Енергоефективність та відновлювальна енергетика в Україні: проблеми управління : монографія / за заг. ред. І. М. Сотник. – Суми : Університетська книга, 2020. – 247 с.

У колективній монографії висвітлено вдосконалені теоретичні, методологічні підходи та прикладні аспекти управління зростанням енергоефективності націо­нальної економіки і розбудови її відновлювальної енергетики. Обґрунтовано напрями розвитку «зеленого» бізнесу та механізми їх просування. Удосконалено підходи до державного регулювання відновлювальної енергетики для забезпечення еколого-економічної безпеки, кредитно-фінансові важелі реалізації енергоефективних проектів, моделі стимулювання зростання енергоефективності суб’єктів господарювання. Розглянуто прикладні аспекти управління енергоефективністю та «зеленою» енергетикою в енергетичному комплексі, житлово-комунальному господарстві та транспорті.

Для фахівців з питань управління розвитком відновлювальної енергетики та підвищення енергоефективності економіки, викладачів, аспірантів, студентів енергетичних та економічних спеціальностей.

330.32 З-48 «Зелені» інвестиції у сталому розвитку: світовий досвід та український контекст : [аналіт. доп.] / керівник проєкту та авт. К. Маркевич. – Київ : Заповіт, 2019. – 316 с.

У виданні представлено Аналітичну доповідь, яка узагальнює існуючі підходи до визначення змісту, передумов, головних детермінантів і фінансових інструментів процесу «зеленого» інвестування, його особливостей і глобальних тенденцій розвитку, а також визначає поточний стан і перспективи мобілізації «зелених» інвестицій в Україні.

ВДЕ – це джерела енергії, що походять із природних джерел або процесів, які постійно поповнюються. Наприклад, сонячне світло або вітер продовжують світити і дути, навіть якщо їх наявність залежить від часу та погоди. Викопні ресурси, такі як вугілля, нафта, природний газ та уранова руда до відновлюваних джерел енергії не належать, бо вони відновлюються протягом сотень тисяч років.

Гунько, І. О. Оптимальне керування режимами електричних мереж з відновлюваними джерелами енергії з використанням Smart Grid технологій : автореф. дис. / І. О. Гунько. – Вінниця : ВНТУ, 2017. – 21 с.

Дисертаційну роботу присвячено зменшенню втрат електроенергії в локальних електричних системах шляхом узгодженого керування різнотипними розосередженими джерелами енергії, що експлуатуються в ній. З цією метою в роботі розроблено метод коригування потоків потужності в локальній електричній системі з різнотипними відновлюваними джерелами електроенергії шляхом оптимального керування потужністю генерування малих гідроелектростанцій, що дозволяє визначити умови для наближення потокорозподілу в секціонованій електричній мережі до оптимального за втратами електроенергії в ній.

620.9 С 28 Сегеда, М. С. Нетрадиційні та відновлювані джерела електроенергії : навч. посіб. / М. С. Сегеда, М. Й. Олійник, О. Б. Дудурич ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів : Львівська політехніка, 2019. – 204 с.

Розглянуто теоретичні засади та основні способи раціонального перетворення та використання відновлюваної енергії, отриманої із нетрадиційних джерел, для генерування електроенергії. Висвітлено економічні та екологічні аспекти використання відновлюваних джерел енергії на сучасному етапі.

Посібник може бути корисним для викладачів, слухачів магістерських програм і студентів інших технічних спеціальностей, що вивчають навчальні дисципліни: «Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії», «Енергоощадність» тощо та для широкого кола читачів.

65.9(4УКР)30 М 27 Маркевич, К. Глобальні енергетичні тренди крізь призму національних інтересів України / К. Маркевич, В. Омельченко. – Київ : Заповіт, 2016. – 118 с. : іл., табл. – (Бібліотека Центру Разумкова).

Аналітична доповідь містить аналіз сучасних тенденцій глобального розвитку енергетики, зокрема проаналізовано фактичні показники світової енергетичної галузі за секторами (природний газ, нафта, вугілля та електроенергія) та визначено місце в ній України. Через набуття актуальності проблеми зміни клімату та підвищену увагу до неї в більшості країн світу, в доповіді визначено роль енергетики (зокрема різних видів палива) в забрудненні довкілля, а також окреслено головні цілі кліматичної політики.

Крім того, у доповіді розкрито пріоритети та головні напрями енергетичної політики США та ЄС, а також окреслено основні завдання України на найближчу перспективу в енергетичному секторі через прагнення країни інтегруватися до європейського енергетичного простору.

621.31 С 40 Сиротюк, С. В. Альтернативні джерела енергії. Енергія вітру : навч. посіб. для студ. ВНЗ / С. В. Сиротюк, В. М. Боярчук, В. П. Гальчак. – Львів : Магнолія 2006, 2018. – 182 с.

Викладено основні питання, що стосуються природи і потенціалу вітрової енергії. Висвітлено питання взаємодії вітрового потоку з вітроприймальними засобами, перетворення кінетичної енергії вітру на електричну. Для студентів інженерних факультетів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, магістрів, аспірантів, наукових співробітників, інженерів та експлуатаційних обладнання вітроенергетики.

330.34 М 48 Мельник, Л. Г. «Зелена» економіка (досвід ЄС і практика України у світлі III і IV промислових революцій) : підручник / Л. Г. Мельник. – Суми : Університетська книга, 2019. – 463 с.

Характеризується змістовна основа понять «сестейновий розвиток» і «сестейнова економіка». Розкривається роль Третьої та Четвертої промислових революцій у формуванні передумов сестейнового розвитку. Вивчаються напрямки та базовий інструментарій формування сестейнової економіки в ключових секторах господарства (енергетика, транспорт, будівництво, агровиробництво). Порівнюються особливості «бурої» (традиційної) та «зеленої» (сестейнової) економік. Аналізується досвід ЄС і передумови розвитку сестейнової економіки в Україні. Для викладачів і студентів вищих навчальних закладів. Може бути корисним для фахівців підприємств та органів виконавчої влади.

Відмова від викопної енергетики

Перед вугільними містами України стоять спільні виклики. Собівартість видобутку вугілля в Україні значно перевищує ринкову ціну. Держава щорічно покриває різницю, але мільярдні дотації на видобувну промисловість виснажують бюджет. Через це Україна має відмовитися від видобутку та спалювання вугілля. Щоб люди не залишилися без засобів для існування через закриття шахт, місцева влада має запровадити справедливий перехід на нову модель економічного розвитку, його називають справедливою трансформацією.

Що роблять міста?

Більше третини міст України (173) вже підписали міжнародну Угоду мерів і взяли на себе зобов’язання зменшувати викиди парникових газів до 2020/2030 років.

Сім міст України (Житомир, Львів, Чортків, Кам’янець-Подільський, Баранівська ОТГ, Тростянець та Полтава) оголосили про рішення перейти на 100% відновлюваної енергетики до середини століття.

Адаптація до зміни клімату

Адаптація до зміни клімату – це пристосування природних чи людських систем до фактичних або очікуваних кліматичних впливів чи їхніх наслідків. Вона дозволяє знизити шкоду та скористатися можливостями, такими як створення нових робочих місць або економія коштів на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.

Адаптація до змін клімату може відбуватися на будь-якому рівні суспільства, від особистості до національного та міжнародного рівня.

Заходи з адаптації мають різні форми та формати та залежать від унікального контексту громади, країни чи регіону. Не існує універсального рішення –  адаптація може варіюватися від побудови засобів захисту від повені, створення систем раннього попередження для циклонів і переходу на посухостійкі культури.

Міжнародна політика у сфері адаптації

У 2010 році на Конференції сторін (СОР16) було створено Комітет з адаптації. Його мета – сприяти здійсненню послідовних і активних заходів з адаптації.

У світі:

Для кожної країни важливо створювати свої політики з адаптації. Їхня мета – зменшення вразливості до наслідків зміни клімату. Оскільки прояви зміни клімату є дуже різними, то і заходи, і політики з адаптації розробляються з урахуванням особливостей конкретної країни і галузі.

Можливими прикладами з адаптації до зміни клімату є: адаптація будівельних норм до майбутніх кліматичних умов та екстремальних погодних явищ; побудова та підвищення рівня дамб для захисту від повеней; розвиток посухостійких сільськогосподарських культур; створення систем раннього попередження циклонів.

Приклади з адаптації

Місто Арнем, Нідерланди, поставило собі за мету протягом наступних 10 років зняти 10% асфальтового покриття та замінити його газонами, кущами та деревами. Це дозволить 90% дощової води вільно потрапити в ґрунт і запобігти затопленню доріг, тротуарів під час сильних злив. Також зелені зони сприяють зменшенню температури довкола.

Газони або дерева також можна висаджувати на дахах будинків. У Данії ще у 2010 році вирішено, що новобудови та модернізовані будинки з пласкими дахами повинні ставати зеленими. В одному лише Копенгагені вже нараховується понад 40 таких об’єктів.

Одним з найважливіших наслідків зміни клімату є підняття рівня моря. Острівні держави, такі як Кірібати, Фіджі, Маршалові острови вже зазнають значного впливу від збільшення рівня моря. Європейські країни – Нідерланди, Британія, Грецькі острови також знаходяться в зоні ризику.

Як один з прикладів адаптації влада Фіджі використовує поєднання мангрових лісів, які за рахунок потужної кореневої системи ефективно зменшують енергію хвиль та захищають ґрунт від ерозії. Інший спосіб – це будівництво морських стін, що також убезпечують місцевих жителів під час надзвичайних ситуацій.

В Україні:

Підписавши Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, Україна зобов’язалась адаптуватися до зміни клімату. Тому національна стратегія та програма розвитку економіки держави мають враховувати та включати питання адаптації. Держава має підтримувати постійне оновлення оцінки фактичних та моделювання майбутніх змін клімату та проводити адаптацію до наслідків для територіальних громад, природних екосистем, секторів економіки.

 У співпраці з німецько-українським агрополітичним діалогом у сфері адаптації до зміни клімату був створений проєкт Стратегії адаптації до зміни клімату сільського, лісового та рибного господарств України до 2030 року.  Метою Стратегії є створення умов для підвищення продуктивності цих господарств.

Заходи з адаптації в українських містах:

Для того, щоб запобігти спеці в містах створюють зелені або блакитні зони, тобто висаджують дерева, кущі, газони або ж відновлюють річки, створюють озера, фонтани. У Києві, наприклад, встановлюють дерев’яні рамки, які розпилюють воду і допомагають людям охолодитись під час спеки. А у Львові Громадська організація «Плато» створила дощовий садок, щоб зменшити застоювання води на дорозі біля будинку. Також на стіні  будинку активісти висадили саджанці плюща та винограду, які з часом сприятимуть вертикальному озелененню стіни та захищатимуть її від перегрівання.

Як кожна людина може протидіяти зміні клімату

  • Зберігайте енергію та природні ресурси, а водночас – і кошти.
  • Зменшіть користування автомобілем до мінімуму. Віддавайте перевагу прогулянкам пішки, велосипедам/самокатам, громадському електротранспорту.
  • Зменшуйте, використовуйте знову та переробляйте відходи.
  • Вживайте локальні екологічні продукти, бажано рослинного походження.
  • Купуйте товари та речі з низьким вуглецевим слідом

(вуглецевий слід – це сукупність викидів усіх парникових газів, які утворились внаслідок діяльності людини, виробництва товару чи послуги).

  • Робіть вибір на користь довговічності та захисту довкілля.
  • Споживайте власну «зелену» енергію.
  • Дбайте про природні екосистеми.
  • Голосуйте і спонукайте політиків діяти за клімат.
  • Об’єднуйтеся з іншими у досягненні кліматичних цілей

Місце України в процесі глобальної зміни клімату

Сьогодні наша держава знаходиться серед першої двадцятки країн світу, які найбільше викидають парникових газів в атмосферу.

Національний екологічний центр України намагається відслідковувати діяльність Українського уряду та впливати на його рішення для скорішого впровадження кліматоохоронних програм.

Баськов, О. Як ефективно управляти екологічними та соціальними ризиками в умовах євро(еко)інтеграції: ексклюзивний аналіз Baker Tilly. Частина 1 / О. Баськов, К. Громм // Екологія підприємства – 2018. – № 11. – С. 18–23.

В основі публікації лежить ексклюзивний аналіз новацій європейських та українських регуляторних документів, що регламентують роботу бізнесу в екологічному контексті; принципи запровадження законодавства ЄС.

51.20 Б 90 Бубличенко, М. М. Метеозависимые люди: как оставаться здоровым в условиях изменяющегося климата / М. М. Бубличенко. – Ростов н/Д : Феникс, 2010. – 221.

Вплив атмосферних явищ на здоров'я людини уважно вивчається вченими, в тому числі медиками. Безпосередньо пов'язані з погодою такі недуги, як мігрень, біль у суглобах, депресія. Природні явища змушують страждати мільйони людей; до зміни погоди чутливий кожен третій.

Як залишатися здоровим і не бути залежним від природних явищ, розповідає ця книга.

Гавриленко, О. Зростання чи сталий розвиток: що змінилося за 30 років / О. Гавриленко // Вища шк. – 2020. – № 3. – С. 45–56.

Проаналізовано зміст 3-ї книги Д. Медоуз, Й. Рандерса і Д. Медоус «Межі зростання. 30 років потому». Автори книги застерігають щодо можливих варіантів майбутнього людства та ризиків виходу за межі екологічної місткості планети з катастрофічними наслідками для людей і навколишнього середовища.

Пірен, М. І. Формування екологічної культури громадян шляхом просвітництва в територіальних громадах – важливий чинник соціально-гуманітарної політики / М. І. Пірен // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України . – 2018. – № 1. – С. 92–97.

Осмислено надзвичайно актуальну проблему сьогодення – формування екологічної культури громадян територіальної громади в процесі просвітницької роботи. Звернуто увагу на серйозне ставлення людей до лісів, раціонального використання землі, прісної води, металів та, особливо, до тваринного світу й, відповідно, до продуктів, які людина споживає. Формування екологічної культури в територіальних громадах шляхом просвітницької роботи повинно базуватися на сучасних потребах та викликах. Слід також брати до відома те, що традиційна екологічна політика в Україні не приділяє належної уваги тому, щоб запобігти руйнуванню довкілля. Однією з причин цього є те, що екологічні цілі та цінності в сучасному українському суспільстві мають меншу вагу порівняно з питаннями економіки, фінансів, трудових відносин, освіти, соціального забезпечення та національної безпеки.

Проданець, Б. І. Особливості адаптації інфраструктури міста при кліматичних змінах / Б. І. Проданець // Енергоефективність в галузях економіки України : зб. матеріалів Міжнар. наук.-техн. конф., 12-14 листоп. / Вінниц. нац. техн. ун-т. – Вінниця, 2019. – С. 235–236.

Проаналізовані наслідки дії кліматичних змін на інфраструктуру сучасного міста. Виділені основні заходи, що сприяють адаптації міського середовища до змін клімату.

Розбираємо проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів»: готуй сани влітку... // Екологія підприємства. – 2018. – № 8. – С. 12–19.

Аналізується «Порядок здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». 16 вересня 2014 року Україна підписала та ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, яка охоплює низку економічних та регуляторних питань. Однією з вимог, що висуваються в Угоді, є встановлення процедур моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ) викидів парникових газів від енергетичних та промислових установок (підприємств).

Упровадження системи МЗВ викидів парникових газів є невіддільною частиною кліматичної політики в Україні. Зокрема, її запровадження передбачено Планом заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та  вимогами Паризької кліматичної угоди.

Наразі законодавство України у сфері МЗВ викидів парникових газів перебуває на стадії розробки, але окремі положення щодо МЗВ викидів парникових газів уже знайшли своє нормативне вираження на стадії проекту.

Романко, С. Еколого-правова політика України у сфері зміни клімату / С. Романко // Підприємництво, госп-во і право. – 2019. – № 9. – С. 88–94.

Наукова стаття присвячена розгляду актуальних питань формування напрямів еколого-правової політики у сфері зміни клімату після ратифікації Україною Паризької угоди Україною 14 липня 2016 року та правового аналізу напрямів забезпечення еколого-правової політики у сфері зміни клімату за останні кілька років. Констатовано, що зміна клімату є комплексною проблемою, вона не має простого нормативно-правового вирішення. Визначено, що напрямами такої політики є використання відновлюваних джерел енергії із низьким вмістом вуглецю, розбудова джерел чистої електричної та теплової енергії, підвищення енергоефективності та енергозбереження в усіх секторах економіки та на об’єктах житлово-комунальної інфраструктури, стимулювання використання альтернативних джерел енергії, перехід вантажних та пасажирських перевезень на більш екологічно чисті види транспорту, стале лісове та сільське господарство й адаптація до зміни клімату. Встановлено, що основні джерела викидів парникових газів в Україні зосереджені в таких чотирьох секторах економічної діяльності, як: енергетика, промисловість, сільське господарство, лісове господарство та інші види землекористування; поводження з відходами. Важливими проблемами залишаються відсутність базових програмних документів для скорочення викидів парникових газів та їх адаптації.

Розвиток національного законодавства у сфері протидії зміні клімату та скороченню викидів парникових газів загалом відбувається повільними темпами та із встановленням недостатньо амбітних цілей. Не в останню чергу це зумовлено високою енергоємністю промисловості України, неамбітними цілями з переходу на використання альтернативних джерел енергії, нерозробленістю національного ринку викидів парникових газів, їх моніторингу та верифікації.

Самойленко, О. 50 відтінків посухи / О. Самойленко, А. Кохан // Зерно – 2020. – № 7. – С. 58–63.

Унікальні 133-річні спостереження полтавчан за змінами клімату.

Скриник, О. А. Просторова інтерполяція кліматологічних даних з урахуванням топографічних та фізико-географічних особливостей території України / О. А. Скриник // Укр. геогр. журн. – 2020. – № 2. – С. 13–19.

Представлено результати геопросторової інтерполяції кліматологічних даних у вузли регулярної мережі з кроком 0.1о. Інтерполяцію проведено за допомогою спеціалізованого (метеорологічного) програмного забезпечення MISH, розробленого в Угорській метеорологічній службі.

Отриманий результат може бути використаний як для досліджень регіонального клімату, так і для суміжних сфер діяльності, де кліматологічна інформація є необхідною.

Філончук, З. В. Кліматична освіта в Україні. Кліматична освіта в сучасній школі : програма спецкурсу для слухачів курсів підвищення кваліфікації (очно-дистанційна форма, 36 год.) / З. В. Філончук // Географія та економіка в рідній шк. – 2018. – № 2. – С. 17–26.

Представлено спецкурс для слухачів курсів підвищення кваліфікації у системі післядипломної педагогічної освіти. Метою спецкурсу є розширення та поглиблення знань учителів географії з проблем зміни клімату, їх підготовка до інтеграції кліматичної освіти в усі курси шкільної географії.

Що далі? Все, що наука знає про наше майбутнє / за ред. Джима Аль-Халілі ; пер. з англ. Микола Климчук. – Київ : Кі Фанд Медіа, 2018. – С. 248 с.

Щодня науковці роблять неймовірні відкриття та знаходять інноваційні рішення, здатні змінити світ. Джим Аль-Халілі та його команда експертів простою мовою з безліччю прикладів пояснюють найновіші концепції, що визначають наше майбутнє.

Наскільки небезпечні кліматичні зміни? Чи можна «хакнути» власне тіло й стати супергероєм? Які хвороби ми зможемо подолати, а які стануть для нас новими викликами? Чого чекати від генної інженерії? Нарешті, чи можлива телепортація (спойлер: так!) та чи винайдуть колись машину часу? Приготуйтеся до пригод, які відкриють вам багато нового!

Екологічні зміни на прикладі сільського господарства: погода, клімат, урожай

Зміна клімату внаслідок глобального потепління має величезний вплив на сільське господарство. Адаптація рослинництва та систем захисту рослин до погодних умов, покращення практики управління ризиками, пов’язаними з кліматичними змінами, є пріоритетним напрямом аграрного виробництва.

Кучер, А. В. «Стратегічні напрями розвитку низьковуглецевого землекористування як запоруки стійкості до змін клімату»: моногр. Харків: Бровін О. В., 2019. – 202 с.

У монографії вперше обґрунтовано стратегічні напрями розвитку низьковуглецевого аграрного землекористування як запоруки стійкості до змін клімату. Розроблено концепцію сталого управління органічним вуглецем ґрунту. Обґрунтовано екосистемні засади оцінювання збитків від втрати органічного вуглецю з ґрунту. Запропоновано авторський науково-методичний підхід до кількісної економічної (грошової) оцінки екологічного ефекту від запобігання емісії вуглекислого газу з ґрунтів земель сільськогосподарського призначення за різних рівнів антропогенного навантаження; здійснено макроекономічну оцінку потенціалу розвитку низьковуглецевого землекористування; визначено еколого-економічну ефективність агроприйомів регулювання вуглецевого режиму ґрунтів, застосування яких сприятиме раціональному використанню ґрунтових ресурсів. Розраховано на політиків, науковців, викладачів. Керівників і спеціалістів органів державного управління, фахівців агроформувань, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться еколого-економічними питаннями розвитку низьковуглецевого аграрного землекористування.

Рец.: Величко, В. А. Новий погляд на вирішення проблеми адаптації землекористування до змін клімату : [рецензія] / В. А. Величко // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 6. – С. 85.

Вожегова, Р. А. Зрошуване землеробство – гарант продовольчої безпеки України в умовах змін клімату / Р. А. Вожегова, С. В. Коковіхін // Вісн. аграрної науки. – 2018. – № 11. – С. 28–34.

Наведено основні здобутки вітчизняних учених у галузі зрошуваного землеробства і меліорації в питаннях протидії несприятливим природним чинникам (глобальні зміни клімату, посухи, дефіцит атмосферних опадів), а також підвищення продуктивності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції.

Доведено, що для забезпечення максимальної продуктивності зрошення у великотоварних господарствах тваринницького напряму найбільшу питому частку в сівозмінах (по 40–45%) повинні мати зернові та кормові культури.

Гаврилюк, В. Пластичність вітчизняного походження : [як київські пшениці вистояли в посуху] / В. Гаврилюк, В. Вакуленко // Зерно. – 2020. – № 3. – С. 64–71.

Експерти ООН прогнозують: якщо до 2050 року не вдасться стримати темпи глобального потепління, врожайність зернових культур знизиться на 25 відсотків, а деякі землеробські території можуть стати непридатними для агровиробництва.

Водночас наші території все більше зазнають впливу високих температур і ця посуха – гостя не на один рік, отож слід на такі умови й налаш­товуватися.

Посухостійкість – це надзвичайно складна ознака, плід взаємодії відповідних генів із конкретними ґрунтово-кліматичними умовами.

На державному рівні можуть забезпечити виживання та конкурентоспроможність вітчизняної селекції, яка традиційно мала і поки що має сильні наукові школи та успіхи світового рівня.

Демиденко, С. Той, що стримує ґрунтову ерозію / С. Демиденко // Агрономія сьогодні. – 2020. – № 3. – С. 50–53.

Про наявні проблеми, що стримують розвиток органічного виробництва.

Кондратенко, Т. Є. Адаптивність літніх сортів яблуні до змін клімату у Правобережному Лісостепу / Т. Є. Кондратенко, П. В. Кондратенко // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 6. – С. 15–21.

Про новий сорт яблуні Ерлі Голд, який є перспективним літнім сортом, придатним для виробничого випробування у Лісостепу України, як високоадаптований до підвищеного теплозабезпечення вегетаційного періоду і дефіциту опадів, здатний формувати якісну продукцію в умовах істотних змін клімату.

Лінчевський, А. А. Нове ставлення до культури ячменю і селекція в умовах зміни клімату / А. А. Лінчевський, І. Б. Легкун // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 9. – С. 34–42.

Висвітлення результатів селекції сортів ячменю озимого та ярого відділу селекції та насінництва ячменю СГІ–НЦНС в умовах зміни клімату; аналіз ефективності обраних напрямів селекційної роботи щодо підвищення стійкості до абіотичних факторів у різні роки вирощування в умовах Південного Степу та інших екологічних зон України.

Моташко, Т. П. Агрострахування в умовах зміни клімату / Т. П. Моташко, Х. Р. Панчулідзе // АгроСвіт. – 2020. – № 10. – С. 99–104.

Проведено дослідження особливостей агрострахування в умовах зміни клімату в зарубіжних країнах та в Україні. З'ясовано, що в зарубіжній практиці страхування відіграє важливу роль для мінімізації ризиків аграріїв, пов'язаних зі зміною клімату та характеризується наявністю різних видів страхових продуктів. Водночас значну роль у розвитку такого виду страхування в зарубіжних країнах відіграє держава. Встановлено, що попри те, що сільськогосподарське страхування є найважливішим методом зниженням втрат від кліматичних змін та, попри значну потребу в такому захисті, в Україні зроблені лише перші кроки щодо розвитку такого виду страхування. Запропоновано комплекс заходів щодо формування збалансованої моделі страхування агрострахування в умовах зміни клімату в Україні.

Овочівництво в умовах змін клімату: нові виклики, проблеми, можливості / М. І. Ромащенко [и др.] // Овочі та фрукти. – 2020. – № 6. – С. 39–43.

У зв’язку зі змінами клімату питання вологозабезпечення овочевих рослин постало особливо гостро не лише у зоні Степу чи південній частині Лісостепу, а й практично вже в усіх без винятку ґрунтово-кліматичних зонах України.

В матеріалі розглядається два принципово різні підходи до вирішення чи адаптації проблеми вологозабезпечення: впровадження зрошення та неполивне овочівництво.

 Кліматичні катаклізми – це також і серйозні виклики для аграрної науки. І тут необхідно інтенсивно працювати на випередження як у селекції, так і з розроблення принципово нових окремих рішень (особливо – у захисті рослин і зрошенні) та адаптивних зональних технологій вирощування овочевих культур.

Особливості формування водно-теплового режиму осушуваних ґрунтів в умовах змін клімату / Г. В. Воропай, М. В. Яцик, Н. В. Мозоль, М. Г. Стецюк, М. Д. Зосимчук // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 1. – С. 68–74.

Установлені особливості формування водно-теплового режиму осушуваних ґрунтів і можливості комплексного регулювання водно-теплового режиму кореневого шару ґрунту для створення оптимальних умов вирощування сільськогосподарських культур в умовах змін клімату. Аналізуються та узагальнюються знання щодо впливу теплового режиму ґрунту на вирощування сільськогосподарських культур на осушуваних землях, емпіричні-експеримент і спостереження на дослідних ділянках меліоративних систем, математичне моделювання та обробка експериментальних даних. За результатами натурних досліджень визначено, що з глибиною температурний режим ґрунту тісно залежить від рівня ґрунтових вод.

Писаренко, В. Зміна клімату: технологічні аспекти систем землеробства / В. Писаренко, Г. Лук’яненко, А. Антонець // Зерно – 2019. – № 10. – С. 62–71.

За умов збільшення посушливості клімату необхідно впроваджувати системні та науково-обгрунтовані заходи щодо адаптації аграрного виробництва до нових кліматичних умов. Ефекту від протистояння дефіциту вологи у землеробстві можна домогтися завдяки нагромадженню та збереженню її через постійне застосування сучасних технологій. Різні сільськогосподарські заходи сприяють сталому розвитку аграрного сектору України, позаяк ґрунтуються на принципах золотого правила екології, яке слід повсякчас впроваджувати в життя на рівні господарств. Глобальні проблеми екології розв’язуються локально.

Сьогодні можна зі впевненістю сказати, що значні кліматичні зміни вже відбуваються. Ми повинні замислитися та зрозуміти, що людство не має права використовувати атмосферу планети для забруднення. Якщо ми не розпочнемо активно діяти, то вже незабаром наблизимось до тої межі, коли глобальну зміну клімату зупинити буде вже неможливо і життя на планеті у майбутньому буде під загрозою.

Підготувала Т. С. Пахомова,

бібліограф I категорії відділу наукової

інформації та бібліографії

Поділитися:

Зміна клімату


У рамках екологічного місячника «Екоосвіта. Ековиховання. Екопросвітництво» до Дня довкілля в Україні та до Всесвітнього Дня землі відділ наукової інформації та бібліографії підготувава рекомендаційний бібліографічний анотований дайджест «Зміна клімату: причини, наслідки та рішення для протидії».

Анотований бібліографічний дайджест 

Що таке зміна клімату?

Клімат часто порівнюють з погодою, але між ними є різниця. Погода змінюється щодня – часом іде дощ, іноді настає спека або мороз. А клімат – це характер погодних умов протягом тривалого періоду для значної території.

За всю історію існування Землі клімат змінювався багато разів. Вченим відомо про 7 льодовикових періодів, після яких завжди наступало потепління.

Потепління в наш час – не лише природний процес, бо відбувається у 10 разів швидше, ніж будь-коли. Все частіше науковці вживають термін «кліматична криза» замість «зміни клімату», щоб підкреслити серйозність цієї проблеми та потребу її вирішувати вже зараз. Кліматична криза – це надмірно стрімка зміна клімату «через» підвищення глобальної середньої температури. Щоб протидіяти кліматичній кризі, слід досягти вуглецевої нейтральності вже 2050 року та адаптуватися до змін клімату.

Причини зміни клімату

Парниковий ефект

Парниковий ефект – це процес, за якого парникові гази затримують сонячну енергію на поверхні Землі та в атмосфері і перешкоджають її поверненню назад у космос. Парниковий ефект підтримує на Землі комфортну для життя температуру. Якби не було цього ефекту, то середня глобальна температура була б не +15℃, а -18℃.

Парниковий ефект – це нормальне природне явище. Але після промислової революції з середини 19 ст.  через спалювання викопного палива концентрація парникових газів в атмосфері почала різко зростати.

До парникових газів відносять:

Двоокис вуглецю СО2

Метан CH4

Оксид азоту(I) N2O

Озон О3

Водяна пара

Перші чотири сполуки місяцями та навіть роками перебувають в атмосфері, не зазнаючи фізичних чи хімічних змін. До прикладу, молекула метану може перебувати в атмосфері без змін до 14 років, а молекула озону приблизно 100 діб. Це сприяє підвищенню глобальної температури протягом десятиліть.

Водяна пара перебуває в атмосфері лише декілька днів і швидко реагує на температурні зміни. Чим тепліше стає, тим більше води випаровується і потрапляє в атмосферу. Таким чином водяна пара посилює процес глобального потепління.

Викиди парникових газів

Людство суттєво змінює концентрацію парникових газів в атмосфері, спалюючи викопне паливо: вугілля, нафту, газ тощо. Під час їх горіння вивільняється вуглець, який з’єднується з киснем у повітрі та утворює СО2.

За сотні тисяч років вперше в атмосфері сталося таке стрімке зростання вмісту СО2.

Наслідки зміни клімату в світі

Глобальне потепління

Що таке глобальна середня температура?

Глобальна середня температура – це середнє значення всіх річних температур на Землі. Зазвичай дані обчислюються по регіонах за кожен день, а потім виводиться середнє арифметичне за рік для всієї планети. Різниця між річними показниками цих середніх температур і є те саме зростання (або падіння) середньої глобальної температури на Землі. Підвищення глобальної середньої температури на Землі означає, що спекотних днів у році стало більше, а холодних – менше. Це НЕ означає, що кожен день у порівнянні з відповідним днем року у доіндустріальну епоху став майже на 1 градус теплішим.

Згідно зі спостереженнями, середня глобальна температура на Землі вже зросла на 0,95°С з 1880 року. Глобальне потепління відбувається нерівномірно по планеті. Середня температура в арктичних регіонах планети вже зросла на 2°С.

Фейген, Б. Велике потепління: зміна клімату та піднесення й гибель цивілізацій / Б. Фейген ; пер. з англ. Т. Цимбала. – Київ : Ніка-Центр, 2016. – 272 с. : іл., карти. – (VIAE HUMANAE ; вип. 5).

Що може змінити один градус температури? Як показує Браян Фейґен, підйом середньої температури навіть на градус-два може докорінно перетворити краєвид великого регіону або поставити хрест на цивілізації. Про це свідчать реалії Середньовічного теплого періоду (800–1300 роки), які завдяки новітнім здобуткам палеокліматології помалу збагачують наше розуміння історії. Втім ця книжка присвячена не стільки клімату, скільки тому, як суспільства тисячолітньої давнини давали раду зміні клімату і яку роль клімат відігравав в історії. Все свідчить, що середньовічне потепління породило як можливості, так і небезпеки. Клімат не прирікав суспільства на гибель чи розквіт; все залежало від відгуку суспільства на його виклики. Одні суспільства розпалися під натиском цих небезпек, інші їх уникли, а ще інші – скористалися можливостями. Широкий географічний розмах «Великого потепління» пропонує загальносвітову картину взаємодії суспільства із кліматом в умовах середньовічного глобального потепління: від Європи до каньйону Чако та острова Пасхи. Розрахована на професійних істориків та інших дослідників суспільств, а також на широке коло читачів, яких цікавить минуле та хвилює майбутнє людства.

Танення льодовиків

Потепління в Арктиці відбувається вдвічі швидше у порівнянні з іншими регіонами планети. Тому льодовики тануть швидше. З 1979 року (перший повний рік супутникового спостереження) об’єм льоду в найтепліший сезон в Арктиці зменшився на 32%. За такої тенденції до середини століття в літній період Арктика буде без льоду.

Танення льодовиків має декілька серйозних наслідків.

Перший. Скорочується площа білого покриву, який відбиває від 20% до 50% сонячної радіації. А площа океану збільшується та поглинає більше 95%. Так вода ще більше нагрівається і пришвидшує танення льодовиків, призводячи до більших змін клімату.

Другий. За підрахунками вчених з National Snow and Ice Data Center, вічна мерзлота утримує 1 400 гігатонн вуглекислого газу – це майже вдвічі більше, ніж зараз містить атмосфера. Поки вічна мерзлота тане, вона поступово вивільняє ці поклади газу. Разом із CO2 в атмосферу потрапляє Метан (СН4) –  газ із парниковим ефектом у 84 рази сильнішим ніж СО2.

Третій. Підвищення рівня Світового океану. Вже зараз під водою зникають острови: Мальдіви, Фіджі, Сейшельські Острови, Маршаллові острови, Канарські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Французька Полінезія, Філіппіни, Тувалу, Соломонові острови (вже втратили 5 островів через підняття рівня океану).

Котляков, В. М. Климаты прошлого из глубины ледниковых щитов / В. М. Котляков, М. Г. Гросвальд, К. Лориус Полетаев. – Москва : Знание, 1991. – 48 с.

Популярно викладені результати палеокліматичних і палеоекологічних досліджень крижаного керна з глибоких свердловин, пробурених на льодовикових щитах Антарктиди і Гренландії. Отримана інформація включає дані про температури, атмосферних опадах, хімічний склад та запилення атмосфери на різних етапах останнього льодовикового-міжльодовикового циклу і частини передостаннього, а саме за 160000 років.

Брошура розрахована на лекторів, слухачів і викладачів гуманітарних університетів, читачів, які цікавляться досягненнями сучасної гляціології.

26.891(4УКР-4ВІН) Г 17 Гальчак, С. Д. Поділля: природа, людина – еволюція, історичний розвиток : клімат. фактор в істор. антропосоціогенезі / С. Д. Гальчак. – Кам’янець-Подільський : Мошак М. І., 2006. – 368 с.

Досліджуються еволюція та характерні особливості клімату Поділля (Україна), вплив кліматичного фактору на історичний розвиток людини і суспільства, економічно-соціальні наслідки стихійних явищ, намагання людини бути менш залежною від природних катаклізмів.

Праця розрахована на широке коло читачів: науковців, краєзнавців, студентів, учнів старших класів.

Хвилі тепла

Тренд, який фіксують науковці протягом останніх десятиліть, – хвилі тепла. Вони стають більш розповсюдженими у світі, тривають довше і стають більш екстремальними. Такою, наприклад, стала хвиля тепла влітку 2019 року у Європі.

Більше посух та пилові бурі

40.2 Б 12 Бабич, А. О. Засуха, суховій і пилова буря в період глобальних змін клімату. Т. 1 / А. О. Бабич, А. А. Бабич-Побережна. – Вінниця : Діло, 2014. – 468 с.

Посушлива погода загрожує не лише лісовими пожежами, а й пиловими бурями. Коли сильний вітер розносить пил з розораних відкритих ділянок, він підіймає вгору суху землю та переносить її на десятки кілометрів. В результаті знижується родючість земель, а місцеві жителі страждають від респіраторних захворювань та поганої видимості на дорогах через пил та пісок.

Зміни в опадах

Підвищення температури збільшує випаровування та спричиняє перерозподіл вологи. Як наслідок, в одних регіонах випаровується надмірна кількість вологи та посилюється посуха. В інших регіонах ця волога конденсується, і там частішають зливи та шторми, що викликає ризики затоплення.

Зникнення біорізноманіття

Біорізноманіття – це розмаїття живих організмів на Землі; сюди входить різноманітність всередині видів, між видами та екосистемами.

Через зміну клімату та людську діяльність за останні півстоліття чисельність популяцій хребетних тварин на Землі зменшилась на 68%. Це загрожує людству втратами рослинної і тваринної їжі, води, палива, ліків.

Кліматичні біженці

Кліматичні біженці – люди, змушені покинути свій дім через несприятливі раптові або довготривалі зміни у кліматі. Посилення посухи, опустелення, підвищення рівня моря та порушення сезонних погодних ситуацій –  ці зміни найчастіше підштовхують людей та тварин до зміни місця проживання. Кліматичні біженці можуть обрати міграцію до іншої країни або всередині своєї країни.

Наслідки зміни клімату в Україні

Потепління

За останні 30 років середня річна температура в Україні вже зросла на 1°С. Усі сезони в Україні стали теплішими. Згідно з даними Мінприроди, середня літня температура в Україні виросла на 1,3°С, середня зимова – на 0,9°С, середня весняна –  на 0,9°С, а середня осіння –  на 0,4°С. Як наслідок, посилилися посухи, змінилася водність річок та озер, з’явилися не характерні для України екстремальні погодні явища.

Посухи

Дані спостережень та наукових досліджень показують, що посушливі умови почали переважати в Україні, і їх інтенсивність збільшилася.

Дослідження показує, що при очікуваному підвищенні температури повітря, навіть на 1,5°С, протягом 2020-2050 років кожен другий сезон може бути посушливим.

Водність річок та опади

Протягом останніх років рівень води у річках України протягом літнього періоду є нижчим за норму. Разом із частішою посухою та зменшенням опадів у літній період, ситуація може лише погіршитися.

28.08 Р 31 Реабілітація порушених річкових та озерних систем (гідроекологія, іхтіоекологія, економіка, управління) : лаб. практикум : навч. посіб. для студентів ВНЗ / Й. В. Гриб [та ін.] ; Ін-т змісту і методів навчання, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, Вінниц. нац. аграр. ун-т. – 2-ге вид. – Рівне ; Вінниця : Вид. Рогальська І. О., 2015. – 424 с.

Викладено основні положення комплексної екологічної оцінки якості поверхневих вод і рівнів антропогенного навантаження на річкові та озерні екосистеми, визначено оптимальні характеристики геобіоценозів поверхні водозбору. Розглянуто методи і засоби управління станом генералізованих водних екосистем для обгрунтування умов відтворення іхтіофауни та забезпечення екологічних витрат води в порушеній меліоративним і гідротехнічним будівництвом річковій мережі. Запропоновані методики дають можливість визначати кількісний та якісний стан генералізованих річкових та озерних екосистем, оцінювати рівень антропотехногенного навантаження і вмзначати заходи щодо компенсаційного водоохоронного будівництва.

28.08 М 77 Моніторинг природокористування та стратегія реабілітації порушених річкових і озерних екосистем : навч. посіб. для студ. ВНЗ / Й. В. Гриб [та ін.] ; Ін-т змісту і методів навчання, Нац. ун-т водного господарства та природокористування, Вінниц. нац. аграр. ун-т. – Рівне ; Вінниця : Вид. Рогальська І. О., 2015. – 486 с.

Приділено увагу басейну малої річки як генералізованій водній екосистемі. Обґрунтовано основні принципи класифікації сукцесійних угрупувань ценозів водних екосистем. Розглянуто екологічні особливості формування річкового стоку за сучасних умов. Наведено класифікацію якості поверхневих вод. Подано інформацію про реабілітаційні природоохоронні заходи та стратегії природокористування. Охарактеризовано методику визначення екологічного стану озер. Висвітлено особливості міграції та нокопичення хлорорганічних пестицидів у гідробіонтах озер Шацького національного природного парку й правобережних приток р. Прип'ять. Надано відомості про формування транскордонного іхтіоекологічного резервату «Верхній Дніпро».

Зростання температури та зміна режиму зволоження призведуть до подальшої зміни водного стоку річок, і відповідно, водозабезпечення окремих регіонів. Протягом ХХІ століття для переважної кількості адміністративних областей України буде спостерігатися зменшення поверхневого водного стоку, що пов’язано з потеплінням (збільшення приземних температур повітря, збільшення випаровуваності) та зменшенням кількості атмосферних опадів.

За оцінками українських вчених, в р. Дніпро на період 2030-2040 рр. буде менше води на 29 %, а в р. Дністер –  на 37 %. Це призведе до зменшення врожайності та проблем у роботі атомних електростанцій.

Підняття рівня Чорного та Азовського морів

Внаслідок зміни клімату, дослідження показують можливі ризики підвищення рівня моря на прибережні території південних областей України. Підняття рівня Чорного моря означає загрозу затоплення важливих об’єктів інфраструктури, промисловості, цілих житлових кварталів, об’єктів культурної спадщини, а також великі зміни чи навіть загибель деяких екосистем прибережних регіонів.

Протидія зміні клімату

Що роблять країни?

Міжнародні кліматичні переговори

У 1992 році під час міжнародного Саміту Землі у Ріо-де-Жанейро 154 країни визнали існування зміни клімату в результаті людської діяльності та прийняли рішення вести спільну роботу для обмеження глобального потепління. У цьому ж році була прийнята Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату.

На конференції сторін збираються представники кожної країни-підписанта РКЗК ООН: 196 країн світу, а також Європейський Союз, який бере участь як окремий член Конвенції.

20.1 Т 66 ІІІ Всеукраїнський з’їзд екологів з міжнародною участю (Екологія/Ecology- 2011), 21-24 вересня = III All-Ukrainian Congress of Ecologists with International Participation : зб. наук. ст. Т. 1 (секції 1-3) / голов. ред. В. В. Грабко. – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 357 с.

Паризька угода

Паризька угода була підписана на Міжнародних кліматичних переговорах ООН (СОР21) у 2015 році. Вже через рік угода вступила в силу – відразу після того, як її схвалили 55 країн, що відповідальні за понад 55 % світових викидів парникових газів. Станом на початок 2019 року, 184 країни (із 197 країн-учасниць Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату) ратифікували Паризьку угоду. Україна увійшла у двадцятку перших країн, які на державному рівні затвердили Угоду.

Головною метою Паризької угоди є утримання глобального потепління на Землі в рамках 2°C та докладання максимальних зусиль аби зупинити потепління на 1,5°C. Це означає, що людство повинне обмежити викиди парникових газів, що утворюються від спалювання викопного палива і спричиняють глобальне потепління.

Участь кожної окремої країни у досягненні світової мети визначається нею індивідуально, є добровільною та має назву «Національно визначений внесок».

Що робить Україна

Уряд України одним з перших ратифікував Паризьку угоду. Для реалізації цієї амбітної мети Україна має відмовитися від видобутку та використання викопного палива, підвищити енергоефективність та побудувати нові потужності, які виробляють енергію з відновлюваних джерел.

Формування та реалізація національної екологічної політики України : монографія / за наук. ред. С. О. Лизуна. – Суми : Університетська книга, 2017. – 336 с.

Досліджуються теоретико-методологічні, методичні та організаційно-управлінські підходи й практичні заходи щодо реалізації екологічної політики України. Обґрунтовано необхідність створення моделі державної екологічної політики України та її регіонів, що відповідає сучасним вимогам до екологічної безпеки розвитку й враховує міжнародні, макроекономічні, фінансові, податкові та інші важелі соціально-економічного зростання.

Енергоефективність

Що таке енергоефективність? Енергоефективність –  це забезпечення своїх потреб з використанням меншої кількості енергії.

Найбільший потенціал економії енергії у заходів із термомодернізації. Термомодернізація –  це скорочення споживання ресурсів за допомогою встановлення енергоефективного та регулюючого обладнання, утеплення зовнішніх стін будівель тощо.

Розвиток відновлюваної енергетики

338.45 Е 62 Енергоефективність та відновлювальна енергетика в Україні: проблеми управління : монографія / за заг. ред. І. М. Сотник. – Суми : Університетська книга, 2020. – 247 с.

У колективній монографії висвітлено вдосконалені теоретичні, методологічні підходи та прикладні аспекти управління зростанням енергоефективності націо­нальної економіки і розбудови її відновлювальної енергетики. Обґрунтовано напрями розвитку «зеленого» бізнесу та механізми їх просування. Удосконалено підходи до державного регулювання відновлювальної енергетики для забезпечення еколого-економічної безпеки, кредитно-фінансові важелі реалізації енергоефективних проектів, моделі стимулювання зростання енергоефективності суб’єктів господарювання. Розглянуто прикладні аспекти управління енергоефективністю та «зеленою» енергетикою в енергетичному комплексі, житлово-комунальному господарстві та транспорті.

Для фахівців з питань управління розвитком відновлювальної енергетики та підвищення енергоефективності економіки, викладачів, аспірантів, студентів енергетичних та економічних спеціальностей.

330.32 З-48 «Зелені» інвестиції у сталому розвитку: світовий досвід та український контекст : [аналіт. доп.] / керівник проєкту та авт. К. Маркевич. – Київ : Заповіт, 2019. – 316 с.

У виданні представлено Аналітичну доповідь, яка узагальнює існуючі підходи до визначення змісту, передумов, головних детермінантів і фінансових інструментів процесу «зеленого» інвестування, його особливостей і глобальних тенденцій розвитку, а також визначає поточний стан і перспективи мобілізації «зелених» інвестицій в Україні.

ВДЕ – це джерела енергії, що походять із природних джерел або процесів, які постійно поповнюються. Наприклад, сонячне світло або вітер продовжують світити і дути, навіть якщо їх наявність залежить від часу та погоди. Викопні ресурси, такі як вугілля, нафта, природний газ та уранова руда до відновлюваних джерел енергії не належать, бо вони відновлюються протягом сотень тисяч років.

Гунько, І. О. Оптимальне керування режимами електричних мереж з відновлюваними джерелами енергії з використанням Smart Grid технологій : автореф. дис. / І. О. Гунько. – Вінниця : ВНТУ, 2017. – 21 с.

Дисертаційну роботу присвячено зменшенню втрат електроенергії в локальних електричних системах шляхом узгодженого керування різнотипними розосередженими джерелами енергії, що експлуатуються в ній. З цією метою в роботі розроблено метод коригування потоків потужності в локальній електричній системі з різнотипними відновлюваними джерелами електроенергії шляхом оптимального керування потужністю генерування малих гідроелектростанцій, що дозволяє визначити умови для наближення потокорозподілу в секціонованій електричній мережі до оптимального за втратами електроенергії в ній.

620.9 С 28 Сегеда, М. С. Нетрадиційні та відновлювані джерела електроенергії : навч. посіб. / М. С. Сегеда, М. Й. Олійник, О. Б. Дудурич ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів : Львівська політехніка, 2019. – 204 с.

Розглянуто теоретичні засади та основні способи раціонального перетворення та використання відновлюваної енергії, отриманої із нетрадиційних джерел, для генерування електроенергії. Висвітлено економічні та екологічні аспекти використання відновлюваних джерел енергії на сучасному етапі.

Посібник може бути корисним для викладачів, слухачів магістерських програм і студентів інших технічних спеціальностей, що вивчають навчальні дисципліни: «Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії», «Енергоощадність» тощо та для широкого кола читачів.

65.9(4УКР)30 М 27 Маркевич, К. Глобальні енергетичні тренди крізь призму національних інтересів України / К. Маркевич, В. Омельченко. – Київ : Заповіт, 2016. – 118 с. : іл., табл. – (Бібліотека Центру Разумкова).

Аналітична доповідь містить аналіз сучасних тенденцій глобального розвитку енергетики, зокрема проаналізовано фактичні показники світової енергетичної галузі за секторами (природний газ, нафта, вугілля та електроенергія) та визначено місце в ній України. Через набуття актуальності проблеми зміни клімату та підвищену увагу до неї в більшості країн світу, в доповіді визначено роль енергетики (зокрема різних видів палива) в забрудненні довкілля, а також окреслено головні цілі кліматичної політики.

Крім того, у доповіді розкрито пріоритети та головні напрями енергетичної політики США та ЄС, а також окреслено основні завдання України на найближчу перспективу в енергетичному секторі через прагнення країни інтегруватися до європейського енергетичного простору.

621.31 С 40 Сиротюк, С. В. Альтернативні джерела енергії. Енергія вітру : навч. посіб. для студ. ВНЗ / С. В. Сиротюк, В. М. Боярчук, В. П. Гальчак. – Львів : Магнолія 2006, 2018. – 182 с.

Викладено основні питання, що стосуються природи і потенціалу вітрової енергії. Висвітлено питання взаємодії вітрового потоку з вітроприймальними засобами, перетворення кінетичної енергії вітру на електричну. Для студентів інженерних факультетів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, магістрів, аспірантів, наукових співробітників, інженерів та експлуатаційних обладнання вітроенергетики.

330.34 М 48 Мельник, Л. Г. «Зелена» економіка (досвід ЄС і практика України у світлі III і IV промислових революцій) : підручник / Л. Г. Мельник. – Суми : Університетська книга, 2019. – 463 с.

Характеризується змістовна основа понять «сестейновий розвиток» і «сестейнова економіка». Розкривається роль Третьої та Четвертої промислових революцій у формуванні передумов сестейнового розвитку. Вивчаються напрямки та базовий інструментарій формування сестейнової економіки в ключових секторах господарства (енергетика, транспорт, будівництво, агровиробництво). Порівнюються особливості «бурої» (традиційної) та «зеленої» (сестейнової) економік. Аналізується досвід ЄС і передумови розвитку сестейнової економіки в Україні. Для викладачів і студентів вищих навчальних закладів. Може бути корисним для фахівців підприємств та органів виконавчої влади.

Відмова від викопної енергетики

Перед вугільними містами України стоять спільні виклики. Собівартість видобутку вугілля в Україні значно перевищує ринкову ціну. Держава щорічно покриває різницю, але мільярдні дотації на видобувну промисловість виснажують бюджет. Через це Україна має відмовитися від видобутку та спалювання вугілля. Щоб люди не залишилися без засобів для існування через закриття шахт, місцева влада має запровадити справедливий перехід на нову модель економічного розвитку, його називають справедливою трансформацією.

Що роблять міста?

Більше третини міст України (173) вже підписали міжнародну Угоду мерів і взяли на себе зобов’язання зменшувати викиди парникових газів до 2020/2030 років.

Сім міст України (Житомир, Львів, Чортків, Кам’янець-Подільський, Баранівська ОТГ, Тростянець та Полтава) оголосили про рішення перейти на 100% відновлюваної енергетики до середини століття.

Адаптація до зміни клімату

Адаптація до зміни клімату – це пристосування природних чи людських систем до фактичних або очікуваних кліматичних впливів чи їхніх наслідків. Вона дозволяє знизити шкоду та скористатися можливостями, такими як створення нових робочих місць або економія коштів на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.

Адаптація до змін клімату може відбуватися на будь-якому рівні суспільства, від особистості до національного та міжнародного рівня.

Заходи з адаптації мають різні форми та формати та залежать від унікального контексту громади, країни чи регіону. Не існує універсального рішення –  адаптація може варіюватися від побудови засобів захисту від повені, створення систем раннього попередження для циклонів і переходу на посухостійкі культури.

Міжнародна політика у сфері адаптації

У 2010 році на Конференції сторін (СОР16) було створено Комітет з адаптації. Його мета – сприяти здійсненню послідовних і активних заходів з адаптації.

У світі:

Для кожної країни важливо створювати свої політики з адаптації. Їхня мета – зменшення вразливості до наслідків зміни клімату. Оскільки прояви зміни клімату є дуже різними, то і заходи, і політики з адаптації розробляються з урахуванням особливостей конкретної країни і галузі.

Можливими прикладами з адаптації до зміни клімату є: адаптація будівельних норм до майбутніх кліматичних умов та екстремальних погодних явищ; побудова та підвищення рівня дамб для захисту від повеней; розвиток посухостійких сільськогосподарських культур; створення систем раннього попередження циклонів.

Приклади з адаптації

Місто Арнем, Нідерланди, поставило собі за мету протягом наступних 10 років зняти 10% асфальтового покриття та замінити його газонами, кущами та деревами. Це дозволить 90% дощової води вільно потрапити в ґрунт і запобігти затопленню доріг, тротуарів під час сильних злив. Також зелені зони сприяють зменшенню температури довкола.

Газони або дерева також можна висаджувати на дахах будинків. У Данії ще у 2010 році вирішено, що новобудови та модернізовані будинки з пласкими дахами повинні ставати зеленими. В одному лише Копенгагені вже нараховується понад 40 таких об’єктів.

Одним з найважливіших наслідків зміни клімату є підняття рівня моря. Острівні держави, такі як Кірібати, Фіджі, Маршалові острови вже зазнають значного впливу від збільшення рівня моря. Європейські країни – Нідерланди, Британія, Грецькі острови також знаходяться в зоні ризику.

Як один з прикладів адаптації влада Фіджі використовує поєднання мангрових лісів, які за рахунок потужної кореневої системи ефективно зменшують енергію хвиль та захищають ґрунт від ерозії. Інший спосіб – це будівництво морських стін, що також убезпечують місцевих жителів під час надзвичайних ситуацій.

В Україні:

Підписавши Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, Україна зобов’язалась адаптуватися до зміни клімату. Тому національна стратегія та програма розвитку економіки держави мають враховувати та включати питання адаптації. Держава має підтримувати постійне оновлення оцінки фактичних та моделювання майбутніх змін клімату та проводити адаптацію до наслідків для територіальних громад, природних екосистем, секторів економіки.

 У співпраці з німецько-українським агрополітичним діалогом у сфері адаптації до зміни клімату був створений проєкт Стратегії адаптації до зміни клімату сільського, лісового та рибного господарств України до 2030 року.  Метою Стратегії є створення умов для підвищення продуктивності цих господарств.

Заходи з адаптації в українських містах:

Для того, щоб запобігти спеці в містах створюють зелені або блакитні зони, тобто висаджують дерева, кущі, газони або ж відновлюють річки, створюють озера, фонтани. У Києві, наприклад, встановлюють дерев’яні рамки, які розпилюють воду і допомагають людям охолодитись під час спеки. А у Львові Громадська організація «Плато» створила дощовий садок, щоб зменшити застоювання води на дорозі біля будинку. Також на стіні  будинку активісти висадили саджанці плюща та винограду, які з часом сприятимуть вертикальному озелененню стіни та захищатимуть її від перегрівання.

Як кожна людина може протидіяти зміні клімату

  • Зберігайте енергію та природні ресурси, а водночас – і кошти.
  • Зменшіть користування автомобілем до мінімуму. Віддавайте перевагу прогулянкам пішки, велосипедам/самокатам, громадському електротранспорту.
  • Зменшуйте, використовуйте знову та переробляйте відходи.
  • Вживайте локальні екологічні продукти, бажано рослинного походження.
  • Купуйте товари та речі з низьким вуглецевим слідом

(вуглецевий слід – це сукупність викидів усіх парникових газів, які утворились внаслідок діяльності людини, виробництва товару чи послуги).

  • Робіть вибір на користь довговічності та захисту довкілля.
  • Споживайте власну «зелену» енергію.
  • Дбайте про природні екосистеми.
  • Голосуйте і спонукайте політиків діяти за клімат.
  • Об’єднуйтеся з іншими у досягненні кліматичних цілей

Місце України в процесі глобальної зміни клімату

Сьогодні наша держава знаходиться серед першої двадцятки країн світу, які найбільше викидають парникових газів в атмосферу.

Національний екологічний центр України намагається відслідковувати діяльність Українського уряду та впливати на його рішення для скорішого впровадження кліматоохоронних програм.

Баськов, О. Як ефективно управляти екологічними та соціальними ризиками в умовах євро(еко)інтеграції: ексклюзивний аналіз Baker Tilly. Частина 1 / О. Баськов, К. Громм // Екологія підприємства – 2018. – № 11. – С. 18–23.

В основі публікації лежить ексклюзивний аналіз новацій європейських та українських регуляторних документів, що регламентують роботу бізнесу в екологічному контексті; принципи запровадження законодавства ЄС.

51.20 Б 90 Бубличенко, М. М. Метеозависимые люди: как оставаться здоровым в условиях изменяющегося климата / М. М. Бубличенко. – Ростов н/Д : Феникс, 2010. – 221.

Вплив атмосферних явищ на здоров'я людини уважно вивчається вченими, в тому числі медиками. Безпосередньо пов'язані з погодою такі недуги, як мігрень, біль у суглобах, депресія. Природні явища змушують страждати мільйони людей; до зміни погоди чутливий кожен третій.

Як залишатися здоровим і не бути залежним від природних явищ, розповідає ця книга.

Гавриленко, О. Зростання чи сталий розвиток: що змінилося за 30 років / О. Гавриленко // Вища шк. – 2020. – № 3. – С. 45–56.

Проаналізовано зміст 3-ї книги Д. Медоуз, Й. Рандерса і Д. Медоус «Межі зростання. 30 років потому». Автори книги застерігають щодо можливих варіантів майбутнього людства та ризиків виходу за межі екологічної місткості планети з катастрофічними наслідками для людей і навколишнього середовища.

Пірен, М. І. Формування екологічної культури громадян шляхом просвітництва в територіальних громадах – важливий чинник соціально-гуманітарної політики / М. І. Пірен // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України . – 2018. – № 1. – С. 92–97.

Осмислено надзвичайно актуальну проблему сьогодення – формування екологічної культури громадян територіальної громади в процесі просвітницької роботи. Звернуто увагу на серйозне ставлення людей до лісів, раціонального використання землі, прісної води, металів та, особливо, до тваринного світу й, відповідно, до продуктів, які людина споживає. Формування екологічної культури в територіальних громадах шляхом просвітницької роботи повинно базуватися на сучасних потребах та викликах. Слід також брати до відома те, що традиційна екологічна політика в Україні не приділяє належної уваги тому, щоб запобігти руйнуванню довкілля. Однією з причин цього є те, що екологічні цілі та цінності в сучасному українському суспільстві мають меншу вагу порівняно з питаннями економіки, фінансів, трудових відносин, освіти, соціального забезпечення та національної безпеки.

Проданець, Б. І. Особливості адаптації інфраструктури міста при кліматичних змінах / Б. І. Проданець // Енергоефективність в галузях економіки України : зб. матеріалів Міжнар. наук.-техн. конф., 12-14 листоп. / Вінниц. нац. техн. ун-т. – Вінниця, 2019. – С. 235–236.

Проаналізовані наслідки дії кліматичних змін на інфраструктуру сучасного міста. Виділені основні заходи, що сприяють адаптації міського середовища до змін клімату.

Розбираємо проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів»: готуй сани влітку... // Екологія підприємства. – 2018. – № 8. – С. 12–19.

Аналізується «Порядок здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів». 16 вересня 2014 року Україна підписала та ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, яка охоплює низку економічних та регуляторних питань. Однією з вимог, що висуваються в Угоді, є встановлення процедур моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ) викидів парникових газів від енергетичних та промислових установок (підприємств).

Упровадження системи МЗВ викидів парникових газів є невіддільною частиною кліматичної політики в Україні. Зокрема, її запровадження передбачено Планом заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та  вимогами Паризької кліматичної угоди.

Наразі законодавство України у сфері МЗВ викидів парникових газів перебуває на стадії розробки, але окремі положення щодо МЗВ викидів парникових газів уже знайшли своє нормативне вираження на стадії проекту.

Романко, С. Еколого-правова політика України у сфері зміни клімату / С. Романко // Підприємництво, госп-во і право. – 2019. – № 9. – С. 88–94.

Наукова стаття присвячена розгляду актуальних питань формування напрямів еколого-правової політики у сфері зміни клімату після ратифікації Україною Паризької угоди Україною 14 липня 2016 року та правового аналізу напрямів забезпечення еколого-правової політики у сфері зміни клімату за останні кілька років. Констатовано, що зміна клімату є комплексною проблемою, вона не має простого нормативно-правового вирішення. Визначено, що напрямами такої політики є використання відновлюваних джерел енергії із низьким вмістом вуглецю, розбудова джерел чистої електричної та теплової енергії, підвищення енергоефективності та енергозбереження в усіх секторах економіки та на об’єктах житлово-комунальної інфраструктури, стимулювання використання альтернативних джерел енергії, перехід вантажних та пасажирських перевезень на більш екологічно чисті види транспорту, стале лісове та сільське господарство й адаптація до зміни клімату. Встановлено, що основні джерела викидів парникових газів в Україні зосереджені в таких чотирьох секторах економічної діяльності, як: енергетика, промисловість, сільське господарство, лісове господарство та інші види землекористування; поводження з відходами. Важливими проблемами залишаються відсутність базових програмних документів для скорочення викидів парникових газів та їх адаптації.

Розвиток національного законодавства у сфері протидії зміні клімату та скороченню викидів парникових газів загалом відбувається повільними темпами та із встановленням недостатньо амбітних цілей. Не в останню чергу це зумовлено високою енергоємністю промисловості України, неамбітними цілями з переходу на використання альтернативних джерел енергії, нерозробленістю національного ринку викидів парникових газів, їх моніторингу та верифікації.

Самойленко, О. 50 відтінків посухи / О. Самойленко, А. Кохан // Зерно – 2020. – № 7. – С. 58–63.

Унікальні 133-річні спостереження полтавчан за змінами клімату.

Скриник, О. А. Просторова інтерполяція кліматологічних даних з урахуванням топографічних та фізико-географічних особливостей території України / О. А. Скриник // Укр. геогр. журн. – 2020. – № 2. – С. 13–19.

Представлено результати геопросторової інтерполяції кліматологічних даних у вузли регулярної мережі з кроком 0.1о. Інтерполяцію проведено за допомогою спеціалізованого (метеорологічного) програмного забезпечення MISH, розробленого в Угорській метеорологічній службі.

Отриманий результат може бути використаний як для досліджень регіонального клімату, так і для суміжних сфер діяльності, де кліматологічна інформація є необхідною.

Філончук, З. В. Кліматична освіта в Україні. Кліматична освіта в сучасній школі : програма спецкурсу для слухачів курсів підвищення кваліфікації (очно-дистанційна форма, 36 год.) / З. В. Філончук // Географія та економіка в рідній шк. – 2018. – № 2. – С. 17–26.

Представлено спецкурс для слухачів курсів підвищення кваліфікації у системі післядипломної педагогічної освіти. Метою спецкурсу є розширення та поглиблення знань учителів географії з проблем зміни клімату, їх підготовка до інтеграції кліматичної освіти в усі курси шкільної географії.

Що далі? Все, що наука знає про наше майбутнє / за ред. Джима Аль-Халілі ; пер. з англ. Микола Климчук. – Київ : Кі Фанд Медіа, 2018. – С. 248 с.

Щодня науковці роблять неймовірні відкриття та знаходять інноваційні рішення, здатні змінити світ. Джим Аль-Халілі та його команда експертів простою мовою з безліччю прикладів пояснюють найновіші концепції, що визначають наше майбутнє.

Наскільки небезпечні кліматичні зміни? Чи можна «хакнути» власне тіло й стати супергероєм? Які хвороби ми зможемо подолати, а які стануть для нас новими викликами? Чого чекати від генної інженерії? Нарешті, чи можлива телепортація (спойлер: так!) та чи винайдуть колись машину часу? Приготуйтеся до пригод, які відкриють вам багато нового!

Екологічні зміни на прикладі сільського господарства: погода, клімат, урожай

Зміна клімату внаслідок глобального потепління має величезний вплив на сільське господарство. Адаптація рослинництва та систем захисту рослин до погодних умов, покращення практики управління ризиками, пов’язаними з кліматичними змінами, є пріоритетним напрямом аграрного виробництва.

Кучер, А. В. «Стратегічні напрями розвитку низьковуглецевого землекористування як запоруки стійкості до змін клімату»: моногр. Харків: Бровін О. В., 2019. – 202 с.

У монографії вперше обґрунтовано стратегічні напрями розвитку низьковуглецевого аграрного землекористування як запоруки стійкості до змін клімату. Розроблено концепцію сталого управління органічним вуглецем ґрунту. Обґрунтовано екосистемні засади оцінювання збитків від втрати органічного вуглецю з ґрунту. Запропоновано авторський науково-методичний підхід до кількісної економічної (грошової) оцінки екологічного ефекту від запобігання емісії вуглекислого газу з ґрунтів земель сільськогосподарського призначення за різних рівнів антропогенного навантаження; здійснено макроекономічну оцінку потенціалу розвитку низьковуглецевого землекористування; визначено еколого-економічну ефективність агроприйомів регулювання вуглецевого режиму ґрунтів, застосування яких сприятиме раціональному використанню ґрунтових ресурсів. Розраховано на політиків, науковців, викладачів. Керівників і спеціалістів органів державного управління, фахівців агроформувань, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться еколого-економічними питаннями розвитку низьковуглецевого аграрного землекористування.

Рец.: Величко, В. А. Новий погляд на вирішення проблеми адаптації землекористування до змін клімату : [рецензія] / В. А. Величко // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 6. – С. 85.

Вожегова, Р. А. Зрошуване землеробство – гарант продовольчої безпеки України в умовах змін клімату / Р. А. Вожегова, С. В. Коковіхін // Вісн. аграрної науки. – 2018. – № 11. – С. 28–34.

Наведено основні здобутки вітчизняних учених у галузі зрошуваного землеробства і меліорації в питаннях протидії несприятливим природним чинникам (глобальні зміни клімату, посухи, дефіцит атмосферних опадів), а також підвищення продуктивності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції.

Доведено, що для забезпечення максимальної продуктивності зрошення у великотоварних господарствах тваринницького напряму найбільшу питому частку в сівозмінах (по 40–45%) повинні мати зернові та кормові культури.

Гаврилюк, В. Пластичність вітчизняного походження : [як київські пшениці вистояли в посуху] / В. Гаврилюк, В. Вакуленко // Зерно. – 2020. – № 3. – С. 64–71.

Експерти ООН прогнозують: якщо до 2050 року не вдасться стримати темпи глобального потепління, врожайність зернових культур знизиться на 25 відсотків, а деякі землеробські території можуть стати непридатними для агровиробництва.

Водночас наші території все більше зазнають впливу високих температур і ця посуха – гостя не на один рік, отож слід на такі умови й налаш­товуватися.

Посухостійкість – це надзвичайно складна ознака, плід взаємодії відповідних генів із конкретними ґрунтово-кліматичними умовами.

На державному рівні можуть забезпечити виживання та конкурентоспроможність вітчизняної селекції, яка традиційно мала і поки що має сильні наукові школи та успіхи світового рівня.

Демиденко, С. Той, що стримує ґрунтову ерозію / С. Демиденко // Агрономія сьогодні. – 2020. – № 3. – С. 50–53.

Про наявні проблеми, що стримують розвиток органічного виробництва.

Кондратенко, Т. Є. Адаптивність літніх сортів яблуні до змін клімату у Правобережному Лісостепу / Т. Є. Кондратенко, П. В. Кондратенко // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 6. – С. 15–21.

Про новий сорт яблуні Ерлі Голд, який є перспективним літнім сортом, придатним для виробничого випробування у Лісостепу України, як високоадаптований до підвищеного теплозабезпечення вегетаційного періоду і дефіциту опадів, здатний формувати якісну продукцію в умовах істотних змін клімату.

Лінчевський, А. А. Нове ставлення до культури ячменю і селекція в умовах зміни клімату / А. А. Лінчевський, І. Б. Легкун // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 9. – С. 34–42.

Висвітлення результатів селекції сортів ячменю озимого та ярого відділу селекції та насінництва ячменю СГІ–НЦНС в умовах зміни клімату; аналіз ефективності обраних напрямів селекційної роботи щодо підвищення стійкості до абіотичних факторів у різні роки вирощування в умовах Південного Степу та інших екологічних зон України.

Моташко, Т. П. Агрострахування в умовах зміни клімату / Т. П. Моташко, Х. Р. Панчулідзе // АгроСвіт. – 2020. – № 10. – С. 99–104.

Проведено дослідження особливостей агрострахування в умовах зміни клімату в зарубіжних країнах та в Україні. З'ясовано, що в зарубіжній практиці страхування відіграє важливу роль для мінімізації ризиків аграріїв, пов'язаних зі зміною клімату та характеризується наявністю різних видів страхових продуктів. Водночас значну роль у розвитку такого виду страхування в зарубіжних країнах відіграє держава. Встановлено, що попри те, що сільськогосподарське страхування є найважливішим методом зниженням втрат від кліматичних змін та, попри значну потребу в такому захисті, в Україні зроблені лише перші кроки щодо розвитку такого виду страхування. Запропоновано комплекс заходів щодо формування збалансованої моделі страхування агрострахування в умовах зміни клімату в Україні.

Овочівництво в умовах змін клімату: нові виклики, проблеми, можливості / М. І. Ромащенко [и др.] // Овочі та фрукти. – 2020. – № 6. – С. 39–43.

У зв’язку зі змінами клімату питання вологозабезпечення овочевих рослин постало особливо гостро не лише у зоні Степу чи південній частині Лісостепу, а й практично вже в усіх без винятку ґрунтово-кліматичних зонах України.

В матеріалі розглядається два принципово різні підходи до вирішення чи адаптації проблеми вологозабезпечення: впровадження зрошення та неполивне овочівництво.

 Кліматичні катаклізми – це також і серйозні виклики для аграрної науки. І тут необхідно інтенсивно працювати на випередження як у селекції, так і з розроблення принципово нових окремих рішень (особливо – у захисті рослин і зрошенні) та адаптивних зональних технологій вирощування овочевих культур.

Особливості формування водно-теплового режиму осушуваних ґрунтів в умовах змін клімату / Г. В. Воропай, М. В. Яцик, Н. В. Мозоль, М. Г. Стецюк, М. Д. Зосимчук // Вісн. аграрної науки. – 2020. – № 1. – С. 68–74.

Установлені особливості формування водно-теплового режиму осушуваних ґрунтів і можливості комплексного регулювання водно-теплового режиму кореневого шару ґрунту для створення оптимальних умов вирощування сільськогосподарських культур в умовах змін клімату. Аналізуються та узагальнюються знання щодо впливу теплового режиму ґрунту на вирощування сільськогосподарських культур на осушуваних землях, емпіричні-експеримент і спостереження на дослідних ділянках меліоративних систем, математичне моделювання та обробка експериментальних даних. За результатами натурних досліджень визначено, що з глибиною температурний режим ґрунту тісно залежить від рівня ґрунтових вод.

Писаренко, В. Зміна клімату: технологічні аспекти систем землеробства / В. Писаренко, Г. Лук’яненко, А. Антонець // Зерно – 2019. – № 10. – С. 62–71.

За умов збільшення посушливості клімату необхідно впроваджувати системні та науково-обгрунтовані заходи щодо адаптації аграрного виробництва до нових кліматичних умов. Ефекту від протистояння дефіциту вологи у землеробстві можна домогтися завдяки нагромадженню та збереженню її через постійне застосування сучасних технологій. Різні сільськогосподарські заходи сприяють сталому розвитку аграрного сектору України, позаяк ґрунтуються на принципах золотого правила екології, яке слід повсякчас впроваджувати в життя на рівні господарств. Глобальні проблеми екології розв’язуються локально.

Сьогодні можна зі впевненістю сказати, що значні кліматичні зміни вже відбуваються. Ми повинні замислитися та зрозуміти, що людство не має права використовувати атмосферу планети для забруднення. Якщо ми не розпочнемо активно діяти, то вже незабаром наблизимось до тої межі, коли глобальну зміну клімату зупинити буде вже неможливо і життя на планеті у майбутньому буде під загрозою.

Підготувала Т. С. Пахомова,

бібліограф I категорії відділу наукової

інформації та бібліографії