Ой хустина, хусточка! Мережана, шита… 

З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов'язковим головним убором заміжньої жінки.

До Дня української хустки бібліотекар І категорії відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук Заря Л. І. підготувала книжково-ілюстративну виставку та каталог виставки «Ой хустина, хустиночка! Мережа, шита…».

Запрошуємо до перегляду! 

 До Дня української хустки

Каталог виставки  

Скрипник, В. Хустка як оберіг і символ  / В. Скрипник // Голос України. – 2019. – 7 груд. – С. 9.

7 грудня – День української хустки. Цього дня всі, хто шанує давній оберіг, долучаються до всеукраїнського флешмобу та презентують сімейну реліквію, яка передається з покоління в покоління. 

Шевченко, Є. І. Словник  народної  термінології : [є інформація про термін хустка] / Є. І. Шевченко // Українська  народна  тканина  /  Є. І. Шевченко.  –  Київ : Артанія, 1999. –

С. 251–253.

Хустка, хустина, хустиця – загальна назва для жіночого головного убору (Полісся), хустка, хустинча (Бойківщина).

   Назви полотняних хусток – старовицька хустка (Полісся), обрус, убрус, плай (західні області України). Назви купованих вовняних – тернова, шалянова (західні області України), хустя, шмата (Лемківщина), турпан (Поділля).

Хустка багрова – хустка червоного кольору;

Хустка барбарова – вовняна хустка, до основи якої при тканні додавали срібні нитки (Закарпаття);

Хустка дзябканиста (або квітова) – хустка вовняна з квітковим малюнком;

Хустка єдвабна – хустка шовкова;

Хустка заснована – виготовлена із грубого домотканого полотна, оздоблена червоними полосами. 

Васіна, З.Український літопис вбрання : наук.-худож. реконструкції : в 2 т. / З. Васіна. – Київ : Мистецтво, 2003–2006.

      Т. 1 : 11000 р. до н. е. – 2003. – 446 с.

      Т. 2 : ХІІІ – поч. ХХ ст. – 2006. – 448 с.

    Книги розкривають історичний розвиток національного одягу в Україні. У яскравих художніх образах відтворені комплекси вбрання усіх верств населення: духівництва, козацтва, дворянства, а також міщан, городян та селян різних регіонів України. Акцентуючи увагу на розмаїтості одягу, що увібрав у себе багатотисячолітній розвиток духовної та матеріальної культури народу, автор досліджує процеси формування українського костюма.
Книга-альбом у двох томах стане невичерпним джерелом пізнання культурної спадщини українського народу. 

 Косміна, О. Традиційне вбрання українців = Traditional Ukrainian Clothing : в 2 т. / О. Косміна. – Київ : Балтія Друк, 2008.

   Т. 1 : Лісостеп. Степ = Forest-steppe. Steppe / фот.:  В. Хмара, В. Машков, О. Іванов. – 160 с.

   Т. 2 : Полісся. Карпати = Polissia. Carpathians / фот.: В. Хмара, В. Машков, О. Іванов. – 160 с. : кольор. іл.

Український національний одяг є яскравим, візуально фіксованим проявом самобутності нашої культури й становить один з найбільш рухомих її видів. Сучасному читачеві буде цікаво дізнатися, що носили наші бабусі й дідусі, яких канонів краси вони дотримувалися.  

Косміна, О. Українське народне вбрання = Ukrainian folk costume : альбом / О. Косміна. – Київ : Балтія-Друк, 2017. – 64 с. : іл. 

 Ніколаєва, Т. О. Головні убори / Т. О. Ніколаєва // Український костюм: надія на ренесанс / Т. О. Ніколаєва. – Київ, 2005. – С. 175–188.

Альбом-монографія присвячений одному з яскравих явищ традиційної культури – українському костюму. Одяг завжди зберігає найціннішу інформацію про суть національного характеру.

У комплексах українського костюма особливе місце посідає вбрання голови. До групи платового вбрання відноситься розповсюджене в 19–20 ст. по всій Україні жіноче квадратне вбрання голови – хустки та шалі. 

Творча галерея «Українська традиційна хустка» // Шк. б-ка. – 2008. – № 3. – С. 78–79.

У статті розповідається про звичаї та обряди, де головне місце посідає українська хустка. Хустка – один із видів українського мистецтва, що є майже забутим. У народі хустка була символом вірності й пам’яті. 

                                    На ній і гроно, і пелюстка,

                                   І небо, й райдуга на ній…

                                   Мов берегиня вроди хустка

                                   Здавен у нашій стороні.

Пістун, Т. Вишита хусточка / Т. Пістун // Українські прадавні обереги: земля, вода, вогонь, рослини, рушник, одяг / Т. Пістун. – Тернопіль, 2012. – С. 37–38.

«Хусточку вишивати – добро примножувати, долю закликати», – казали старі люди. Вишиті хустки в Україні були білого кольору. Пізніше з’явилися барвисті.

Хусточка була оберегом, бо дівчина, коли вишивала, ніби закодовувала свої бажання, мрії в кожен листочок, квіточку. Та й кожен колір має своє символічне значення. Дівчат вчили творити свої узори і не запозичати чиїхось. Хустинку дарувала дівчина хлопцеві, який їхав у далеку дорогу, йшов до армії, у воєнні роки – на війну. 

Гнатюк, Н. Театр тернової хустки / Н. Гнатюк // Правилівські придибенції / Г. Секрет. – Вінниця, 2011. – С. 147–154.

У 2001 році з’явився «Театр на городі», який створила заслужений журналіст України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Євгена Гуцала Ганна Секрет в своєму селі Правилівка Оратівського р-ну. Вона купила хату в сусідки та  спільними зусиллями селян і меценатів зробила сцену, лавки, ворота, огорожу. Споруджено було чотири світлиці, у  яких розмістили колекції рушників, вишиванок, хусток, верет…

Під зоряним небом у «Театрі на городі» збиралося по півтори тисячі глядачів з Вінниччини і Київщини, щоб послухати відомих артистів. У 2009 році провели свято «Тернової хустки». Поетичним заспівом фестивалю стала пісня «Тернова хустка», слова й музику до якої створила Ганна Чубач.                       

                       Хустка тернова, мамина мова –

                      Все із любові, все із любові.

                      Хустку, хустину, жовту і синю,

                      Носить сьогодні вся Україна 

Чубач, Г. Хустка тернова : автобіографічне / Г. Чубач // Хустка тернова : поезії / Г. Чубач. – Київ, 2009. – С. 66–67.              

Зарицький, П. Мамина хустина : поема / П. Зарицький // Мамина хустина / П. Зарицький. – Вінниця, 2017. –  С. 141–153.

   Я хустку пригорну до губ –

   Цей витвір здавна серцю люб.                          

   Притисну ніжно до грудей,

   Сховаю від лихих людей. 

Прихилю хустку до щоки,

                      Відколосилися роки,

                      Неначе жниво золоте,

                      Та не забуду я про те,

                      Як хустка мамина, як хустка мамина

                      Квітками непомеркними цвіте. 

Марценюк, О. В. Хустка – символ України / О. В. Марценюк // Вісн. проф.-техн. освіти Вінниччини : зб. наук.-метод. пр. / Навч.-метод. центр проф.-техн. освіти у  Вінниц. області. – Вінниця, 2015. – Вип. 7. – С. 326–330.

Складовою культури українського народу є національний одяг. Чільне місце займають головні жіночі убори, а саме – хустка, яка довгі роки для України була чарівним світом. Жінки почали повертати в сьогодення хустку, яка є не просто елементом українського національного одягу, а символом України.

На допомогу педагогам автор надав сценарій  усного журналу «Хустка – символ України», щоб поглибити знання учнів щодо традицій і звичаїв, пов’язаних із хусткою, які були в Україні. 

Сторожук, В. Мамина хустка / В. Сторожук  //  Правилівські придибенції  / Г. Секрет. – Вінниця, 2011. – С. 155.

Бібліотекар І категорії

відділу документів із гуманітарних,

технічних та природничих наук Заря Л. І.

Поділитися:

Ой хустина, хустиночка


З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов'язковим головним убором заміжньої жінки.

До Дня української хустки бібліотекар І категорії відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук Заря Л. І. підготувала книжково-ілюстративну виставку та каталог виставки «Ой хустина, хустиночка! Мережа, шита…».

Запрошуємо до перегляду! 

 До Дня української хустки

Каталог виставки  

Скрипник, В. Хустка як оберіг і символ  / В. Скрипник // Голос України. – 2019. – 7 груд. – С. 9.

7 грудня – День української хустки. Цього дня всі, хто шанує давній оберіг, долучаються до всеукраїнського флешмобу та презентують сімейну реліквію, яка передається з покоління в покоління. 

Шевченко, Є. І. Словник  народної  термінології : [є інформація про термін хустка] / Є. І. Шевченко // Українська  народна  тканина  /  Є. І. Шевченко.  –  Київ : Артанія, 1999. –

С. 251–253.

Хустка, хустина, хустиця – загальна назва для жіночого головного убору (Полісся), хустка, хустинча (Бойківщина).

   Назви полотняних хусток – старовицька хустка (Полісся), обрус, убрус, плай (західні області України). Назви купованих вовняних – тернова, шалянова (західні області України), хустя, шмата (Лемківщина), турпан (Поділля).

Хустка багрова – хустка червоного кольору;

Хустка барбарова – вовняна хустка, до основи якої при тканні додавали срібні нитки (Закарпаття);

Хустка дзябканиста (або квітова) – хустка вовняна з квітковим малюнком;

Хустка єдвабна – хустка шовкова;

Хустка заснована – виготовлена із грубого домотканого полотна, оздоблена червоними полосами. 

Васіна, З.Український літопис вбрання : наук.-худож. реконструкції : в 2 т. / З. Васіна. – Київ : Мистецтво, 2003–2006.

      Т. 1 : 11000 р. до н. е. – 2003. – 446 с.

      Т. 2 : ХІІІ – поч. ХХ ст. – 2006. – 448 с.

    Книги розкривають історичний розвиток національного одягу в Україні. У яскравих художніх образах відтворені комплекси вбрання усіх верств населення: духівництва, козацтва, дворянства, а також міщан, городян та селян різних регіонів України. Акцентуючи увагу на розмаїтості одягу, що увібрав у себе багатотисячолітній розвиток духовної та матеріальної культури народу, автор досліджує процеси формування українського костюма.
Книга-альбом у двох томах стане невичерпним джерелом пізнання культурної спадщини українського народу. 

 Косміна, О. Традиційне вбрання українців = Traditional Ukrainian Clothing : в 2 т. / О. Косміна. – Київ : Балтія Друк, 2008.

   Т. 1 : Лісостеп. Степ = Forest-steppe. Steppe / фот.:  В. Хмара, В. Машков, О. Іванов. – 160 с.

   Т. 2 : Полісся. Карпати = Polissia. Carpathians / фот.: В. Хмара, В. Машков, О. Іванов. – 160 с. : кольор. іл.

Український національний одяг є яскравим, візуально фіксованим проявом самобутності нашої культури й становить один з найбільш рухомих її видів. Сучасному читачеві буде цікаво дізнатися, що носили наші бабусі й дідусі, яких канонів краси вони дотримувалися.  

Косміна, О. Українське народне вбрання = Ukrainian folk costume : альбом / О. Косміна. – Київ : Балтія-Друк, 2017. – 64 с. : іл. 

 Ніколаєва, Т. О. Головні убори / Т. О. Ніколаєва // Український костюм: надія на ренесанс / Т. О. Ніколаєва. – Київ, 2005. – С. 175–188.

Альбом-монографія присвячений одному з яскравих явищ традиційної культури – українському костюму. Одяг завжди зберігає найціннішу інформацію про суть національного характеру.

У комплексах українського костюма особливе місце посідає вбрання голови. До групи платового вбрання відноситься розповсюджене в 19–20 ст. по всій Україні жіноче квадратне вбрання голови – хустки та шалі. 

Творча галерея «Українська традиційна хустка» // Шк. б-ка. – 2008. – № 3. – С. 78–79.

У статті розповідається про звичаї та обряди, де головне місце посідає українська хустка. Хустка – один із видів українського мистецтва, що є майже забутим. У народі хустка була символом вірності й пам’яті. 

                                    На ній і гроно, і пелюстка,

                                   І небо, й райдуга на ній…

                                   Мов берегиня вроди хустка

                                   Здавен у нашій стороні.

Пістун, Т. Вишита хусточка / Т. Пістун // Українські прадавні обереги: земля, вода, вогонь, рослини, рушник, одяг / Т. Пістун. – Тернопіль, 2012. – С. 37–38.

«Хусточку вишивати – добро примножувати, долю закликати», – казали старі люди. Вишиті хустки в Україні були білого кольору. Пізніше з’явилися барвисті.

Хусточка була оберегом, бо дівчина, коли вишивала, ніби закодовувала свої бажання, мрії в кожен листочок, квіточку. Та й кожен колір має своє символічне значення. Дівчат вчили творити свої узори і не запозичати чиїхось. Хустинку дарувала дівчина хлопцеві, який їхав у далеку дорогу, йшов до армії, у воєнні роки – на війну. 

Гнатюк, Н. Театр тернової хустки / Н. Гнатюк // Правилівські придибенції / Г. Секрет. – Вінниця, 2011. – С. 147–154.

У 2001 році з’явився «Театр на городі», який створила заслужений журналіст України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Євгена Гуцала Ганна Секрет в своєму селі Правилівка Оратівського р-ну. Вона купила хату в сусідки та  спільними зусиллями селян і меценатів зробила сцену, лавки, ворота, огорожу. Споруджено було чотири світлиці, у  яких розмістили колекції рушників, вишиванок, хусток, верет…

Під зоряним небом у «Театрі на городі» збиралося по півтори тисячі глядачів з Вінниччини і Київщини, щоб послухати відомих артистів. У 2009 році провели свято «Тернової хустки». Поетичним заспівом фестивалю стала пісня «Тернова хустка», слова й музику до якої створила Ганна Чубач.                       

                       Хустка тернова, мамина мова –

                      Все із любові, все із любові.

                      Хустку, хустину, жовту і синю,

                      Носить сьогодні вся Україна 

Чубач, Г. Хустка тернова : автобіографічне / Г. Чубач // Хустка тернова : поезії / Г. Чубач. – Київ, 2009. – С. 66–67.              

Зарицький, П. Мамина хустина : поема / П. Зарицький // Мамина хустина / П. Зарицький. – Вінниця, 2017. –  С. 141–153.

   Я хустку пригорну до губ –

   Цей витвір здавна серцю люб.                          

   Притисну ніжно до грудей,

   Сховаю від лихих людей. 

Прихилю хустку до щоки,

                      Відколосилися роки,

                      Неначе жниво золоте,

                      Та не забуду я про те,

                      Як хустка мамина, як хустка мамина

                      Квітками непомеркними цвіте. 

Марценюк, О. В. Хустка – символ України / О. В. Марценюк // Вісн. проф.-техн. освіти Вінниччини : зб. наук.-метод. пр. / Навч.-метод. центр проф.-техн. освіти у  Вінниц. області. – Вінниця, 2015. – Вип. 7. – С. 326–330.

Складовою культури українського народу є національний одяг. Чільне місце займають головні жіночі убори, а саме – хустка, яка довгі роки для України була чарівним світом. Жінки почали повертати в сьогодення хустку, яка є не просто елементом українського національного одягу, а символом України.

На допомогу педагогам автор надав сценарій  усного журналу «Хустка – символ України», щоб поглибити знання учнів щодо традицій і звичаїв, пов’язаних із хусткою, які були в Україні. 

Сторожук, В. Мамина хустка / В. Сторожук  //  Правилівські придибенції  / Г. Секрет. – Вінниця, 2011. – С. 155.

Бібліотекар І категорії

відділу документів із гуманітарних,

технічних та природничих наук Заря Л. І.