7 грудня вже традиційно відзначатиметься Всесвітній день української хустки. Хустка, хустина, хусточка… Як милозвучно відлунюють у цих словах почуття, змішані й переплетені, як оті барвисті суцвіття на звичному чотирикутнику тканини! Та й тканина та надзвичайна сама по собі – виткана з тонкорунної вовни, з благородного льону чи з легкого, як подих вітру, шовку.

З глибокої давнини й по сьогоднішній день хустка залишається невід’ємною й незамінною складовою жіночого вбрання. В глибинах народної пам’яті живуть традиції і церковні таїнства, де без хустки не обійтись. Народжується дитя – при хрещенні необхідна хустка. Вінчається пара – хусткою руки пов’язують. Знімають весільний вінок з молодої – тут же покривають хусткою, посвячуючи в молодиці. Та й проводжають жінку в інший світ з її найкращими хустками.

                                                                                                                Мамина хустка, засіяні квіти по полю

                                                                                                               Цвітом любові. Там – спокою, ніжності храм.

                                                                                                                Квіти життя, що безжально мережили долю

                                                                                                                І з полотна, мов дитя, посміхається нам.

«В кожного народу є своя святиня, а для українців – вишита хустина!» – за такою назвою сектор газетної періодики підготував виставку публікацій до Всесвітнього дня української хустки.

                                            Запрошуємо всіх охочих до перегляду експозиції.